Новый Кодекс законов о труде
- Автор теми mi][a
- Дата створення
тов.Черный
анархист
В Минэкономики изобрели новинку, как «осчастливить» рабочих. Исключительно, как формулируют чинуши, ради «уменьшения социального напряжения в обществе в период кризиса». Для этого они не предлагают, скажем, повысить зарплату, ужесточить наказание за ее несвоевременную выплату или запретить увольнения. Министерские спецы предлагают увеличить «граничный срок предоставления отпуска без сохранения зарплаты по договоренности сторон» – с 15 до 90 дней подряд. Для этого они уже подготовили проекты изменений в закон «Об отпусках» и в действующий КЗоТ.
Готовы к труду по 48 часов?
Партия регионов предлагает увеличить длительность рабочей недели с 40 до 48 часов
Об этом заявил народный депутат от БЮТ, член парламентского комитета по вопросам социальной политики и труда Александр Сочка, сообщает пресс-служба блока. По его словам, 18 ноября на заседании комитета по вопросам социальной политики и труда депутаты от Партии регионов поддержали проект нового Трудового кодекса, который значительно суживает права наемных работников.
«В статье 143 проекта нового Трудового кодекса отмечается, что максимальное рабочее время в течение недели увеличивается до 48 часов. В то время как в действующем Кодексе законов о труде, статья 50, длительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю. Это прямое нарушение ст. 22 Конституции Украины, - сказал он. - Речь идет о том, что при пятидневной рабочей неделе каждый гражданин теперь должен будет ежедневно дополнительно отрабатывать почти два часа. Нетрудно подсчитать, что теперь, придя на работу в 9:00, трудовой день будет заканчиваться в 20:00».
Кроме того, по информации нардепа, в проекте Трудового кодекса предусмотрена возможность в коллективном договоре устанавливать неограниченную длительность рабочего времени. «Самое парадоксальное, что за увеличение длительности рабочей недели проголосовали бывшие и действующий лидеры профсоюзов, экс-министр труда - депутаты-регионалы - Стоян, Хара и Папиев», - сказал Сочка.
Нардеп также сообщил, что члены комитета от демократической коалиции отказались от участия в заседании комитета, на котором рассматривался проект Трудового кодекса Украины, и, соответственно, не принимали участия в голосовании, сообщает РБК-Украина.
Партия регионов предлагает увеличить длительность рабочей недели с 40 до 48 часов
Об этом заявил народный депутат от БЮТ, член парламентского комитета по вопросам социальной политики и труда Александр Сочка, сообщает пресс-служба блока. По его словам, 18 ноября на заседании комитета по вопросам социальной политики и труда депутаты от Партии регионов поддержали проект нового Трудового кодекса, который значительно суживает права наемных работников.
«В статье 143 проекта нового Трудового кодекса отмечается, что максимальное рабочее время в течение недели увеличивается до 48 часов. В то время как в действующем Кодексе законов о труде, статья 50, длительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю. Это прямое нарушение ст. 22 Конституции Украины, - сказал он. - Речь идет о том, что при пятидневной рабочей неделе каждый гражданин теперь должен будет ежедневно дополнительно отрабатывать почти два часа. Нетрудно подсчитать, что теперь, придя на работу в 9:00, трудовой день будет заканчиваться в 20:00».
Кроме того, по информации нардепа, в проекте Трудового кодекса предусмотрена возможность в коллективном договоре устанавливать неограниченную длительность рабочего времени. «Самое парадоксальное, что за увеличение длительности рабочей недели проголосовали бывшие и действующий лидеры профсоюзов, экс-министр труда - депутаты-регионалы - Стоян, Хара и Папиев», - сказал Сочка.
Нардеп также сообщил, что члены комитета от демократической коалиции отказались от участия в заседании комитета, на котором рассматривался проект Трудового кодекса Украины, и, соответственно, не принимали участия в голосовании, сообщает РБК-Украина.
/7apHiLLIa:)
дарующий свет...
Re: Готовы к труду по 48 часов?
больше похоже на предвыборные закидоны
больше похоже на предвыборные закидоны
Petrovich-UA
Рухівець
Відповідь: Новый Кодекс законов о труде
Навіть не знаю, що гірше. Жити при старому КЗпП, який ніхто не виконує, чи прийняти новий з такими умовами. Хай би наші кандидати в президенти відверто заявили, яке трудове законодавстово підтримують. А ще краще і прийняли закон, щоб зрозуміліше було.
Навіть не знаю, що гірше. Жити при старому КЗпП, який ніхто не виконує, чи прийняти новий з такими умовами. Хай би наші кандидати в президенти відверто заявили, яке трудове законодавстово підтримують. А ще краще і прийняли закон, щоб зрозуміліше було.
Re: Відповідь: Новый Кодекс законов о труде
работать 14 часов в сутки до 75лет, пенсий не выдавать - в таком духе?
Відповідь: Новый Кодекс законов о труде
А ви думаєте що цей кодекс виконуватимуть?
Юрист Приколист
VWSport
Re: Відповідь: Новый Кодекс законов о труде
да все правительство потихоньку готовит нас к загробному миру пораньше: все направлено на то чтобы мы сдохли пораньше и государству не нужно будит платить пенсию, которая и так нищенская для этого хотят: повысить пенсионный возраст, увеличить колличество рабочих часов, куча синтетики которая запрещена во всех странах европы а только у нас ее добавляют в пищу и мы это едим отголоски чернобыля дают о себе знать на новых поколениях детей, налоги выше чем в америке ....обидно за что к нам можно сказать уже почти нелюдское отношение прикрытое за так называемой демократией и жалкими законами которые не выполняются
Відповідь: Новый Кодекс законов о труде
30 березня - акція протесту проти прийняття нового Трудового кодексу
1 квітня депутати Верховної Ради готують найжахливіший жарт над народом України – збираються прийняти в другому читанні та в цілому проект нового Трудового кодексу (
Під час акції протестувальники вимагатимуть від Президента України Віктора Януковича втримати Партію регіонів від голосування за законопроект. А також зупинити в рамках його конституційних повноважень хвилю справедливого насилля до якого змушені будуть даватися робітники у зв’язку з прийняттям нового Трудового кодексу, який не залишає правових механізмів захисту трудящими своїх прав. Віктору Януковичу буде передане звернення, а також подарунок від трудящих – чинний Кодекс законів про працю, та радикальні знаряддя боротьби народу за свої права. Подарунок символізує, сьогоднішню та завтрашню зброю найманого працівника в Україні.
Організатор акції – Громадянський фронт проти узаконення рабства, коаліція громадських організацій, професійних спілок і активістів, створена в вересні 2008 року для протидії репресивним змінам у трудовому законодавстві. До складу Фронту, зокрема, входить профспілка «Захист праці» та студентські профспілки.
.Останній аналіз проекту нового Трудового кодексу від Олексія Кляшторного, Голови профспілки "Народна солідарність":
Деякі зауваженнядо проекту Трудового кодексу України
в редакції від 10 грудня 2009 року
1. Стаття проекту нового Трудового Кодексу 143 дає можливість встановлення фактично НЕОБМЕЖЕНОЇ тривалості робочого дня та тижня. Дослівно в ній сказано:
“Максимальна тривалість щоденної роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 12 годин. За наявності письмової згоди працівника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі у стані очікування часу початку виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни.
Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), за наявності достатніх підстав (при вахтовому методі організації робіт, на роботах, виконання яких залежить від природно-кліматичних умов тощо).”
2. Роботодавцям (тобто фізичним і юридичним особам, які застосовують найману працю) проект надає право видавати обов’язкові для їхніх працівників “нормативні акти роботодавця”, які повертають трудящих у становище, подібне до підневільних осіб доби феодалізму.
При цьому, у ч. 2 ст. 13 “Нормативні акти роботодавця” зазначено: “Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно. У випадках, передбачених законом, колективними угодами та договорами, такі акти приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій чи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)”. Тобто прямо не встановлено обов’язок узгоджувати зміст таких нормативних актів як накази, розпорядження, рішення роботодавця з профорганом. Тим більше в ч. 3 ст. 13 передбачено: “Якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним врегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавця, погодженими з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або вільно обраними працівниками представниками (представником), а в разі їх відсутності роботодавець самостійно приймає такі акти”. Тобто за роботодавцем визнається право приймати такі акти самостійно в односторонньому порядку.
Варто зазначити, що дана норма прямо заохочує роботодавців ухилятися від укладення колективних договорів!!!
3. Встановлена статтями 121-122 процедура погодження із професійними спілками звільнення найманих працівників вимагає письмового оформлення та передачі роботодавцеві юридичної позиції профспілки впродовж ОДНОГО ДНЯ, що в багатьох випадках на практиці просто неможливо виконати.
4. Представнику роботодавця надається право присутності на засіданні профкому, яке розглядає питання погодження звільнення працівника, що суперечить принципу незалежності профспілок та не підконтрольності їх роботодавцю.
5. Із проекту Трудового кодексу повністю вилучено розділ XVI теперішнього КЗпПУ “Гарантії діяльності професійних спілок щодо захисту трудових та соціально-економічних прав працівників”, внаслідок чого буде знищено організаційно-правовий механізм забезпечення прав профспілок, закріплених ЗУ “Про профспілки...” та іншими спеціальними нормативними актами. Адже, зокрема, Державна інспекція праці за новим ТКУ повноважна розглядати лише питання порушення ТРУДОВИХ прав (ст. 398), а не “прав профспілок” чи “прав об’єднань громадян”. Таким чином, після набуття чинності новим Трудовим кодексом в редакції Хари-Стояна-Сухого професійні спілки, у разі порушення їхніх прав, втратять можливість звертатися до Держінспекції праці та органів Прокуратури, а матимуть лише один шлях: подавати позов до суду, де розгляд справи може тягтися протягом років.
6. Книга 6 проекту нового ТКУ, текст якої відтворює досить сумнозвісний законопроект “Про соціальний діалог…” поділяє українські профспілки на дві нерівноправні категорії: “репрезентативні” і “нерепрезентативні”. “Репрезентативними” вважатимуться лише ті, що охоплюють не менше 3 % працівників певної галузі, або 2 % працівників області. “Нерепрезентативні” профспілки не будуть допущені до участі в укладенні колективних угод, а також управлінні соціальним страхуванням.
Які це матиме практичні наслідки? У випадку, коли “стара” профспілка, що існує з радянських часів виявиться неспроможною захистити інтереси найманих працівників у випадку масових скорочень, урізання або недоплати заробітної плати, примушення до неоплачуваних надурочних робіт і так далі, створені ними нові незалежні профспілки будуть оголошуватимуться “нерепрезентативні”. Таким чином вони усуватися від захисту прав трудівників, передбачених колдоговором, Генеральною і галузевою угодами.
Таким чином автори Кодексу викривають свою сутність як ті, хто фактично не просто повністю стоять на стороні капіталу у відносинах між роботодавцями та людьми найманої праці, але й відверто прагнуть в умовах кризи позбавити трудящих будь-яких законних можливостей захисту своїх прав.
7. Питання ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ сторін трудових відносин за виконання їхніх зобов’язань розписані у Кодексі абсолютно диспаритетно, з цілковитою перевагою на стороні роботодавця.
Так, усі положення про відповідальність роботодавця (включені у Кодекс за наполяганням вільних профспілок та Міжнародної організації праці, оскільки в первинному варіанті проекту їх взагалі не було) за невиконання норм трудового права та завдання матеріальної і моральної шкоди працівникам вкладаються у п’ять маленьких розпливчастих статей (ст. ст. 420-424). Прикладом може бути, зокрема, стаття 423, яка складається з одного-єдиного речення: “Роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником в інших випадках, встановлених цим Кодексом, законом або трудовим договором.”
Натомість, дисциплінарна і матеріальна відповідальність найманих працівників розписана у 20 статтях (ст. ст. 401-419 та 389), в обсязі УВОСМЕРО більшому, ніж відповідальність роботодавців.
8. Розмір прямої дійсної матеріальної шкоди, яка завдана роботодавцю діями працівника, як і сама наявність його вини у настанні шкоди згідно статей 409, 410 та 416 в односторонньому порядку визначається роботодавцем.
При цьому положення щодо обов’язкового проведення службового роз-слідування з можливістю участі представника профспілки для встановлення вини працівника, погоджені на робочих засіданнях сторін профспілок і роботодавців улітку цього року з роз тиражованого тексту проекту ТКУ загадково зникли!!!
9. Хоча проект ТКУ й передбачає укладення трудового договору в письмовій формі, фактично важлива функція з легалізації трудових відносин та заробітної плати не виконується даним законопроектом, оскільки він передбачає, що письмове оформлення фактично існуючих трудових відносин може бути здійснене “у будь-який час”. Отже, фактично не лише зберігається можливість “неоформленої” праці та, відповідно, несплати страхових внесків до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування, але й створюється додаткова лазівка, яка дозволяє спійманому “на гарячому” недобросовісному роботодавцеві “вийти сухим із води”.
10. В проекті збережено цілу главу, що прямо дискримінує найманих працівників за місцем роботи. Це Глава 3 Книги четвертої Кодексу, яка називається “Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи - суб’єкта малого підприємництва, фізичної особи – підприємця”. В главі є норми, які дозволяють звільняти працівників за два тижні, а не за два місяці як на всі інших підприємствах (ч. 3 ст. 303), про зміну істотних умов праці трудовому колективу також оголошується лише за 2 тижні (а не за три місяці як на інших підприємствах). Нарешті… звільнення “малими підприємцями” неповнолітніх проводиться без отримання згоди служби у справах дітей.
11. Роль Комісій з трудових спорів як органу розв’язання суперечностей роботодавців і найманих працівників у проекті Кодексу зведено практично нанівець. По-перше, рішення Комісії мають прийматися не шляхом голосування, а виключно одностайно (ч. 1 ст. 435). Таким чином, будь-яке рішення, яке не влаштовує роботодавця завжди може бути ним заблоковане, адже згідно ст. 429 “Комісії з трудових спорів утворюються на паритетних засадах із представників від роботодавця і працівників.” Окрім того (для перестраховки, чи що?) у статті 438 встановлюється, що рішення КТС “підлягає добровільному виконанню роботодавцем у строк визначений рішенням”. Пропозицію закріпити положення про прийняття рішення більшістю проігноровано.
У статті 438 подається взагалі парадоксальна за змістом норма:
“1. Рішення комісії з трудових спорів є обов’язковим для сторін індивідуального трудового спору, і підлягає добровільному виконанню роботодавцем у строк, визначений рішенням.”
Отже, виходить, що одне й те саме рішення є водночас “обов’язковим” і “добровільним” для виконання? Існує більш ніж достатньо підстав передбачати, що внаслідок прийняття даної статті у поданій вище редакції рішення КТС будуть обов’язковими для найманих працівників та, водночас, необов’язковими для роботодавців…
30 березня - акція протесту проти прийняття нового Трудового кодексу
1 квітня депутати Верховної Ради готують найжахливіший жарт над народом України – збираються прийняти в другому читанні та в цілому проект нового Трудового кодексу (
You must be registered for see links
). Законопроект значно спрощує процедуру звільнення робітника. А стаття 143 запропонованого нового Трудового кодексу у комбінації з іншими статтями цього проекту дозволить роботодавцям країни збільшувати тривалість роботи працівників протягом тижня до 48 годин і більше, а тривалість щоденної роботи до 12 і більше годин.Під час акції протестувальники вимагатимуть від Президента України Віктора Януковича втримати Партію регіонів від голосування за законопроект. А також зупинити в рамках його конституційних повноважень хвилю справедливого насилля до якого змушені будуть даватися робітники у зв’язку з прийняттям нового Трудового кодексу, який не залишає правових механізмів захисту трудящими своїх прав. Віктору Януковичу буде передане звернення, а також подарунок від трудящих – чинний Кодекс законів про працю, та радикальні знаряддя боротьби народу за свої права. Подарунок символізує, сьогоднішню та завтрашню зброю найманого працівника в Україні.
Організатор акції – Громадянський фронт проти узаконення рабства, коаліція громадських організацій, професійних спілок і активістів, створена в вересні 2008 року для протидії репресивним змінам у трудовому законодавстві. До складу Фронту, зокрема, входить профспілка «Захист праці» та студентські профспілки.
.Останній аналіз проекту нового Трудового кодексу від Олексія Кляшторного, Голови профспілки "Народна солідарність":
Деякі зауваженнядо проекту Трудового кодексу України
в редакції від 10 грудня 2009 року
1. Стаття проекту нового Трудового Кодексу 143 дає можливість встановлення фактично НЕОБМЕЖЕНОЇ тривалості робочого дня та тижня. Дослівно в ній сказано:
“Максимальна тривалість щоденної роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 12 годин. За наявності письмової згоди працівника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі у стані очікування часу початку виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни.
Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), за наявності достатніх підстав (при вахтовому методі організації робіт, на роботах, виконання яких залежить від природно-кліматичних умов тощо).”
2. Роботодавцям (тобто фізичним і юридичним особам, які застосовують найману працю) проект надає право видавати обов’язкові для їхніх працівників “нормативні акти роботодавця”, які повертають трудящих у становище, подібне до підневільних осіб доби феодалізму.
При цьому, у ч. 2 ст. 13 “Нормативні акти роботодавця” зазначено: “Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно. У випадках, передбачених законом, колективними угодами та договорами, такі акти приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій чи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)”. Тобто прямо не встановлено обов’язок узгоджувати зміст таких нормативних актів як накази, розпорядження, рішення роботодавця з профорганом. Тим більше в ч. 3 ст. 13 передбачено: “Якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним врегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавця, погодженими з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або вільно обраними працівниками представниками (представником), а в разі їх відсутності роботодавець самостійно приймає такі акти”. Тобто за роботодавцем визнається право приймати такі акти самостійно в односторонньому порядку.
Варто зазначити, що дана норма прямо заохочує роботодавців ухилятися від укладення колективних договорів!!!
3. Встановлена статтями 121-122 процедура погодження із професійними спілками звільнення найманих працівників вимагає письмового оформлення та передачі роботодавцеві юридичної позиції профспілки впродовж ОДНОГО ДНЯ, що в багатьох випадках на практиці просто неможливо виконати.
4. Представнику роботодавця надається право присутності на засіданні профкому, яке розглядає питання погодження звільнення працівника, що суперечить принципу незалежності профспілок та не підконтрольності їх роботодавцю.
5. Із проекту Трудового кодексу повністю вилучено розділ XVI теперішнього КЗпПУ “Гарантії діяльності професійних спілок щодо захисту трудових та соціально-економічних прав працівників”, внаслідок чого буде знищено організаційно-правовий механізм забезпечення прав профспілок, закріплених ЗУ “Про профспілки...” та іншими спеціальними нормативними актами. Адже, зокрема, Державна інспекція праці за новим ТКУ повноважна розглядати лише питання порушення ТРУДОВИХ прав (ст. 398), а не “прав профспілок” чи “прав об’єднань громадян”. Таким чином, після набуття чинності новим Трудовим кодексом в редакції Хари-Стояна-Сухого професійні спілки, у разі порушення їхніх прав, втратять можливість звертатися до Держінспекції праці та органів Прокуратури, а матимуть лише один шлях: подавати позов до суду, де розгляд справи може тягтися протягом років.
6. Книга 6 проекту нового ТКУ, текст якої відтворює досить сумнозвісний законопроект “Про соціальний діалог…” поділяє українські профспілки на дві нерівноправні категорії: “репрезентативні” і “нерепрезентативні”. “Репрезентативними” вважатимуться лише ті, що охоплюють не менше 3 % працівників певної галузі, або 2 % працівників області. “Нерепрезентативні” профспілки не будуть допущені до участі в укладенні колективних угод, а також управлінні соціальним страхуванням.
Які це матиме практичні наслідки? У випадку, коли “стара” профспілка, що існує з радянських часів виявиться неспроможною захистити інтереси найманих працівників у випадку масових скорочень, урізання або недоплати заробітної плати, примушення до неоплачуваних надурочних робіт і так далі, створені ними нові незалежні профспілки будуть оголошуватимуться “нерепрезентативні”. Таким чином вони усуватися від захисту прав трудівників, передбачених колдоговором, Генеральною і галузевою угодами.
Таким чином автори Кодексу викривають свою сутність як ті, хто фактично не просто повністю стоять на стороні капіталу у відносинах між роботодавцями та людьми найманої праці, але й відверто прагнуть в умовах кризи позбавити трудящих будь-яких законних можливостей захисту своїх прав.
7. Питання ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ сторін трудових відносин за виконання їхніх зобов’язань розписані у Кодексі абсолютно диспаритетно, з цілковитою перевагою на стороні роботодавця.
Так, усі положення про відповідальність роботодавця (включені у Кодекс за наполяганням вільних профспілок та Міжнародної організації праці, оскільки в первинному варіанті проекту їх взагалі не було) за невиконання норм трудового права та завдання матеріальної і моральної шкоди працівникам вкладаються у п’ять маленьких розпливчастих статей (ст. ст. 420-424). Прикладом може бути, зокрема, стаття 423, яка складається з одного-єдиного речення: “Роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником в інших випадках, встановлених цим Кодексом, законом або трудовим договором.”
Натомість, дисциплінарна і матеріальна відповідальність найманих працівників розписана у 20 статтях (ст. ст. 401-419 та 389), в обсязі УВОСМЕРО більшому, ніж відповідальність роботодавців.
8. Розмір прямої дійсної матеріальної шкоди, яка завдана роботодавцю діями працівника, як і сама наявність його вини у настанні шкоди згідно статей 409, 410 та 416 в односторонньому порядку визначається роботодавцем.
При цьому положення щодо обов’язкового проведення службового роз-слідування з можливістю участі представника профспілки для встановлення вини працівника, погоджені на робочих засіданнях сторін профспілок і роботодавців улітку цього року з роз тиражованого тексту проекту ТКУ загадково зникли!!!
9. Хоча проект ТКУ й передбачає укладення трудового договору в письмовій формі, фактично важлива функція з легалізації трудових відносин та заробітної плати не виконується даним законопроектом, оскільки він передбачає, що письмове оформлення фактично існуючих трудових відносин може бути здійснене “у будь-який час”. Отже, фактично не лише зберігається можливість “неоформленої” праці та, відповідно, несплати страхових внесків до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування, але й створюється додаткова лазівка, яка дозволяє спійманому “на гарячому” недобросовісному роботодавцеві “вийти сухим із води”.
10. В проекті збережено цілу главу, що прямо дискримінує найманих працівників за місцем роботи. Це Глава 3 Книги четвертої Кодексу, яка називається “Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи - суб’єкта малого підприємництва, фізичної особи – підприємця”. В главі є норми, які дозволяють звільняти працівників за два тижні, а не за два місяці як на всі інших підприємствах (ч. 3 ст. 303), про зміну істотних умов праці трудовому колективу також оголошується лише за 2 тижні (а не за три місяці як на інших підприємствах). Нарешті… звільнення “малими підприємцями” неповнолітніх проводиться без отримання згоди служби у справах дітей.
11. Роль Комісій з трудових спорів як органу розв’язання суперечностей роботодавців і найманих працівників у проекті Кодексу зведено практично нанівець. По-перше, рішення Комісії мають прийматися не шляхом голосування, а виключно одностайно (ч. 1 ст. 435). Таким чином, будь-яке рішення, яке не влаштовує роботодавця завжди може бути ним заблоковане, адже згідно ст. 429 “Комісії з трудових спорів утворюються на паритетних засадах із представників від роботодавця і працівників.” Окрім того (для перестраховки, чи що?) у статті 438 встановлюється, що рішення КТС “підлягає добровільному виконанню роботодавцем у строк визначений рішенням”. Пропозицію закріпити положення про прийняття рішення більшістю проігноровано.
У статті 438 подається взагалі парадоксальна за змістом норма:
“1. Рішення комісії з трудових спорів є обов’язковим для сторін індивідуального трудового спору, і підлягає добровільному виконанню роботодавцем у строк, визначений рішенням.”
Отже, виходить, що одне й те саме рішення є водночас “обов’язковим” і “добровільним” для виконання? Існує більш ніж достатньо підстав передбачати, що внаслідок прийняття даної статті у поданій вище редакції рішення КТС будуть обов’язковими для найманих працівників та, водночас, необов’язковими для роботодавців…