Відповідь: Re: "Мови" та "языки".
Який «медвед» наступив москалям на вухо?
Читаючи про засилля «медведів» з їх «преведами» в сучасній російській мові, зібрався написати трохи іронічну та критичну статтю про первинність українських «преведів». За основу хотів узяти надрукований в Умані ще в 1992 році «Російсько-український медичний словник» Мусія, Нечая, Соколюка та Гаврилюка. Я був ледь не першим з масових читачів на науковій конференції з нової української термінології у Львові, де його презентували.
Перед цим я брав участь у розробці першого перекладного словника-довідника з психології, психіатрії та наркології як філолог разом з профільними луганськими фахівцями.
Варто зазначити, що в той час українська наукова термінологія не була систематизована, уніфікована, а щиро кажучи, новостворена, була «брєдом» (по-українськи – «маячнею»). Зокрема, тоді ніхто з колишніх російськомовних психіатрів не розумів значення між «маячею» та «маячінням».
Але ближче до справи. Той словник був експериментальним, тобто, як кажуть в науці, одним з варіативних напрямків в розвитку термінології. Гіпотези і відхилення є у будь-якій галузі. Автори виводили медичні терміни на основі давньоукраїнських народних коренів слів, навіть діалектних.
Ця робота має право на існування, хоча б для того, щоб можна було порівняти, що було раніше, а може й вибрати серед тих термінів більш підходящі для української медицини. Адже у нас поширені або латинські, або російські. І це вважається нормою. Проте всі іноземні фахівці, з якими я працював в медінституті, вказували на те, що вдома вони завчають назву кожної хвороби чи органа тіла на латині і на своїй мові.
До сьогодні ще є в Україні лікарі, які знають, що «сухоти» - то «туберкульоз», навіть що «бешиха» - то по-російськи «рожа». Але уже нікому невідомо, що «пранці» - то сифіліс, а на західноукраїнському діалекті «шляг» - то інфаркт.
До речі, в українській мові не було матюків. Усі прокльони виходили або з назв хвороб, або з характерних особливостей людини, але не з геніталій, найбільше – то «срака» або «дупа».
Я хотів трохи посміятися з прикладів того медичного словника Нечая. Бо звісно жоден сучасний лікар не буде використовувати такі терміни:
Акушер-гинеколог – пологознавець, бабич
Аборт – викидень, скидень, порон, уровище
Глотка – пролиг
Лоханка – цеберце
Сосок – пипка
Член половой – прутен.
Вирус – дрібень, дрібець
Проте багато в тому словнику було й народних назв, які поширені серед більшості населення – і назви хвороб, і назви органів, і назви ліків, які утворені за правилами нашої мови і поширені в народі, І навіть відповідні синоніми латини:
Абсорбция – всмоктування
Акупунктура – голковколювання
Вакцинация – щеплення
Дизентерия – червінка
Касторовое масло – рицинова олія
Липома – жировик
Обморок – непритомність.
Але коли в процесі підготовки до написання статті я вирішив знайти відповідні матеріали в Інтернеті, то побачив, що москалі ні жартах, ні в науці не розуміються. Будь-який приклад, навіть сумнівний, навіть недоречний, але котрий на їх млин працює, вони відразу без застережень і без аналізу інформації використовують в своїх цілях. Це підтвердив Алексей БАТАШЕВ, Донецкий кряж, № 477 от 20.06.2003
Але більше з прикладами того, що українська мова є діалектом польської, а ще більше з шовіністичними випадами проти України відзначився Олег Русин у своїй нібито науковій праці "Второе нашествие янычар" (
You must be registered for see links
).
Цікаво, що москалі судять новосибірського українця Тараса Зеленяка, не за терористичні дії проти Росії, а за правдиву оцінку російського великодержавного шовінізму.
Але в тій же статті того ж Русина 17 разів зустрічається вираз «дерьмова» стосовно української мови, і ніхто, навіть СБУ, його не переслідує і не судить.
Мою мову називали «сучою» в розмовах на Донбасі деякі недоумки. Я вважаю і пишу про те, що російська є вторинною стосовно української, що б там не казали москалі, але ніколи не принижував її значення у розвитку людства. Немає в історії, як вони кажуть, «сослагательного наклонения». Кожна мова існує доти, поки є її носії. Що більше мов, то більше знань. Я виховувався на російській літературі, яку люблю, можливо, навіть більше, ніж українську. Але, що б там не казали, російська – для Росії, українська – для України.
Учіть, москалі, нашу мову. Вона не піддається таким мутаціям, як англійська, і встоїть перед «олбанцькими медведами».
You must be registered for see links
