ЗА РЕАЛЬНЕ НАРОДОВЛАДДЯ!
Гучні корупційні скандали в середовищі нової влади показали, що головна проблема не в людях, а в хибності самої моделі державної організації. Виявилося, що, попри гучні декларації, нинішній суспільний устрій не є демократичним, адже народ (демос) фактично відсторонений від влади і не контролює її. Сама ж влада розділена між взаємопоборюючими «гілками», тому є неефективною і безвідповідальною, адже «де відповідає більше одного, там уже не відповідає ніхто». Максимальна безвідповідальність у Верховній Раді: за якість законів взагалі ніхто не відповідає, оскільки «влада» розподілена аж між 450 особами, які переймаються не стільки чужим для них демосом, скільки рідним бізнесом. Між результатами їхньої праці і заробітною платнею немає жодного зв’язку, оскільки дві третини депутатського корпусу є мільйонерами.
За демократичного устрою народ подібний до сильного господаря, який запрошує на роботу відповідальних працівників, з якими укладає угоду (конституцію), контролює їхню роботу, оцінює кінцеві результати і здійснює винагороду чи покарання. За нинішнього ж устрою немає з кого запитати за плоди поганого управління, так, за 5-мільйонне скорочення населення України ніхто з колишніх керівників не заплатив навіть 5 гривень штрафу.
За всіма ознаками в Україні встановлено режим ОХЛОКРАТІЇ, тобто панування над натовпом, здійснюване прихованими (отже, безвідповідальними) центрами сили. Охлократична влада реалізується як за допомогою прихованих маніпуляцій, так і шляхом відверто-демонстративного терору, а також через системні зусилля, спрямовані на моральне розкладання та організаційне розчленування народу, цілеспрямоване зведення його до рівня натовпу (охлосу). Задля власного самозбереження і самовідтворення охлократична система послідовно намагається перетворити народ на бездумне і безвольне бидло, не здатне до мислення та опору.
Нормальне життя українського народу за нинішнього політичного устрою неможливе. Реальні зміни відбудуться лише після демонтажу охлократії і переходу України до демократичного політичного устрою.
ТРЕТІЙ ГЕТЬМАНАТ — ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА
Демократичний державний устрій України ми називаємо Третім Гетьманатом, оскільки він продовжує демократичні традиції українського козацтва і є третім після гетьманських держав Богдана Хмельницького та Павла Скоропадського. Третій Гетьманат ґрунтується на українських традиціях народовладдя і є втіленням цілісного світогляду, наукових принципів управління та передових технологій. При цьому дві попередні гетьманські моделі розглядаються не як ідеальні зразки, а лише як етапи історичного пошуку українським народом держави своєї мрії.
Системоутворювальним стрижнем держави Третього Гетьманату є повноцінне виконання всіх 7 умов демократичного устрою.
1. НАРОД. Український народ — повновладний господар своєї землі. Для професійного управління своїм господарством він запрошує кваліфікованих добровольців і наймає їх на визначений термін.
2. КОНСТИТУЦІЯ. Головною метою держави є реальне зростання якості життя українського народу та його чисельності, що фіксується на основі об’єктивних показників. Для цього держава передусім повинна: а) захищати права людини на свободу життя; б) захищати права людини на продукт власної праці та творчості; в) захищати національні надбання і національні інтереси. Основи національного способу життя («правила гри») фіксуються в демократичній Конституції, яку замість нинішньої охлократичної конституції має прийняти нова Верховна Рада, а ще краще — скликані нею Конституційні збори. Фактично, йдеться про конституційний договір між народом-господарем і кваліфікованими добровольцями, яких народ запрошує і наймає для здійснення функції державного управління. Перша у світі конституція розроблена українським козацьким гетьманом Пилипом Орликом (1672—1742).
3. ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ГЕТЬМАН. Функція державного управління має здійснюватися під керівництвом людини, яка несе персональну відповідальність за результати своєї діяльності. За українською традицією такий вищий керівник називається не президентом, а гетьманом. Він обирається всенародно, що робить його виразником народної волі і надає його владі максимальної легітимності. Проте, на відміну від президента, гетьман особисто відповідає за стан справ у всій державі, подібно як голова людини відповідає за стан і поведінку керованого нею тіла. ЗА РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАН ВІДПОВІДАЄ ВЛАСНИМ МАЙНОМ, ВЛАСНОЮ СВОБОДОЮ І ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ. Цілковита персональна відповідальність гетьмана забезпечується тим, що він керує роботою законодавчої, виконавчої і судової влади, самостійно здійснює кадрову політику. Як наслідок, між трьома гілками влади зникає протистояння, здатне загальмувати або цілком зруйнувати будь-які перетворення у державі. Натомість гетьман отримує всі необхідні повноваження для здійснення системних перетворень. Персоналізація влади, реалізована на всіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування, позбавляє її анонімності та колективної безвідповідальності.
Влада гетьмана обмежується Конституцією, за дотриманням якої слідкують обраний народом Конституційний суд (Вищий суд), інтелектуально-правові структури громадянського суспільства і всі громадяни в міру своїх можливостей. Конституція містить чітко прописаний механізм імпічменту гетьмана — подібно до конституції «П’ятої республіки» Шарля де Голля, котрий створив найавторитарніший, і водночас — найдемократичніший тип президентського правління в усій сучасній Європі.
Для управління державою гетьман видає універсали (розпорядчі адміністративно-політичні акти) і несе персональну відповідальність за їхню правочинність та їхнє виконання. Дієвість універсалів залежатиме від того, наскільки вони відповідатимуть інтересам різних прошарків і груп українського суспільства. Важливим інструментом врахування цих інтересів і оптимізації гетьманських універсалів є Верховна Рада, яка виступає в ролі ДОРАДЧО-ЕКСПЕРТНОГО ОРГАНУ. Універсали, окрім передбачених Конституцією винятків, повинні подаватися на експертизу ВР. Гетьман де факто зацікавлений у тому, щоб його універсали пройшли якісну експертизу, адже це дозволить зробити їх ефективнішими. Водночас гетьман МАЄ ПРАВО ПРОІГНО¬РУВАТИ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВР (адже відповідальність несе він, а не ВР), проте сам факт залучення ВР до експертизи гетьманських універсалів сприятиме прозорості влади та поінформованості народу про динаміку правового поля. При розробці універсалів гетьман, окрім ВР, також опирається на державні та громадські інтелектуально-правові структури, враховує суспільну думку, стимулює народну активність за допомогою широкої просвітницької роботи і системи цільових грантів.
4. ВІДКРИТИЙ МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ВЛАДИ. Принциповою особливістю Третього Гетьманату є прозорість управління і наявність СИСТЕМИ об’єктивного інформування громадян України про стан справ у всіх сферах життя національного організму. Інформація систематизу¬ється у формі узагальнених показників, розрахованих за допомогою відкритої і ясної методики, що передбачає можливість незалежного контролю. Для оцінки якості життя в міжнародній практиці використовується Індекс людського розвитку, який розраховується за методикою Програми розвитку ООН на основі індексів тривалості життя, досягнутого рівня освіти і реальних доходів на душу населення. Для найбільш узагальненої оцінки діяльності Гетьмана має використовуватися Національний індекс людського розвитку, який окрім трьох індексів ООН також включає індекс народжуваності. Значення Індексу та його складові публікуються щоквартально з кваліфікованими коментарями відповідальних керівників галузей і незалежних експертів, що дозволяє громадянам усвідомлювати динаміку стану справ у державі і відчувати до них особисту причетність.
5. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАНА. Гетьман обирається терміном на 5 років. У день голосування громадяни заповнюють не лише виборчий бюлетень, а й лист оцінки гетьмана за попередній період (те ж саме стосується виборних керівників нижчого рівня). Завдяки такому референдуму гетьманування оцінюється за 5-бальною шкалою:
5 балів. Гетьман має право на переобрання (зрозуміло, що таку оцінку виставлять ті, які бажають переобрати гетьмана). Якщо ж він не бажає працювати ще один термін, то за чесну працю отримує щедру винагороду: він стає почесним громадянином України і на все життя разом з родиною та нащадками отримує гідне державне утримання та захист.
4 бали. Те ж саме, але без права на переобрання (автоматично вибуває з другого туру виборів).
3 бали. За незадовільне правління гетьман має відповісти власним майном.
2 бали. Те ж саме плюс втрата свободи на визначений термін.
1 бал. Те ж саме плюс довічне ув’язнення.
6. ВИНАГОРОДА АБО ПОКАРАННЯ. Новообраний гетьман від імені народу на підставі виставленої суспільством оцінки «4» або «5» здійснює винагороду попереднього гетьмана, при нижчій оцінці — передає справу судовим органам, які здійснюють фахове розслідування і виносять виправдальний чи засуджуючий вирок.
7. ОПРИЛЮДНЕННЯ. Новообраний гетьман здійснює широке висвітлення винагороди або покарання попереднього гетьмана, забезпечує об’єктивний аналіз його діяльності та винесення з неї історичних уроків. Факт винагороди чи покарання має бути подією великого виховного значення для всієї нації — сучасників і нащадків.
ГАРАНТІЯ СТАЛОГО НАРОДОВЛАДДЯ
Для того, щоб концентрація великої влади в руках гетьмана не стала спокусою для узурпації ним цієї влади, система Третього Гетьманату передбачає чотири головні стримуючі чинники:
1. Формування відповідального за свою долю громадянського суспільства, перетворення українського народу на духовно і організаційно сконсолідований національний організм з авторитетним духовним проводом, в перспективі — на чолі з єдиною Національною Церквою, що гармонійно поєднує віру, науку, мистецтво та психофізичну досконалість. Сильний народ — головний чинник протидії можливій диктатурі. Слабкий же народ за будь-якої системи буде жертвою диктатури — як відвертої авторитарної (як за московської царської чи комуністичної влади), так і прихованої колективної (охлократичної — як сьогодні).
2. Наявність простої, ясної і зрозумілої громадянам Конституції (подібно до 10-ти пунктів американського «Білля про права») з чіткою і реальною процедурою імпічменту гетьмана (чого немає в нинішньому законодавстві), усвідомлення народом своїх прав і відповідальності, прозорість правового поля і державного управлін¬ня на всіх рівнях за допомогою ЗМІ та Інтернет-технологій, постійний відкритий моніторинг стану справ у державі, щоквартальна публікація Національного індексу людського розвитку. Захист конститу¬ційного ладу має стати особистою справою і прямим обов’язком кожного громадянина України.
3. Наявність Конституційного суду (Вищого суду), який постійно роз’яснює всьому народові, зокрема правоохоронним і силовим структурам, сутність «правил гри», здійснює правове виховання суспільства, повідомляє про порушення норм Конституції і здійснює заходи щодо їх захисту.
4. Плекання культури народної самооборони на всіх 7-ми рівнях буття національного організму:
- можливість самооборони, гарантування безпеки своєї території проживання, які забезпечуються наявністю в населення вогнепальної зброї за прикладом Швейцарії та інших демократичних держав;
- законний захист приватної, громадської і загальнонародної власності;
- громадський контроль якості харчових продуктів і медикаментів, культура продовження роду, екологічна культура;
- формування нового козацтва та інших правозахисних структур, забезпечення порядку для здорового способу життя;
- громадський контроль за якістю інформаційного простору, недопущення пропаганди агресії, насильства, паразитизму, аморальності та розпусти;
- культ героїв, плекання працелюбності та культурних традицій;
- сонячний світогляд, небесна підтримка світлих сил.
Із розвитку цих чотирьох складових громадянського суспільства має початися праця новообраного гетьмана. Це буде практичним підтвердженням того, що народ нарешті отримав демократичну владу. Адже охлократична влада завжди намагається ослабити, роз¬клас¬ти, роззброїти народ, натомість демократична влада прагне зробити його якомога свідомішим, сильнішим і здоровішим. Найпотужнішим джерелом сили держави є творча активність народу, а головною умовою творчості є свобода. Третій Гетьманат — це держава вільних творчих людей.
Перехід до демократичного державного устрою має відбутися правовим шляхом — через прийняття і всенародне схвалення Конституції Третього Гетьманату. Її має розробити, прийняти і затвердити на загальнонаціональному референдумі новообрана Верховна Рада України або, скликані нею, Конституційні збори. Для того, щоб прийняти демократичну Конституцію і здійснити цивілізований перехід до демократичного державного устрою, до Верховної Ради повинні увійти лише такі люди, які не причетні до існуючого корумпованого парламенту — не можна допустити передачу естафети зіпсуття від теперішньої ВР до наступної. Згідно з новою Конституцією, Верховна Рада має перетворитися на здоровий інтелектуально-правовий орган при відповідальному гетьмані України, що займатиметься не кримінальним перерозподілом народної власності, а прозорою і зрозумілою працею на благо всієї нації.
. З цього приводу щодо парламенту... Не так давно, в наших колишніх сусідів по СССР вірмен озброєні люди увірвались в приміщення парламенту та влаштували там стрілянину... З приводу чого таке вони вчинили, зараз точно не скажу, але щось я піілся того не разу в новинах не чув про безладдя у вірменському парламенті...