Протягом довгого часу звичайний киянин Дмитро Павліченко, 1963-го року народження, жив зі своєю родиною (дружина і два сини) в квартирі у старому будинку недалеко від центру столиці. У 1996-му році Дмитро, отримавши дозвіл чиновників, прилаштував до своєї квартири на першому поверсі еркер. З тих пір родина Павличенко мирно проживала в своєму будинку і навіть не підозрювала про те, який сюрприз приготувала їм доля.
На початку 21-го століття якась голландська фірма Гоойорд почала скуповувати всі квартири в будинку Павліченків, ймовірно, з метою його знесення і спорудження нового офісного центру. Дмитро, який одержав квартиру у спадок, відмовився продавати своє житло - його родині це було вкрай невигідно. З цього моменту йому почали телефонувати невідомі люди з погрозами, і одночасно до Дмитра почали приходити судові позови про нібито незаконну прибудові їм еркера кількома роками раніше.Протягом тривалого часу Дмитро Павличенко відстоював у суді своє законне право на еркер і в якийсь момент здавалося, що перемога буде за ним. Однак у 2010-му році суддя Шевченківського районного суду Сергій Зубков виніс заочне (Дмитро не отримав навіть повістки) рішення про знесення еркера і, чомусь, одночасно про виселення сім'ї Павліченків з квартири. На підставі цього рішення судові виконавці та працівники міліції увірвалися в квартиру Дмитра, спилявши двері, і виставили родину Павліченків на вулицю у переддень Нового Року. При цьому, співробітники правоохоронних органів відвезли всі речі родини на декількох машинах у невідомому напрямку.
Як пізніше повідомляв Дмитро, після цього інциденту він неодноразово звертався до міліції, але йому говорили, що було дано вказівку зверху не розглядати його заяви. Залишившись без квартири киянин вирішив до кінця боротися за свої права і незабаром скликав прес-конференцію, на якій звернувся з проханням до Президента України покарати корумпованих чиновників і повернути належне йому житло.
Незважаючи на всі старання Дмитра, всі спроби повернути свою квартиру протягом двох місяців успіхом не увінчалися. Тим не менш, Павліченко був налаштований рішуче боротися до кінця всіма можливими законними методами. Однак мало хто підозрював, що у цієї історії буде новий, зовсім несподіваний поворот.
У березні 2011-го року суддя Шевченківського районного суду Сергій Зубков, який виніс вердикт про відчуження квартири у сім'ї Павліченків, був знайдений мертвим в під'їзді свого будинку. Суддя був по-звірячому вбитий двома невідомими: один напав на Зубкова з холодною зброєю в ліфті, другий чекав його на поверсі з пістолетом. Зубкову було завдано численні колото-різані поранення і було здійснено чотири постріли в груди, а вбивцям вдалося втекти, незважаючи на те, що їх поблизу бачили і навіть намагалися зупинити кілька людей: консьєржка, ліфтери і сусідка.
Буквально через два дні киянина Дмитра Павліченко і його сина Сергія заарештували за підозрою у вбивстві судді. Не минуло й трьох місяців, як міліціонери знову увірвалися серед ночі у квартиру, яку знімали Павліченки, вибивши двері і вікна, і забрали Дмитра з сином до Лук'янівського СІЗО. Практично відразу ж вищі чини МВС і прокуратури зібрали прес-конференцію, на якій бадьоро відрапортували про розкриття вбивства судді Зубкова і заявили про затримання двох його вбивць, якими нібито є Дмитро і Сергій Павліченки.
Протягом подальших розглядів cлідчими, по суті, розглядалася тільки одна версія: помста Дмитра та Сергія Павліченків судді Зубкову за вердикт суду тримісячної давнини. Втім, у справі було чимало неясностей: жоден зі свідків не впізнав батька і сина Павліченків, на місці злочину не було знайдено прямих доказів проти них, знарядь вбивства теж ніде не знайшли, а багато непрямих доказів виглядають дещо дивними. Наприклад, прямо на місці злочину були знайдені... кросівки і спортивні штани, що належали Сергію Павліченко, які він нібито зняв з себе під час боротьби з Зубковим, а у відкритій без понятих машині Дмитра були знайдені предмети, "схожі" на кулі, якими був убитий суддя.
Головний свідок справи - ліфтер, який боровся з одним з вбивць перед тим, як їм вдалося втекти - заявив, що один із слідчих змусив його "впізнати" Дмитра Павліченко у своїх свідченнях. Та й сам глава сімейства Павліченко згодом не раз заявляв, що на нього і на його сина певні люди чинили тиск з метою домогтися того, щоб вони взяли вину на себе.
"Мене цілими днями водили по кабінетах, ніякі свідки мене не впізнали. А один високопоставлений чин запропонував мені бартер: взяти на себе злочин в обмін на те, що мою родину не чіпатимуть. Тоді мені дадуть десять років, а через п'ять вже звільнять. У разі ж моєї відмови мені світить довічне ув'язнення, старшого сина і дружину посадять як співучасників, а молодшого сина помістять в дитбудинок. Зрозуміло, що від такої пропозиції я категорично відмовився, бо я абсолютно не винен і всі проблеми завжди вирішував законними способами", - писав Дмитро Павліченко.
Восени 2012-го року, через півтора роки після вбивства судді Зубкова, суд визнав Дмитра та Сергія Павліченків винними у вчиненні злочину: Дмитро Павліченко засуджений на довічне ув'язнення, його син Сергій отримав 13 років позбавлення волі, а мати сімейства залишилася на руках з неповнолітньою дитиною і повинна буде виплатити 500 тисяч гривень компенсації за заподіяну шкоду.
Справа сім'ї Павліченків, швидше за все, залишилася б непоміченою для широкої громадськості. Мало хто зацікавився б справедливістю вердикту відносно Дмитра - у нього хоча б був мотив для скоєння вбивства (недарма він перед смертю судді скликав прес-конференцію і по ТБ звертався до Президента), на відміну від десятків тисяч невинних українців, які животіють у місцях позбавлення свободи з вини слуг Феміди. Але вийшло не так - завдяки футбольним уболівальникам про сім'ю Павліченків дізналася вся країна.
з інету
................................................................................................................................................................................................
За моїм роздумом. справу про вбивство судді виблюдка Зубкова навісили на Павлюченків з метою покриття розграбування міліцією Шевченківського району Києва майна,викраденою нею і вивезеного в невідомого напрямку під час незаконного виселення Павлюченків зі своєї квартири.
Рішення дегенерата Зубкова скасоване.Будуть чи тепер арештовані судвиконавці,мігранти з міліції за столичною пропискою?Яка компенсація буде з Зубкових?
На початку 21-го століття якась голландська фірма Гоойорд почала скуповувати всі квартири в будинку Павліченків, ймовірно, з метою його знесення і спорудження нового офісного центру. Дмитро, який одержав квартиру у спадок, відмовився продавати своє житло - його родині це було вкрай невигідно. З цього моменту йому почали телефонувати невідомі люди з погрозами, і одночасно до Дмитра почали приходити судові позови про нібито незаконну прибудові їм еркера кількома роками раніше.Протягом тривалого часу Дмитро Павличенко відстоював у суді своє законне право на еркер і в якийсь момент здавалося, що перемога буде за ним. Однак у 2010-му році суддя Шевченківського районного суду Сергій Зубков виніс заочне (Дмитро не отримав навіть повістки) рішення про знесення еркера і, чомусь, одночасно про виселення сім'ї Павліченків з квартири. На підставі цього рішення судові виконавці та працівники міліції увірвалися в квартиру Дмитра, спилявши двері, і виставили родину Павліченків на вулицю у переддень Нового Року. При цьому, співробітники правоохоронних органів відвезли всі речі родини на декількох машинах у невідомому напрямку.
Як пізніше повідомляв Дмитро, після цього інциденту він неодноразово звертався до міліції, але йому говорили, що було дано вказівку зверху не розглядати його заяви. Залишившись без квартири киянин вирішив до кінця боротися за свої права і незабаром скликав прес-конференцію, на якій звернувся з проханням до Президента України покарати корумпованих чиновників і повернути належне йому житло.
Незважаючи на всі старання Дмитра, всі спроби повернути свою квартиру протягом двох місяців успіхом не увінчалися. Тим не менш, Павліченко був налаштований рішуче боротися до кінця всіма можливими законними методами. Однак мало хто підозрював, що у цієї історії буде новий, зовсім несподіваний поворот.
У березні 2011-го року суддя Шевченківського районного суду Сергій Зубков, який виніс вердикт про відчуження квартири у сім'ї Павліченків, був знайдений мертвим в під'їзді свого будинку. Суддя був по-звірячому вбитий двома невідомими: один напав на Зубкова з холодною зброєю в ліфті, другий чекав його на поверсі з пістолетом. Зубкову було завдано численні колото-різані поранення і було здійснено чотири постріли в груди, а вбивцям вдалося втекти, незважаючи на те, що їх поблизу бачили і навіть намагалися зупинити кілька людей: консьєржка, ліфтери і сусідка.
Буквально через два дні киянина Дмитра Павліченко і його сина Сергія заарештували за підозрою у вбивстві судді. Не минуло й трьох місяців, як міліціонери знову увірвалися серед ночі у квартиру, яку знімали Павліченки, вибивши двері і вікна, і забрали Дмитра з сином до Лук'янівського СІЗО. Практично відразу ж вищі чини МВС і прокуратури зібрали прес-конференцію, на якій бадьоро відрапортували про розкриття вбивства судді Зубкова і заявили про затримання двох його вбивць, якими нібито є Дмитро і Сергій Павліченки.
Протягом подальших розглядів cлідчими, по суті, розглядалася тільки одна версія: помста Дмитра та Сергія Павліченків судді Зубкову за вердикт суду тримісячної давнини. Втім, у справі було чимало неясностей: жоден зі свідків не впізнав батька і сина Павліченків, на місці злочину не було знайдено прямих доказів проти них, знарядь вбивства теж ніде не знайшли, а багато непрямих доказів виглядають дещо дивними. Наприклад, прямо на місці злочину були знайдені... кросівки і спортивні штани, що належали Сергію Павліченко, які він нібито зняв з себе під час боротьби з Зубковим, а у відкритій без понятих машині Дмитра були знайдені предмети, "схожі" на кулі, якими був убитий суддя.
Головний свідок справи - ліфтер, який боровся з одним з вбивць перед тим, як їм вдалося втекти - заявив, що один із слідчих змусив його "впізнати" Дмитра Павліченко у своїх свідченнях. Та й сам глава сімейства Павліченко згодом не раз заявляв, що на нього і на його сина певні люди чинили тиск з метою домогтися того, щоб вони взяли вину на себе.
"Мене цілими днями водили по кабінетах, ніякі свідки мене не впізнали. А один високопоставлений чин запропонував мені бартер: взяти на себе злочин в обмін на те, що мою родину не чіпатимуть. Тоді мені дадуть десять років, а через п'ять вже звільнять. У разі ж моєї відмови мені світить довічне ув'язнення, старшого сина і дружину посадять як співучасників, а молодшого сина помістять в дитбудинок. Зрозуміло, що від такої пропозиції я категорично відмовився, бо я абсолютно не винен і всі проблеми завжди вирішував законними способами", - писав Дмитро Павліченко.
Восени 2012-го року, через півтора роки після вбивства судді Зубкова, суд визнав Дмитра та Сергія Павліченків винними у вчиненні злочину: Дмитро Павліченко засуджений на довічне ув'язнення, його син Сергій отримав 13 років позбавлення волі, а мати сімейства залишилася на руках з неповнолітньою дитиною і повинна буде виплатити 500 тисяч гривень компенсації за заподіяну шкоду.
Справа сім'ї Павліченків, швидше за все, залишилася б непоміченою для широкої громадськості. Мало хто зацікавився б справедливістю вердикту відносно Дмитра - у нього хоча б був мотив для скоєння вбивства (недарма він перед смертю судді скликав прес-конференцію і по ТБ звертався до Президента), на відміну від десятків тисяч невинних українців, які животіють у місцях позбавлення свободи з вини слуг Феміди. Але вийшло не так - завдяки футбольним уболівальникам про сім'ю Павліченків дізналася вся країна.
з інету
................................................................................................................................................................................................
За моїм роздумом. справу про вбивство судді виблюдка Зубкова навісили на Павлюченків з метою покриття розграбування міліцією Шевченківського району Києва майна,викраденою нею і вивезеного в невідомого напрямку під час незаконного виселення Павлюченків зі своєї квартири.
Рішення дегенерата Зубкова скасоване.Будуть чи тепер арештовані судвиконавці,мігранти з міліції за столичною пропискою?Яка компенсація буде з Зубкових?
