Відповідь: СБУ добралось до ЖЖ или свобода слова по-украински
Ані хліба, ані видовищ
11 червня Верховна Рада України прийняла ряд одіозних законів. Серед яких – внесення доповнень у Кримінальний Кодекс щодо захисту суспільної моралі. Під гаслом боротьби з дитячою порнографією ввели кримінальну відповідальність (між іншим, до 5-ти років) за «зберігання продукції еротичного характеру». Враховуючи те, які люди займаються у нас охороною суспільної моралі, приводом для арештів може стати не лише зберігання журналу «Playboy», але й підбірки якогось «Камеді Клаб», «Леся і Рома», «Сімпсони» тощо.
До речі, якось пан Костицький, очільник Національної комісії з питань моралі, беручи участь в телепередачі вже ставив під сумнів моральність текстів Старого Заповіту. Тож дістанеться всім. Принаймні, почати слідство й протримати в СІЗО можна і еротомана, і ревного християнина, і просто людину з поганим художнім смаком.
Почалося все з того, що 10 січня 2008 року речник «Народної самооборони» нардеп Геннадій Москаль вніс у Верховну Раду законопроект «Про внесення змін та доповнень до Кримінального Кодексу України (щодо захисту суспільної моралі)», в якому запропонував переписати заново статті 300 та 301.
Пролежавши півтора роки в ящику, раптом цей законопроект у рекордні терміни 9 й 11 червня пройшов два читання, ставши законом. Відпочатково все це підносилось автором законопроекту Геннадієм Москалем, як захід боротьби з дитячою проституцією.
Замість порнографії та продукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, під кримінальну відповідальність потрапило все, що нібито може завдати шкоди суспільній моралі. А хто і як визначатиме норми цієї моралі, вже давно відомо. Законопроект лобіювався членами Нац.комісії із захисту суспільної моралі, очолюваної одіозним Василем Костицьким.
Відтепер, згідно нової редакції ст. 300 КК, під кримінальну відповідальність потрапляють: «Виготовлення, ввезення на територію України, вивезення з України, перевезення чи інше переміщення, зберігання продукції еротичного чи сексуального характеру з метою демонстрування, збуту чи розповсюдження, демонстрування, трансляція (ретрансляція), збут, розповсюдження чи умисне створення умов для можливості доступу до такої продукції інших осіб...»
Ключові слова тут «зберігання» і «еротичного». Говорячи простою мовою, зберігання вдома журналу «Плейбой», а тим більше в місці, куди здатні дістатися ваші батько або бабуся – це вже позбавлення волі на строк більший, ніж одержав за крадіжку шапок лідер однієї парламентської фракції.
А про будь-якого провайдера Інтернет і говорити не доводиться. Саме вони свідомо створили умови своїм клієнтам для доступу до найбільш несподіваних сайтів Всесвітньої Мережі. Тому їх теж можна сміливо саджати на зазначений Кримінальним Кодексом термін.
Статтею 301 КК відтепер переслідується і ЗБЕРІГАННЯ матеріалу, що пропагує «невігластво, неповагу до батьків... принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей».
Правда, можливість відвідати камеру для кожного конкретного індивідуума залежатиме від висновків Нацкомісії із суспільної моралі, яка за певну моральну компенсацію зможе вирішити, що моральне, а що аморальне в кожному окремому випадку: починаючи від зберігання журналу «EGO» й закінчуючи поширенням у вузькому колі анекдоту сексуального характеру.
Державний апарат з кожним разом посилює свої репресивні можливості. Кожна гілка влади змагається за право нас з вами саджати. Раніше це було привілеєм прокуратури, МВС та СБУ. Ніні – комісії по моралі. Завтра відповідні повноваження виборють начальники ЖЕКів. Наприклад, за несвоєчасну сплату комунальних платежів.
В умовах загострення економічної кризи влада бореться не з цінами, а за розширення статей Карного Кодексу. Цікаво, скільки ще ми їм усе це дозволятимемо.
Ані хліба, ані видовищ
11 червня Верховна Рада України прийняла ряд одіозних законів. Серед яких – внесення доповнень у Кримінальний Кодекс щодо захисту суспільної моралі. Під гаслом боротьби з дитячою порнографією ввели кримінальну відповідальність (між іншим, до 5-ти років) за «зберігання продукції еротичного характеру». Враховуючи те, які люди займаються у нас охороною суспільної моралі, приводом для арештів може стати не лише зберігання журналу «Playboy», але й підбірки якогось «Камеді Клаб», «Леся і Рома», «Сімпсони» тощо.
До речі, якось пан Костицький, очільник Національної комісії з питань моралі, беручи участь в телепередачі вже ставив під сумнів моральність текстів Старого Заповіту. Тож дістанеться всім. Принаймні, почати слідство й протримати в СІЗО можна і еротомана, і ревного християнина, і просто людину з поганим художнім смаком.
Почалося все з того, що 10 січня 2008 року речник «Народної самооборони» нардеп Геннадій Москаль вніс у Верховну Раду законопроект «Про внесення змін та доповнень до Кримінального Кодексу України (щодо захисту суспільної моралі)», в якому запропонував переписати заново статті 300 та 301.
Пролежавши півтора роки в ящику, раптом цей законопроект у рекордні терміни 9 й 11 червня пройшов два читання, ставши законом. Відпочатково все це підносилось автором законопроекту Геннадієм Москалем, як захід боротьби з дитячою проституцією.
Замість порнографії та продукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, під кримінальну відповідальність потрапило все, що нібито може завдати шкоди суспільній моралі. А хто і як визначатиме норми цієї моралі, вже давно відомо. Законопроект лобіювався членами Нац.комісії із захисту суспільної моралі, очолюваної одіозним Василем Костицьким.
Відтепер, згідно нової редакції ст. 300 КК, під кримінальну відповідальність потрапляють: «Виготовлення, ввезення на територію України, вивезення з України, перевезення чи інше переміщення, зберігання продукції еротичного чи сексуального характеру з метою демонстрування, збуту чи розповсюдження, демонстрування, трансляція (ретрансляція), збут, розповсюдження чи умисне створення умов для можливості доступу до такої продукції інших осіб...»
Ключові слова тут «зберігання» і «еротичного». Говорячи простою мовою, зберігання вдома журналу «Плейбой», а тим більше в місці, куди здатні дістатися ваші батько або бабуся – це вже позбавлення волі на строк більший, ніж одержав за крадіжку шапок лідер однієї парламентської фракції.
А про будь-якого провайдера Інтернет і говорити не доводиться. Саме вони свідомо створили умови своїм клієнтам для доступу до найбільш несподіваних сайтів Всесвітньої Мережі. Тому їх теж можна сміливо саджати на зазначений Кримінальним Кодексом термін.
Статтею 301 КК відтепер переслідується і ЗБЕРІГАННЯ матеріалу, що пропагує «невігластво, неповагу до батьків... принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей».
Правда, можливість відвідати камеру для кожного конкретного індивідуума залежатиме від висновків Нацкомісії із суспільної моралі, яка за певну моральну компенсацію зможе вирішити, що моральне, а що аморальне в кожному окремому випадку: починаючи від зберігання журналу «EGO» й закінчуючи поширенням у вузькому колі анекдоту сексуального характеру.
Державний апарат з кожним разом посилює свої репресивні можливості. Кожна гілка влади змагається за право нас з вами саджати. Раніше це було привілеєм прокуратури, МВС та СБУ. Ніні – комісії по моралі. Завтра відповідні повноваження виборють начальники ЖЕКів. Наприклад, за несвоєчасну сплату комунальних платежів.
В умовах загострення економічної кризи влада бореться не з цінами, а за розширення статей Карного Кодексу. Цікаво, скільки ще ми їм усе це дозволятимемо.
![[s]AINT-Tsypa](/data/avatars/m/7/7470.jpg?1391470278){kind=avatar}
