Я пишу стихи....

[Mylene]

Ответ: Я пишу стихи....

Во мне тебя всегда так мало было,
Ты как всегда оставил просто след.
Мне кажется так вечность не любила,
Мне кажется так не полюбит человек.
Да, так призрачно виденье,
Что я увидела в твоих глазах.
Ты просто миг, тоски прикосновенье.
Ты просто жар в пустых песках.
Ты знал, что вечность бесконечна?
Ты знал, небо из воды?
Ты понял то, что мы всегда беспечны,
Когда играем в игры мы любви!
Ты не боишься просто раствориться,
Исчезнуть, не оставив даже след?
Мы просто люди, мы боимся,
Что нежностью своей мы причиняем вред.
Я утонула бы в тебе,
Я растворилась бы, да только ты того не хочешь.
Я умираю в этой тишине,
Я задыхаюсь от безмолвья каждой ночью.

 

[Resya]

Ответ: Я пишу стихи....

Луна по небу бродит тихо
Она совсем-совсем одна
Темно вокруг нигде не звука
И слышен плачь, это луна…
Она страдает, это муки
Потеря всех, это беда
Одна осталась из-за ночи..
А ночь, конечно очень зла
Забрала звезды у луны
И громко насмехаясь дождь
Позвал грозу что б та луну
Убила громом….
Поднялся ветер, буря, грозы
И все напали на луну
В конце концов луна упала
В слезах она
Лишь прошептала:»Спасибо звезды
За любовь…Я ухожу»

 

[Mr_TJ]

Ответ: Я пишу стихи....

Любовь еще жива,
И сердце бьется тихо - тихо.
Но день от дня я забываю про тебя,
Быть может навсегда.
О прошлом я тревожить душу -
Никогда не стану.
Тебя любил я безнадежно,
Томил себя я ревностью безмолвной.
Любил так искренно, так нежно,
Любил…
Так дай же Бог - любимой быть уже другим…​

 

[Chit]

Ответ: Я пишу стихи....

А племена все бій ведуть,
Та сил не шкодують.
Стінка на стінку депутати ідуть,
Один до одного Украіну ревнують!
* * *
Коли скінчиться ця ворожба?
Коли світлі дні до українців дойдуть?
Як тільки скінчиться ця бородьба,
Нам нашу землю до серця вернуть!
* * *
Всім серцем,всією душою,
Я пісню файну тоді заспіваю.
Знай же краіна! Я живу тобою!
Знай Україна! Тебе я люблю!​

А.Дятлоф​

 

[изнанка любви]

Ответ: Я пишу стихи....

розкиданий одяг, валізи, сміття
відчинених шаф важкі монументи
китиці килиму, бруд від взуття,
і сльози холодні - моїх аргументів

протягом болю скриплють жалюзі
вікна всіх ран відчинила даремно.
сумне підвіконня, телефони таксі
з підошви думок усміхаються чемно

два нариси бідних вчорашніх вітань
підлога устелена пригіршю слів
на очах окуляри забутих бажань...
і подумки фраза: "Твоя назавжди."

а місце всіх сумнівів десь на балконі...
і десь же є вітер терплячих надій
я слухавку в руку, міцніше в долоні...
а дим сигарети у кров, як вампір...

розкидані речі, повільнії па...
у бік застарілих знімілих пейзажів
твоя фотокартка і світло від бра...
літак - два квитка до світу азартів.

відмінюю рейс, спалила листи
сьогодні одна. І ніщо не змінити,
мандрівка у мрію, а поряд - не ти.
розірваний одяг, і мертвії квіти.

14.12.2007
11:58

 

[Mr_TJ]

Ответ: Я пишу стихи....

На свет в души нет больше силы,
Нет больше веры в дни как прежде,
Ты оборвала все пути надежды.
Я окунулся в море лжи
И в призрачном тумане сказки
Я не забуду эти глазки которые
Так чисто лгали мне всегда…

Теперь в пустынной тишине,
Окутанной лишь мглою, безупречно
Ступаю я туда, где нет тебя
И именем твоим, не назову я дни
Грядущие прошли во лжи,
И пусть бредет туда где нет пути возврата
Где только миг который был из ада
Предназначим лишь мне…​

 

[изнанка любви]

Ответ: Я пишу стихи....

спустити кулю собі в скроню,
полишити цей грішний світ
затиснути любов в долоню,
продавши ту останню мить,

награтись в піжмурки зі страхом
це справді мрії всі мої.
по тілу вітром, як невдаха..
шалений спомин снів

ледь рота я відкрила для цілунків,
коханець розвернувся і пішов,
портрет по щокам візерунків...
знімаю з серця болю шов...

і я не звикла до поваги...
ізнов думки пішли від нас...
із громом б*юсь на противагу
усьому світу, наче барс.

здираю шкіру з себе - крик,
любов здавила у долоні,
полишила цей дивний світ,
спустила кулю собі в скроню.

04.12.2007
18:10

 

[Funeral_of_Heart]

Ответ: Я пишу стихи....

изнанка_любви супер!!!

 

[Обрученная с ветром]

Відповідь: Ответ: Я пишу стихи....

не поэт я вовсе
вовсе не прозаик
заблудился просто я
в логове мозаек

Гарний початок вірша. Його б продовжити...

 

[МВольная]

Ответ: Я пишу стихи....

Холодний вітер, холодними руками...
Самотність літер, сніжними словами
Замело.
Стою над самим краєм
Мовчу,
За часом
не встигаю...

Його хода рівна і безпечна.
Він то біжить, то стане - і стоїть
В очі з докором, прямо й безперечно
Свій погляд зануривши, мовчить...

Так ми мовчим. На краю обриву.
Луна розносить сліди сказаних слів
І опадає, дощем схожим на зливу
Серед моїх, розмитих часом, снів

...
Сніжним сріблом, розсипаним між нами
Крокує слідом Вічність, ключ від Брами
Дзвенить
В її твердій руці
Я пам'ятаю,
я прийду.
Зажди...