N
niranjan
Guest
Подвиг героїв Крут ( присвячується трагічній річниці )
25 січня 1918 року в Києві Центральна Рада УНР четвертим Універсалом проголосила Незалежну Українську Народну Республіку (УНР): "Народе України! Своєю силою, волею, словом стала на землі вільна Українська Республіка. Однині Українська Народна Республіка стає суверенною державою Українського народу..."
Держава гинула під тягарем невирішених соціальних проблем, вражена внутрішнім розладом, зовнішньою експансією. Щоб протистояти російській агресії, Україні потрібен був мир з іншими державами. РСФСР прагнула виставити своє творіння - Харківську УНР як повноважного представника українського народу. Щоб взяти участь у переговорах у Бресті, Центральній Раді треба було триматись у Києві. Кожний день, навіть кожна година мали велике значення, аби досягнути до укладення договору.
Численні українські, чеські й польські війська на Україні проголосили нейтралітет і спокійно чекали розв'язки... Уряд більшовицької Росії, після відхилення Центральною Радою його ультиматуму, посилає на непокірний Київ війська. Північно-московська армія, очолювана командиром Муравйовим, розпочала наступ. Захищати столицю від шеститисячної армії агресора вирушили 300 київських студентів. 29 січня 1918 року біля станції Крути відбувся нерівний бій, у якому майже всі студенти загинули...
Самовідданий подвиг, який здійснили українські війська під Крутами, затримав швидке просування військ Муравйова. Тільки 5 лютого вони підійшли до міста і з берегів Дніпра піддали його страшному гарматному обстрілу. 9 лютого більшовики захопили Київ і вчинили криваву розправу над беззахисним населенням. За неповними даними, було вбито понад 5 тисяч чоловік. На вулицях розстрілювали всіх, хто розмовляв українською мовою, носив вишиванки і вуса або проявляв хоч яку симпатію до українців. У Маріїнському парку садисти Муравйова розстріляли 200 учнів гімназій і училищ лише за те, що вони значились у списках української юнацької військово-спортивної організації.
На початку березня 1918 року згідно з мирним договором у Бресті, українські війська при допомозі Німеччини звільнили Київ. 19 березня тіла 27 юнаків, замордованих в Крутах, перевезли до Києва і поховали з військовими почестями на Аскольдовій могилі. М. Грушевський у промові на могилі героїв сказав:
"Український народ досі вірив у можливість свого розвитку в новій демократичній Росії. Але після всього того, що сталося, з Росією, чи то реакційною, чи революційною, Україні не по дорозі..."
Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...
Вони - студенти, курсанти, школярі - виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу.
В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це - символ нескореного духу нашої нації. Це - пересторога тим, хто і нині сподівається поставити націю на коліна.
Вічна слава героям Крут!
25 січня 1918 року в Києві Центральна Рада УНР четвертим Універсалом проголосила Незалежну Українську Народну Республіку (УНР): "Народе України! Своєю силою, волею, словом стала на землі вільна Українська Республіка. Однині Українська Народна Республіка стає суверенною державою Українського народу..."
Держава гинула під тягарем невирішених соціальних проблем, вражена внутрішнім розладом, зовнішньою експансією. Щоб протистояти російській агресії, Україні потрібен був мир з іншими державами. РСФСР прагнула виставити своє творіння - Харківську УНР як повноважного представника українського народу. Щоб взяти участь у переговорах у Бресті, Центральній Раді треба було триматись у Києві. Кожний день, навіть кожна година мали велике значення, аби досягнути до укладення договору.
Численні українські, чеські й польські війська на Україні проголосили нейтралітет і спокійно чекали розв'язки... Уряд більшовицької Росії, після відхилення Центральною Радою його ультиматуму, посилає на непокірний Київ війська. Північно-московська армія, очолювана командиром Муравйовим, розпочала наступ. Захищати столицю від шеститисячної армії агресора вирушили 300 київських студентів. 29 січня 1918 року біля станції Крути відбувся нерівний бій, у якому майже всі студенти загинули...
Самовідданий подвиг, який здійснили українські війська під Крутами, затримав швидке просування військ Муравйова. Тільки 5 лютого вони підійшли до міста і з берегів Дніпра піддали його страшному гарматному обстрілу. 9 лютого більшовики захопили Київ і вчинили криваву розправу над беззахисним населенням. За неповними даними, було вбито понад 5 тисяч чоловік. На вулицях розстрілювали всіх, хто розмовляв українською мовою, носив вишиванки і вуса або проявляв хоч яку симпатію до українців. У Маріїнському парку садисти Муравйова розстріляли 200 учнів гімназій і училищ лише за те, що вони значились у списках української юнацької військово-спортивної організації.
На початку березня 1918 року згідно з мирним договором у Бресті, українські війська при допомозі Німеччини звільнили Київ. 19 березня тіла 27 юнаків, замордованих в Крутах, перевезли до Києва і поховали з військовими почестями на Аскольдовій могилі. М. Грушевський у промові на могилі героїв сказав:
"Український народ досі вірив у можливість свого розвитку в новій демократичній Росії. Але після всього того, що сталося, з Росією, чи то реакційною, чи революційною, Україні не по дорозі..."
Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...
Вони - студенти, курсанти, школярі - виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу.
В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це - символ нескореного духу нашої нації. Це - пересторога тим, хто і нині сподівається поставити націю на коліна.
Вічна слава героям Крут!
