Война...
- Автор теми Юрист Приколист
- Дата створення
-
- Теги
- війна
arnisumy
Well-Known Member
Сергій Грабський: Миротворці — вони як конкістадори
16/03/2018 15:30
Сергій Грабський. Фото: Міст онлайн
Ветеран міжнародної миротворчої діяльності — про те, чому миротворча місія ООН для Донбасу вже близько, а наш формат найбільш подібний до Косова
автор: Майя Орел
Вірогідність того, що на Донбас зайдуть міжнародні миротворчі сили під егідою ООН, досить висока. У лютому на Мюнхенській конференції з безпеки найвищим посадовим особам держав-учасниць було представлено
Після цього
Росія
Глухий кут? Схоже на те. Однак президент Петро Порошенко на недавній
В який спосіб може бути подолано вето Росії в Радбезі ООН щодо миротворців для Донбасу? Які завдання виконуватиме бажана місія на Донбасі? Чим український конфлікт відрізняється від тих, де світова спільнота вже задіювала миротворчі сили?
Ці та інші запитання “
Грабський Сергій Маратович
Голова ради громадської організації “Всеукраїнське об’єднання “Союз учасників миротворчих операцій” (СУМО)
Народився 14 червня 1966 року в Тернополі.
Освіта
За особисті заслуги та професіоналізм при виконанні завдань в Іраку полковник Грабський 2010 року був нагороджений генеральним секретарем НАТО Андерсом Фог Расмуссеном медаллю Північноатлантичного альянсу “За особливі заслуги”.
Має також медаль НАТО “NTM-I”, 12 медалей та відзнак України і колишнього СРСР.
Вільно володіє англійською мовою.
“Ми не Африка. Але й не Європа”
Та ж Росія усвідомила, що військовими методами не зможе досягти перемоги над Україною, що продовження конфлікту у такий спосіб становитиме загрозу і для її безпеки, зокрема через неконтрольований обіг зброї, наркотиків, криміногенну ситуацію тощо.
До того ж, Росія переконалася у
Китайські миротворці в місії ООН у Південному Судані, 2016 рік. Фото: Reuters
А Україна, завдяки своїй дипломатії, домоглася зміни оцінки ситуації буквально за кілька років.
Так, швидше, ніж щодо України. Але будьмо відвертими: Європа завжди розглядала Україну як сателіта Росії, ще у 2014-15 роках ніхто нас серйозно не сприймав як суб’єкт міжнародного права, який зможе дати ефективну відсіч збройній агресії РФ. А ми змогли дати таку відсіч.
Крім того, ми переконали західне суспільство, що продовження і розширення конфлікту матиме непередбачувані наслідки і для нього, зокрема може йтися про величезну кількість біженців – від 3 до 7 мільйонів, і Югославія порівняно з нами здаватиметься невинною іграшкою.
До того ж, Росія за ці роки припустилася багатьох помилок: той же збитий “Боїнг”, наприклад. От після усього цього почалися певні політичні рухи щодо розгляду питання стосовно місії.
І це при тому, що Росія є членом Радбезу ООН. Уявляєте, яку шалену роботу провела Україна, щоб переконати світове співтовариство у необхідності місії!
Попри те, що всі прекрасно розуміють: Росія буде до останнього чинити опір і блокувати цю ситуацію.
16/03/2018 15:30
You must be registered for see images
Сергій Грабський. Фото: Міст онлайн
Ветеран міжнародної миротворчої діяльності — про те, чому миротворча місія ООН для Донбасу вже близько, а наш формат найбільш подібний до Косова
You must be registered for see images
автор: Майя Орел
Вірогідність того, що на Донбас зайдуть міжнародні миротворчі сили під егідою ООН, досить висока. У лютому на Мюнхенській конференції з безпеки найвищим посадовим особам держав-учасниць було представлено
You must be registered for see links
щодо можливості розгортання на Донбасі миротворчої місії Об’єднаних Націй. Ішлося про 20 тисяч військовослужбовців із країн, що не входять до НАТО, і 4 тисячі поліцейських.Після цього
You must be registered for see links
, Білорусь,
You must be registered for see links
,
You must be registered for see links
,
You must be registered for see links
тощо заявили про готовність направити свої контингенти в Україну або в інший спосіб підтримати місію.Росія
You must be registered for see links
проти того формату місії, який обстоюють Україна, США та Європа: повноцінний контингент “блакитних шоломів” на всій території ОРДЛО з обов’язковим контролем кордону з РФ. Натомість Москва пропонує лише охорону для СММ ОБСЄ на лінії розмежування.Глухий кут? Схоже на те. Однак президент Петро Порошенко на недавній
You must be registered for see links
проголосив твердий намір “дотиснути” миротворчу місію ООН для Донбасу, заявивши, що це буде базовий елемент розв’язання проблеми ОРДЛО.В який спосіб може бути подолано вето Росії в Радбезі ООН щодо миротворців для Донбасу? Які завдання виконуватиме бажана місія на Донбасі? Чим український конфлікт відрізняється від тих, де світова спільнота вже задіювала миротворчі сили?
Ці та інші запитання “
You must be registered for see links
” поставила військовому експерту Сергію Грабському — учаснику миротворчих місій у Косово й Іраку.Грабський Сергій Маратович
You must be registered for see images
Полковник запасу ЗС УкраїниГолова ради громадської організації “Всеукраїнське об’єднання “Союз учасників миротворчих операцій” (СУМО)
Народився 14 червня 1966 року в Тернополі.
Освіта
- Львівський регіональний інститут держуправління при Національній академії державного управління при президентові України (магістр державного управління, 2006);
- Одеський інститут Сухопутних військ (спеціаліст військово-транспортної служби, 1997);
- Ленінградське вище училище залізничних військ та військових сполучень (інженер по експлуатації залізничного транспорту, 1987);
- курси підготовки офіцерів НАТО за різними спеціалізаціями у Франції, Італії, Німеччині (2001-2006); курс військових радників за програмою армії США в Іраку (2009)
- Місія ОБСЄ в Косово, СР Югославія — 1998-1999;
- Тренувальна місія НАТО в Іраку — 2009-2010, на посаді головного радника-інструктора Національного оперативного центру прем’єр-міністра Республіки Ірак.
За особисті заслуги та професіоналізм при виконанні завдань в Іраку полковник Грабський 2010 року був нагороджений генеральним секретарем НАТО Андерсом Фог Расмуссеном медаллю Північноатлантичного альянсу “За особливі заслуги”.
Має також медаль НАТО “NTM-I”, 12 медалей та відзнак України і колишнього СРСР.
Вільно володіє англійською мовою.
“Ми не Африка. Але й не Європа”
- Пане Сергію, у 2014-15 роках ідею залучення миротворців на Донбас озвучувала тільки Україна, та й то, досить несміливо. Сьогодні Європа й Америка роблять абсолютно конкретні кроки щодо її реалізації. Що трапилося? Чому ідея залучення миротворців уже не є дискусійною? Чому на пропозицію на певних умовах пристає і Росія?
Та ж Росія усвідомила, що військовими методами не зможе досягти перемоги над Україною, що продовження конфлікту у такий спосіб становитиме загрозу і для її безпеки, зокрема через неконтрольований обіг зброї, наркотиків, криміногенну ситуацію тощо.
До того ж, Росія переконалася у
You must be registered for see links
, а після своїх
You must be registered for see links
— і в тому, що у військовій сфері не може нічого Америці протиставити. Тобто Росія під впливом усіх тих ситуативних моментів була змушена погодитися на миротворців.- Аби підтримати Україну в питанні введення миротворців на Донбас, Заходу знадобилося чотири роки. З огляду на миротворчу практику, це — дуже великий термін на “розкачку”?
You must be registered for see images
Китайські миротворці в місії ООН у Південному Судані, 2016 рік. Фото: Reuters
А Україна, завдяки своїй дипломатії, домоглася зміни оцінки ситуації буквально за кілька років.
- Але Судан – то Африка. А ми Європа. Для Європи чотири роки відкритого конфлікту — чи не забагато? З Югославією було швидше?
Так, швидше, ніж щодо України. Але будьмо відвертими: Європа завжди розглядала Україну як сателіта Росії, ще у 2014-15 роках ніхто нас серйозно не сприймав як суб’єкт міжнародного права, який зможе дати ефективну відсіч збройній агресії РФ. А ми змогли дати таку відсіч.
Крім того, ми переконали західне суспільство, що продовження і розширення конфлікту матиме непередбачувані наслідки і для нього, зокрема може йтися про величезну кількість біженців – від 3 до 7 мільйонів, і Югославія порівняно з нами здаватиметься невинною іграшкою.
До того ж, Росія за ці роки припустилася багатьох помилок: той же збитий “Боїнг”, наприклад. От після усього цього почалися певні політичні рухи щодо розгляду питання стосовно місії.
І це при тому, що Росія є членом Радбезу ООН. Уявляєте, яку шалену роботу провела Україна, щоб переконати світове співтовариство у необхідності місії!
Попри те, що всі прекрасно розуміють: Росія буде до останнього чинити опір і блокувати цю ситуацію.
arnisumy
Well-Known Member
“Вето Росії в РБ ООН обійти можливо”
Тобто прецеденти були, коли не Радбез, а Генеральна асамблея ООН приймає рішення.
Є таке поняття, як суспільно-політична думка, і вона зараз схиляється до того, що Росію не можна розглядати як адекватний суб’єкт міжнародного права. Світова спільнота зараз чітко розуміє, що Росія токсична, вона все більше й більше становитиме небезпеку. Штати своїми санкціями вже
За Штатами підтягнулися Німеччина, Франція. Повідомили про свою готовність взяти участь в операції, а значить, і фінансувати її, Швеція, Австрія, Фінляндія.
Тобто Америка була як ото на горі камінчик – упав і потягнув за собою лавину.
Сьогодні вже є чітке усвідомлення формату місії, кількості військовослужбовців і характеру дій. З цього вже не робиться ніяка таємниця.
Чому шведи можуть бути миротворцями,
а білоруси — ні
Американці або очолюють процес, як це було в Іраку, або не беруть у ньому участі. А в Україні йдеться про залучення миротворців ООН під егідою ООН.
Отже, щоб обійти ці негаразди, розглядалися кандидатури країн, які є європейськими, але не є членами НАТО. Крім того, саме ці три країни мають колосальний досвід проведення миротворчих операцій у світі і належним чином підготовлені підрозділи.
Читайте також:
По-друге, на ринку миротворчих послуг Білорусь не є конкурентоспроможною. У порівнянні з європейськими країнами вона нічого не може запропонувати.
Що ж до Росії, то навряд чи вона зважала б на звичаєве право в цьому питанні. Але Україна на законодавчому рівні
Саме підрозділи. Бо окремі росіяни як громадяни країни-члена ООН можуть працювати у якості фахівців ООН. І тут нічого не вдієш, бо, відповідно до хартії ООН, вони мають дипломатичну недоторканність.
Прибічники “ДНР” уже тривалий час “тренуються” протидіяти
іноземній миротворчій місії (фото з Шахтарська, липень 2016):
" data-cycle-speed="750" data-cycle-center-horz="true" style="position: relative;">
Читайте також:
- У Москви є такий козир, як право вето в Радбезі ООН…
Тобто прецеденти були, коли не Радбез, а Генеральна асамблея ООН приймає рішення.
Є таке поняття, як суспільно-політична думка, і вона зараз схиляється до того, що Росію не можна розглядати як адекватний суб’єкт міжнародного права. Світова спільнота зараз чітко розуміє, що Росія токсична, вона все більше й більше становитиме небезпеку. Штати своїми санкціями вже
You must be registered for see links
з Іраном, Північною Кореєю.- Ви вважаєте, що вже є перелом задля рішення світової спільноти щодо місії на Донбасі?
За Штатами підтягнулися Німеччина, Франція. Повідомили про свою готовність взяти участь в операції, а значить, і фінансувати її, Швеція, Австрія, Фінляндія.
Тобто Америка була як ото на горі камінчик – упав і потягнув за собою лавину.
Сьогодні вже є чітке усвідомлення формату місії, кількості військовослужбовців і характеру дій. З цього вже не робиться ніяка таємниця.
Чому шведи можуть бути миротворцями,
а білоруси — ні
- США точно обмежаться лише фінансами?
Американці або очолюють процес, як це було в Іраку, або не беруть у ньому участі. А в Україні йдеться про залучення миротворців ООН під егідою ООН.
You must be registered for see images
- Поясніть, чому йдеться про можливість розміщення в Україні миротворців Швеції, Австрії, Фінляндії? Саме цих країн?
Отже, щоб обійти ці негаразди, розглядалися кандидатури країн, які є європейськими, але не є членами НАТО. Крім того, саме ці три країни мають колосальний досвід проведення миротворчих операцій у світі і належним чином підготовлені підрозділи.
Читайте також:
You must be registered for see links
- Росія пропонувала у якості миротворців себе та білорусів. Як Україна може уникнути такої ситуації?
По-друге, на ринку миротворчих послуг Білорусь не є конкурентоспроможною. У порівнянні з європейськими країнами вона нічого не може запропонувати.
Що ж до Росії, то навряд чи вона зважала б на звичаєве право в цьому питанні. Але Україна на законодавчому рівні
You must be registered for see links
. Отже, ми отримали офіційні підстави, аби не допустити підрозділи російських збройних сил у якості миротворців на територію конфлікту.Саме підрозділи. Бо окремі росіяни як громадяни країни-члена ООН можуть працювати у якості фахівців ООН. І тут нічого не вдієш, бо, відповідно до хартії ООН, вони мають дипломатичну недоторканність.
- А питання про те, щоб згоду на миротворців дали так звані “ЛНР” і “ДНР”, як це пропонує Росія?
Прибічники “ДНР” уже тривалий час “тренуються” протидіяти
іноземній миротворчій місії (фото з Шахтарська, липень 2016):
" data-cycle-speed="750" data-cycle-center-horz="true" style="position: relative;">
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see images
You must be registered for see links
Читайте також:
You must be registered for see links
arnisumy
Well-Known Member
Специфіка зони
По-друге, свого часу, справді, миротворці просто ставали на лінії розмежування і припиняли гострий конфлікт — на Кіпрі, наприклад. Вони стоять на острові із середини 1970-х років. Але чи допомогло це розв’язати кризу?
Тобто Росія для відтягування часу запропонувала формат, який в принципі не працює. А працює інший, що застосовувався, наприклад, у Косово, коли насилля фактично було зупинене протягом одного-двох місяців. Тоді миротворців було введено на всю територію конфлікту, і вони взяли під свій контроль кордони.
Щодо України, то спочатку йшла мова про введення миротворців на всю територію Донецької і Луганської областей, але тепер вирішено задіяти їх тільки на території конфлікту. Місія ООН буде здійснювати там усю повноту влади.
А головне – в нас не вчинялися масові злочини на етнічному та релігійному ґрунті, як у Югославії, коли мешканці одного села вирізали мешканців сусіднього, бо ті говорять іншою мовою або сповідують іншу релігію.
Конфлікт на нашій території — штучний, його створила російська окупація, він не є результатом глибоких історичних внутрішніх проблем, а привнесений ззовні. З точки зору міжнародного права, у нас сталася окупація, і це зовсім інший формат міжнародних відносин, який ми зараз спостерігаємо.
Сергій Грабський в Іраку. Фото з ФБ
Світова спільнота, навчена кровопролитними війнами, зараз намагається вирішити всі ці питання у політичній площині, тобто без застосування зброї. Американці в Сомалі застосували зброю і отримали так, що мусили втекти. Обпікшись один раз, світова спільнота вже не розглядає примус до миру із застосуванням зброї як дієвий.
Тим більше, що Росія — не Сомалі, а ядерна держава. Тож жоден політичний діяч світу не піде на деокупацію української території воєнним шляхом, із використанням своїх власних збройних сил. Навіть не варто сподіватися.
Росію примушували і надалі будуть примушувати до миру в інший спосіб — через ізоляцію, обмеження доступу до ресурсів та технологій, політичний та економічний тиск. Тобто йдеться про цивілізований примус — у рамках міжнародного права із застосуванням політичних, а не військових дій.
З іншого боку, ситуація, що склалася, має свої варіанти розвитку. От, припустімо, Росія під тиском санкцій і внутрішніх негараздів неспроможна буде впливати на ситуацію на нашій території, зокрема поставляти людей і озброєння.
У такому випадку спроможність бойовиків протистояти українській армії – максимум тиждень. І тоді, можливо, буде доцільно нам здійснити військовий прорив за ці п’ять-сім днів.
У політичній діяльності розглядаються усі можливі варіанти, і вони розвиваються в паралельному режимі. З огляду на певні обставини і ситуацію, цей чи інший варіант може бути задіяний.
Без жодного пострілу. Але з фільтрацією
В нашому випадку йдеться про відновлення державного суверенітету України над всією територією, що була зоною конфлікту.
Німецький патруль у місії КФОР на півдні Косова, 1999
Миротворці зайдуть на Донбас після того, як Росія офіційно задекларує, що представників РФ на території майбутньої миротворчої операції немає, тобто в Росії буде час і можливість вивести своїх людей.
Після цього всі, кого затримають зі зброєю в руках, будуть розглядатися як найманці, незаконні збройні формування або військові злочинці. Стосовно них миротворці застосовуватимуть відповідні дії.
Миротворці знають десятки способів, як це зробити, але вступати в бій ніхто не буде.
- Пропозиції Росії, щоб миротворці охороняли СММ ОБСЄ, щоб розміщувати миротворчі сили лише на лінії розмежування — це теж гра?
По-друге, свого часу, справді, миротворці просто ставали на лінії розмежування і припиняли гострий конфлікт — на Кіпрі, наприклад. Вони стоять на острові із середини 1970-х років. Але чи допомогло це розв’язати кризу?
Тобто Росія для відтягування часу запропонувала формат, який в принципі не працює. А працює інший, що застосовувався, наприклад, у Косово, коли насилля фактично було зупинене протягом одного-двох місяців. Тоді миротворців було введено на всю територію конфлікту, і вони взяли під свій контроль кордони.
Щодо України, то спочатку йшла мова про введення миротворців на всю територію Донецької і Луганської областей, але тепер вирішено задіяти їх тільки на території конфлікту. Місія ООН буде здійснювати там усю повноту влади.
- Чим наша зона конфлікту принципово відрізняється для миротворців від того, що було в Косово, у Югославії?
А головне – в нас не вчинялися масові злочини на етнічному та релігійному ґрунті, як у Югославії, коли мешканці одного села вирізали мешканців сусіднього, бо ті говорять іншою мовою або сповідують іншу релігію.
Конфлікт на нашій території — штучний, його створила російська окупація, він не є результатом глибоких історичних внутрішніх проблем, а привнесений ззовні. З точки зору міжнародного права, у нас сталася окупація, і це зовсім інший формат міжнародних відносин, який ми зараз спостерігаємо.
You must be registered for see images
Сергій Грабський в Іраку. Фото з ФБ
- Якщо світ уже зрозумів, що це окупація, а не внутрішній конфлікт, чому йдеться не про деокупацію, а про миротворчі сили?
Світова спільнота, навчена кровопролитними війнами, зараз намагається вирішити всі ці питання у політичній площині, тобто без застосування зброї. Американці в Сомалі застосували зброю і отримали так, що мусили втекти. Обпікшись один раз, світова спільнота вже не розглядає примус до миру із застосуванням зброї як дієвий.
Тим більше, що Росія — не Сомалі, а ядерна держава. Тож жоден політичний діяч світу не піде на деокупацію української території воєнним шляхом, із використанням своїх власних збройних сил. Навіть не варто сподіватися.
Росію примушували і надалі будуть примушувати до миру в інший спосіб — через ізоляцію, обмеження доступу до ресурсів та технологій, політичний та економічний тиск. Тобто йдеться про цивілізований примус — у рамках міжнародного права із застосуванням політичних, а не військових дій.
З іншого боку, ситуація, що склалася, має свої варіанти розвитку. От, припустімо, Росія під тиском санкцій і внутрішніх негараздів неспроможна буде впливати на ситуацію на нашій території, зокрема поставляти людей і озброєння.
У такому випадку спроможність бойовиків протистояти українській армії – максимум тиждень. І тоді, можливо, буде доцільно нам здійснити військовий прорив за ці п’ять-сім днів.
У політичній діяльності розглядаються усі можливі варіанти, і вони розвиваються в паралельному режимі. З огляду на певні обставини і ситуацію, цей чи інший варіант може бути задіяний.
Без жодного пострілу. Але з фільтрацією
- Повертаємося до варіанту “миротворці”. Яким буде алгоритм їхніх дій?
В нашому випадку йдеться про відновлення державного суверенітету України над всією територією, що була зоною конфлікту.
You must be registered for see images
Німецький патруль у місії КФОР на півдні Косова, 1999
- А як щодо військових злочинців?
- Тобто варіанти такі: бойовики або відходять на територію Росії, або здаються миротворцям, роззброюються і дозволяють себе арештувати й перевіряти на вчинення злочинів?
- Про їхнє знищення не йдеться?
Миротворці зайдуть на Донбас після того, як Росія офіційно задекларує, що представників РФ на території майбутньої миротворчої операції немає, тобто в Росії буде час і можливість вивести своїх людей.
Після цього всі, кого затримають зі зброєю в руках, будуть розглядатися як найманці, незаконні збройні формування або військові злочинці. Стосовно них миротворці застосовуватимуть відповідні дії.
- Які?
Миротворці знають десятки способів, як це зробити, але вступати в бій ніхто не буде.
- А якщо Росія відхреститься від своїх і не пропустить їх на свою територію? Навіть стрілятиме в них з того боку кордону?
arnisumy
Well-Known Member
Місія може тривати і 10 років. Не нашим коштом
Крім того, вибори будуть проводитися за українськими законами. І якщо до них не будуть залучені всеукраїнські партії, ці вибори ніхто не визнає.
Тому від нас з вами залежить, яка влада прийде на ту територію. Україна матиме час, аби посилити там свій вплив.
Завдання миротворців — залагодити конфлікт,
а не українізувати ОРДЛО
Бойовики “ДНР” на КПВВ поруч із Горлівкою
Тепер щодо “знезараження” території і тамтешньої громади. Завдання місії —залагодити конфлікт, а не спеціально українізувати територію. Останнім повинна перейматися Україна, ми з вами.
Але наявність місії сприятиме створенню позитивного середовища. Миротворці є наочною картиною життя в цивілізованому суспільстві. Мешканцям тих територій взагалі пощастить — до них прийдуть люди з високорозвинених країн (Швеція, Фінляндія, Австрія), які принесуть свої стандарти життя — щодо харчування, очистки води, медичного обслуговування, розуміння прав і свобод тощо. Через розгортання госпіталів, надання різноманітної гуманітарної допомоги населенню.
Плюс миротворці створюють робочі місця для місцевих на своїх базах, отже, місцеві мешканці матимуть можливість побачити, що значить працювати за нормами і правилами цивілізованих суспільств.
І ще одне: миротворці ж як конкістадори — вони зайшли на територію і дивляться на неї як на потенційний ринок збуту чи виробництва, вони приводять за собою бізнес.
А бізнес — це стабільність, бо гроші люблять тишу. І це для нас дуже позитивно.
Звичайно, не всі мешканці цього регіону стовідсотково стануть демократами і патріотами, але люди отримають можливість у спокійних умовах, без збройного тиску, ризику тероризму , неконтрольованих кримінальних дій усвідомити, ким вони є, де вони є, та обрати спосіб життя.
От у Боснії: хоч самі боснійці беруть участь у миротворчих операціях ООН, але на їхній території досі стоять миротворці, бо залишається зона потенційного конфлікту.
Нідерландські миротворці місії ООН – UNPROFOR – у Боснії, 1994
Тут ще багато що буде залежати від розвитку економічної і політичної ситуації на території Росії. Так, щоб кордони між зоною контролю миротворчої місії та Росією не перетворилися на непевний кордон, по якому проходить зона конфлікту, де є постійне намагання провозити зброю, контрабанду тощо.
Але це — більш дальні перспективи, зараз головне — розгорнути місію.
- Коли, на вашу думку, можна очікувати появу миротворців на Донбасі?
- Витрати на забезпечення гуманітарної складової братиме на себе Україна чи ООН?
- А як щодо виборів таких умовах? От миротворці демілітаризували зону, провели фільтрацію тощо. Маємо формально мирний регіон і мирних мешканців у ньому. Але де гарантія, що в результаті виборів на цій території знову не утвердиться сила, яка є політичним крилом бойовиків та сторони агресора?
Крім того, вибори будуть проводитися за українськими законами. І якщо до них не будуть залучені всеукраїнські партії, ці вибори ніхто не визнає.
Тому від нас з вами залежить, яка влада прийде на ту територію. Україна матиме час, аби посилити там свій вплив.
- Чи існують формальні ознаки готовності регіону, що перебуває під контролем місії ООН, до вільних виборів місцевої влади?
Завдання миротворців — залагодити конфлікт,
а не українізувати ОРДЛО
- Проведення виборів означатиме, що територія колишнього конфлікту “знезаражена” і її можна передати з-під управління місії ООН під управління України? От з вашого досвіду: у таких справах справді орієнтуються на індикатори чи на бажання міжнародної спільноти продовжити фінансування місії?
You must be registered for see images
Бойовики “ДНР” на КПВВ поруч із Горлівкою
Тепер щодо “знезараження” території і тамтешньої громади. Завдання місії —залагодити конфлікт, а не спеціально українізувати територію. Останнім повинна перейматися Україна, ми з вами.
Але наявність місії сприятиме створенню позитивного середовища. Миротворці є наочною картиною життя в цивілізованому суспільстві. Мешканцям тих територій взагалі пощастить — до них прийдуть люди з високорозвинених країн (Швеція, Фінляндія, Австрія), які принесуть свої стандарти життя — щодо харчування, очистки води, медичного обслуговування, розуміння прав і свобод тощо. Через розгортання госпіталів, надання різноманітної гуманітарної допомоги населенню.
Плюс миротворці створюють робочі місця для місцевих на своїх базах, отже, місцеві мешканці матимуть можливість побачити, що значить працювати за нормами і правилами цивілізованих суспільств.
І ще одне: миротворці ж як конкістадори — вони зайшли на територію і дивляться на неї як на потенційний ринок збуту чи виробництва, вони приводять за собою бізнес.
А бізнес — це стабільність, бо гроші люблять тишу. І це для нас дуже позитивно.
Звичайно, не всі мешканці цього регіону стовідсотково стануть демократами і патріотами, але люди отримають можливість у спокійних умовах, без збройного тиску, ризику тероризму , неконтрольованих кримінальних дій усвідомити, ким вони є, де вони є, та обрати спосіб життя.
- Коли має бути згорнута така миротворча місія?
От у Боснії: хоч самі боснійці беруть участь у миротворчих операціях ООН, але на їхній території досі стоять миротворці, бо залишається зона потенційного конфлікту.
You must be registered for see images
Нідерландські миротворці місії ООН – UNPROFOR – у Боснії, 1994
Тут ще багато що буде залежати від розвитку економічної і політичної ситуації на території Росії. Так, щоб кордони між зоною контролю миротворчої місії та Росією не перетворилися на непевний кордон, по якому проходить зона конфлікту, де є постійне намагання провозити зброю, контрабанду тощо.
Але це — більш дальні перспективи, зараз головне — розгорнути місію.
You must be registered for see links
arnisumy
Well-Known Member
Мій брат живе в Криму, за його вчинки я відповідати не можу, - командувач ООС Наєв
Командувач Об'єднаних сил Сергій Наєв запевняє, що наявність родичів в окупованому Криму ніяк не вплине на його вірність присязі народу України і виконання поставлених перед ним завдань.
Про це в інтерв'ю
"Я народився в 1970 році в місті Могилів-Подільський Вінницької області в сім'ї військовослужбовця. Мій батько завершив службу на території Криму. Відповідно, з 1995 року він разом з сім'єю, і мій молодший брат, залишалися в Криму. Ще перед війною, в 2012 році, за часів мирної України, батьки запропонували заповідати нам з братом квартиру. У жовтні 2013 року мій батько помер. Ми з братом прийняли спільне рішення про заповіт, за яким згодом він мені виплатив половину вартості квартири. Ніяких угод я з ним не укладав , адже це - сімейні справи. Надалі, в 2016 і в 2017 роках він передав мені дві суми, в еквіваленті - по п'ять тисяч американських доларів. Тобто, ці кошти, де-факто, не є "подарунком". Як законослухняний громадянин, я вказав ці кошти в електронній декларації. Іноді я дзвоню туди, до Криму, щоб, наприклад, привітати зі святами, і ці дзвінки ні для кого не секрет. Що стосується дій брата на окупованій території - він доросла людина, і за його вчинки я відповідати не можу. Вважаю, що він, як і мільйони громадян, що залишилися в тимчасово окупованому Криму, є громадянином України. Переконаний, що з часом, завдяки спільним зусиллям нашого народу, Крим повернеться, і він буде українським", - розповів Наєв.
"Я склав присягу на вірність українському народу, і у мене немає ніяких застережень. Я виконаю ті завдання, які поставлені переді мною народом України, Верховним Головнокомандувачем. Проживання членів моєї родини в Криму мене не обтяжує і ніяк не зв'язує", - акцентував він.
"Отже, командувач Об'єднаних сил Сергій Наєв підтвердив, що Максим Іванович Наєв - співробітник "Почты Крыма", а ще раніше так званого "Пенсійного фонду РФ в Республіці Крим" - дійсно його рідний брат. Це важливий момент, бо були люди, які тут писали, що я помилився і ніякого стосунку до Криму сім'я Наєва не має. Навіть докази обіцяли надати. Також генерал-лейтенант пояснив походження грошей, які передавав йому брат з Криму і які той пізніше вніс до декларації. Наєв стверджує, що рідний брат на окупованій території - ніяк не вплине на його діяльність, як командувача ОС. Оскільки під попереднім постом купа народу звинуватила мене ледь не в держзраді, поясню ще раз: рідний брат у Криму, тим більше, коли він працює на окупаційну адміністрацію, тим більше, коли він передає грошові кошти українському генералу, який керуватиме операцією на Донбасі - це суспільно значима інформація. Тому я її опублікував. Вона може подобатись, може не подобатись - але про неї мають знати всі. Називати це приватним життям - велика помилка. Адже цей факт з біографії військового так чи інакше може впливати на рішення, які приймає командувач ОС. Нагадаю, ефективний суспільний контроль за діяльністю військового відомства - це одна з ключових вимог у так званих "стандартах НАТО", до яких українська армія зараз прагне. Тому, буду й надалі стежити за діями пана Наєва", - написав на своїй сторінці в Фейсбуці журналіст Левко Стек.
You must be registered for see links
Командувач Об'єднаних сил Сергій Наєв запевняє, що наявність родичів в окупованому Криму ніяк не вплине на його вірність присязі народу України і виконання поставлених перед ним завдань.
Про це в інтерв'ю
You must be registered for see links
розповів командувач Об'єднаних сил Сергій Наєв, передає
You must be registered for see links
"Я народився в 1970 році в місті Могилів-Подільський Вінницької області в сім'ї військовослужбовця. Мій батько завершив службу на території Криму. Відповідно, з 1995 року він разом з сім'єю, і мій молодший брат, залишалися в Криму. Ще перед війною, в 2012 році, за часів мирної України, батьки запропонували заповідати нам з братом квартиру. У жовтні 2013 року мій батько помер. Ми з братом прийняли спільне рішення про заповіт, за яким згодом він мені виплатив половину вартості квартири. Ніяких угод я з ним не укладав , адже це - сімейні справи. Надалі, в 2016 і в 2017 роках він передав мені дві суми, в еквіваленті - по п'ять тисяч американських доларів. Тобто, ці кошти, де-факто, не є "подарунком". Як законослухняний громадянин, я вказав ці кошти в електронній декларації. Іноді я дзвоню туди, до Криму, щоб, наприклад, привітати зі святами, і ці дзвінки ні для кого не секрет. Що стосується дій брата на окупованій території - він доросла людина, і за його вчинки я відповідати не можу. Вважаю, що він, як і мільйони громадян, що залишилися в тимчасово окупованому Криму, є громадянином України. Переконаний, що з часом, завдяки спільним зусиллям нашого народу, Крим повернеться, і він буде українським", - розповів Наєв.
"Я склав присягу на вірність українському народу, і у мене немає ніяких застережень. Я виконаю ті завдання, які поставлені переді мною народом України, Верховним Головнокомандувачем. Проживання членів моєї родини в Криму мене не обтяжує і ніяк не зв'язує", - акцентував він.
"Отже, командувач Об'єднаних сил Сергій Наєв підтвердив, що Максим Іванович Наєв - співробітник "Почты Крыма", а ще раніше так званого "Пенсійного фонду РФ в Республіці Крим" - дійсно його рідний брат. Це важливий момент, бо були люди, які тут писали, що я помилився і ніякого стосунку до Криму сім'я Наєва не має. Навіть докази обіцяли надати. Також генерал-лейтенант пояснив походження грошей, які передавав йому брат з Криму і які той пізніше вніс до декларації. Наєв стверджує, що рідний брат на окупованій території - ніяк не вплине на його діяльність, як командувача ОС. Оскільки під попереднім постом купа народу звинуватила мене ледь не в держзраді, поясню ще раз: рідний брат у Криму, тим більше, коли він працює на окупаційну адміністрацію, тим більше, коли він передає грошові кошти українському генералу, який керуватиме операцією на Донбасі - це суспільно значима інформація. Тому я її опублікував. Вона може подобатись, може не подобатись - але про неї мають знати всі. Називати це приватним життям - велика помилка. Адже цей факт з біографії військового так чи інакше може впливати на рішення, які приймає командувач ОС. Нагадаю, ефективний суспільний контроль за діяльністю військового відомства - це одна з ключових вимог у так званих "стандартах НАТО", до яких українська армія зараз прагне. Тому, буду й надалі стежити за діями пана Наєва", - написав на своїй сторінці в Фейсбуці журналіст Левко Стек.
You must be registered for see links
You must be registered for see links
arnisumy
Well-Known Member
ДНРовцы затопили радиоактивную шахту «Юнком»
ДНРовцы затапливают шахту «Юнком» в Енакиево, где проводились ядерные испытания. При Украине шахта стояла на вечной сухой консервации, и ни одному правительству не пришло в голову ее затопить, а «патриоты Донбасса» решили не тратиться на водоотлив. Местные жители выступали против, но кто будет слушать бесправных людей? Теперь трудно даже приблизительно сказать, что будет, если вода размоет радиоактивные породы.
Сепаратисты рассказывают, что на ремонт оборудования, чтобы откачивать воду, нужно потратить 600 млн рублей. Этих денег «освободители» для жителей Донбасса не нашли.
Большой привет всем, кто в 2014 году топил за отделение от Украины, доказывая, что богатая нефтяная Россиюшка не бросит в беде и будет осыпать Донбасс щедрыми денежными вливаниями. Ага, щас! Это «проклятые бандеровцы», которые «не слышали Донбасс» тратились на сухую консервацию «Юнкома». А у «народной республики» нет лишних 10 млн долларов. Все уходит на Курченко, который забрал себе отжатые у Украины предприятия и теперь выжимает из них оставшиеся ресурсы в своем «Внешторгсервисе». А людишки могут и радиоактивную водичку попить. Ничего с ними не станется. Это же не украинский язык в школах изучать. Переживут.
Записал об этом новый видеоблог
You must be registered for see links
Опубликовано Апрель 17, 2018ДНРовцы затапливают шахту «Юнком» в Енакиево, где проводились ядерные испытания. При Украине шахта стояла на вечной сухой консервации, и ни одному правительству не пришло в голову ее затопить, а «патриоты Донбасса» решили не тратиться на водоотлив. Местные жители выступали против, но кто будет слушать бесправных людей? Теперь трудно даже приблизительно сказать, что будет, если вода размоет радиоактивные породы.
Сепаратисты рассказывают, что на ремонт оборудования, чтобы откачивать воду, нужно потратить 600 млн рублей. Этих денег «освободители» для жителей Донбасса не нашли.
Большой привет всем, кто в 2014 году топил за отделение от Украины, доказывая, что богатая нефтяная Россиюшка не бросит в беде и будет осыпать Донбасс щедрыми денежными вливаниями. Ага, щас! Это «проклятые бандеровцы», которые «не слышали Донбасс» тратились на сухую консервацию «Юнкома». А у «народной республики» нет лишних 10 млн долларов. Все уходит на Курченко, который забрал себе отжатые у Украины предприятия и теперь выжимает из них оставшиеся ресурсы в своем «Внешторгсервисе». А людишки могут и радиоактивную водичку попить. Ничего с ними не станется. Это же не украинский язык в школах изучать. Переживут.
Записал об этом новый видеоблог
You must be registered for see medias
You must be registered for see links