Останнім часом в Україні спостерігається підвищення соціальної напруги, яка виливається в акції протесту, які збирають сотні тисяч підприємців по всій країні. Ситуація є вкрай вибухонебезпечною.
Це визнає і Міжнародна Організація Праці ООН, яка внесла Україну до списку країн з високим ризиками соціальної нестабільності. Для прикладу, Греція та Франція, де просто зараз відбуваються сутички з поліцією, мають середні показники.
Влада намагається закривати на це очі, звинувачуючи організаторів протестів в заполітизованості. З цим складно погодитись, аналізуючи географію активності незгодних.
Традиційно лояльний до Януковича Південний Схід є лідером за кількістю учасників цих протестів та гостротою резолюцій мітингів. Це не дивно, адже багато з них справді вірили в «Податкові канікули для малого та середнього бізнесу на п’ять років», які обіцяв на останніх виборах кандидат в Президенти Віктор Янукович. Як відомо, від кохання до ненависті один крок.
Крок, який вже зроблено.
Важко перерахувати всі помилки фіскальної політики Януковича, які призвели до такого стану речей. Проте найбільш симптоматичними є наступні:
* Незаконність її запровадження. Відповідно до податкового законодавства України, зміни до розмірів податків та порядку їхнього збору мають вноситись не пізніше, ніж за півроку до початку нового бюджетного року. Це не завадило уряду влітку запровадити для платників єдиного податку додаткові платежі до Пенсійного фонду (особливо були обурені підприємці, які вже є пенсіонерами) та приймати Податковий кодекс за два місяці до Нового року. Такі кроки суттєво погіршують і так невисокі позиції України в міжнародних рейтингах по зручності ведення бізнесу та закріплюють за нею імідж країни з непередбачуваною регуляторною політикою.
* Невідповідність вимог уряду можливостям підприємців їх виконувати. Це яскраво ілюструє ситуація з сплатою внесків до Пенсійного фонду. Станом на 20 жовтня 80% підприємців, що працюють на єдиному податку їх не сплатили. Для більшості дрібних підприємців, що здійснюють свою діяльність в маленьких містах або сільській місцевості, 300-400 грн., які потрібно було сплатити, - це третина їхнього щомісячного заробітку. Така сама перспектива і інших нововведень. Вони не залишають дрібним підприємцям вибору, просто заганяють їх в тінь.
* Неусвідомлення урядом наслідків такої політики для економіки України. Фактична заборона господарських стосунків між суб’єктами спрощеної та загальної системи оподаткування – це заборона співпраці між великим та малим бізнесом. Малим бізнесом, основна функція якого - динамічне створення робочих місць та оперативне реагування на інфраструктурні потреби ринку. Всі ці невеликі клінінгові та кейтерінгові компанії, самозайняті юристи та спеціалісти з HR, аудитори та маркетологи, люди, які самі знаходили собі роботу та нічого не просили в держави – будуть нещадно викинуті з ринку. На їхнє місце ніколи не прийдуть великі компанії, їм це просто не вигідно. Буде знищена надзвичайно важлива ланка в «екологічній системі» економіки України.
Найбільшим абсурдом є те, що ця політика не призведе до збільшення надходжень до бюджету. Це визнають і в Міністерстві фінансів України. Єдине чого можна досягти такими діями – знищення 6 млн. робочих місць, які були створені підприємцями, що використовують таку систему. Чи витримає Україна таку армію безробітних? Чи захочуть люди спокійно спостерігати, як знищується їхній добробут? Навряд.
Варто зазначити, що підприємці здійснили низку спроб донести свою позицію в менш радикальний спосіб. Починаючи з моменту оприлюднення проекту Податкового кодексу, подавались тисячі поправок. Більшість з них залишились без уваги.
У Президента та уряду залишилось вкрай мало часу для того, щоб просто схаменутись та зупинити цей маховик. В іншому випадку в переддень місцевих виборів Україну очікує хвиля акцій протесту. На цьому фоні буде виглядати дуже дивною переконлива перемога, яку сьогодні прогнозує собі партія влади.
Крім того, згідно з Конституцією 1996 р., 22 листопада має стартувати виборчий процес з обрання депутатів до Верховної Ради України. Дуже символічно, що ця дата збігається з черговою річницею початку Помаранчевої революції, головною рушійною силою якої став саме той середній клас, з яким сьогодні влада знову відмовляється рахуватись. Якщо у них з цього приводу досі не виникло відчуття «дежавю», то в найближчі дні воно серйозно дасть про себе знати.
