Конкурс: Вірші українською

[Illusion_]

Вже темно…
Неон десь горить.
Предмети втрачають
Свою рівновагу.
Кава. Вікно. Голова болить.
На кафелі слід
Від губної помади.
Заходь. На дзвони.
Поговоримо тихо
Про небо й вино;
І про наше колись.
А справді,-
Чекати – не лихо,
І я не благаю тебе –
Повернись…
Болить голова…
Місто дихає нами.
Ми в ньому в полоні…
А брами залізні,
І вирватись з них
Вже, мабуть, залізно
Й безглуздо…
Послухай!!!!...

Р.Г.

 

[Illusion_]

Місто Вавілон у північному сяйві…
Тиша. І крик. Тут же все одне…
Сонце на небі. І місяць над обрієм.
Зірки. Чи все це колись мине?

Куди воно все спливе й не повернеться?
Чи буде коротким цей рік, чи ні?
На хмарі похмурім, що ніччю дивиться
Коли позгасають жертовні вогні?

І вулиці з листям су сухим випаруються…
Вони полетять. Хто ж їм скаже куди?
…у тінному затишну птахи цілуються,
І хвилі тремтять на поверхні ріки…

Давай Вавілон! Відкидай свою стриманість!
Лети! Синім димом до неба злітай!
Лиши після себе зжовтілі руїни,
І гірко про славу минулу ридай!...

Р.Г.

 

[Merime]

Вельми цікаво! Варто лише виправити парочку помилок при наборі та унормувати ритмічний малюнок -де-не-де він невмотивовано порушується. Пиши ще.

 

[Illusion_]

(другові)
Ми з тобою живемо у світі,
де однаковий слід залишає
твоя і моя сльоза.
Ми з тобою живемо у місці,
де велике значення має
хто проти, хто за.

Ми з тобою живемо в суспільстві,
де бар'єри оточують кожен
обдуманий крок.
Колія - найстрашніший ворог;
ще й відсутність власних думок.

Залишитись з тобою ми зможемо.
Всі пройдуть, і епоха нова пролетить.
Але то не страшне - головне - не підозрювати;
цінувати, як золото, кожну невтрачену мить...
8.IV.2007
Р.Г.

 

[Illusion_]

Бути закоханим
у очі випадкові -
так екзотично,
непросто,
незвично.
Я пам'ятаю
зорі світанкові -
вони вже пішли
у вічність...
Де ви, обличчя,
в напівтемряві сховані?
Так швидко йдете ви,
як і прийшли.
Згасло вогнища
жовтогоряче полум'я...
Коли воно буде
іще світить?
Запам'ятати б
ті слова мимовільні;
якби не забути
оті теплі очі
темної ночі...
Р.Г.

 

[[s]AINT-Tsypa]

Моя поезія значно гірша за представлену в цій темі, але спробую

З глибини часів

Ми прийшли з глибини часів,
Щоб навчитись любити і жити.
Ми прийшли вберегти цілий світ
Від помилок, що скоїли звідти.

Ми прийшли з глибини часів:
Помогти й зрозуміти — не вбити.
Ще багато потрібно життів
Для прощення гріхів віку.

19 січня 2003 р.

 

[Illusion_]

Чому згасає те,
що так колись світило?
Чи, може, то ілюзії
ідуть з моїх очей?
Зникають ті ілюзії
з недоспаних ночей;
І не так вже це
велике й дивне диво.
Але душа ще є.
Але душа щось просить.
Їй ідеал потрібен -
в цьому річ.
І не знайти його
серед земних облич...
Ти вже стомився.
Бачиш?
Досить, досить...
Р.Г.

 

[[s]AINT-Tsypa]

Turn Off

Ми всі жертви великої змови,
Телебачення нас зомбує,
Непотрібні жодні розмови, —
Їжу мозку ТБ рекламує.
Прокидатимусь знову в агонії,
Проклинаючи пекельну матрицю,
Розумію, що світ в дисгармонії…
ВИМИКАЙ КЛЯТЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ!

Я наситивсь псевдо-інформацією,
Мене рве від цього страшенно,
Я не хочу жити в такій ситуації,
Де за Бога править антена!
Глядачі з перегнившими мозками
Напівмертві жадають враження,
Покладуть їх, закриють дошками…
ВИМИКАЙ КЛЯТЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ!

14 червня 2005 р.

 

[[s]AINT-Tsypa]

Дезінтеґрація

Дезінтеґраційні процеси мислення
ми переводимо на штучне живлення,
й часу немає для дебаґґінґу —
бета-версія буде остатньою.

Час наш настав — це час для розплати,
вони запустили програму помсти;
і ми не встигаємо зробити лату,
тому наш асемблерний мозок здохне.

А що з нами буде, коли нас видалять?
І чи ми потрапимо на рай, що в boot-секторі?
А може, рай та пекло — це вигадки,
й пам'ять з'явилася шляхом еволюції?

 

[Merime]

Моя поезія значно гірша за представлену

Скромність прикрашає, коли немає інших прикрас. Усі з чогось починають. І твій початок не з гірших.