Відповідь: Четвёртая власть
Чому журналіст прагне лише грошей
Сповідь журналіста
Більшість видань – комерційні. Чи цікавить комерційне видання правда? Сенс? Чи працює в комерційному виданні "пророк", і навіщо така людина там потрібна?
Передумови:
1. В Україні відсутня журналістська етика (вибачте за згадку про таке утопічне поняття). Приклади? Вмикаємо провідні телеканали й порівнюємо, що хто говорить, і що говорять за тиждень...
Але це таке...
2. Ну, як із вінком Януковича. Носились бідні журналісти, як дурні з торбою. З ФЕМЕН носились, бо цицьки. А в той же день (на вибори) коли ФЕМЕН цицьки на виборчій дільниці показували, хлопці заблокували виборчу дільницю в іншому районі. Ясно, що й те, й інше не мега-новина. Але цицьки – респект. По всіх каналах. Протест із кримінальним продовженням (справу таки відкрили) – нікому не цікавий. Чому? Бо троєщині потрібні цицьки (мені також), тому журналісти будуть мені догоджати.
3. Варто подивись на журналіста за роботою. Від публіки на балкончику ВР до вуличних репортерів – ну, це ж просто жахіття. "Бл*дь, сука, на х*й убери свою камеру!" "Шо? Не штовхайся, козел! Я тут давно..." "Бл*дь! Куда ти лезишь, гандон?". Ну а як інакше, коли до тіла чи площадки прорватись потрібно? Та й взагалі, життя важке. Ясна річ, що є інтелігенті хлопці у «кошерних» ЗМІ. Але ти з тисячі береш десяток і кажеш, що от, подивись, які порядні люди...
4. Неосвіченість... Ну, це ж просто капці. Вони не орієнтуються у найпростіших питаннях. Безумовно, я не кошу під світило, й таким точно не є. Але ж те, що ходить з мікрофоном... Люди навіть у сучасності не орієнтуються, не кажу вже про історію. Знають банальні байки, і найвідоміші обличчя. Ну і те, що всі знають. Хто що нове може розповісти? Ні. Не так. ХТО МОЖЕ РОЗПОВІСТИ ПРАВДУ? А ніхто. Бо не цікавиться. Суто байками живуть. Вони відрізнять Януковича від Медведєва, але не відрізнять Глобу від Гордона, Черновецького від Гурвіца, націоналістів від нацистів, монархію від диктатури. Ти ж сам, впевнений, знаєш, що перед тим, як взяти інтерв`ю, журналіст дивиться фото, аби не сплутати клієнта з його водієм. А таке бувало, і не раз! Я ржав, як кінь.
5. Акції протесту з партійними прапорами показують за бабки. Чи ні? Якщо пів-міста згорить, то зрозуміло, що кого хочеш покажуть. Але в цілому? Майже рекламний прейскурант цін. А нічого страшного, що це принцип ЗМІ – висвітлювати події? А тут – бабла нема – іди гуляй. Зрозуміла річ, що партія – то бізнесовий проект. Але ж у такому разі політика, висвітлення її переходить теж у бізнес. Бізнес – то за гроші. І про що тоді мова? Показувати акції – за бабло. Статті про політиків – за бабло. Репортажі – за бабло.
6. Лише якусь дитину, що врятувала свою козу від пожежі, покажуть не за бабло. Але за три хв. такого репортажу краще рекламу про хвору на рак дитину дати, ніж цю маячню показувати.
Отже, що покажуть нам у новинах чесні й святі журналісти? Платні репортажі про політичні акції змінять цицьки, а завершиться все дитиною, що врятувала козу... Обиватель щасливий, журналіст – молодець. Бо їм начхати, вони ж не «Просвіта» і не Могилянська Академія, аби щось там нести людям...
До чого все це? До того, що і принцип роботи за бабло, і моральні якості іншого не вимагають. Прості ж люди працюють.
P.S.: Знаю багато просунутих журіків. Але ми говоримо не про винятки, а про професію взагалі.