Я пишу стихи....

[iscander]

Відповідь: Я пишу стихи....

І знов весна заплаче вночі,
Розтане сніг.
Нічого не кажи,мовчи,
Я теж німий чоловік.

Березень , квітень, травень,
Кольорові дні.
Від ейфорії ,до затмарень,
Все розчиню в собі.

Я став би небом синім,
Каламутною рікою,
Дотиком сміливим,
По струнам рукою.

Я став би вітра подихом,
Що зривається на крик,
Ментальним ... дотиком...
Нажаль , лише чоловік...

 

[изнанка любви]

кожна друга субота - за щастя..
в голові ледь холодний сон..
перед світом без сили впасти..
розірвавши свій власний кордон...

обмальовую образ твій стиглий
у повітрі - пальпація вигадок..
до суботи! - але не більше..
може насправді витримаю.


17.03.2009

 

[zVonok]

Близко к сердцу непринимай иначе край
Край пропасти бездонной
Край света край неба край
Край всей нашей жизни нашего бития
Край тебя тебя и меня
Небудет больше света и тьмы у нас небудет
Только пропасть одна как холодная тюрьма



Наступит тот день когда ты будеш одна
наступит тот день когда не будеш ненужна
Тогда прийду я и ты будеш моя
Ведь люблю тебе я ты навеки моя

You must be registered for see links

 

[iscander]

Відповідь: Я пишу стихи....

Навіщо напружувати мозок,
Писати слова?
На душу накинула морок,
Безглузда гра?
І знов співають думки,
21 числа.
А поряд ти!
Та ні мара...
Не може , не хоче, не буде ніколи.
Хопаю руками тіні прозорі.
Пусті долоні на груди кладу...
Здукає!Тобто живу...

 

[Мартовский_Кот]

Я пишу стихи, за строчкой строчку,
Лишь она одна их прочитает,
Не могу поставить после строчки точку,
Вряд ли о причинах кто узнает.

Всё пишу, бессмысленные строки,
Сотни, тысячи, и все в долине тени,
Чувства, вложенные в слов потоки,
Вряд ли кто когда либо оценит...

Сори... Накипело...

 

[изнанка любви]

а я хочу ще мить
повсміхатись в твої долоні
а я хочу спинить
волю, і все, що на волі.

а я хочу забрати
стільки сили, і віри,
щоб тобі не брехати,
що чогось не зуміла...

а я хочу ще мить...
і вдавати, що ми незнайомі..
знати, як там в тобі..
зацвітають квітки пеларгоній..

а я хочу ще мить,
щоб забракло останніх слів...
а я хочу знайти
все, чого ти в мені не зустрів.
21.00
26,03,09

 

[изнанка любви]

А Я РАХУЮ ТВОЇ СЛІДИ,
НА ПІСКУ, ЩО ВІД МЕНЕ ЗНІЖИВСЯ,
І Я ЗНАЮ, ЯКБИ НЕ ТИ...
Я СЬОГОДНІ НАВРЯД ЧИ ПРОКИНУЛАСЬ..

Я НІКОЛИ, НІКОГО ВЖЕ НЕ ЗНАЙДУ,
ЩОБ МЕНЕ ЗАХИСТИВ ВІД ПУСТЕЛІ...
Я СЬОГОДНІ НАВРЯД ЧИ ПРИЙДУ...
ДО КАМІНУ ТВОЄЇ ОСЕЛІ...

Я ЗНИКАЮ В МЕРЕХТІННІ ДОЩУ...
ТЕПЛИМ ВЕЧОРОМ ЗНАЮ - ДЕСЬ ТИ...
Я СЬОГОДНІ ВЖЕ НЕ ПРИЙДУ,
БО РАХУЮ ТВОЇ СЛІДИ...

20,30
30.03.2009

 

[Funeral_of_Heart]

вау О_о

 

[Бошетунмай]

***
Пыльная дорога, разбитый караван
замело песками, проверенный путь
это не мираж, и даже не обман
нас заметает, всё дальше, и в глубь

Хотелось уснуть, но небыло снов
лишь песчинки царапали бархат лица
хотелось нам всем - порвать цепи оков
но в этом пути, нет начал и конца

Воды нам попить, да нету ручья
и в горле скребёт усталости крик
струшу я песок, с кривого плеча
всё тише с запинкой, сердечный наш стук...

В конвульсиях тело, дрожь с ног и до рук
хотелось упасть и замолкнуть на век
но вмиг этот вспомнил, что где-то же ждут
знакомые люди, семья и друзья...

это проба... практически первый стих )

 

[Chit]

Поверь,мой друг.Ведь я же верю
В те чудеса, что нам даны.
Для нас великая потеря
Лишится возраста весны.

Мой друг, он мне всего дороже
Так больно расставаться с ним…
Мой друг, ведь нам теперь негоже,
А мы по-детски любим.

Поверь, мой друг. Нам долго-долго
В этом мире искрить и гореть.
Мой друг, нам не дано другого,
Нам больше не о чем жалеть...