«Бєспрєдєл» під Андріївським прапором
СРСР давно вже немає, але «дєло єго живьот». Це видно хоча б з того, що російські військові моряки поводять себе на території суверенної України за кращими совєтсько-імперськими традиціями. Таке враження, що браві російські «марємани» встигли «насолити» всім, кому тільки можна. Бо годі й визначити, який розділ українського чи міжнародного законодавства вони ще не порушили: претензії до них мають місцева влада, правоохоронні органи, прокуратура, митники, прикордонники, податківці, екологи...
Тож не дивно, що все більшає кількість мешканців сусідніх з об’єктами Чорноморського флоту РФ територій, котрі нетерпляче поглядають на календар, з надією очікуючи, коли ж наступить 2017 рік і термін законного перебування ЧФ РФ на території України нарешті закінчиться. Щоб у цьому впевнитися, достатньо навести лише кілька документально зафіксованих фактів, які, втім, дуже яскраво ілюструють «загальну картину».
У серпні 2008 р. севастопольська податкова міліція порушила кримінальні справи проти посадовців одразу двох російських підприємств. «На гачок» до податківців потрапили Будівельне управління ЧФ РФ (за ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах – понад 4 млн. грн.) та «64 управління начальника робіт Міноборони РФ» (за ухилення від декларування доходів). Російські чиновники, либонь, хотіли «зекономити», знехтувавши елементарними нормами законодавства, але «втрапили на слизьке» – на обидва підприємства накладено мільйонні штрафні санкції. Але це ще, як кажуть, тільки квіточки, бо ягідки, як відомо, ростуть на землі, а саме з земельними відносинами у ЧФ РФ проблем найбільше.
Тобто, проблеми власне не у ЧФ РФ (їм якраз усе «по...»), а в української сторони. Як відомо, використання земельних ділянок, на яких базуються об’єкти російського Чорноморського флоту, обумовлено Угодою між Україною та Російською Федерацією, ратифікованою Законом України від 24.03.1999 р. № 547-XIV. Відповідно з нею в АР Крим та під об’єктами ЧФ РФ значиться 18,2 тис. гектарів земель (у т.ч. близько 3,5 тис. га у межах м.Севастополя). Крім того, російській стороні для потреб ЧФ РФ на умовах оренди передано 4591 об’єкт нерухомості, в т.ч. 3571 – у межах Севастополя.
У той же час не укладено жодного договору оренди на об’єкти та земельні ділянки, що їх ЧФ РФ використовує фактично, бо інвентаризаційний процес не завершено з вини російської сторони. Власне, інвентаризацію проведено (ще у 2004-2007 р.р.), але Росія навмисне затягує погодження її результатів, а з межами 170 ділянок у Севастопольському регіоні взагалі не погоджується. Може, тому, що цією інвентаризацією встановлено, що ЧФ РФ фактично використовує 18 земельних ділянок загальною площею понад 23 га, які не увійшли до перелічених Угодою?
За даними Головного управління Держкомзему у м.Севастополі, Управління морської акваторії Севастопольської міськдержадміністрації та дирекції Державного підприємства «Севастопольський морський торгівельний порт», у Севастополі російська сторона незаконно (і безоплатно!) експлуатує 121 земельну ділянку загальною площею близько 37 га. Мова йде... про понад 160 об’єктів нерухомості, 10 причалів та 42 берегоукріплюючі споруди завдовжки 6,2 тис. погонних метрів!
Крім того, за інформацією органів місцевого самоврядування АР Крим, з боку ЧФ РФ продовжується практика самовільного захоплення додаткових земельних ділянок. Так, ще з 2007 р. територія Севастопольської спеціалізованої виробничо-технічної бази «Полум’я» Міністерства промполітики України перебуває «під охороною» озброєних військовослужбовців 115-ї комендатури ЧФ РФ. Військовою прокуратурою ВМС Збройних сил України було проведено перевірку викладених фактів та направлено позовну заяву до Севастопольського Господарського суду стосовно витребування майна СВТБ «Полум’я» з незаконного володіння ЧФРФ, і у липні минулого року позов було задоволено.
Що ж стосується 12,6 га земель під гідрографічними об’єктами, що на території Чорноморського району та міст Євпаторія і Саки, тут проблема навіть не в тому, що російська сторона не платить за їх використання (як, власне, і досить великої кількості інших таких об'єктів на території України у Чорному та Азовському морях). Проблема в тому, що вона й досі вперто утримує їх за собою, хоча давно вже відмовилась від своїх прав на засоби навігаційно-гідрографічного забезпечення і зняла із себе відповідальність за забезпечення безпеки мореплавства у територіальних водах України («Извещения мореплавателям» Головного управління навігації та океанографії Міноборони РФ за 1996 та 1998 рр.).
Але найстрашніше, що при цьому Росія не несе жодної відповідальності за безпеку мореплавства у внутрішніх водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України! Адже, згідно з міжнародними правовими нормами, відповідальність за все це несе наша держава. Природно, що система навігаційного забезпечення безпеки мореплавства не може перебувати під управлінням (чи контролем) будь-якої іноземної структури, зокрема – ЧФ РФ. Зачароване коло якесь...
Хто захистить від таких «захисників»?
А якраз на роковини Чорнобильської катастрофи, 26 квітня 2008 р., у Криму стався досить знаковий випадок. Неподалік морського полігону бойової підготовки ЧФ РФ, що біля с.Привітне Алуштинського району, українському прикордонному наряду трапилася страшна знахідка: на береговій смузі лежала... авіаційна протичовнова ракета «АПР-ЗМ-И», яку росіяни «загубили» 15 квітня під час випробувань...
Перевіркою нашого Міноборони встановлено, що жодних відповідних документів на використання (закриття) полігону для проведення пусків, стрільб та використання засобів бойової підготовки командування ВМС України від ЧФ РФ не отримувало. Крім того, зазначений тип боєприпасів в обліках під час розподілу і передачі майна Чорноморського флоту колишнього СРСР не значився. Отже, на територію України доставили новий зразок озброєння, а це вже є прямим порушенням українсько-російських угод!
А вже у жовтні стався новий гучний скандал, тільки цього разу – митний. Взагалі-то об’єктами митних скандалів (втім, як і всіх інших) військовослужбовці ЧФ РФ стають з гідною подиву регулярністю. Наприклад, вперто відмовляють у митному контролі суден, а також у поіменному паспортному контролі їх екіпажів. Так от, і цього разу під час митного контролю попався «на гарячому», знов-таки, громадянин РФ, капітан допоміжного судна «КІЛ-25», що прибуло з Новоросійська. Попався, бо не записав до митної декларації... 100 вогнегасників і 5 бочок хладону. Севастопольські митники склали на того «послідовника капітана Врунгеля» адмінпротокол за порушення ст.340 Митного кодексу України. До речі, хладон – озоноруйнуюча речовина, але це вже окрема тема...
На початку листопада цього року «бабахнули», по черзі один за одним, одразу два скандали. Спочатку голова СБУ Валентин Наливайченко повідомив про те, що його відомство повернуло офіційному представникові ФСБ РФ кілька документів штабу ЧФ РФ з грифом «секретно», у тому числі топографічних карт, нещодавно знайдених мешканцями Севастополя і переданих до СБУ. Як він заявив, це було зроблено відповідно до договору про співпрацю і взаємодію між спецслужбами двох країн, підписаному ще 1992 року, ст.6 якого передбачає, що сторони обмінюються інформацією, яка стосується питань забезпечення безпеки.
А кілька днів по тому стало відомо про самогубство начальника топографічної служби 810-ї бригади морської піхоти ЧФ РФ... Тіло 27-річного капітан-лейтенанта було знайдено у його службовому кабінеті поряд з запискою з текстом «Прошу в моей смерти никого не винить». Ця страшна знахідка наробила неабиякого галасу. Колеги загиблого поспішили заявити, що причиною самогубства стала «нещасна любов» (нібито він довгий час упадав за якоюсь дівчиною, а якраз напередодні з нею посварився).
Ані в СБУ, ані у ФСБ, ані у ЧФ РФ ці два інциденти, звісно ж, ніяк між собою не пов’язують. Проте «КоммерсантЪ» одразу ж провів власне журналістське розслідування. А за його результатами повідомив, нібито українські правоохоронці вважають, що ці дві події прямо пов’язані між собою. Більше того, джерело інформації «Ъ» стверджує, що насправді секретні документи було знайдено не «на одній з вулиць», як делікатно висловився головний чекіст України, а в якомусь генделику, де вони й були знайдені законослухняними громадянами, які потім віддали їх до СБУ.
Уїдливі репортери з «Ъ» докопалися, що мова йде про десять документів обсягом біля 180 сторінок, серед яких є «Руководство по подготовке кораблей и судов ВМФ к походам, переходам, выходам на боевую подготовку, управлению ими в ходе выполнения задачи в море», а також «Инструкция об организации береговой системы наблюдения». «Эти документы были, грубо говоря, найдены в кабаке и переданы в службу,– написав «Ъ» зі слів свого обізнаного про ситуацію в ЧФ РФ. – То, что СБУ о них знает, это еще ладно – хуже было бы, если бы они попали к третьей стороне».
А один з вищих посадовців СБУ дав «Ъ» такий коментар: «Втрата секретної документації є яскравою ілюстрацією того, як представники ФСБ забезпечують безпеку Чорноморського флоту. Зараз у складі ЧФ РФ працюють 19 офіцерів ФСБ Росії, які знаходяться в Криму, щоб забезпечити безпеку флоту. У той же час ще в червні українська сторона по офіційних каналах проінформувала Москву про те, що всі співробітники російської спецслужби повинні через півроку покинути територію України, після чого функції по забезпеченню безпеки ЧФ РФ виконуватиме підрозділ військової контррозвідки СБУ в Севастополі».
Вочевидь, після всього, що сталося, чорноморським «братішкам» не залишалося нічого іншого, як стерпіти цей відчутний удар по флотському самолюбству. Проковтнувши цю гірку пігулку правди, служба інформації Чорноморського флоту Росії спромоглася тільки на заяву, що, мовляв, «до закінчення слідчих дій говорити про які-небудь версії і причини смерті офіцера недоцільно». Але прискіпливий «Ъ», зі слів свого інформатора, заявив, що є підстави вважати, нібито офіцер потрапив під «моральний прес» з боку начальства і просто не знайшов іншого виходу з ситуації, як застрелитися. Адже внутрішнє розслідування проводиться дізнавачами ЧФ РФ за ст. 110 УК Росії («Доведення до самогубства»)...
You must be registered for see links