День Незалежності України - 2010
- Автор теми jonik
- Дата створення
Відповідь: День Незалежності України - 2010
P.S.
[...]
Потрібно приймати власну долю так, як вона є, — інакше ми ніколи не зможемо її подолати. Ми оточені стінами, подолати які неможливо, — дуже сильний адміністративний апарат, дуже сильні забобони суспільства. Ми знаходимося у такій ситуації, коли навіть особистий успіх для нас малодосяжний, тому що всі теплі місця уже зайняті. Але ми маємо пам'ятати — стіни, яких не можна взяти, можна підкопати. Ми можемо з вами підкопати будь-яку стіну, якщо визнаємо її існування. Ми не розіб'ємо об неї голову. Ми не будемо робити вигляд, що ми не помічаємо цієї стіни.
You must be registered for see links
Ми вже намагалися вивести народ коли ситуація була значно гіршою за нинішню. І хто вийшов? Людям, мабуть подобається те що є. Всіх все влаштовує. Народ не хоче визволитися - значить ми не будемо його визволяти.У нас безліч профспілок. І вони досить потужні, проте у Франції профспілки працюють на благо робітників, а у нас - на благо роботодавців.
P.S.
Існує безліч виправдань, до яких людина вдається щодня, аби виправдати власну негідність. Ми додержуємося правил дорожнього руху, хоча і вони відносяться до мусорських понять. Ми кажемо собі: "Я визнаю існуючу систему, я додержуюсь правил дорожнього руху, я не шмаркаюсь у простирадла тому, що я вважаю правильним проявляти лояльність, а не тому, що я перебуваю в інерції, не тому, що я боюся міліціонера, прокурора, судді або просто осуду суспільства, або власної сім'ї". Але тільки-но ми починаємо говорити собі правду, визнавати її, тільки-но ми стаємо на позиції смиренності, перестаємо себе обманювати, ми одержуємо ряд можливостей. Ми одержуємо інструмент, за допомогою якого можемо подолати себе і свій страх, який складає основу нашої особистості.
[...]
Потрібно приймати власну долю так, як вона є, — інакше ми ніколи не зможемо її подолати. Ми оточені стінами, подолати які неможливо, — дуже сильний адміністративний апарат, дуже сильні забобони суспільства. Ми знаходимося у такій ситуації, коли навіть особистий успіх для нас малодосяжний, тому що всі теплі місця уже зайняті. Але ми маємо пам'ятати — стіни, яких не можна взяти, можна підкопати. Ми можемо з вами підкопати будь-яку стіну, якщо визнаємо її існування. Ми не розіб'ємо об неї голову. Ми не будемо робити вигляд, що ми не помічаємо цієї стіни.
Останнє редагування:
Сьогодні придбав 2 шт!
100%!
Stein, передруковую свої ж доводи в схожому діалозі з іншого форуму:
1. Привести до влади дісно національно свідомих, ідейних політиків. Бізнесменів не підпускати до владних крісел на гарматний постріл.
2. Потрібний чіткий, розписаний по пунктах, РЕАЛЬНИЙ план, реформ у ВСІХ галузях lдіяльності держави. За старими правилами в сучасності не грають, коли весь світ кілометровими кроками віддаляється від нас, залишаючи далеко позаду.
3. Передивитись постанови, укази і дії попередньої влади. Такі, що були прийняті з процесуальними порушеннями, та порушеннями Конституції - беззаперечно сксувати.
4. Чиновників та суддів, що підтримували та приймали незаконні рішення звільнити без права вертатися на займані посади пожиттєво. Офіційно визнати проф. непридатність (суддя, що виностиь рішення, яке суперечить Конституції не має права продовжувати свою професійну діяльність).
5. Притягнути до кримінальної відповідальності винуватців та учасників у розкраданнях у особливо великих розмірах, шахраїв та їхніх посібників (депутатів, бізнесменів та суддів будь-якого рангу). Ідею "бандитам - тюрми" ніхто не відміняв.
6. При прийомі на роботу у владні структури, повинні працювати висококласні психологи, щоб виявляти у людини "тарганів у голові" та робити остаточні висновки - потрібний такий працівник чи ні.
7. Налагодити служби з ефективним спілкуванням населення і владних гілок.
таку функцію могли б виконувати неполітичні, офіційно зареєстровані громадські організації (влада ніколи не користувалася такими перспективами, це велика помилка)
8. До розгляду буд-якого питання на державному рівні, підходити виключно через призьму національних інтересів.
9. Офіційно заборонити фашистську і комуністичну ідеології.
10. Не піднімати питання мови, а займатися активним латанням бюджету, виплату боргів МВФ та активним розвитком джерел альтернативної енергетики (інженерів та місць для впровадження вистачає)
11. Максимально зменшувати вплив інших держав, в пешу чергу Росії.
В тебе є готовий план, як і що робити, з цілою державою, 46 млн людей та дипломатикою з агресивними сусідами?
1. Привести до влади дісно національно свідомих, ідейних політиків. Бізнесменів не підпускати до владних крісел на гарматний постріл.
2. Потрібний чіткий, розписаний по пунктах, РЕАЛЬНИЙ план, реформ у ВСІХ галузях lдіяльності держави. За старими правилами в сучасності не грають, коли весь світ кілометровими кроками віддаляється від нас, залишаючи далеко позаду.
3. Передивитись постанови, укази і дії попередньої влади. Такі, що були прийняті з процесуальними порушеннями, та порушеннями Конституції - беззаперечно сксувати.
4. Чиновників та суддів, що підтримували та приймали незаконні рішення звільнити без права вертатися на займані посади пожиттєво. Офіційно визнати проф. непридатність (суддя, що виностиь рішення, яке суперечить Конституції не має права продовжувати свою професійну діяльність).
5. Притягнути до кримінальної відповідальності винуватців та учасників у розкраданнях у особливо великих розмірах, шахраїв та їхніх посібників (депутатів, бізнесменів та суддів будь-якого рангу). Ідею "бандитам - тюрми" ніхто не відміняв.
6. При прийомі на роботу у владні структури, повинні працювати висококласні психологи, щоб виявляти у людини "тарганів у голові" та робити остаточні висновки - потрібний такий працівник чи ні.
7. Налагодити служби з ефективним спілкуванням населення і владних гілок.
таку функцію могли б виконувати неполітичні, офіційно зареєстровані громадські організації (влада ніколи не користувалася такими перспективами, це велика помилка)
8. До розгляду буд-якого питання на державному рівні, підходити виключно через призьму національних інтересів.
9. Офіційно заборонити фашистську і комуністичну ідеології.
10. Не піднімати питання мови, а займатися активним латанням бюджету, виплату боргів МВФ та активним розвитком джерел альтернативної енергетики (інженерів та місць для впровадження вистачає)
11. Максимально зменшувати вплив інших держав, в пешу чергу Росії.
В тебе є готовий план, як і що робити, з цілою державою, 46 млн людей та дипломатикою з агресивними сусідами?
Відповідь: День Незалежності України - 2010
Плюс скажіть, за що виборчу кампанію, агітацію проводити, де взяти пів мільйона (чи два з половиною, скільки там зараз) рядовому робітнику для участі у президентських виборах?
З цього почніть. Все інше не має жодного значення без цього пункту.
А чим вам тоді не підходить славетна методика "заміру черепів"? Вона, здається, непогано себе зарекомендувала? Тільки от тоді пункт 9-й доведеться прибрати, бо він щось з цим не дуже узгоджується.
Бачили ми вже і "плани Ющенка по створенню 5 мільйонів робочих місць", результат - 5 мільйонів безробітних. Бачили також і мега-стратегію "український прорив" по збагаченню рядових українців, наприкінці діяльності якої долар зріс майже вдвічі, разом з ним і всі товари, а зарплата тільки скоротилася. Бачили й чудодійну програму "покращення життя вже сьогодні", результат - заборона підвищення зарплат і зростання тарифів на 50%, зростання акцизів, подорожчання товарів і черговий виток зубожіння населення... Тож чого варті всі ці ваші "програми", "плани"?
"В самом деле припомним, как мастерили до сих пор так называемые партийные программы, как их перелицовывали, перекрашивали и т.д. Достаточно только вспомнить, какими мотивами обыкновенно руководствовались всевозможные "программные комиссии" буржуазных партий, когда они садились за свое рукоделие.
Когда эти партии предпринимали новые изменения в своих программах, они неизменно руководились только одним мотивом: как бы набрать побольше голосов на предстоящих новых выборах. Как только эти парламентские фокусники учуют, что любимый народ опять склонен взбунтоваться и не хочет вести дальше старую повозку, так они сейчас же стараются перепрячь лошадей. Тогда на сцену выступают старые звездочеты и партийные астрологи, главным образом из числа так называемых, опытных и видавших виды "старых" парламентариев "с богатым политическим опытом". Им уже не раз случалось наблюдать, как у масс лопалось терпение и как вожди всегда находили новый "выход". Тотчас же на сцену появляется старое испытанное средство: образуют "комиссию". Затем начинают разнюхивать во всех направлениях, что же именно не нравится народу и чего бы он хотел новенького. С этой целью старательно обыскивают также все печатные произведения других партий. Затем "комиссия" усердно пытается узнать, какие собственно лозунги пользуются в данный момент особенной популярностью у тех или других групп, профессий и т. д. Внезапно оказывается, что "демагогические лозунги" оппозиции тоже не так уже плохи, и внезапно эти дотоле "вредные" лозунги появляются в "исправленной" программе к величайшему изумлению подлинных отцов этих лозунгов. И все это совершается как нечто само собою разумеющееся.
Солдат на фронте обыкновенно меняет рубашку только тогда, когда она кишит вшами. Но примерно так же поступают и пресловутые "программные" комиссии, "ревизуя" старые программы и наскоро перелицовывая их на новый лад. Крестьянину они пообещают защиту сельского хозяйства, промышленнику - покровительство предметам его производства, потребителю - защиту его потребительских интересов, учителям они обещают повысить жалованье, чиновникам - пенсию, вдовам и сиротам - полное обеспечение. Заодно они не скупятся на обещания улучшить пути сообщения, понизить тарифные пошлины, снизить налоги, если уж не уничтожить их совершенно. Иной раз случится, что впопыхах позабыли о том или другом отдельном сословии или о том или другом отдельном требовании, популярном в широких слоях народа; тогда в последнюю минуту наскоро стараются приделать к программе еще одно-два "необходимых" требования, пока наконец господа опытные парламентарии не придут к выводу, что теперь у них в программе написано абсолютно все необходимое, все, чего требует для своего успокоения и для успокоения своих жен и детей средний мещанин. Теперь можно опять благополучно отправиться в новое плавание в надежде на то, что "граждане избиратели" будут достаточно глупы, чтобы поверить "новой" программе и опять клюнуть на удочку старых политиканов.
Затем проходят выборы, и господа парламентарии теперь целых пять лет и не думают больше устраивать народные собрания. Господа законодатели рады теперь, что они избавились от надоевшей возни с плебсом и могут теперь отдаться более приятным и более высоким занятиям в самом парламенте. Теперь можно распустить и "программную комиссию"."
І як ви це реалізуєте. От реально. Сьогодні, нинішнім законодавством, "культурними" демократичними методами. Як? Давайте механізми.
Плюс скажіть, за що виборчу кампанію, агітацію проводити, де взяти пів мільйона (чи два з половиною, скільки там зараз) рядовому робітнику для участі у президентських виборах?
З цього почніть. Все інше не має жодного значення без цього пункту.
А вам відомі демократичні механізми "відміни" постанов? Ви думаєте там все так просто, взяв, махнув рукою і все відмінилося?
Суд не може приймати незаконні рішення. Суд діє в межах закону, якщо ж ні - є вищий суд, який зобов'язаний скасувати незаконну постанову нижчого суду. Будь-яке рішення аргументується з точки зору закону. А от те, що у нас закони такі, що один протирічить іншому - так це в цьому судді винні? Якщо закон суперечить Конституції - то за це треба суддю посадити?
Я в свій час мав відношення до торгівлі і добре знайомий з механізмами розкрадання коштів через державні закупівлі. Так от я вам скажу, що при грамотному підході міністерство килимок для миші за пів мільйона купить, а ви ніколи в житті не доведете що там було розкрадання. Вам розпишуть так, що "комар носа не підточить". І як ви кого притягнете? Чи ви думаєте що там ідіоти сидять і на пряму знімають з бюджету мільярди на власні рахунки? Ви ж хочете будувати демократичну, "культурну" державу, а тут заклики "всіх посадити". Політичні репресії? Утиски опозиції? Ідеологічні переслідування? "Чорні воронки 30-х"? Відновлення сталінізму?
А що психологи виявлятимуть? Чи не є часом працівник потаємним прибічником Юлії Тимошенко? Чи досить свято він вірить у праведність Партії Регіонів? А як же демократія, права людини? Як же заборона дискримінації? Чи ви вже забули про демократію і "культурну" країну?
А чим вам тоді не підходить славетна методика "заміру черепів"? Вона, здається, непогано себе зарекомендувала? Тільки от тоді пункт 9-й доведеться прибрати, бо він щось з цим не дуже узгоджується.
Влада зараз дуже активно користується цими перспективами. Наприклад у пана Мінаєва діє постійна онлайн-приймальня, де кожен городянин може задати питання чи висловити проблему і отримати офіційну відповідь. Чим вам не ефективне спілкування влади з населенням.
І як ви це контролюватимете? Хто визначатиме що є благо для "національних інтересів", а що ні?
А як же демократія, свобода слова, свобода думки, права людини? Як ви це узгодите з Конституцією? Здається ви в п.4 пропонували за таке профнепридатність та пожиттєве звільнення...
А грошей вистачає? Де гроші братимете? Де ваш преславутий "реальний план"?
Яким чином? Був вже, здається, у нас один демократ-"зменшувач"... "дозменшувався"...
Маячня. Які ще "реальні плани"? Ви особисто знаєте реальну ситуацію в кожній галузі? Ви особисто знаєте реальний стан речей? Не те, що вам посилено розповідають по телевізору, а те, що є насправді. Це знають одиниці на всю країну. До того ж кому потрібні ваші "реальні плани"? Торгашу з ринку? Маршрутчику? Шахтарю? І що вони в них зрозуміють? Плюс всі ці "плани" - це лише папірці. Ситуація змінюється ледь не щогодини до бюджету тисячі, сотні тисяч правок за рік вносять, а ви хочете розписати долю всієї економіки на десять років вперед? Ви забули, що у нас не командно-адміністративна модель?
Бачили ми вже і "плани Ющенка по створенню 5 мільйонів робочих місць", результат - 5 мільйонів безробітних. Бачили також і мега-стратегію "український прорив" по збагаченню рядових українців, наприкінці діяльності якої долар зріс майже вдвічі, разом з ним і всі товари, а зарплата тільки скоротилася. Бачили й чудодійну програму "покращення життя вже сьогодні", результат - заборона підвищення зарплат і зростання тарифів на 50%, зростання акцизів, подорожчання товарів і черговий виток зубожіння населення... Тож чого варті всі ці ваші "програми", "плани"?
"В самом деле припомним, как мастерили до сих пор так называемые партийные программы, как их перелицовывали, перекрашивали и т.д. Достаточно только вспомнить, какими мотивами обыкновенно руководствовались всевозможные "программные комиссии" буржуазных партий, когда они садились за свое рукоделие.
Когда эти партии предпринимали новые изменения в своих программах, они неизменно руководились только одним мотивом: как бы набрать побольше голосов на предстоящих новых выборах. Как только эти парламентские фокусники учуют, что любимый народ опять склонен взбунтоваться и не хочет вести дальше старую повозку, так они сейчас же стараются перепрячь лошадей. Тогда на сцену выступают старые звездочеты и партийные астрологи, главным образом из числа так называемых, опытных и видавших виды "старых" парламентариев "с богатым политическим опытом". Им уже не раз случалось наблюдать, как у масс лопалось терпение и как вожди всегда находили новый "выход". Тотчас же на сцену появляется старое испытанное средство: образуют "комиссию". Затем начинают разнюхивать во всех направлениях, что же именно не нравится народу и чего бы он хотел новенького. С этой целью старательно обыскивают также все печатные произведения других партий. Затем "комиссия" усердно пытается узнать, какие собственно лозунги пользуются в данный момент особенной популярностью у тех или других групп, профессий и т. д. Внезапно оказывается, что "демагогические лозунги" оппозиции тоже не так уже плохи, и внезапно эти дотоле "вредные" лозунги появляются в "исправленной" программе к величайшему изумлению подлинных отцов этих лозунгов. И все это совершается как нечто само собою разумеющееся.
Солдат на фронте обыкновенно меняет рубашку только тогда, когда она кишит вшами. Но примерно так же поступают и пресловутые "программные" комиссии, "ревизуя" старые программы и наскоро перелицовывая их на новый лад. Крестьянину они пообещают защиту сельского хозяйства, промышленнику - покровительство предметам его производства, потребителю - защиту его потребительских интересов, учителям они обещают повысить жалованье, чиновникам - пенсию, вдовам и сиротам - полное обеспечение. Заодно они не скупятся на обещания улучшить пути сообщения, понизить тарифные пошлины, снизить налоги, если уж не уничтожить их совершенно. Иной раз случится, что впопыхах позабыли о том или другом отдельном сословии или о том или другом отдельном требовании, популярном в широких слоях народа; тогда в последнюю минуту наскоро стараются приделать к программе еще одно-два "необходимых" требования, пока наконец господа опытные парламентарии не придут к выводу, что теперь у них в программе написано абсолютно все необходимое, все, чего требует для своего успокоения и для успокоения своих жен и детей средний мещанин. Теперь можно опять благополучно отправиться в новое плавание в надежде на то, что "граждане избиратели" будут достаточно глупы, чтобы поверить "новой" программе и опять клюнуть на удочку старых политиканов.
Затем проходят выборы, и господа парламентарии теперь целых пять лет и не думают больше устраивать народные собрания. Господа законодатели рады теперь, что они избавились от надоевшей возни с плебсом и могут теперь отдаться более приятным и более высоким занятиям в самом парламенте. Теперь можно распустить и "программную комиссию"."
Відповідь: День Незалежності України - 2010
А автору не здається, що саме ті, кого він сьогодні пропонує відправити на люстрацію і підписали той преславутий акт 24 серпня?
І де воно, теє ваше "потужне культурне середовище"? Де ті "культурні цінності"? Де "велич європейської нації"? Де? Покажіть. Просто цікаво...
А що, власне, змінилося на краще в "немитій Україні" після прощання з не менш немитою Росією?
Якщо мені не зраджує пам'ять, то троє з чотирьох українських президентів були прибічниками проросійської лінії, а після витворів єдиного "національно-свідомого" товариша на цій посаді, народ обрав навіть урку, аби тільки не продовжувати ту вакханалію. Тож в чому тоді "неефективність" російської політики?
А де є зараз ця "культура"? Де вона "тримає натиск бездуховності"? Скільки, к приміру, останнім часом було знято добрих українських фільмів? Нуль. А от російський кінематограф (а були то після розвалу практично всі в рівних умовах) вже семимильними кроками йде до конкуренції з Голівудом і дуже добре продемонстрував що може знімати не просто якісний продукт, а продукт світового класу. А де в цьому плані "потужна культура великої європейської нації"?
Відповідь: День Незалежності України - 2010
От дилема виходить. Любити країну і тому її розбудовувати чи розбудовувати країну, а потім її любити. Але заради чого тоді її розбудовувати? Заради власного добробуту? Так навіщо тоді чіпати всю країну, можна намагатись чесно чи нечесно заробити, пограбувати банк чи поїхати в іншу країну, де краща ситуація. Чи заради того, щоб просто прийти до влади. Бо відчуття влади коштує більше за всякі гроші і добробут.
Приклад про українця і купе, як на мене дуже невдалий. Дозвольте привести інший.
Працювало у пана два наймита: Дмитро та Іван. Погано до них ставився пан, знущався, платив мало, вимагав багато. Одного дня каже Дмитро Івану: "Слухай, от ми так гарно працюємо, але пан нас не цінує. Давай уб'ємо пана і будемо самі заправляти. Будемо жити по-справедливості і ділити все чесно.". Послухав Іван Дмитра. Убили вони пана. Стали самі всім управляти. Знову приходить Дмитро до Івана: "Іване, от у тебе краще виходить руками працювати. Давай ти будеш виробництвом займатись, а я управлінням нашого господарства." Ну і став Дмитро паном, а Іван знову в наймитах. А в пана одне правило: вимагати багато, а платити мало, ну і знущатись звичайно.
Якщо народ не йде за лідером, значить фіговеньких лідер
От дилема виходить. Любити країну і тому її розбудовувати чи розбудовувати країну, а потім її любити. Але заради чого тоді її розбудовувати? Заради власного добробуту? Так навіщо тоді чіпати всю країну, можна намагатись чесно чи нечесно заробити, пограбувати банк чи поїхати в іншу країну, де краща ситуація. Чи заради того, щоб просто прийти до влади. Бо відчуття влади коштує більше за всякі гроші і добробут.
Приклад про українця і купе, як на мене дуже невдалий. Дозвольте привести інший.
Працювало у пана два наймита: Дмитро та Іван. Погано до них ставився пан, знущався, платив мало, вимагав багато. Одного дня каже Дмитро Івану: "Слухай, от ми так гарно працюємо, але пан нас не цінує. Давай уб'ємо пана і будемо самі заправляти. Будемо жити по-справедливості і ділити все чесно.". Послухав Іван Дмитра. Убили вони пана. Стали самі всім управляти. Знову приходить Дмитро до Івана: "Іване, от у тебе краще виходить руками працювати. Давай ти будеш виробництвом займатись, а я управлінням нашого господарства." Ну і став Дмитро паном, а Іван знову в наймитах. А в пана одне правило: вимагати багато, а платити мало, ну і знущатись звичайно.
Якщо народ не йде за лідером, значить фіговеньких лідер