Ответ: Голодомор 1932-33 годов в Украине
Вважаю ідею встановлення кримінальної відповідальності за "публічне невизнання голодомору 1932-1933 р.р. в Україні актом геноциду" одним з найнедолугіших кроків, які могли зробити керівники демократичних сил. Іноді мені здається, що ініціатори просування цієї ідеї навмисне намагаються скомпрометувати весь національно-патріотичний загал. (Тим більш, що в президентському оточенні достатньо юристів високого гатунку).
Ну хто може заперечувати те, що голодомор було створено штучно? Хіба що купка декількох паталогічних недоумків комуністичного або "великорусского" шовіністичного пошибу. Кому ще з нормальних осудних людей потрібно доводити цілеспрямованість створення голодомору радянсько-більшовицькою владою?..
...Але... Які аргументи у прибічників вважати голодомор "актом геноциду"? Особисто мені доводилося чути лише з розряду: "...це сьогоденна політична необхідність і дань пам'яті мільйонам жертв..." або "...так сказав Великий Гудвін". Голодомор забрав і моїх багатьох родичів (різного віку і статі), але яке відношення "політична необхідність" та "дань пам'яті" має до законодавчого створення карно-правової заборони щось взагалі публічно заперечувати. Я на сто відсотків впевнений: не може бути ніякої причини (навіть, багатомільйонні жертви минулого), з-за якої б сьогоденний законодавець мав право на втрату здорового глузду...
Не розумію: навіщо надавати нашому (цілком цивілізованому) Кримінальному Кодексові відтінків середньовіччя? Не стало ж Сонце обертатись навколо Землі після того, як Галілей під тиском суду інквізиції вимушений був з цим погодитись... А як же бути з відомими ще римському праву принципом "Nullum crimen sine actus"("Нема злочину без вчинення дії") та принципом "Cogitationis poenam nemo patitur"("Думки (переконання) не караються")? Відомо ж, з таких презумпцій походить кримінальне право будь-якої сучасної цивілізованої країни.
Не потрібно бути, навіть, юристом-першокурсником, щоби (прочитавши "Конвенцію про запобігання злочину "геноцид" та покарання за нього" від 9 грудня 1948 р. або ст.442 КК України) зрозуміти, що голодомор 1932-1933 р.р. не підпадає під визначення "геноцид". Для визначення якихось дій геноцидом необхідно, щоби і злочинець, і жертва належали до однорідної соціальної категорії: якщо геноцид здійснюється за національною ознакою, то злочинець переслідує жертву тому, що вона іншої національності; якщо геноцид здійснюється на підставі расової нетерпимості, то злочинець переслідує жертву тому, що вона належить до іншої раси; а якщо геноцид здійснюється за релігійною ознакою, то злочинець його вчиняє тому, що жертва сповідує іншу релігію...
А в нашому випадку: хто кого геноцидував? Більшовицький режим українських селян? Але ж різниця між цими категоріями, як між "довжиною" та "вагою"... Може, російсько-єврейсько-грузинський етнос винищував український етнос? Так а куди тоді дівати також голодувавше російське Поволжжя?.. На мій погляд (і це повністю узгоджується із тодішньою більшовицькою доктриною), "найсвідоміший" клас "пролетаріат", очолюваний "професійними революціонерами" (а фактично новоявленою кастою небожителів) винищував, згідно марксисько-ленінського вчення, "мелкобуржуазный" клас селянства. Тим більше, що це диктувалося "революційною необхідністю". Але ні Конвенція, ні диспозиція ст.442 КК України не говорять про можливість вчинення геноциду за класовою ознакою. А в цьому разі діє правова презумпція "Nullum crimen nulla poena sine lege"("Немає ні злочину, ні покарання без визначення цього у законі). З цих підстав (на мій погляд) й не може голодомор бути визнаний "актом геноциду". Навіть, якщо дуже хочеться...
. Але лажають наші державні мужі однаково і незалежно від "помаранчевсті" або "біло-блакитності".