+
You must be registered for see links
ще 10 приблизно такого ж самого змісту шифровок і телеграм.
Злочини комуністичного режиму
- Автор теми Ингеборга Дапкунайте
- Дата створення
ще 10 приблизно такого ж самого змісту шифровок і телеграм.
You must be registered for see links
Дата публикации 16 апреля, 2015
Специалист по советским репрессиям, историк Никита Петров рассказал, что раскрытие украинских архивов означает для жителей России. И почему российские архивы в ближайшее время не будут рассекречены.
Верховная рада Украины 9 апреля приняла закон «О доступе к архивам репрессивных органов коммунистического тоталитарного режима 1917–1991 годов». Все документы, связанные с репрессиями, нарушениями прав и свобод человека, передадут в государственный архив Института национальной памяти Украины. Возможность изучать их получат все желающие, в том числе и российские историки. Журналист «Медузы» Александр Борзенко узнал у специалиста по советским репрессиям Никиты Петрова, что раскрытие украинских архивов означает для жителей России — и почему российские архивы в ближайшее время не будут рассекречены.
...
You must be registered for see links
С чем я вас русские пидриоты и поздравляю. (Слава родине, слава Сталину, слава России.)
"За две или три ночи в тюрьме Минска - НКВД уничтожило больше, чем за всю историю существования нацистского режима совершённых гестапо в тюрьме в Кёльне."
Кто-б сомневался...
И наконец-то "победа над фашистами".
Уря, товарищи? Вы-же за это и воевали!
Газовые душегубки придумал не Гитлер а Коммунисты из НКВД. За много лет до прихода Гитлера лейтенант госбезопасности И.Берг (1905, Москва — 7 марта 1939, Москва) — начальник АХО Управления НКВД по Московской области, изобретатель машин по удушению осуждённых к смертной казни выхлопными газами. Родился в Москве в еврейской семье.
You must be registered for see links
В 1920 году вступил в ряды Красной Армии, с 1925 года — командир взвода. С 1930 года — член ВКП(б).
С 1934 года года работал в Московском областном управлении НКВД в должности начальника административно-хозяйственной части.
You must be registered for see links
На Бутовском полигоне занимался исполнением смертных приговоров, выносимых «тройками».
Так как приходилось ликвидировать слишком много людей, то внёс рационализаторское предложение — в кузов машины, внешне напоминавшие хлебные фургоны, выводилось отверстие выхлопной трубы, и находившиеся там люди отравлялись продуктами сгорания.
В случае, если жертвы не умирали от удушья, то они находились в полубессознательном состоянии, что облегчало их ликвидацию.
Впервые применена в 1936 году.
+ у статті відео
rfvgy
Ukrainian
Там воно обрізане , ось на ютубі повне :
You must be registered for see medias
І ще одна документалка про комуняцьких ,,винахідників,, єврєйськой наружності :
You must be registered for see medias
,,... О жизни и деятельности Натана Ароновича Френкеля , прошедшего путь от одесского жулика и заключенного Соловков, до генерала НКВД.... ,,
You must be registered for see links
You must be registered for see links
You must be registered for see links
·
You must be registered for see links
·МСТИТЕЛЬ. ЦЕНА КРАСНЫХ ФЛАГОВ
Потрясающую историю напишу в ближайшее время - я знал о ней давно, но раньше один из ее героев, у которого на руках документы, не хотел ее предавать огласке. А теперь все-таки решил это сделать. Анонсировать хочу именно 1 мая - в один из главных коммунистических праздников. Именно сейчас, когда КПУ просит президента не подписывать необходимый обществу закон о запрете коммунистической пропаганды.
В 1936 во время "большого террора" из Тамбова в Хмельницкую область была переброшена группа сотрудников НКВД для борьбы с "врагами народа". В одном из сел сгорела школа. Поскольку сгореть сама по себе она не могла, а ее, конечно же, подожгли иностранные диверсанты, арестовали директора школы Алексея из другого села. Его жена Ядвига пошла в НКВД и выступила в защиту мужа. А ей сказали написать заявление, что муж был шпионом. Она отказалась. Дело вели два майора НКВД и сержант НКВД - оперативный работник, все - преданные члены коммунистической партии.
В деле осталось заявление жены "шпиона" участковому милиционеру - чтобы выбить из нее показания против мужа, сержант ее избил и изнасиловал прямо в здании НКВД.
Сержант дал пояснения по заявлению - это провокация, а женщина - разоблаченная "английская шпионка". Именно английская. Ее тоже арестовали. Она так и не оговорила мужа. Алексей и Ядвига были вскоре вместе уничтожены в Каменец-Подольской тюрьме. В 1936-38 в Хмельницкой области были расстреляны по разнарядке из Москвы не менее 4 тысяч человек - в том числе почти вся местная интеллигенция. Тысячи людей были вывезены в лагеря ГУЛАГ.
И надо же так случиться. В 2005 году внук Алексея и Ядвиги, который никогда в жизни не знал ничего о своих предках, стал высокопоставленным сотрудником одной из украинских силовых структур. И он использовал свое влияние, чтобы найти информацию. И вот после долгих поисков по архивам, дело своих погибших дедушки и бабушки нашлось - в архиве СБУ другой области. Он выкупил его за тысячу долларов. А когда он все прочел, то решил поискать личные дела сотрудников госбезопасности. И нашел.
И вдруг оказалось, что тот самый сержант... до сих пор жив. Да, ему было 98 лет, но живой. Судьба. Фамилия - С-н, у меня есть его личные данные. Судим за уголовные преступления в Тамбове. Досрочно освобожден, в лагере активно сотрудничал с "органами". Поступил в НКВД, был на хорошем счету. Зачищал от врагов народа Хмельницкую область. Всю войну этот палач "воевал" во фронтовом заградительном отряде. А после войны - в одном из СИЗО в другой области в Украине работал тюремщиком. До пенсии. Завел семью. Дом. Хозяйство. Внуки. Все в порядке. Ветеран войны. Уважаемый человек.
И вот внук замученной палачом семьи пришел к нему спустя почти 70 лет... Судить официально С. было невозможно. Свидетелей уже нет. Есть только архивное дело, и единственная запись Ядвиги. Сроки давности давно вышли. Коммунисты - в парламенте, и решить по закону нельзя.
И тогда с С. и его семьей стали поступать не по закону. Жестоко. Очень жестоко. Наверное, для того и дал Бог долгую жизнь палачу, чтобы он увидел и пережил все в полной мере.
Выкорчевать коммунизм из нашей жизни можно очень легко - надо оценить его по закону. Надо открыть архивы, надо читать, и надо помнить. Надо видеть жизни и судьбы конкретных людей, конкретных семей. Все это жило и живет рядом с нами. Преступления против человечности по коммунистическим преступлениям не должны иметь сроков давности. Надеюсь, закон о запрете коммунистической пропаганды будет подписан после праздников.
Пы Сы. По этой истории я написал синопсис киносценария и отправил его в 2013-м на конкурс сценариев в Польшу. В Украине денег на кино, увы, нет. В этом году попробую еще раз найти партнеров в ЕС. Так что распространение и резонанс помогут, возможно, сделать доброе дело, и найдется меценат.
rfvgy
Ukrainian
Чехія і Словаччина обурені російським фільмом про окупацію Чехословаччини
01.06.2015
Чехи оточені радянськими танками, Прага, 25 серпня 1968
Міністерство закордонних справ Словаччини обурене російським документальним фільмом, показаним телеканалом «Россия 1», у якому виправдовується вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини у серпні 1968 року.
«Документальний фільм у частині про військову інвазію і подальшу 20-літню окупацію Чехословаччини радянськими військами використовує неправдиві і старі ідеологічні кліше», –
Словацька сторона вимагає від Росії «поважати історію також і в тому, що стосується подій 1968 року, які для Чехословаччини та її громадян означали велику і довготривалу трагедію».
У МЗС Чехії вимагають пояснень від російської сторони щодо цього фільму.
Минулого тижня російський телеканал «Россия 1» показав документальну стрічку, у якій йдеться про події серпня 1968 року і виправдовується вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини.
01.06.2015
You must be registered for see links
Чехи оточені радянськими танками, Прага, 25 серпня 1968
Міністерство закордонних справ Словаччини обурене російським документальним фільмом, показаним телеканалом «Россия 1», у якому виправдовується вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини у серпні 1968 року.
«Документальний фільм у частині про військову інвазію і подальшу 20-літню окупацію Чехословаччини радянськими військами використовує неправдиві і старі ідеологічні кліше», –
You must be registered for see links
речник словацького МЗС Петр Станьо у понеділок, 1 червня.Словацька сторона вимагає від Росії «поважати історію також і в тому, що стосується подій 1968 року, які для Чехословаччини та її громадян означали велику і довготривалу трагедію».
У МЗС Чехії вимагають пояснень від російської сторони щодо цього фільму.
Минулого тижня російський телеканал «Россия 1» показав документальну стрічку, у якій йдеться про події серпня 1968 року і виправдовується вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини.
You must be registered for see links
You must be registered for see links
You must be registered for see links
ретвитнул(а) это
You must be registered for see links
You must be registered for see links
Сегодня годовщина Новочеркасских событий. 2 июня 1962 г. расстреляна демонстрация против повышения цен. 26 убитых.
You must be registered for see links
Серія статей, загалом про "братські" московсько-українські стосунки, але частина 4 більше про комуністичний режим. ( дата публікації 3.11.2013 - 7.11.2013 )
1093 р. - 1654 р. ( Переяславська угода з Московією )
1654 р. - 1803 р.
1804 р. - 1924 р.
1924 р. - 2013 р.
У 4-й частині багато про Голодомор. Але з іншого, зачепило це:
1933 р. Погром українців Кубані. Жорстоке придушення Москвою повстання кубанських українців. Розстріл і виселення понад 50 тис. українців, зокрема, повністю – станиці Полтавської (30 тис. населення), яка була крупним центром української освіти та культури. Перейменування її на Красноармейскую. Заселення українських станиць московинами. Перейменування місцевих назв, аби ніхто не здогадався, що в них жили славні нащадки Запорозької Січі. Після ліквідації шкіл та культурно-освітніх установ на Кубані в багатьох станицях москалі виносили зі шкіл, клубів та хат-читалень українську літературу й палили її вдень при дорогах. Всі українці, які відігравали будь-яку роль у культурно-національному житті Кубані, зокрема 1500 вчителів українських станичних шкіл, були фізично знищені або заслані на каторжну працю до концентраційних таборів, звідки майже ніхто не повернувся (Яр. Савка. Російщення України. – Київ, 1992, С. 209-215). У станиці Полтавській москалі застали ще чимало вмираючих і виснажених українців. Їх було постріляно й у такий спосіб деукраїнізовано.
1934 p. Планове заселення вимерлих від голодомору українських сіл завезеними з Півночі московинами. План було виконано на 104,7 %.
...
1934 р. Розстріл у Харкові 34 українських літераторів, серед яких були діячі української культури (К. Буревій, Г. Косинка, А. Крушельницький, Д. Фальківський та ін.) за сфальсифікованими звинуваченнями у причетності до вбивства С. Кірова, якого насправді вбили його ж "соратнікі". У зв'язку зі "справою Кірова" комуністи вимордували в Русі-Україні близько 30 тис. осіб, переважно інтелігенції.
...
1936-1941 pp. Хроніка Биківнянського лісу 1936-1941 рр. Фахівці вважають, що в могильниках Биківнянського лісу поховано близько 150 тисяч розстріляних Москвою українців. Максимум розстріляних за ці роки припадає на 1937, 1938 і 1941 роки, а в цих роках – на жовтневі дні 1937 p., травневі дні 1938 р. та на липень 1941 p. З понад п'ятьох тисяч імен розстріляних у Києві 1936-1941 pp., зібраних шляхом дослідження архівно-слідчих справ КДБ УРСР, автори-упорядники книги склали "Щоденник", точніше, "Щонічник" (бо виконавці Воробйов, Шашков, Нікельберг і Шлепченко чинили свою чорну справу, згідно з підписаними ними "Актами", поночі). Суконною мовою актів, що зберігаються в архівно-слідчих справах, розстріл іменується приведенням вироку до виконання. "Виконавець" після розстрілу вписував у віддруковану форму прізвище, ім'я та по батькові розстріляного, дату вирокового протоколу про розстріл, дату розстрілу й ставив свій підпиС. Акти засвідчують, що розстріли відбувались переважно між 23-ю та 24-ю годинами. Трупи негайно вантажили на машини й вивозили з Києва, у 1936-1941 pp., найімовірніше, до Биківнянського лісу, що під Києвом, і там їх закопували. (Роженко М.М., Богацька Е.Л. Сосни Биківні свідчать: злочин проти людства. – Український центр духовної культури, 1990. – С. 568).
1937 р. Ліквідація майже всього складу уряду УРСР та всього ЦК КП (б) У. Самогубство голови уряду П. Любченка. Українців-комуністів чужинці знищували так само, як і некомуністів, але трохи пізніше. Терор мав не класову, а виразно національну основу. Марксистський історик академік М. Яворський, який, за вигаданими в НКВД звинуваченнями, засуджений 1932 р. на 6 років, а 1937 р. розстріляний, бо був українцем, незадовго до своєї смерті писав: "Мав нещастя належати до найжалюгіднішої у світі комуністичної партії і вважаю це за свій великий злочин".
...
1937-1938 pp. Окупанти стратили на місцях за рознарядками з Москви близько 300 тис. українців, 3,5 млн. були відправлені в концтабори та на спецпоселення. Приводом для арешту та репресій міг бути будь-який доноС. Лише в Харківській області 1937 р. "тройкою" (прокурор М. Брон, начальник обласного відділу НКВД Л. Рейхман, секретар обкому партії М. Гикало) розглянуто 9850 справ, за ними до розстрілу призначено 3450 осіб, решту – в концтабори. Ця "тройка" склала також додаткові списки української інтелігенції, на підставі яких наркому НКВД Єжову була подана доповідна записка – зустрічний план "О лимитах по Харьковской области". В ній повідомлялося, що "Харьковщина еще значительно засорена враждебными элементами", що ними ("тройкою") взято на облік ще 12154 особи, з яких намічено до розстрілу 3748 осіб. Вони просили виділити на Харківську область "дополнительно лимиты" на 8 тыс. человек, из них по первой категории (розстріл) – 3 тысячи и по второй (концтабори) – 5 тыс. человек" (Арх. дело N254255. – Т.1. // Архив ФСБ, Москва). Ліміти було надано. Саме в Харкові, єдиному з міст СССР, за участі цих комуністичних катів під час арештів інтелігенції проводилася "децимація" – брали поспіль кожну десяту сім'ю. Більшість заарештованих не повернулися.
...
1941 p., червень-липень. Фізичне знищення комуністами, перед втечею, понад 200 тис. українців, які були запроторені до в'язниць у Західній Україні, а також кількасот осіб української інтелігенції, які в комуністичних тюрмах ніколи не сиділи. Більшість страчених ніякого стосунку до політики не мали, як син Івана Франка проф. Петро Франко, акад. К. Студинський та інші.
Розстріли чинилися згідно з "Планом евакуації в'язнів" з тюрем та наступної телеграми за підписом Л. Берії від 25 червня 1941 р. Виправдовуючись перед своїм київським начальством за те, що не всіх в'язнів розстріляв, начальник Дубнівської тюрми в доповідній записці за 28 червня 1941 р. писав: "Зам. нач. Ровенского облуправления НКВД тов. Климов дал указание по телефону контингент ЗКЗК уничтожить. В 22 часа я приступил к выполнению этого распоряжения, но так как противник уже занял станцию Дубно и продолжал наступать на город, я не смог уничтожить всех ЗКЗК. В камерах осталось закрытыми примерно 60-70 человек". "...у червні 1941 р., втікаючи, московсько-більшовицькі окупанти закидали у соляні шахти в присілку Саліна, що на Старосамбірщині, понад 3500 живих, напівживих і замучених українців різного віку... Людей, яких вдалося витягти з шахти, поховано у великій спільній могилі. Похорон, на якому я був з батьком і мамою, відбувся в липні 1941 р. Присутні були приголомшені нечуваними звірствами, бо людині з нормальним розумом це важко збагнути. Серця людей були переповнені болем, жалем, смутком і безсилою люттю. Від плачу стогнала земля. Плакали люди, плакали дерева" (Я. Малицький, "Нескорені", 1996, Ч. 5). "За неповних два роки окупації Галичини було розстріляно, змасакровано, депортовано в Сибір понад 1,5 млн. жителів, зокрема, найбільш свідомих, визначних українських діячів – членів ОУН, "Пласту", "Просвіти", юристів, вчених, письменників, священників... " (Яр. Тимчишин, м. Львів). У жовтні в селі Непокрите (тепер Шестаково) під Харковом комуністи загнали у клуню і спалили живими близько 300 осіб української інтелігенції, серед них відомого поета Володимира Свідзінського, яких вони перед тим забрали у Харкові й погнали етапом нібито для евакуації. У Києві НКВС масово заарештував професорів, викладачів, науковців та студентів й розстріляв за неповним й оприлюдненим на сьогодні списком 5147 осіб.
18.08.1941 за вказівкою з Москви, без попередження, була підірвана гребля Дніпрогесу. Величезною хвилею було змито біля 100 тисяч військового та цивільного населення, яке відступало та евакуйовувалось на Схід. Разом з людьми були знищені хвилею сотні тисяч різної худоби, яка також переправлялась на Схід.
1941 р., листопад, грудень. Під час німецького наступу на Москву совєцьке командування (маршал Г. Жуков) кинуло проти німців 179000 "ополченців" – учителів, інженерів, учених, щойно вивезених під конвоєм з України, не підготовлених, не навчених. Це шокувало увесь світ: одна рушниця і один комплект набоїв на 5 осіб і одна граната на трьох. У тому бою загинув цвіт української інтелігенції, що залишився після терору 1937-1939 pp., в тому числі Юрій Кондратюк, який розробив програму польоту на місяць, реалізовану США. 19 грудня під Москвою проти німецького танкового прориву Жуков кинув три кавалерійські дивізії, набрані з українців Кубані та Півдня України. В глибокому снігу, в 25-градусний мороз увесь корпус був знищений за кілька годин. Хурделиця, що розігралася під час бою, замела вбитих та поранених. (Чи не після цих "операцій" німці почали називати Жукова "Генерал М'ясо"?). В той же час чотири добірні, добре оснащені і озброєні до зубів повнокомплектні дивізії НКВД і спецохорони в бойових діях не були задіяні ні тоді, ні згодом. Тепер вони – ветерани війни, користуються пільгами.
...
1949 р. Поблизу одного з концтаборів на Колимі, за наказом Москви, утоплено у болоті близько трьох тисяч українських дівчаток 13-14 років, "чтоб некому било рожать бандєровцев" (В. Котляр. "Независимая газета", 17 листопада 1995 р., Одеса).
...
1954 р. Жорстоко, танками та літаками, придушено повстання українок в таборі Кінгірі. Убито 600 жінок, із них 500 українок.
You must be registered for see links
1093 р. - 1654 р. ( Переяславська угода з Московією )
You must be registered for see links
1654 р. - 1803 р.
You must be registered for see links
1804 р. - 1924 р.
You must be registered for see links
1924 р. - 2013 р.
У 4-й частині багато про Голодомор. Але з іншого, зачепило це:
1933 р. Погром українців Кубані. Жорстоке придушення Москвою повстання кубанських українців. Розстріл і виселення понад 50 тис. українців, зокрема, повністю – станиці Полтавської (30 тис. населення), яка була крупним центром української освіти та культури. Перейменування її на Красноармейскую. Заселення українських станиць московинами. Перейменування місцевих назв, аби ніхто не здогадався, що в них жили славні нащадки Запорозької Січі. Після ліквідації шкіл та культурно-освітніх установ на Кубані в багатьох станицях москалі виносили зі шкіл, клубів та хат-читалень українську літературу й палили її вдень при дорогах. Всі українці, які відігравали будь-яку роль у культурно-національному житті Кубані, зокрема 1500 вчителів українських станичних шкіл, були фізично знищені або заслані на каторжну працю до концентраційних таборів, звідки майже ніхто не повернувся (Яр. Савка. Російщення України. – Київ, 1992, С. 209-215). У станиці Полтавській москалі застали ще чимало вмираючих і виснажених українців. Їх було постріляно й у такий спосіб деукраїнізовано.
1934 p. Планове заселення вимерлих від голодомору українських сіл завезеними з Півночі московинами. План було виконано на 104,7 %.
...
1934 р. Розстріл у Харкові 34 українських літераторів, серед яких були діячі української культури (К. Буревій, Г. Косинка, А. Крушельницький, Д. Фальківський та ін.) за сфальсифікованими звинуваченнями у причетності до вбивства С. Кірова, якого насправді вбили його ж "соратнікі". У зв'язку зі "справою Кірова" комуністи вимордували в Русі-Україні близько 30 тис. осіб, переважно інтелігенції.
...
1936-1941 pp. Хроніка Биківнянського лісу 1936-1941 рр. Фахівці вважають, що в могильниках Биківнянського лісу поховано близько 150 тисяч розстріляних Москвою українців. Максимум розстріляних за ці роки припадає на 1937, 1938 і 1941 роки, а в цих роках – на жовтневі дні 1937 p., травневі дні 1938 р. та на липень 1941 p. З понад п'ятьох тисяч імен розстріляних у Києві 1936-1941 pp., зібраних шляхом дослідження архівно-слідчих справ КДБ УРСР, автори-упорядники книги склали "Щоденник", точніше, "Щонічник" (бо виконавці Воробйов, Шашков, Нікельберг і Шлепченко чинили свою чорну справу, згідно з підписаними ними "Актами", поночі). Суконною мовою актів, що зберігаються в архівно-слідчих справах, розстріл іменується приведенням вироку до виконання. "Виконавець" після розстрілу вписував у віддруковану форму прізвище, ім'я та по батькові розстріляного, дату вирокового протоколу про розстріл, дату розстрілу й ставив свій підпиС. Акти засвідчують, що розстріли відбувались переважно між 23-ю та 24-ю годинами. Трупи негайно вантажили на машини й вивозили з Києва, у 1936-1941 pp., найімовірніше, до Биківнянського лісу, що під Києвом, і там їх закопували. (Роженко М.М., Богацька Е.Л. Сосни Биківні свідчать: злочин проти людства. – Український центр духовної культури, 1990. – С. 568).
1937 р. Ліквідація майже всього складу уряду УРСР та всього ЦК КП (б) У. Самогубство голови уряду П. Любченка. Українців-комуністів чужинці знищували так само, як і некомуністів, але трохи пізніше. Терор мав не класову, а виразно національну основу. Марксистський історик академік М. Яворський, який, за вигаданими в НКВД звинуваченнями, засуджений 1932 р. на 6 років, а 1937 р. розстріляний, бо був українцем, незадовго до своєї смерті писав: "Мав нещастя належати до найжалюгіднішої у світі комуністичної партії і вважаю це за свій великий злочин".
...
1937-1938 pp. Окупанти стратили на місцях за рознарядками з Москви близько 300 тис. українців, 3,5 млн. були відправлені в концтабори та на спецпоселення. Приводом для арешту та репресій міг бути будь-який доноС. Лише в Харківській області 1937 р. "тройкою" (прокурор М. Брон, начальник обласного відділу НКВД Л. Рейхман, секретар обкому партії М. Гикало) розглянуто 9850 справ, за ними до розстрілу призначено 3450 осіб, решту – в концтабори. Ця "тройка" склала також додаткові списки української інтелігенції, на підставі яких наркому НКВД Єжову була подана доповідна записка – зустрічний план "О лимитах по Харьковской области". В ній повідомлялося, що "Харьковщина еще значительно засорена враждебными элементами", що ними ("тройкою") взято на облік ще 12154 особи, з яких намічено до розстрілу 3748 осіб. Вони просили виділити на Харківську область "дополнительно лимиты" на 8 тыс. человек, из них по первой категории (розстріл) – 3 тысячи и по второй (концтабори) – 5 тыс. человек" (Арх. дело N254255. – Т.1. // Архив ФСБ, Москва). Ліміти було надано. Саме в Харкові, єдиному з міст СССР, за участі цих комуністичних катів під час арештів інтелігенції проводилася "децимація" – брали поспіль кожну десяту сім'ю. Більшість заарештованих не повернулися.
...
1941 p., червень-липень. Фізичне знищення комуністами, перед втечею, понад 200 тис. українців, які були запроторені до в'язниць у Західній Україні, а також кількасот осіб української інтелігенції, які в комуністичних тюрмах ніколи не сиділи. Більшість страчених ніякого стосунку до політики не мали, як син Івана Франка проф. Петро Франко, акад. К. Студинський та інші.
Розстріли чинилися згідно з "Планом евакуації в'язнів" з тюрем та наступної телеграми за підписом Л. Берії від 25 червня 1941 р. Виправдовуючись перед своїм київським начальством за те, що не всіх в'язнів розстріляв, начальник Дубнівської тюрми в доповідній записці за 28 червня 1941 р. писав: "Зам. нач. Ровенского облуправления НКВД тов. Климов дал указание по телефону контингент ЗКЗК уничтожить. В 22 часа я приступил к выполнению этого распоряжения, но так как противник уже занял станцию Дубно и продолжал наступать на город, я не смог уничтожить всех ЗКЗК. В камерах осталось закрытыми примерно 60-70 человек". "...у червні 1941 р., втікаючи, московсько-більшовицькі окупанти закидали у соляні шахти в присілку Саліна, що на Старосамбірщині, понад 3500 живих, напівживих і замучених українців різного віку... Людей, яких вдалося витягти з шахти, поховано у великій спільній могилі. Похорон, на якому я був з батьком і мамою, відбувся в липні 1941 р. Присутні були приголомшені нечуваними звірствами, бо людині з нормальним розумом це важко збагнути. Серця людей були переповнені болем, жалем, смутком і безсилою люттю. Від плачу стогнала земля. Плакали люди, плакали дерева" (Я. Малицький, "Нескорені", 1996, Ч. 5). "За неповних два роки окупації Галичини було розстріляно, змасакровано, депортовано в Сибір понад 1,5 млн. жителів, зокрема, найбільш свідомих, визначних українських діячів – членів ОУН, "Пласту", "Просвіти", юристів, вчених, письменників, священників... " (Яр. Тимчишин, м. Львів). У жовтні в селі Непокрите (тепер Шестаково) під Харковом комуністи загнали у клуню і спалили живими близько 300 осіб української інтелігенції, серед них відомого поета Володимира Свідзінського, яких вони перед тим забрали у Харкові й погнали етапом нібито для евакуації. У Києві НКВС масово заарештував професорів, викладачів, науковців та студентів й розстріляв за неповним й оприлюдненим на сьогодні списком 5147 осіб.
18.08.1941 за вказівкою з Москви, без попередження, була підірвана гребля Дніпрогесу. Величезною хвилею було змито біля 100 тисяч військового та цивільного населення, яке відступало та евакуйовувалось на Схід. Разом з людьми були знищені хвилею сотні тисяч різної худоби, яка також переправлялась на Схід.
1941 р., листопад, грудень. Під час німецького наступу на Москву совєцьке командування (маршал Г. Жуков) кинуло проти німців 179000 "ополченців" – учителів, інженерів, учених, щойно вивезених під конвоєм з України, не підготовлених, не навчених. Це шокувало увесь світ: одна рушниця і один комплект набоїв на 5 осіб і одна граната на трьох. У тому бою загинув цвіт української інтелігенції, що залишився після терору 1937-1939 pp., в тому числі Юрій Кондратюк, який розробив програму польоту на місяць, реалізовану США. 19 грудня під Москвою проти німецького танкового прориву Жуков кинув три кавалерійські дивізії, набрані з українців Кубані та Півдня України. В глибокому снігу, в 25-градусний мороз увесь корпус був знищений за кілька годин. Хурделиця, що розігралася під час бою, замела вбитих та поранених. (Чи не після цих "операцій" німці почали називати Жукова "Генерал М'ясо"?). В той же час чотири добірні, добре оснащені і озброєні до зубів повнокомплектні дивізії НКВД і спецохорони в бойових діях не були задіяні ні тоді, ні згодом. Тепер вони – ветерани війни, користуються пільгами.
...
1949 р. Поблизу одного з концтаборів на Колимі, за наказом Москви, утоплено у болоті близько трьох тисяч українських дівчаток 13-14 років, "чтоб некому било рожать бандєровцев" (В. Котляр. "Независимая газета", 17 листопада 1995 р., Одеса).
...
1954 р. Жорстоко, танками та літаками, придушено повстання українок в таборі Кінгірі. Убито 600 жінок, із них 500 українок.