ГІДНА ВІДПОВІДЬ!
Якщо ми хочемо жити добре, безумовно треба ломитися до Євросоюзу. Якщо ми хочемо жити краще за всіх, потрібно створювати власний союз. Якби уявити, що Україна стала членом Євросоюзу, нам давали б такі-сякі гроші і до багатьох країн ми б їздили без віз, проте на власній історичній долі можна було б ставити хрест. За межами Євросоюзу українська нація може бути упослідженою, або стати великою. Всередині Євросоюзу українська нація зникне. Як розчиняються і зникають там усі нації, які туди вже потрапили.
Однак Україна попросилася до Євросоюзу. Нещодавно президент Єврокомісії Романо Проді брутально обламав сподівання нашого начальства. Він висловився в тому сенсі, що до другого пришестя повноцінне членство Україні не світить, а там, мовляв, подивимось.
Від європейської бюрократії цього варто було чекати. Більшість чиновників загальноєвропейських структур — гомосексуалісти.
Як не дивно, в Україні знайшлося багато політиків, які з розумінням поставилися до позиції своїх європейських колег. В українській пресі чимало висловлювань на тему, що справді Україна не готова, що нам треба підтягнутися і в плані демократи, і у сфері економіки, і щодо нормативної бази, що Європа добра, а ми погані. За всією цією словесною каламуттю ховається проста, як три копійки, правда: нас образили! Ви не відчуваєте? Ви занадто дорослий, у вас забагато життєвого досвіду, який ви накопичували в ті моменти, коли об вас витирали ноги. Спина брудна, проте як мудрості побільшало!
Згадайте себе підлітком Ви хочете до сусіднього двору, а вас звідти копняками. "Нас б'ють, пацани!" — кажете ви своїм у своєму дворі. "Знаєш, — відповідають тобі, — це, мабуть, ти поганий. Ти ще не готовий для сусіднього двору, тобі треба попрацювати над собою..." Ваша реакція? Не теперішнього, — тодішнього! "Ах, так; — сказали б ви — тоді, пацани, нафіг з мого двору!"
Панове демократи, панове редактори, панове чиновники і депутати — нафіг з пляжу! Чемодан-вокзал-Євроііа! В натурі, всі ці ваші діячі Євросоюзу ще встигли побути членами гітлерюґенду. І вони кажуть нам, що ми не готові! Люди, які знищували Югославію, кажуть нам, що ми недостойні. Достойники, які допомагають албанцям знищувати християнські святині, вважають нас недостатньо демократичними. Бариги, які нас пограбували, стверджують, що ми недостатньо багаті для Євросоюзу. Виб'ємо копняками з України всіх тих, хто їм підспівує!
Це в тебе хлопчача логіка, скажете ви. Так! Але цієї логіки притримуються Джордж Буш-молодший, Арієль Шарон, Тоні Блер і мулла Омар. Цієї логіки дотримувалися Рейган, Маргарет Тетчер і Гельмут Коль, а до них цієї логіки притримувалися всі ті, кого ви вважаєте великими. Чому ж ця логіка не підходить вам?
Всі люди час від часу стикаються з приниженням. Нормальні шукають можливість гідно відповісти, більшість терпить мовчки і будує плани страшної помсти, які ніколи не бувають реалізовані. А є опущені, ті, хто не помічає приниження. Є хворі — ті, які приниженням насолоджуються. До якої з двох останніх категорій ви себе зараховуєте, панове "євроінтегратори"?
