Відповідь: Юлія Тімошенко
Юлія Тимошенко відвідає Вашингтон і Нью-Йорк. Стаття в "Eurasia Daily"
23 лютого 2007 // Eurasia Daily
Юлія Тимошенко, лідер однойменного політичного блоку й глава української опозиції, прибуває У Сполучені Штати Америки в суботу, 25 лютого, із шестиденним візитом, який включає відвідання Нью-Йорка й Вашингтона. Це стане її першим візитом у США в якості політика, який слідуватиме за візитом прем'єр-міністра України Віктора Януковича (4-6 грудня 2006 р.) і президента Віктора Ющенка у квітні 2005 р.
Візит Тимошенко організовано інакше, ніж відвідання Сполучених Штатів Януковичем. Його турне було сплановане на рівні високої хореографії вашингтонською фірмою, що відповідала за його піар: зокрема, він утримувався від відкритих дискусій і відмовився від зустрічі із представниками української діаспори. У цьому випадку, команда Тимошенко займає більше відкриту, всеосяжну позицію, яка обов'язково включає більш самостійне спілкування як з діаспорою, так і з обома полюсами американської політики.
У Нью-Йорку Тимошенко виступатиме в Раді із зовнішніх зв'язків Колумбійського університету, а також брати участь у ланчі інвестиційного банку Дж. П. Моргана. У Вашингтоні Тимошенко має виступити в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень, у Національному клубі журналістів, а також взяти участь у зустрічах на високому рівні в уряді й Конгресі США. В обох містах у неї заплановані зустрічі з представниками української діаспори, так само як одержання нагороди в рамках щорічного бенкету імені Рональда Рейгана. Намічено інтерв'ю з журналістами "Уолл-стріт Джорнал", "Вашингтон Пост", "Нью-Йорк Таймс", "Файненшл Таймс", "Тайм" і "Ньюсуік".
Блок Тимошенко прийшов до фінішу другим під час парламентських виборів 2006 року, його результат становив 22 відсотки, що втроє перевищує досягнення 2002 року. Більшість демократичних партій країни, що об'єдналися з діловими колами центристів у процесі створення "Нашої України" в 2002 році, покинули "Нашу Україну" і Ющенка під час виборів 2006 року. Очолювана Ющенком "Наша Україна" одержала на 10% менше голосів у 2006 році, ніж чотирма роками раніше, під час президента Леоніда Кучми. Політичні партії, такі як партія "Реформи і порядок", віддалилися від "Нашої України", щоб примкнути до Блоку Тимошенко. "Рух", очолюваний скинутим міністром закордонних справ Борисом Тарасюком, за чутками, веде переговори про те, щоб наслідувати їхній прикладу.
Дві обставини можуть пояснити, чому значний відсоток "помаранчевого" електорату відійшов до блоку Тимошенко. По-перше, це шок, з яким була зустрінута її відставка з поста прем'єр-міністра у вересні 2005 року, всього через два тижні після того як Ющенко назвав уряд Тимошенко "найкращим в Європі".
По-друге, послідовна опозиція Блоку до будь-яких угод з "Партією регіонів". Тимошенко недвозначно заявила: "Ми вважаємо, що укладення коаліції з мафією - зрадництво щодо України". Ця протидія відбиває позицію Блоку, яку той послідовно займав під час чотирьох років антикучмівських протестів, що передували "Помаранчевій революції": відмова від переговорів з режимом Кучми і заклики до імпічменту.
Ющенко й "Наша Україна" ніколи не підтримували імпічмент, захищаючи Кучму від обвинувачень, що лунали після оприлюднення записів Миколи Мельниченка, на яких президент, очевидно, віддав наказ викрасти Георгія Гонгадзе. Тільки минулого тижня прокурор Михайло Потебенко, котрий керував приховуванням обставин "справи Гонгадзе", одержав державну нагороду за "внесок у зміцнення законності". Колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський, що виступав у ролі посередника при переговорах за "круглим столом" у грудні 2004 року, визнав, що в ході переговорів Кучма одержав ту недоторканність, якої домагався.
Ющенко і "Наша Україна" завжди були відомі гнучкістю своєї позиції. В 2002-2003 й 2005-2006 р. вони вагалися між тим, щоб домовитися з владою і "Партією регіонів", і роботою у зв'язці з Тимошенко. Після виборів 2006 р. голова політради "Нашої України" Роман Безсмертний виступав за "помаранчеву коаліцію" демократичних сил, у той час як лідер "Нашої України" і прем'єр-міністр Юрій Єхануров домагався великої коаліції з "Партією регіонів". Обидва варіанти виявилися відтиснуті антикризовою коаліцією.
Перевага, яку Ющенко віддавав широким переговорам і "круглим столам", простежувалася під час "Помаранчевої революції" й у серпні 2006 р. Блок Тимошенко виступав "проти" в обох випадках, залишаючись єдиним парламентським рухом, що відмовився підписати угоду-Універсал. Депутат Блоку Юлії Тимошенко Григорій Немиря пояснив, що вони "не бачили сенсу ставити підпис під документом, в якому участь "Нашої України" було прописано як прикриття для уряду, що працює під диктовку "Партії регіонів", або бути присутнім при народженні коаліції, подібної до "коктейлю Молотова": вона могла вибухнути в руках тих, хто намагався її вибудувати". Блок Тимошенко й партія "Пора" прямо назвали підписання угоди-Універсалу "зрадництвом" ідеалів "Помаранчевої революції".
Лютневе опитування, проведений "Центром Разумкова", віддало Тимошенко 18,9% народних симпатій, а Януковичу - 23,7%. Підтримка Ющенко впала до 11%. Блок Тимошенко й "Партія регіонів" контролюють 70% депутатів парламенту; обидві сили, судячи з усього, одержать ще більше місць у випадку виборів до 2011 року.
Судячи з тенденцій, що намітилися в ході опитувань останніх двох років, Тимошенко і Янукович, мабуть, стануть основними кандидатами на президентських виборах 2009 року. Тимошенко зізнавалася: "Ще з дитинства я знала, що стану лідером цієї країни. Я зовсім не жартую".
У лютому "Наша Україна" і Блок Юлії Тимошенко підписали угоду про створення об'єднаної опозиції в складі 204 депутатів. Лідер "Нашої України" В'ячеслав Кириленко сказав, що ця опозиція покликана "протистояти помсті антидемократичних сил". Ющенко, котрий у підсумку погодився очолити "Нашу Україну", розумів, що Блок Юлії Тимошенко - ключ до того, щоб не допустити розмиття демократичних завоювань "Помаранчевої революції" урядом Януковича. Журнал "Нью-Йорк Таймс" у матеріалі від 1 січня 2006 року писав: "Тимошенко - переконлива суміш холодного розрахунку, залізної волі й щирої переконаності".
Найближчими місяцями Тимошенко і її політичному блоку треба буде розв'язати чотири ключових проблеми.
По-перше, опозиційному альянсу протистоїть бізнес-крило "Нашої України", охоплене так званою "Юлієфобією".
По-друге, блоку Тимошенко необхідно відточити свою ідеологічну базу. В даний момент "особиста харизма лідера Блоку Юлії Тимошенко діє як ідеологія всього блоку і як його програма". Блок Тимошенко поєднує ліберально-лівоцентристську позицію, тоді як соціально-демократичний профіль партії "Батьківщина" дає їй можливість увібрати в себе розчарованих виборців-соціалістів.
По-третє, на виборах 2006 року блок Тимошенко посів друге місце в десяти східних і південних регіонах України. Ця сила може зрости й кинути виклик "Партії регіонів" за межами її твердинь - Донецька й Криму.
По-четверте, балансування між статусом глави опозиції й позицією основного кандидата "помаранчевих" на президентських виборах 2009 року.
Візит Тимошенко в Сполучені Штати слідує за її двома успішними візитами до Західної Європи - в 2005 році як прем'єр-міністр, й у минулому, уже як глава опозиції. Її поїздка до Сполучених Штатів на наступному тижні повинна змінити ставлення США до політики України й посилити її власний імідж провідного гравця в захисті демократичних досягнень "Помаранчевої революції".
Тарас Кузьо, Eurasia Daily Monitor, 22.02.2007
Переклад з англ. tymoshenko.com.ua
