Заява
членів Сумської міської організації ВО “Свобода” про вихід з організації через принципові розбіжності у поглядах з лідером партії Олегом Тягнибоком
У 2005 році ми, виходячи з наших внутрішніх переконань і поточної політичної ситуації, вирішили розпочати співпрацю з ВО “Свобода”, як ідеологічною, принциповою українською націоналістичною партією. Принаймі, так нам тоді здавалось. У Сумах було створено й зареєстровано Сумську міську організацію ВО “Свобода”, яку очолив Борис Богодушко. Організація провела дві виборчі кампанії – 2006 та 2007 року з результатами на рівні сусідніх областей.
За рік роботи в місті Суми вдалося більш ніж удвічі покращити результат на загальнонаціональному рівні. Агітаційна робота і масові акції проводилися в умовах відсутності фінансування та організаційної підтримки з центру. Жодного незадоволення нашою роботою керівництво партії не висловлювало. Однак, коли в партії не знати звідки взялися серйозні кошти (зокрема, на масове встановлення по всій Україні біг-бордів з О.Тягнибоком), і реальний шанс подолати прохідний бар`єр, виявилося, що керувати партійною роботою на Сумщині будуть відтепер інші люди.
Восени 2008 року, в очікуванні можливих позачергових виборів до ВР України, керівником виборчого штабу ВО “Свобода” на Сумщині було призначено Ігоря Мирошніченка, уроженця Лебедина, екс-ведучого спортивних програм на каналі ICTV. Людина в націоналістичному русі Сумщини не відома, до ВО “Свободи” прийшла у 2007 році, фактично одразу стала членом політради і кандидатом на виборах до Київради в першій п`ятірці списку ВО “Свобода”. Офіційно Мирошніченка особисто Олег Тягнибок представляє, як успішного підприємця. Мирошніченко одразу ж активо почав залучати до партійної роботи людей, які на нашу думку, мають вельми сумнівну політичну репутацію і не можуть бути представниками політичної сили, яка публічно заявляє про свою націоналістичну ідеологію і вимагає люстрації за принципом трьох К – кадебістів, кучмістів і комуністів.
Нашу аргументовану думку з приводу конкретних осіб почуто не було. Зате з часом ми все більше й більше отримували інформації про “зачистку” партійних осередків на місцях, зокрема, на Харківщині, Чернігівщині, Луганщині, а також про вихід з лав “Свободи” активістів на Західній Україні – в базовому ідеологічному регіоні. Найприкрішим було відкриття, що в 2006 році, йдучи на парламентські вибори, “Свобода” залучила до прохідної частини списку людей, прямо пов`язаних з Рінатом Ахметовим та Віктором Януковичем.
Так, під №15 йшов Леонід Нетудихата, офіційно записаний як тимчасово непрацюючий і безпартійний. Публічно “Свобода” позиціонувала його як лауреата Шевченківської премії з науки і техніки. Однак, цей Нетудихата працював і працює на ниві зв`язку в бізнес-структурах Ахметова (донецька компанія “Цифровий стільниковий зв`язок України” та харківська “Вілком”, які очолював Неудихата, були послідовно викуплені компаніями Ахметова). Більше того, Нетудихата був радником прем`єр-міністра Януковича в 2003 році. До цієї яскравої сторінки біографії у 95-97 рр був гендиректор “Донецьктелекому”, потім очолював Укртелеком і Утел, і двічі був заступником міністра транспорту й зв`язку в уряді Януковича. В тому числі вруге – одразу після виборів у 2006 році, коли Янукович знову став прем”єром. Невже він повернувся на свою посаду в уряді за квотою “Свободи”?!
Леонід Нетудихата – дядько не бідний, бо як відомо з відкритих джерел, володіє на правах оренди одним з найбільших гранітних кар`єрів в Україні. Рідний старший брат Леоніда – Володимир Нетудихата є нині депутатом Харківської обласної ради від ПР і очолює управління земресурсів, яке нині пов`язують з цілим рядом земельних скандалів.
Ще одне прохідне місце (№13) у списках “Свободи” у 2006 році займав Геннадій Самвелович Чобанян, що працював на Донеччині на вугільній ниві, дорісши до вагомих керівних посад, – гендиректор компанії “Укрросвугілля”. У 2007 році, за уряду Тимошенко, Чобанян став заступником міністра вуглепрому. За квотою якої політсили це сталося? “Свободи”? Звичайно ж, вказані особи цілком відповідають на питання про походження коштів у ВО “Свобода”…
Членом політради ВО „Свобода”, який до того ж активно рекомендує кандидатів для тісної співпраці, є Богдан Червак, який працює на керівній посаді в Держкомтелерадіо та очолює Київську ОУН. Теж цікава особа. З вересня 2001 року (тобто, вже після відставки В.Ющенка с поста прем`єр-міністра) Богдан Червак – головний спеціаліст Управління Департаменту внутрішньої політики Секретаріату Кабінету Міністрів. Згодом – завідувач сектором з моніторингу та підготовки матеріалів для ЗМІ Управління зв’язків з громадськістю Кабінету Міністрів України. Отже, Червак працював у команді Кінаха і Януковича, ширше – у команді Кучми. А випадкових людей туди НЕ БЕРУТЬ.
Але останньою краплиною стала відвертість І.Мирошніченка про те, що в політраді ВО “Свобода” присутній представник нетрадиційної сексуальної орієнтації, простіше кажучи – гомосексуаліст. Інформація була підтверджена повідомленнями з відкритих джерел. Як з`ясувалося, мова йшла про Олександра Башука. Він свого часу, зокрема, організував захоплення київського офісу компартії. Під час розслідування цього інциденту тодішній генпрокурор Потебенько публічно заявив, що захопленя здійснили статеві партнери Башука. У 2007 році на сайті ВГО “Патріот України” про неприродну статеву орієнтацію Башука повідомив екс-голова Харківської обласної організації ВО “Свобода” Олег Однороженко.
Ці та інші питання ми змогли поставити напряму лідеру ВО “Свободи” Олегу Тягнибоку 17 лютого 2009 року під час його візиту до Сум. Коли мова зайшла за О.Башука, розмову було закінчено. Цитата аудіозапису:
Мирошніченко: “Мені підерасти не подобаються, як нормальному і здоровому чоловіку, але я не тримав свічку. Я з ним спілкуюсь нормально. І якщо постане питання на політраді як професійні якості (влаштовують)…”
Тягнибок: “Добре. Я бачу, наші погляди розходяться…”
Після чого повідомив про своє рішення перереєструвати міську організацію ВО “Свобода”.
Виходячи з вище викладеного, ми заявляємо, що наші погляди з лідером ВО “Свобода” Олегом Тягнибоком дійсно кардинально розходяться: ми не бачимо себе в одній політичній силі поряд з кучмістами і гомосексуалістами. І відтепер не вважаємо ВО “Свобода” ідеологічною націоналістичною українською силою. На нашу думку – це черговий проект, спрямований для залучення голосів свідомих українців, які розчарувалися в попередніх псевдопатріотичних проектах. Наслідком підтримки ВО “Свобода” на виборах, на нашу думку, може стати тільки наступне ще більше розчарування людей в українському націоналізмі і тільки посилить позиції антиукраїнської олігархії, що захопила владу в країні.
Залишаючись на твердих ідеологічних позиціях, виступаючи за сильну, багату, процвітаючу українську Україну, ми заявляємо, що докладемо всіх зусиль, щоб довести до широких кіл громадськості свою позицію стосовно ВО “Свобода”. Крім того, ми сподіваємося на появу дійсно української націоналістичної сили, яку підтримаємо в міру своїх можливостей.
Від імені членів і активістів (уже колишніх) СМО ВО “Свобода”
Борис Богдушко
