Я пишу стихи....

Обрученная с ветром

Люблю своего мужа
Ответ: Я пишу стихи....

Я сьогодні змінила пароль на своєму его,
Ти не зможеш тепер прочитати мої думки.
Я пишу на вологому склі свою першу книгу -
Чи ти зможеш останню сторінку у ній знайти?

Лікувати чужі почуття - це в твоїй манері,
Та сьогодні можливість у тебе в-останнє ця.
Ти попсовою піснею знову проникнеш в мене,
Тільки більше цей трек на повтор не поставлю я.


Леля Ладо
 
Останнє редагування:

Обрученная с ветром

Люблю своего мужа
Ответ: Я пишу стихи....

Захмілів від своїх спогадів. Подолав часовий бар'єр.
Жовтоока печаль осені не застудить мене тепер.

Я ковтаю пігулки споминів, занотовую кожен гріх.
І сьогодні, в подяку осені, консервую вчорашній сніг.


Леля Ладо
 
Останнє редагування:

Обрученная с ветром

Люблю своего мужа
Ответ: Відповідь: Я пишу стихи....

Мало кому даю читати свої вірші... Навіть сказал б, взагалі нікому, хіба що людині, якій вони присвячуються, і найліпшому другові, який також пише...

Той недокурений фільтр,
Димить...
Той недочитаний Стус,
Лежить...
Той недописаний вірш,
Облиш...
Сподобалась перша срофа.
 

Обрученная с ветром

Люблю своего мужа
Ответ: Я пишу стихи....

Запломбовані нерви. Закорковані мрії.
У чужому півріччі - інша весна.
Я зав'язую вузол на вкраденій вірі,
Та мені твоя ласка уже затісна.

Я дивлюся на світ крізь діряві долоні.
Ти вдихаєш крізь губи надмірні слова.
Ми з тобою покірні римованій волі,
Але роль ця для мене уже не нова.


Леля Ладо

Оце мене щось прорвало :)
 
Останнє редагування:
Ответ: Я пишу стихи....

Я дивлюся на світ крізь діряві долоні.
Ти вдихаєш крізь губи надмірні слова.
Ми з тобою покірні римованій волі,
Але роль ця для мене уже не нова.


красивенно!
 

Xamka

и пусть весь мир подождёт
Ответ: Я пишу стихи....

Mylene, просто превосходно!!! с возвращением :)
 

konfeta

just be...
Ответ: Я пишу стихи....

Ворвался в душу, но дверь отрытою оставил,
Покой нарушил, все по местам расставил.
И с легкостью любить себя заставил.

А я, как по бордюру, шла неловко,
Как на кусочек сыра, попалась в мышеловку,
На волю было поздно, да и толку?

Пленил меня душою ты и телом,
А я рвалась, писала, будто мелом
На рваной коже, что уже сгорела.

Да только небо дивной трелью утешало,
И душу нежно звездами ласкало,
Любви здесь не было, и счастья было мало…


:blush:
 
Зверху