mi][a
Человеку нужен человек
У всякого своя доля,
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком -
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою,
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазорі в печінки, -
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята: "Нехай, каже,
Може, так і треба".
Так і треба! бо немає
Господа на небі!
...(с) Т.Г.Шевченко - Сон(комедія) - 08 июля 1844,С.-Петербург
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком -
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою,
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазорі в печінки, -
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята: "Нехай, каже,
Може, так і треба".
Так і треба! бо немає
Господа на небі!
...(с) Т.Г.Шевченко - Сон(комедія) - 08 июля 1844,С.-Петербург