Проблема у тому, що справжніх Християн тут майже немає. Тобто, людей, які допускають присутність Всевишнього, багато. Є безліч людей, які миряться з існуванням Ісуса Христа, які вважають, що час від часу треба зайти до церкви і недбало перехреститися, що треба попоститися, поцілуватися на Великдень. Бо ми все-таки чимось відрізняємось від, скажімо, афганців, чи пакистанців. Але насправді ці люди ніякі не Християни. Навіть професійні Християни — священнослужителі у більшості теж не є Християнами.
Людей, які по-справжньому вірять в живого Ісуса Христа, такого, яким він був, такого, яким він є на сторінках Євангелія і в Християнській традиції, — таких людей обмаль. Натомість тих, які вірять в "плюшевого" Ісуса Христа, в такого собі "м'якого" Христа, який є зовсім безпечним, на якому можна лягти і добре виспатися, яким можна накритися, Ісуса Христа, який є гарним доповненням до аспірину, Ісуса Христа, який нічого особливого не вимагає, який дарує спокій і нічим не загрожує — таких хоч відбавляй.