Відповідь: День Незалежності України - 2010
Я говорю про культурну акцію, а ти про хуліганські витівки.
Бунт ніколи не відбувається через "культурні акції". Революція без крові - це не революція. Ми бачили "культурні" події в 2004-му. Щось змінилося? Щось покращало? Бандити сіли в тюрми, влада стала чесною, Росія забула про Крим, а Україна є повноцінним членом ЄС і кожен українець має власний будиночок з "вишневим садком"? Що дала вам ваша "культурна акція"?
Те, про що ти говориш має відбутись за умови готовності більшості населення України, коли в кожному місті та містечку, людину допечуть безглуздими законами, цінами на житло, газ, хліб та низкою інших проблем.
Не правда. Треба не багато. Всього кілька тисяч людей, що насправді вірять - і все буде інакше. Більшості населення начхати хто очолює Кабмін чи керує Нацбанком. Їм байдуже. Якщо завтра з'являться люди, які розстріляють Януковича і проголосять свого лідера Президентом, ви думаєте багато хто засмутиться? Чи може спробує їм протидіяти? Ні. Доки по телевізору показуватимуть дешеві російські серіали та ток-шоу з Савіком Шустером, а в магазинах все ще продаватимуть пиво - мало хто відірветься від стільця.
Уявімо собі, що у Києві раптом з'явилося 10 тис. чеченів. От взяли їх, кого там ще не достріляли, кого не виловили, не затравили собаками, і примістили у столиці, дали кілька тижнів прижитися. Одразу багато що змінилося б. Багато людей почали б відчувати, що життя стало веселішим і якось потрібно визначатися стосовно наших нових братів.
Уявімо собі, що тут з'явилося десяток тисяч справжніх американців. Якимсь дивом архангел Гавриїл їх переносить сюди, і вони починають тут робити те саме, що вони роблять у себе на Уол-стріт. Поза сумнівом, під їх контролем дуже швидко опинився б уряд, помінялася б економіка, політика, змінилися б стиль життя, стереотипи мислення, поведінки, сприйняття. Все було б інакше. Всім іншим довелось би лягти під них або розступитися.
Для революції потрібно не багато. 5 чоловік підняли на вуха всю Росію. А що вони зробили такого видатного? Всього лише пришили мєнта, підпалили СІЗО та "перекинули бобік". Для справи національного відродження росіян ті 5 в глухому Сибіру чоловік зробили в тисячу разів більше, ніж роблять всі ті багатотисячні "марші протесту" під стінами Кремля. Проблема полягає в тому, що для революції потрібні люди, не виборці, не електорат, не громадянське суспільство - люди, особистості. На всю Росію їх назбиралося п'ятеро. А скільки є у нас?
І останнє: припустимо, що бунт пройшов успішно для народу, кого ставити до керма влади? Повинна бути сильна команда і розумний, мудрий, патріотичний лідер.
Трудящі часто запитують: а хто буде після того, як "геть усіх"? І я завжди ніяковію, бо в української нації таки жіноча психологія. Чоловік відчуває, що бунт або, скажімо, сексуальний акт цінні самі по собі, навіть якщо потім ми не одружимось.
Я відповідаю так: ви їдете в купе з хуліганом, він блює вам на голову, проливає на ваші штани самогон, забирає у вас гаманець. Якби на вашому місці був, а хоч би й француз, він викинув би хулігана з купе, але ви українець, ви задаєтеся питанням – хто буде моїм попутником після хулігана, може не фахівець, може з партії регіонів, може неголений вбивця?
Коротше, думайте собі далі, поки українська політична еліта перетрушує вашу валізу.
)
