Сумская область
Привет всем! Я пишу Магистерскую работу туризму нашей области, в интернете нашёл тест который нужен для раздела но не знаю из какого источника он взят (книги, журнала) если кто знает подскажите. Вот часть текста:
Розміщення території області в межах такої геологічної структури, як платформа є однією із головних причин рівнинності її рельєфу.
Другою, не менш важливою причиною, яка сформувала рельєф поверхні, є клімат. Зміни кліматичних показників не раз призводили до утворення льодовикових періодів, серед яких найпотужнішим було четверте зледеніння. У цей період льодовик, який утворився у Скандинавії, поступово розростався і кінець кінцем досягнув України. Най південніше положення льодовика, назване дніпровським, захопило частково і нашу область, а межа льодовика проходила по лінії Ромни-Білопілля.
Льодовий покрив, потужністю декілька сотень метрів, відіграв роль величезної праски, яка прасувала поверхню. Проте, на краю цього природного «утюга» нагромаджувались уламки: це могли бути валуни-уламки кристалічних порід, які були перенесені льодовиком із Скандинавії або Карелії. Таких свідків зледеніння ще не так давно можна було знайти на просторах Роменського і Конотопського районів. У краєзнавчому музеї м. Ромни зараз можна побачити майже 1,5м висотою камінь круглої форми, який є одним із визначних експонатів.
Яскравим вираженням діяльності льодовика є так звані «зандрові» рівнини, які сформувалися при розтаванні і виносі талими водами із поверхні льодовика маси піщаних частинок («зандр»- від нім. «пісок»).
Спочатку від краю льодовика відходили поодинокі конуси піску, які поступово збільшувались і зливались. Льодовик розтавав повільно протягом тривалого періоду, тому зандрові рівнини розширювали свою площу і зараз С. Будський, Ямпільський, Конотопський, Шосткінський, Путивльський райони являють собою вирівняну поверхню, яка вкрита піщаними покладами зі слабо вираженими ярами.
Значну роль у формуванні рельєфу області відіграли поверхневі породи, серед яких важлива роль належить лесовим. Вони становлять собою пористу карбонатну гірську породу світлопалевого кольору. Лесові суглинки легко розмиваються водами, сприяють утворенню ярів і балок. Тому територія області, особливо та, яка покрита лесовими покладами, досить порізана. Це центральні, східні, південно-східні райони нашої області, де рівнинні ділянки супроводжуються утворенням дуже розгалуженої яро балочної мережі.
На схилах крутих ярів, які виходять у плавні рік, нерідко відбуваються обвали і зсуви. Перепади височин можна спостерігати на берегах річок Сула, Хорол, Грунь та ін. Такий вид рівнини називають ерозійно-акумулятивною. Південно-східні і частково східні ділянки області не підлягали впливу льодовика, тому їх рельєф є найбільш давнім і більш порізаним, еродованим.
Вивчаючи рельєф області, не можна не звернути увагу на одну найважливіших форм рельєфу – річкові долини. Долина становить собою негативну пологу, витягнуту форму рельєфу, в якій виділяють дно і схили. Схили долини частіше всього терасовані, дно долини широке і представлене заплавою, яка заливається у повінь.
На великих річках, як правило, бувають розвинені два рівні заплав - високий і низький.
На високому рівні заплави русло річки достатньо глибоке (нижче ніж 1 м) врізане в поверхню; ширина заплави коливається від декількох десятків метрів до 8км. Найбільш широка заплава відмічається по долинах р. Десна, Псел, Сейм, Ворскла. При низькому рівні – заплава заболочена і важко прохідна.
Від заплави вгору по схилу розміщуються тераси. Перша, над заплавою, називається боровою терасою. Вона являє собою широку площадку, покриту товстим шаром піску. У період танення льодовика вона становить собою заплави річки, на якій води повені залишили частинки піску. У подальший період пісок перевіювався вітром, утворюючи еолові (тобто вітрові) форми, які називаються дюни. Яскраво виражені дюни у долинах р. Сули (с. Коровинці, Курмани, Біловоди), р. Псла, Ворскли, Сейму (відповідно Лебединського, Охтирського і Путивльського районів) та ін. Сьогодні вони нагадують пагорби висотою 5-10 м, які покриті тонким шаром дерну або соснових-голок. Ця тераса, як правило, зростає сосновим бором і тому її називають «борова». Ширина борової тераси від 2 до 10км, а висота над рівнем річки 4-10м.
Друга надзаплавна тераса простежується майже повсюдно над боровою, але частіше її можна побачити на лівобережжі.
Вона добре виражена у долинах річок Ворскли, Сули, Десни, Сейму та ін. Від борової тераси вона відокремлюється виступом, але часто він не досить виразний, розмитий талими поверхневими весняними водами.
Спеціаліст може виділити ще декілька терас, але оскільки їх вік більш давній, то за довгий період свого існування вони зазнали дуже сильної ерозії і часто нечітко виражені.
З низинними територіями пов’язані такі несприятливі фізико-географічні процеси, як підтоплення. Динаміка процесу підтоплення в останні роки досить неоднозначна. Якщо в одних районах відбувається деяке скорочення підтоплених площ, то в інших, навпаки, їх розширення.
За ранее спасибо!!!!