Я пишу стихи....

RDJ_KaПрizNayA

♥люблю тебя я...♥
Ответ: Я пишу стихи....

Чому я любити не можу?

Чому не люблю я тебе!

Чому я забути неможу?

І чому так у серці мете

Так, я хочу забути!

Так у серці мете!!

Я не хочу поочути

Слова ніжні про те

Що ти мене любиш

Забути не можеш

І знову згадаю

Солодкі вуста,

Ніжні очі і ночі без сну

Так, я не люблю

Та,як я згадаю ночі,

Я тремчу ...
 

Andrue

Fly to the rainbow...
Ответ: Я пишу стихи....

Мариша; Просто Я Солнечная: благодарю :)
 

Andrue

Fly to the rainbow...
When the cities are destroyed

Когда в руинах города';
Надежда замертво упала
И сердце, будто изо льда,
Холодным и шершавым стало;
Когда в стакане на окне
Налито кое-что покрепче;
И это плещется на дне,
Но все еще не стало легче;
Когда за горизонт с мечтой
Мне больше не дано умчаться,
А в памяти опять застой
И хочется не просыпаться;
Засохла вера на корню,
Любовь и вовсе не являлась.
Подставлю руки я огню,
Чтобы чуть-чуть тепла набралось.
Оно наполнит все вены,
Поставит вопросы на кон;
Ломая барьеры и стены
Навеет спасительный сон.
 

Smalja

Правый полузащитник
Ответ: Я пишу стихи....

Есть Ватикан, где Папа Римский,
Париж, где башня до небес,
Москва, где Кремль стоит российский,
Есть Киев, где полно невест,

Есть Питербугр, есть Канны, Ницца,
Есть Вашингтон, Техас, Нью-Йорк,
Есть плод запретный - заграница,
Есть дом родной, и есть порог,

Есть много в жизни всякой чуши,
Есть много мелкой ерунды,
Но нет ни моря, нет ни суши,
Где был бы я, а рядом ты,

Где был бы мир, была бы радость,
Где были б счастье и любовь,
Где вновь позволили мы слабость,
Наедине остались вновь,

Где, обнимая, ты шепнула:
«Тебя прощаю, мой родной!»,
В глаза взглянула и кивнула,
И миг тот был бы только мой,

Где ты была бы лишь моею,
Где я тепло бы ощущал,
Но я один, я вновь немею,
Ты далеко, а я устал,

Устал я жить, устал бороться,
Устал, запутался я в сеть,
Да, трудновато так живется,
Устал, скорей бы умереть…
 

Smalja

Правый полузащитник
Ответ: Я пишу стихи....


Гитара жизни заиграла,
Струны коснувшись, разорвала,
Из всех оставив лишь одну,
На ней, сыграв, я запою,

Спою о солнечном рассвете,
Что согревает пол земли,
О том, где ты прошепчет ветер,
Но до тебя как до звезды,

Спою о том, как небо тает,
Когда по улицам идешь,
Как белым снегом осыпает,
Когда его совсем не ждешь,

Спою о месяце серьезном,
Что за тобой всегда следит,
Как кружит он на небе звездном,
Как ночью темной в сон стучит,

Спою о том, как дождь прольется,
Омыв твой путь своей слезой,
О том, как море разойдется,
Открыв дорогу нам с тобой,

Спою о том, как я не зная,
Пошла ли ты с той стороны,
Ступну вперед, боязнь глотая,
И как умру я от волны,

Умру, узнав, что ты сбежала,
Что ты нашла другой проход,
И даже море понимало,
Что смерть моя - был твой уход,

Волна все сделает без боли,
Она утопит всю печаль,
Душе моей подарит волю,
И я спою как сердцу жаль,

Как небу жаль, как жаль прибою,
Как солнцу жаль и жаль звезде,
Что не был я прощен тобою,
Спою тебе, спою во сне…
 

Обрученная с ветром

Люблю своего мужа

OlgaM

Let me be...
Ответ: Я пишу стихи....

Побачивши тебе сьогодні, я зрозуміла – я кохаю,
Але тобі я правди не скажу – від тебе все я приховаю…
Сміливості собі щораз бажаю
Відкрити очі, душу, серце…
Та я боюсь почути «ні», категоричне та відверте.

Ти можеш буди добрим і сумним,
відкритим, радісним, смішним…
Захоплює мене твоє бажання
набути слави та признання.
Та може, не потрібне все це,
коли не маєш поряд серця, що б’є удари в унісон?...

Прокинувшись сьогодні вранці, я зрозуміла – я кохаю,
Ще більше, дужче, незворотньо – не маю права – приховаю…
Від болю знову засинаю,
Смятіння бавиться в душі,
Бо я боюсь я відчути «ні», категоричне навіть уві сні.

Ти будеш думати про іншу, про ваші мрії та зірки, –
мене нема в твому житті…
Захочу я тебе забути, позбутись всіх думок про нас,
Чому ж такий нестерпний час?...
Я знаю, не потрібне все це,
бо я не маю поряд серця, такого серця, як твоє...
 

OlgaM

Let me be...
Ответ: Я пишу стихи....

Відчуття тотальної спеки
Кров припливає до щік
Я хочу торкнутися тебе
Твоїх губ та повік
Закреслити тінь недовіри
Спіймати твої думки
Я можу дістати неба
Як тільки захочеш, скажи.

Спека впливає на дії
Послідовність втрачає сенс
Я невладна збагнути події
Чи є це насправді мій хрест?

Забути себе у бажанні,
Думати про когось, як ти,
Я не хочу служити зізнанням
Втрати своєї душі.
Заміни мрії і планів,
Зміни всього життя
Пристрасть, кохання і віра –
Це коло мого забуття.
 

OlgaM

Let me be...
Ответ: Я пишу стихи....

Вечірня зоря – це рай для кохання
Намалюй його в своїх думках
Помандруй за край небосхилу,
Та відкрий свою силу в словах

Не бійся сказати «я люблю»
Людині, що поряд в цей час
Кохання не вміє чекати
І може забути про нас

Розбіжності раси, віку та віри
Чи владні ми їх перейти?
Справжнє кохання вміє терпіти
Тому спробуй і ти…

Вечірня зоря – це рай для кохання
Він завжди в твоїх думках
Не бійся сказати «я люблю»
Відкрий свою силу в словах.
 

Smalja

Правый полузащитник
Ответ: Я пишу стихи....

Спочатку це лише був Божий жарт,
Створив він дві керовані фігурки,
І грався ними на землі, на небесах,
Створив для них він райськії притулки,

Він дав їм розум, дав свої найкращі риси,
Він дав можливість обирати долі шлях,
І наказав співіснувати, в мирі жити,
Над головою дав міцний і теплий дах,

Спочатку це була така собі розвага,
Що йшла щоденно, як наземний серіал,
І відчували дві людини не абияку повагу,
Коли заходив Бог в земний глядацький зал,

Та згодом стало все не так цікаво,
Він не з'являвся, пропускаючи роки,
Він не з'являвся, щоб узгодити деталі,
Й вони писати свій сценарій почали,

Вони змогли дізнатись, що є щастя,
Вони дізнались, що таке дитини плач,
Удвох боролися з незгодами, напастю,
І став їм не потрібний той глядач,

Вони жили, руйнуючи складнючі перепони,
Жили не бачачи важких земних умов,
Їх не тривожили неписані закони,
Вони змогли дізнатись, що таке любов!

Вони змогли дізнатись, що таке кохання,
І передати почуття через віки,
І проживали кожний день немов в останнє,
Щоб відчуття свої у серці зберегти,

Щоб зберегти до наших сірих буднів,
Що головне не те чи є десь Бог,
А головне любити неосудно,
І бути поряд, аж до смерті, тільки вдвох!
 
Зверху