Я пишу стихи....

[Обрученная с ветром]

Відповідь: Ответ: Я пишу стихи....

to Обручённая с ветром
пасиб за такой содержательный комент

Неба синь повисла под прикладом
Кровь свинцовых пуль размазала глаза
Из ствола рыдая испарился ладан
- Порохом судьбы, указав назад

- Солнце расплескав в рыжих облаках

- Душу захлестнула снежная тоска

и т.д., выбирай)

Выбираю первое, так как там самая точная рифма
Да и самый живой образ, потому что остальные уже немного приелись (в разных интерпретациях).

 

[Обрученная с ветром]

Відповідь: Ответ: Я пишу стихи....

Хм.. ось що вишло після редагування:

Чомусь сумно дивитися в очі,
в сірі очі осіннього неба
З нетерпінням чекаю я ночі,
щоб забутись. Мені дуже треба
більше сили, натхнення, уміння
Більше мужності, більше віри
Хоч краплинку порозуміння...
Й для вірша трішки паперу.

Хочу ще дещо сказати про цей вірш.
Вчора більше на ритм звернула увагу, а сьогодні хочу сказати про риму. Якщо в тебе йде скрізь точна рима: очі-ночі, неба-треба, уміння-порозуміння, то спробуй і в цих бідних рядочках знайти теж точну риму, бо, погодься, віри і паперу аж ніяк не рима. Якщи можна біло сказати папіру, то це біла б гарна рима, але, нажаль, в родовому відмінку слово папір є словом паперу. То ж спробуй, можливо, поміняти порядок слів, наприклад, "І для вірша паперу трішки", "І трішки паперу для вірша". Подумай, до чого тобі легше підібрати відповідну риму.

 

[МВольная]

Ответ: Відповідь: Ответ: Я пишу стихи....

Обрученная с ветром, спасибі-спасибі-спасибі, може пізніше ще до цього вірша повернусь

 

[Smalja]

Ответ: Я пишу стихи....

Буває я не розмовляю,
Буває мозок відключу,
Буває подих затримаю,
Бува від страху закричу,

Бува від болю заховаюсь,
Бува від думки утечу,
У темноті стіни тримаюсь,
Навпомац, доки не впаду,

Допоки світ в кінці тунелю
Жевріти буде в пустоті,
Я відчиняти буду двері,
За ними, щоб тебе знайти,

Допоки іскру, що злетіла,
Земля не зможе загасить,
Проклята темрява безсила,
Заборонити нам любить,

І доки вітер відчуває,
Як знов тремтять мої вуста,
Твоє ім'я я промовляю,
А в ньому вся земна краса,

А в ньому всі мої бажання,
А в ньому вся моя журба,
Моє останнє в ньом кохання,
Моє єдине почуття,

І доки серце відчуває,
Що задля тебе треба жить,
Надію я не покидаю,
На те, що зможу ще любить.

 

[Обрученная с ветром]

Відповідь: Я пишу стихи....

Smalja, ти можеш краще писати. Задумка не погана, але дієслівні рими роблять цей вірш більше схожим на графоманство, ніж на поезію. Уникай дієслівних рим, це негарно. Бо римувати дієслова може кожен, а писати поезію - ні. Пиши поезію, вона в тебе виходить.

 

[Просто Я Солнечная]

Ответ: Я пишу стихи....

21.11.07

У серці скриплячі одвічно дверцята
Змастити ніхто не приходить.
Бездонні, мов прірва, скляні оченята –
Ніхто їх не гріє, не вабить.

Важкії повіки, ним випиті губи –
Ніхто вже не пестить як він.
Крізь посмішку мляву – вампірячі зуби
Це мозку мого впертий гнів.

 

[Обрученная с ветром]

Відповідь: Ответ: Я пишу стихи....

21.11.07

У серці скриплячі одвічно дверцята
Змастити ніхто не приходить.
Бездонні, мов прірва, скляні оченята –
Ніхто їх не гріє, не вабить.

Важкії повіки, ним випиті губи –
Ніхто вже не пестить як він.
Крізь посмішку мляву – вампірячі зуби
Це мозку мого впертий гнів.

Ого, який прогрес! Молодець! Продовжуй у тому ж дусі!

 

[Smalja]

Ответ: Я пишу стихи....

21.11.07

У серці скриплячі одвічно дверцята
Змастити ніхто не приходить.
Бездонні, мов прірва, скляні оченята –
Ніхто їх не гріє, не вабить.

Важкії повіки, ним випиті губи –
Ніхто вже не пестить як він.
Крізь посмішку мляву – вампірячі зуби
Це мозку мого впертий гнів.

Класно! обрпазность просто супер!!!

 

[МВольная]

Ответ: Я пишу стихи....

21.11.07
У серці скриплячі одвічно дверцята
Змастити ніхто не приходить.

О так!... дуже сподобалось.

 

[изнанка любви]

Ответ: Я пишу стихи....

я уночі позбулась вроди..
останній день з тобою провела
"ну що ж, коханий, шкода..." -
на ноги встала і пішла.

я кожний третій час - пишу.
усе в руках те мну й ламаю...
я бачу лиш її одну...
сльозу невтриманого раю...

я уночі пригріть гадюку
на дві хвилини лиш змогла...
і надкусивши нитки-руки..
кудись повзла- повзла.

остання ніч з тобою, милий..
щось холодом у мою кров..
"ну що ж, коханий, ти безсилий,..
все! не тримай мою любов."

20.00
23.11.2007