Я пишу стихи....
- Автор теми вже~не~та
- Дата створення
Обрученная с ветром
Люблю своего мужа
изнанка любви
sweet tea.
Ответ: Я пишу стихи....
Обрученная с ветром спасибо
Обрученная с ветром спасибо
изнанка любви
sweet tea.
Ответ: Я пишу стихи....
в твоїх очах не видно сліз
там нас не вигадали зорі...
земля - це верх, а небо - низ..
калюжі щастя над-прозорі..
в твоїх очах не має гріз...
як примха розпачу - до волі..
як океанський теплий бриз..
як два тіла ледве голі...
в твоїх очах тонути - не тонути..
твоїх очей не повернути...
твої очі - не забути...
іще б хоч раз відчути...
в твоїх очах - частина гри...
кохання?.. трошки гірше солі..
земля - це верх, а небо - низ,
калюжі щастя над-прозорі.
23:10
22.02.2008
в твоїх очах не видно сліз
там нас не вигадали зорі...
земля - це верх, а небо - низ..
калюжі щастя над-прозорі..
в твоїх очах не має гріз...
як примха розпачу - до волі..
як океанський теплий бриз..
як два тіла ледве голі...
в твоїх очах тонути - не тонути..
твоїх очей не повернути...
твої очі - не забути...
іще б хоч раз відчути...
в твоїх очах - частина гри...
кохання?.. трошки гірше солі..
земля - це верх, а небо - низ,
калюжі щастя над-прозорі.
23:10
22.02.2008
abigsam
Member
Ответ: Я пишу стихи....
О меч щит твой не раскололся,
лишь тело он мог защитить.
Недолго ты жил, но боролся,
с собой же, зачем? Чтобы жить?
Израненных духом не лечат,
всех ран твоих не сосчитать.
Избрал ты свой путь, он вечен,
так иди же, не в силах стоять.
Сидя в придорожном трактире,
судьбу пропивай, душу трать.
Не всем место есть в этом мире,
выпей, воин, нам не привыкать.
О меч щит твой не раскололся,
лишь тело он мог защитить.
Недолго ты жил, но боролся,
с собой же, зачем? Чтобы жить?
Израненных духом не лечат,
всех ран твоих не сосчитать.
Избрал ты свой путь, он вечен,
так иди же, не в силах стоять.
Сидя в придорожном трактире,
судьбу пропивай, душу трать.
Не всем место есть в этом мире,
выпей, воин, нам не привыкать.
Ответ: Я пишу стихи....
***
Невинным взором смотришь на меня...
Касанье нежных рук бросает в дрожь.
Наивность детскую в душе своей храня,
Тихонько дышешь, словно что-то ждешь.
Так быстро и игриво бегают глаза,
И столь стремительно пытаются понять
Найдётся ли частичка в сердце у меня,
Где предназначено им вечно пребывать.
Так осторожно, робко говоришь,
И каждый звук ласкает, греет, манит,
Но очень строго ты себя винишь -
От слов-то лучше никому не станет.
И ты молчишь...
You must be registered for see links
***
Невинным взором смотришь на меня...
Касанье нежных рук бросает в дрожь.
Наивность детскую в душе своей храня,
Тихонько дышешь, словно что-то ждешь.
Так быстро и игриво бегают глаза,
И столь стремительно пытаются понять
Найдётся ли частичка в сердце у меня,
Где предназначено им вечно пребывать.
Так осторожно, робко говоришь,
И каждый звук ласкает, греет, манит,
Но очень строго ты себя винишь -
От слов-то лучше никому не станет.
И ты молчишь...
Останнє редагування:
изнанка любви
sweet tea.
Ответ: Я пишу стихи....
я вигадана в кілометрах світла..
два кроки по сухій траві - іду...
я в котрий раз на цій землі і звідки?..
скільки років тут живу?
як повітряні кульки всі мрії...
за мотузку "не хочу..." тягну...
я про все написати зумію...
а про нас я мовчки, кричу...
в гардеробі свято для суконь..
праска свій відтиск залишить у шовк..
а я заморилась у двері ці стукать..
на тебе чекать заморилася знов...
я вигадана мамою і татом..
проста для слабкості, і іще мала..
коли помру, нехай пусту цитату...
на могилі залишуть літа..
мене нянчило сонце і вітер..,
виховував морок, гартував тихий дощ..
навчав усьому потік мегабітний..
мовчання вплітало до губ липкий скотч..
ти повернешся скоро - я знаю..
мій вірний розум, тільки повернись..
бо я інколи без тями звикаю..
до всього того, що було колись..
10 февраля 2008 г., 1:07:55
23 февраля 2008 г., 20:01:02
я вигадана в кілометрах світла..
два кроки по сухій траві - іду...
я в котрий раз на цій землі і звідки?..
скільки років тут живу?
як повітряні кульки всі мрії...
за мотузку "не хочу..." тягну...
я про все написати зумію...
а про нас я мовчки, кричу...
в гардеробі свято для суконь..
праска свій відтиск залишить у шовк..
а я заморилась у двері ці стукать..
на тебе чекать заморилася знов...
я вигадана мамою і татом..
проста для слабкості, і іще мала..
коли помру, нехай пусту цитату...
на могилі залишуть літа..
мене нянчило сонце і вітер..,
виховував морок, гартував тихий дощ..
навчав усьому потік мегабітний..
мовчання вплітало до губ липкий скотч..
ти повернешся скоро - я знаю..
мій вірний розум, тільки повернись..
бо я інколи без тями звикаю..
до всього того, що було колись..
10 февраля 2008 г., 1:07:55
23 февраля 2008 г., 20:01:02
