Бій під Крутами

[mi][a]

УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ. КРУТИ

Одним з ключових міфів національної історії є бій на залізничній станції Крути 29 січня 1918 року, в якому, за офіційною версією, жменька необстріляних студентів і гімназистів-патріотів героїчно протистояла величезним, озброєним до зубів, ордам більшовицьких окупантів. Мовляв, голова уряду Центральної Ради соціаліст Винниченко розпустив українську армію і тому обороняти Київ від московських загарбників довелося юним ідеалістам.

Насправді українську армію ніхто не розпускав. У січні 1918 року Центральна Рада мала 20-тисячне військо, 12 тисяч вояків було зосереджено у столиці. Червоні війська під командуванням колишнього царського офіцера лівого есера Муравйова налічували також близько 12 тисяч бійців, які рухалися на Київ одним потягом. Таким чином, сили були рівні, а тактична перевага була на боці Центральної Ради. Чому ж треба було висилати проти наступаючого противника студентів та школярів? Щоби дати відповідь на це запитання, варто згадати ще одну подію, що трапилася того самого дня, 29 січня 1918 року, у Києві.



Того дня політика Центральної Ради викликала страйк на заводі „Арсенал”, який швидко переріс у загальний, а потім – у збройне повстання. Більшість українських полків відмовилися проливати кров за Центральну Раду, оголосивши нейтралітет. Бійці полків імені Сагайдачного та Шевченка, а також Богданівського куреню перейшли на бік повсталого пролетаріату. На придушення повстання було кинуто „січових стрільців” – галичан, колишніх військовополонених солдат австро-угорської армії. Більше 1500 чоловік були повішені, розстріляні, заколоті багнетами. Вбивали жінок і дітей повсталих. Виступ київських робітників був потоплений у крові.

Знаючи усе це, неважко зрозуміти, чому Центральна Рада виставила на вірну загибель підлітків. Вивести з міста свої полки вона не могла, оскільки не довіряла їм - солдати не хотіли воювати проти більшовиків, кинути у бій „січових стрільців” – теж не могла, бо в такому разі вона б залишилася сам на сам з повсталим народом. Що ж до київських студентів, то їхня доля дійсно трагічна. Обмануті буржуазно-націоналістичною демагогією Центральної Ради, вони не мали жодних шансів вижити. Тим більше, як відзначав український історик Дмитро Дорошенко (до речі – правий, монархіст-гетьманець і переконаний антикомуніст), офіцери, які командували ними, грали в карти й пиячили у своєму вагоні, коли червоні підступали до Крутів. „Побачивши це, офіцери гукнули машиністу, щоби він рухав до Києва, і втекли, навіть не попередивши своїх солдатів”.

Сучасні історики часто згадують про розстріли та грабежі, вчинені Муравйовим у зайнятому його військами Києві. Так, це дійсно мало місце. Колишній офіцер царської армії поводився скоріше як середньовічний кондотьєр, ніж як робітничо-селянський командир. Але при цьому офіційна історіографія не любить згадувати той факт, що саме за ці дії Муравйов був заарештований співробітниками ЧК. Голова цієї установи, легендарний Фелікс Дзержинський відзначав: „гірший ворог наш не міг би нам стільки шкоди принести, скільки він приніс своїми жахливими розправами, розстрілами, самодурством, наданням солдатам права грабежу міст і сіл, все це він виробляв від імені нашої радянської влади, налаштовуючи проти нас все населення”. Згодом Муравйова помилували як цінного військового спеціаліста, але дуже скоро він організував заколот проти Радянської влади на Уралі й був розстріляний.

You must be registered for see links

 

[Zenith]

Вчора чув на 5 каналі дискусію з приводу цієї дати (до речі, в телефонному режимі в ній приймав участь і Віктор Суворов).

Присутствие Суворова уж никак не способствовало "имиджу" канала. Кроме того пока украинское правительство драпало вместе с немцами, неокрепший молодняк ложился черт знает за что. Это наука молодежи - никогда не загребайте жар за политиков!

 

[Andy]

Re: Крути (29 січня 1918 року)

Кинули студентов на убой. Никогда незалежные своих людей не щадили и не считали. Ни тогда, ни сейчас :-(

 

[Роман]

Re: Крути (29 січня 1918 року)

Битва под Крутами. Правда, которую от нас скрывают

Если бы Вы выложили ещё источники этих двух лицемерных "перлов" российских националистов (

You must be registered for see links

You must be registered for see links

) - сомневаюсь, что их кто-либо читал бы на нашем форуме (кроме Энди, разумеется )))

 

[Nahrapov]

Re: Крути (29 січня 1918 року)

Слава героям Крут! Слава молодым українцям, павшим смертью храбрых в боях за свободу и незалежность нашей української родины, понимаешь. Пусть в наших душах горит вечный огонь памяти в их честь. Геть большевиков из власти! Ганьба, понимаешь! Да здравствует наш Віктор Андрійович, пионер национального возрождения в Україні.

 

[Фокс Малдер]

Відповідь: Крути (29 січня 1918 року)

УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ. КРУТИ

Вибачте, але вважав Вас людиною більш мудрою... Те, що Ви виклали - гидке блювотиння в стилі "неосовкового агітпропу". Заполітизована брехня, "перли" якої навіть виправляти і коментувати не хочеться - надто їх багато. Коли Ви людина чесна і принципова, то, може, підете далі та викладете щось подібне (в тому таки стилі) і про свого кумира Махна?

P.S. Коли більшовики відступили, згідно з умовами Брестського договору, з України, то зі станції крути було перенесено тіла тридцяти молодих героїв до Києва і поховано на Аскольдовій могилі. Молодий український поет Павло Тичина, що тоді ще не змінив свого "сонячного кларнета" на "розмальовану партійну дудку" цій події присвятив вірш "Пам'яті тридцяти":

ПАМ'ЯТИ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
.....

 

[Z3RG]

Коли Ви людина чесна і принципова....

Весь його принцип - зплюндрувати й знищитивсе, то чого руки дотягнуться. В цьому вся нинішня анархія.

 

[mi][a]

Re: Відповідь: Крути (29 січня 1918 року)

Если бы Вы выложили ещё источники этих двух лицемерных "перлов" российских националистов

так в чем "перлы заключаются"?

Вибачте, але вважав Вас людиною більш мудрою... Те, що Ви виклали - гидке блювотиння в стилі "неосовкового агітпропу". Заполітизована брехня, "перли" якої навіть виправляти і коментувати не хочеться - надто їх багато. Коли Ви людина чесна і принципова, то, може, підете далі та викладете щось подібне (в тому таки стилі) і про свого кумира Махна?

P.S. Коли більшовики відступили, згідно з умовами Брестського договору, з України, то зі станції крути було перенесено тіла тридцяти молодих героїв до Києва і поховано на Аскольдовій могилі.
.....

почему-то кажется что критика ЦР, Грушевского, Коновальца, Петлюры и тд воспринимается многими как наезд на всю Украину =\

определенные перегибы есть, но в чем брехня? разве в статьях критикуют студентов?

для меня в этих статьях была значимой информация о массовом восстании рабочих на заводах Киева (которым воспользовались большевики, и которое придушила ЦР), о которой в нынешней итории предпочитают умолчать... рабочие, так же как и студенты, оказались жертвами в борьбе других за власть

 

[Фокс Малдер]

Відповідь: Бій під Крутами

почему-то кажется что критика ЦР, Грушевского, Коновальца, Петлюры и тд воспринимается многими как наезд на всю Украину =\

определенные перегибы есть, но в чем брехня? разве в статьях критикуют студентов?

для меня в этих статьях была значимой информация о массовом восстании рабочих на заводах Киева (которым воспользовались большевики, и которое придушила ЦР), о которой в нынешней итории предпочитают умолчать... рабочие, так же как и студенты, оказались жертвами в борьбе других за власть

"Вы хотите песен? Их есть у меня!" Вас так цікавить де брехня у Ваших викладеному у Вас матеріалі? Почнемо:
1)

Насправді українську армію ніхто не розпускав. У січні 1918 року Центральна Рада мала 20-тисячне військо, 12 тисяч вояків було зосереджено у столиці.

Для такої країни армія 12 тисяч? Це навіть не смішно. Під час І Світової війни імперська Росія мала багатомільйонну армію. Значна частина (зустрічав цифру в 25-30%) була призвана з України. Переважали серед них українські селяни, що підтримували Центральну Раду. За правильної організації та ідеологічного підґрунтя з них можна було б сформувати достатню армію. Але більшість в Центральній Раді складали соціалісти, налаштовані пацифістично з орієнтацією на Росію. Вони заявляли, що в майбутньому Україна не буде ні з ким воювати, перебуватиме в складі Росії тому українська армія не потрібна. Селяни одягнуті в шинелі з радістю поверталися додому. Те, що хоч якісь збройні сили були сформовані - заслуга Петлюри та Коновальця. Як бачимо, скоро вони дуже стали в нагоді.
2)

Того дня політика Центральної Ради викликала страйк на заводі „Арсенал”, який швидко переріс у загальний, а потім – у збройне повстання. Більшість українських полків відмовилися проливати кров за Центральну Раду, оголосивши нейтралітет. Бійці полків імені Сагайдачного та Шевченка, а також Богданівського куреню перейшли на бік повсталого пролетаріату. На придушення повстання було кинуто „січових стрільців” – галичан, колишніх військовополонених солдат австро-угорської армії. Більше 1500 чоловік були повішені, розстріляні, заколоті багнетами. Вбивали жінок і дітей повсталих. Виступ київських робітників був потоплений у крові.

Справді, повстання на "Арсеналі" мало місце. Те, що воно стало загальним - брехня. Розпочалося воно завдяки більшовицьким агітаторам, які в своїй справі агітаційної пропаганди досить таки "поднатарели". Їм треба було підірвати сили ЦР з середини, в той час, коли більшовицький наступ був запланований на Київ ззовні. Коли провести аналогію, то можна пригадати 9 січня 1905 року, коли Гапон загітував робітників йти до Зимового палацу. Робітники пішли та отримали кулі та шаблі, сам Гапон залишився живий. Ось лише в Києві повстання на "Арсеналі" не мало мирного характеру, як хода робітників в Петрограді. Гармати повсталих стріляли по центральній частині Києва. Про ці жертви ніхто ніколи не згадував. Виступ до кінця ніхто не придушив, повсталі робітники добровільно здалися.
3)

Що ж до київських студентів, то їхня доля дійсно трагічна. Обмануті буржуазно-націоналістичною демагогією Центральної Ради, вони не мали жодних шансів вижити.

От кляті українські буржуазні націоналісти. А чи Вам самому не нудить від такого совкового штампу? І чи відомо Вам, що "буржуазно-націоналістична" ЦР своїм ІІІ Універсалом проголосила свободу слова, совісті, віри, друку, зібрань, союзів, страйків, недоторканності особи й мешкання, скасувала смертну кару, ввела 8-ми годинний робочий день, "народам великоруському, польському, єврейському та иншим" гарантувала національно-персональну автономію, скасувала право власності на землі поміщицькі, церковні, монастирські та визнала, що ці землі є власністю усього народу та переходять до нього без викупу, призначила день виборів до Українських Установчих зборів та день їх скликання (нагадаю Вам, що в Росії Установчі збори були розігнані за наказом Лєніна, бо коміністи там не набрали більшості, а демонстрації, що вийшли на підтримку зборів були розстріляні більшовиками)...
Вибачте, де Ви побачили тут буржуазність і де Ви винюхали тут націоналізм?

Колишній офіцер царської армії поводився скоріше як середньовічний кондотьєр, ніж як робітничо-селянський командир. Але при цьому офіційна історіографія не любить згадувати той факт, що саме за ці дії Муравйов був заарештований співробітниками ЧК.

Та невже! І що з ним зробили? Як ту щуку - втопили? Число жертв від різанини Муравйова набагато перевищували число загиблих "арсенальців". Вояки колишнього царського полковника стріляли за все українське. Інколи приводом для смертного вироку була вишиванка чи вуса "підковкою". Більшовик Затонський ледве не став жертвою своїх, коли надав посвідчення українською мовою. Врятував його лише документ за підписом Леніна. Так само смерті ледве уникнув інший більшовик Скрипник.

Тим більше, як відзначав український історик Дмитро Дорошенко (до речі – правий, монархіст-гетьманець і переконаний антикомуніст), офіцери, які командували ними, грали в карти й пиячили у своєму вагоні, коли червоні підступали до Крутів. „Побачивши це, офіцери гукнули машиністу, щоби він рухав до Києва, і втекли, навіть не попередивши своїх солдатів”.

Тут казати нічого не буду, точно не знаю.

You must be registered for see links

дає іншу картину бою.

Тепер про бруд та брехню з російського сайту:

Так что же произошло на самом деле? В 1917 году, пользуясь развалом Российской империи, в Киеве группа политиков-украинцев, объединившихся в так называемую Центральную Раду, провозгласила создание независимой Украинской народной республики (УНР).

Однозначно, брехня. Коли б Ви мали бажання, то ознайомившись з Універсалами ЦР, знали б що "буржуазно-націоналістична" Рада трьома своїми першими законами оголосила невід'ємність від Росії. Всяка думка про відокремлення тоді була ледве не крамолою. І лише після того, як владу захопили більшовики, які і оголосили війну Україні, був проголошений ІV Універсал (22 січня 1918 року) в якому і виголошувалось створення незалежної держави.

Себя любимых эти люди назначили властью, но, как всегда, в нашей истории нашлись и альтернативные претенденты в правители. Вскоре существовало два государства с одинаковым названием УНР со столицами в Киеве и Харькове. Естественно, что и харьковское правительство (советское), и киевское (националистическое) именно себя считали единственными легитимными представителями народа, а конкурентов - проходимцами и авантюристами. Стоит заметить, что Харьковское правительство было более легитимным, так как оно было избрано съездом советов. Вскоре выяснилось, что даже в Киеве у Центральной рады абсолютно нет поддержки населения.

Брехня, "харківська Україна" ніколи не звалася УНР. Легітимно харківські комуністи не були обрані. Більш того, більшовики ініціювали І Всеукраїнський з'їзд Рад в Київ, де було присутні 1500 делегатів (4-6 грудня 1917 року). Скликаний більшовиками з'їзд для повалення влади ЦР і встановлення більшовицької влади перетворився на маніфестацію підтримки Раді і грандіозну антибільшовицьку демонстрацію. Більшовики в терміновому порядку залишили Київ та подалися до Харкова, де провели "альтернативний з'їзд", оголосили себе єдиним урядом в Україні і запросили військової допомоги у більшовицької Росії. Цікаво, що при цьому багато хто з більшовиків усвідомлював, що вони розв'язують війну не громадянську , а національну, і що війська з Росії є самим відвертим іноземним втручанням.

Тов. З а т о н с к и й. Все дело в оценке момента. Важно знать, как посмотрит революционная демократия Украины на мероприятия Совета Народных Комиссаров. Если бы дело касалось пропуска только войск на Дон, я бы ничего не имел против ультиматума, но там есть указания на то, что Рада не собирает съезда Советов и не признает власти народных комиссаров. Они надеялись, что демократия, прочитав ультиматум, пойдет против власти Советов, но если приказ о Советах исходит сверху, извне, то получается иностранное вмешательство в местные дела, получается национальная борьба (підкреслення моє. - О.Р.). Центральные правительства думают, что революционная Россия будет вести борьбу с Радой, на деле же мы идем к международной борьбе (підкреслення моє. - О.Р.). Украинские массы бросаются в объятия шовинистов. Если возникнет война, то Россия не в состоянии будет вести ее и с Доном, и Сибирью, и с Украиной, и с другими. Пока еще среди украинцев раскола нет и он не предвидится, а потому приходится вести войну с украинским народом, а большевиков лишь небольшая кучка (підкреслення моє. - О.Р.).

Вот поэтому мы должны передать правительству Народных Комиссаров, чтобы они взвесили хорошенько зтот шаг. Я считаю ультиматум результатом плохой информации в Питере. Некоторые пункты неудачны и были рассчитаны на зффект, но его-то как раз и не было.

Тов. К у л и к. Ясно, что тут выразилась несостоятельность нашего взгляда на национальннй вопрос. Война была неизбежна, так как вся Украина контрреволюционна (?! - О.Р.). Вопрос только во времени, м. б., момент не совсем удачен, но все же нам в зтой войне придется принять деятельное участие. Хорошо перенести съезд Советов в другой центр - это будет отвлекать силы Рады.

Тов. А л е к с а н д р о в. Ультиматум несвоевременен, он мог бы быть предьявлен 28 октября, когда за нами были войска, а теперь Рада пустила глубокие корни, и нужно было выждать, пока эта вера в Раду исчезнет у украинского народа. Раскол в украинских массах уже начался, но ультиматум грозит его остановить. Нам приходится воевать почти против всего украинского народа, а не против Рады (підкреслення моє. - О.Р.). (...)

Тов. Ф а р б м а н. ...Есть в ультиматуме неприемлемый для украинцев пункт - это указание на то, что Рада не признает Советской власти. Рабоче-крестьянское правительство не должно навязывать своего мнения (очевидно, другим правительствам. - Ред.) (підкреслення моє. - О.Р.). Несмотря на этот недостаток, мы все-таки должны принять деятельное участие в предстоящей борьбе и помогать народным комиссарам. Власть Советов не может навязнваться народными комиссарами - это наше дело на местах. (...)
Тов. З а й ц е в. Я хотел указать, что Рада принимает вызов, не боясь ответственности. ...Война неизбежна. Мы должны поддержать народных комиссаров. Нужно здесь же, на Украине, образовать военный центр, а то Питеру неудобно вести войну (Свята простота! Сам того, напевно, не бажаючи, тов. Зайцев, по суті справи, обмовився щодо майбутніх планів більшовиків - створення згодом у Харкові плацдарму для наступу російських військ на Україну. Мимоволі приходить на гадку історія створення "лівими" силами Фінляндії в грудні 1939 року "уряду Демократичної Фінляндської Республіки" на чолі з О. Куусіненом. Одночасно виникають асоціації з подіями 1956 року в Угорщині, 1968 року в Чехословаччині, 1979 року в Афганістані, куди на "запрошення" "демократичних" урядів вводилися радянські війська. - О.Р.).

В наведеній цитаті згадується про ультиматум, який оголосив Лєнінський совнарком українській Центральній Раді. Про події того часу в Україні, про конфронтацію більшовиків та Центральної Ради, про ультиматум, оголошений законній українській владі з боку Росії, про україно-російську війну, про навалу більшовицьких військ та про різанину Муравйова в Києві, про те, як більшовицька влада була принесена на багнетах з Росії можна довідатися більш детально з книжки

You must be registered for see links

(цитата звідти). Для скептично налаштованих форумчан повідомляю, що автор постійно посилається на документальні джерела, тому у всіх хто бажає є можливість перевірити правдивість інформації.

откуда появился отряд студентов, и почему именно его послали в бой, а не регулярные войска? В начале января 1918 г. в Киеве на вече студентов и гимназистов, созванном по инициативе студентов-галичан, было принято решение приступить к созданию студенческого Куреня Сечевых Стрельцов. К формированию «под угрозой бойкота и исключения из украинской студенческой семьи должны приступить все студенты-украинцы».

По-перше, сформовані студентські частини були виключно з києвської молоді (студентів Університету св. Володимира та Українського Народного
Університету, учнів старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства м. Києва, учнів старших курсів 1-ї Київської юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького). Як бачимо, ніяких галичан.
А по-друге, дуже прикро, що Ви опустилися до рівня лєонтієвсько-табачніковського штампу розділення України на захід і схід.
Гадаю, на перший раз досить моїх коментарів.

P.S. Повторюсь, що коли Ви людина принципова і послідовна, то чи не маєте бажання в темі "Анархізм" розказати ось такими ж ідеологічними штампами часів совкових інструкторів райкомів розказати нам про звірства, ґвалт, грабунки та безкінечні вбивства мирних громадян банди анархістів під проводом алкоголіка та психопата батьки Махна?

 

[Stein]

Відповідь: Бій під Крутами

Коли Ви людина чесна і принципова, то, може, підете далі та викладете щось подібне (в тому таки стилі) і про свого кумира Махна?

Нє, шановний, Махно для них не кумир, Махно ж не антифашист, там тільки гопники-"антифа" "в пачьотє".

разве в статьях критикуют студентов?

А це що по-вашому:

Хочется обратиться к современной молодежи: Учитесь на чужих ошибках! Не позволяйте политикам увлечь вас националистической риторикой и втравить в большие неприятности. Политики выкрутятся, а вот активистам за их игры придется рассчитываться сломанными судьбами.
Думайте своей головой и не становитесь пушечным мясом!

Це не критика студентів?

рабочие, так же как и студенты, оказались жертвами в борьбе других за власть

Ви взагалі розрізняєте буйний страйк та захист Батьківщини від загарбників?
Хоча куди та, вам же головне не стати "гарматним м'ясом". Хай вороги приходять на вашу землю, руйнують ваші хати, гвалтують ваших дівчат, вбивають матерів. А ви будете "розумніше". Ви не йтимете "на поводу у політиків у їх боротьбі за владу". Ви сидітимете вдома і лише мінятимете шапки у відповідності до зміни влади...