Re: Да пошли вы с вашей Украиной (с)
Спробую ще українською, бо бачу російською в мене зовсім не вийшло...
Перечитал все ваши аргументы еще раз.
Не нашел ответа на вопрос, на каком основании меня законодательно лишили возможности смотреть фильмы на родном языке, если в Конституции говорится об отсутствии ограничений по языковому признаку. Так вот я опять не получил ответа на вопрос, каким образом мне наслаждаться русским переводом, если "Согласно приказу Министерства культуры и туризма Украины от 18 января 2008 года Государственная служба кинематографии не имеет права выдавать государственное удостоверение на право распространения и демонстрирования фильма, если фильм не дублирован (озвучен или субтитрирован) на государственный язык на фильмокопии языка оригинала."
Что касается Франции, Италии, Германии и прочей Европы, там не дублируют иностранные фильмы на государственный язык, а добавляют субтитры.
Ясно, что дело темное. И еще ясно, что если так и дальше будет продолжаться, придется сказать "Да пошли вы с вашей Украиной (с)"
Вибачаюсь, такою настирливістю (без образ) ви мені нагадуєте того кумедного чолов`ягу, який, не зрозумівши сенсу анекдоту, дзвонить вночі до розповідача, щоби уточнити деталі анекдоту і те, чому всі сміялися...
А з чого ви викопали, що у Європі ніхто не дублює іноземні фільми на свою мову? Вони там що геть усі поліглоти? Що за дурниці...
Ви розумієте, все, на що у цьому світі воля людська, а не вища, тримається лише на здоровому глузді. Й будь-що у цьому світі (у тому числі, і блискучі писані закони) можна перетворити на маразм і допровадити до абсурду.
У правознавстві існує такий термін "розумність"(російський аналог - "разумность"). Одночасно оця "разумность" інколи застосовується як писаний принцип права. Це означає, що у разі виникнення труднощів при тлумаченні законів або у процесі судочинства - керуються принципом розумності, тобто здоровим глуздом, що грунтується на усталених загальноприйнятих традиціях.
Тому, якщо якась нацменшина бажає, наприклад, у своєму власному (або орендованому) кінотеатрі дивитись повним залом фільм на своїй рідній мові й без "чужих" субтитрів, то ніяка Конституція, ніякі закони (тим більш - якийсь Приказ Мінкульту) не може цього заборонити, бо діє міжнародний загальноправовий принцип, згідно якого "
держава не втручається у справи громадьских організацій, окрім випадків, коли ті скоюють злочини або адміністративні правопорушення". Всі свої внутрішні питання - що і як святкувати; якою мовою спілкуватися; що їсти, скільки пити і т.п. - громадські організації вирішують на свій розсуд, не питаючи на це дозволу у держави.
А от коли вже ці організації починають: озброюватись; закликати до повалення діючого ладу чи легітимно обраного державного керівництва; культивувати ритуальні людські жертви, роблячи з них холодець, - то така свобода, звісно, державою припиняється...
Тобто якщо вас влаштовує таке добровільне запроторення себе у "мовно-культурну резервацію", то ніяка держава вам цього заборонити не взмозі. Хоча є ризик, що згодом вашу "резервацію" яка-небудь церква охрестить "сєктою". (Та то вже дрібниці).
Взагалі, людство й вигадало правові норми саме для того, щоби обмежувати "природні" свободи людини. А абсолютна свобода - це лише філософська абстракція (а якщо точніше - фікція), що існує лише у головах мислителів-ідеалістів, а в реальному житті - лише на кладовищі.
До того ж, ви собі протирічете: у своєму приписі написали девіз (чи заклик) "
Не принимайте близко к тексту", а самі цього не дотримуєтесь, із несамовитістю сприймаючи кожну букву й кому Конституції.
Правознавство, як і будь-яка інша галузь людської теорії і практики, має деякі власні умовності, які не можна сприймати "
близко к тексту". Наприклад, найвідоміша в усіх країнах правова презумпція "
знання законів" (відома як "
незнання законів не звільняє від відповідальності за їх порушення"). Ця презумпція є одночасно й так званою легальною юридичною фікцією, бо всім зрозуміло, що всіх законів не знає ніхто (у тому числі, й жоден юрист).
Так навіщо потрібна тоді ця умовність, бо вона ж не відповідає дійсності? Може скасувати її до біса, щоби голів собі не морочити?
Але якщо, навіть теоретично, ми її скасуємо, то вийде, що взагалі зникне будь-який сенс існування права, законодавства і державно-правової системи, бо будь-хто, порушивши закон, буде виправдовуватися тим, що законів не знав. Цікаво, як довго у цьому разі протримається хоча б відносний суспільний лад?:?
Те саме й з мовами. Якщо держава, встановлює певні мовні обмеження, вона виходить із умовного припущення, що державною мовою володіють всі громадяни. Це теж умовність, бо фактично не всі ж нею володіють. Але якщо цією умовністю знехтувати, - тоді виходить вже
маразм: кожен може претендувати на те що, його мова повинна бути державною. А чим тоді російська мова, як претендент на державний статус, краща ніж болгарська, мадярська, румунська, татарська, караїмська? Тим, що нею спілкується набагато більш людей?.. А що ж тоді робити з іншими "
дискримінованими"?..:shock:
P.S. Якщо і на цей раз висловився невдало, то, вибачте, англійською в мене точно не вийде, а іншими мовами, на жаль, не володію...
Прохання: якщо така моя аргументація не зрозуміла або ви з нею не згодні, то не ставте більше мені питань, не коментуйте мене і не цитуйте, а напишіть просто: "Шо попало" або "брєд".:greedy: Кінець кінцем, кожна дискусія повинна ж проходити у межах того ж таки здорового глузду. А інакше, як кажуть, ну її до біса.
