Re: Відповідь: Re: Відповідь: Герои УПА
Я бы не стал употреблять сильных эпитетов, но, действительно, каждый должен отвечать за себя, и не использовать в качестве оправдания чьи-либо действия. К сожалению, серьезных аргументов против тех фактов, которые изложены в стаье Дугина, и которая выражает мнение лишь одной стороны, я не увидел, хотя собственно выложил ее для этого. Еврейские погромы во Львове были, но какую роль в них сыграла УПА - трудно сказать однозначно, шуцманы из Западной Украины в Бабьем Яру были, но опять же, все неонозначно - состояли они ранее в УПА или нет. С немцами УПА воевала, но немцы об этом почему-то мало знают. "Волынская резня" была, но и польских колонистов на украинские земли никто не звал. Короче, с одной стороны - с другой стороны. Лишнее подтверждение того, что эта тема пока еще ждет своих беспристрастных исследователей и их выводы вряд ли понравятся, как тем кто считает бойцов УПА героями, так и тем кто считает их предателями...
В принципі, справедливо. Лише декілька коментарів, якщо дозволите:
1) Якщо йдеться про погроми, що відбулися на самому початку війни, то говорити про участь в них УПА є не зовсім коректно. УПА тоді просто не існувала (якщо пам'ятаєте улюблене питання-пастка при вступі до комсомолу: "Скільки комсомольців брали участь в штурмі Зимового палацу" з цієї серії). Перші загони УПА, вірніше їх предтеча загони Бульби-Боровця "Поліська Січ" утворювалися наприкінці 1941 року, коли вже стало зрозумілим, що німці ніяк не налаштовані давати протекцію українській незалежності, коли Бандера зі Стецьком опинилися в концтаборах, коли гітлерівський режим зарекомендував себе не набагато кращим (гіршим, набагато гіршим - це вже на розсуд кожного особисто) від сталінського. Про участь в погромах членів ОУН вже колись викладали (
You must be registered for see links
і
You must be registered for see links
).
2) Коли згадують про Бабин Яр, то одразу говорять про трагедію єврейства. А ось, про те, що в Бабиному Яру навіки залишилося лежати київське підпілля ОУН (доречі, члену ОУН поетесі Олені Телізі, що загинула від рук гітлерівців саме в Бабиному Яру сьогодні в Києві встановили пам'ятник) чомусь згадують мало. Аналогічно, як і про загибель сумського підпілля ОУН на чолі з Семеном Сапуном замовчували до останнього часу. Тому знову говорити про участь тут УПА якось не дуже коректно.
3) Німці мало знають про свої бої з УПА? На підтвердження цього я лише побачив якийсь невідомий документ невідомого німецького інституту (невідомого таки генезу), в якому знову ж таки не заперечувалось існування такиї боїв, а була рекомендація звернутися до більше профільної установи. Цей "документ" виклав на нашому форумі один громадянин, запевняючи, що це лише перша ластівка... Нажаль ця "ластівка" стала і останньою, продовження ми не побачили.
4) "Волинська різня" - факт жахливий, з якого нам треба зробити висновки. Скільки загинуло в ній українців, а скільки поляків - зараз сказати дуже важко. Так само, як і важко визначити, хто ж перший її розпочав. Впевнено можна заявити лише одне - це було на руку лише німцям. Вміло "граючи" на розпаленні міжнаціональної ворожнечі, гітлеровці тримали в цілому ситуацію в потрібному для себе напрямку. "Нехай краще б'ються між собою, між одразу обидва з нами". Доречі, десь читав, що в Україні окрім Волині є ще місця компактного розселення поляків, скажимо, на Житомирщіні. Так ось там, нічого подібного до волиньської трагедії не було. І все через те, що житомирські поляки більше толерантні до українців, не вважали ці землі своєю споконвічною власністю, чого не скажеш про Волинь та Галичину (достатньо пригадати лише факт, що у Львові відкрили монумент польським солдатам з надписом: "Вони воювали за Польщу", на це українська влада "заплющила очі" задля примирення, хоча було немало незгодних).
На мою думку, нам потрібно поставити в цій дискусії раз і назавжди крапку. Нам потрібно примиритися, відкинувши всі звинувачення та залишити всі непорозуміння в минулому. Багато країн пройшли через роз'єднання за ідеологічною ознакою, примирення та внаслідок цього об'єднання: США не поділяють себе на "північ" та "південь", Іспанія одночасно вшановує пам'ять як франкістів так і республіканців, Польща знайшла в собі сили та бажання водночас віддати шану солдатам непримиренних ідеологічних опонентів - армій Людової та Крайової. Тим більше слід згадати, що якось не зовсім "комплексують" з приводу того, що воювали на стороні Гітлера колишні його союзники Румунія, Угорщина, Фінляндія, Італія тощо... У нас же певні політичні сили використовують минулі протистояння, щоби певний час "утриматися на плаву" в політичному плаванні. Україна від цього поки що лише програє...