Підрозділ українських Сил спеціальних операцій виконує диверсійні завдання на території РФ, зокрема зі знищення складів боєприпасів і сховищ нафти.
Джерело:
You must be registered for see links
з посиланням на коментарі неназваного офіцера української розвідки й двох 25-річних сержантів підрозділу ССО з позивними "Двадцять Другий" і "Красень"
Деталі:
Про деякі деталі цих операцій розповіли журналістам The Times особисто бійці "Двадцять Другий" і "Красень".
Самі бійці не назвали цілі своїх прихованих операцій у глибокому тилу російських окупантів, але журналісти зробили висновок, що вибухи на складах зброї й нафтобазах в Росії радше за все пов’язані з діями українського спецназу.
І "Красень", і "Двадцять Другий" беруть участь у бойових діях проти російських військ із початку гібридної війни на Донбасі 2014 року. Вони пройшли тривалий вишкіл, аби стати бійцями ССО.
Пряма мова Красеня: "Росіяни так і не спроможні збагнути, як це (диверсія - УП) стається, вони не можуть повірити, що ми можемо бути там (на території РФ - УП).
Деталі:
Українські гелікоптери пізно вночі, пересуваючись низько над землею, доставляють бійців українського спецназу на територію РФ. У цих операціях задіяні військовослужбовці 10 загону спеціального призначення під назвою "Шаман".
ВІДЕО ДНЯ
Play Video
You must be registered for see images
ФОТО: THE TIMES
Спецпризначенці із цього загону мають навички із здійснення диверсійно-розвідувальних операцій у тилу противника. Вони зокрема мають навички підводного плавання, гірського бою й повітряного десантування.
Ці бійці займаються також навчанням й інструктажем новобранців, передусім у вишколах з військової тактики. Мобілізовані часто мають високий бойовий дух, але їм бракує належного спорядження й зброї, тож спецназ бере на себе їхню підготовку з виживання на полі бою.
Спецпризначенцям доводиться допомагати мобілізованим на передовій, які не витримують психологічного тиску від постійного бомбардування артилерії й авіації. Інколи їм доводиться займатися налагодженням евакуації поранених на полі бою й налагодженням каналів зв’язку та ліній постачання, допоки новосформовані підрозділи не візьмуться за це власноруч.
Обидва бійці в розмові з журналістами подякували західним партнерам за надане озброєння, техніку й спорядження, але додають, що попри все озброєння й техніки бракує через високу інтенсивність бойових дій. Передусім бракує військового автотранспорту, важкої бронетехніки й NLAW.
Співрозмовники скаржаться, що інколи їм доводиться жертвувати чимось, бо спорядження швидко ламається. Вони намагаються впритул підібратися до росіян в окопах і тилу, але зношене спорядження інколи дуже шумить, коли їм доводиться плазувати по землі.
Пряма мова Двадцять Другого: "Ми намагаємося підповзти до них, маскуватися на землі. Це дуже важко, коли в тебе купа спорядження, купа куль і гранат, воно дуже тисне через свою вагу і від цього ще важче повзти.
Але нам вдається підібратися до них зненацька. Перший росіянин, коли побачив мене, настільки розгубився, бо не міг уявити, що це правда. Поки він стояв розгубленим, я вистрілив у нього, може, з відстані 7 метрів під його бронежилетом. Я завжди намагаюся стріляти їм в тестикули, бо там нема броні. Це на 100% гарантує загибель ворога: я розриваю його артерії й нищу його тазову кістку. Він не може повзти, не може втекти, він нічого не може. Неможливо надати домедичну допомогу чоловіку з таким пораненням. Не можна накласти турнікет чи пов’язку".
Деталі: На початку широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну, загін кинули захищати аеропорт ДП "Антонов" у Гостомелі, де здійснювали висадку бійці російського повітряного десанту.
Пряма мова Красеня: "Ми зайняли позиції в ангарах і казармах, з яких вели чотири години контактний бій зі стрілецької зброї (з окупантами – УП), поки нам не прислали як ротацію бійців Нацгвардії.
Перші години битви (за аеропорт у Гостомелі – УП) були повним хаосом".
Деталі: Після цього їх відправили захищати позиції село Мощун, аби росіяни не перейшли через річку Ірпінь й болота в тій місцевості, що відкрило би прямий шлях на північ правобережного Києва.
You must be registered for see images
ФОТО: THE TIMES
Три групи зачистили село й окопалися в лісосмузі, яка йшла вздовж річки. Після початку щільного артилерійського обстрілу з боку росіян вони заховалися в будинках у селі. Невдовзі росіяни на двох БМП під’їхали, аби переправитися через річку. Спецпризначенці дочекалися, поки росіяни зайдуть у самий центр села, де їх можна було оточити зусібіч.
Пряма мова Двадцять Другого: "Ми стріляли в них з відстані 5-10 метрів. Ми завжди намагаємося підійти якомога ближче, щоби бачити обличчя ворога, тому що в такому бою вони не можуть використовувати артилерію.
У них в кілька разів більше артилерії, ніж у нас, але їхній бойовий дух дуже низький, вони бояться вступати в близький бій. Це важко психологічно витримати встояти в стрілецькому бою, де кожен може кинути ручну гранату й підствольні гранатомети".
Деталі: Змусивши росіян відступити, вони знищили російські БМП з британських протитанкових ручних комплексів NLAW. Далі вони відступили назад до Мощуна, коли настала приблизно 10-та година вечора.
За словами "Красеня", у них не працювали батарейки для тепловізорів. Але вони отримали інформацію, що в їхньому напрямку наближаються ще 50 росіян з бронетехнікою, аби перетнути річку.
Українські спецназівці зайняли позиції в будівлях центра села.
Пряма мова Красеня: "Мій товариш почув, як їхній командир дав команду йти попереду й перевірити село. Вони кинулись у бій з криком. Але зробили помилку, зайшли в глиб села. Тож ми їх всіх вбили".
Деталі: Після відступу російських військ від Києва бійці "Шамана" йшли в ар’єгарді росіян і завдавали їм шкоди й ударів з тилу, допоки вони не перетнули кордон з Білоруссю.
До початку ширикомасштабного вторгнення Росії, бійці загону "Шаман" встигли долучитися до бойових завдань в Афганістані пліч-о-пліч з британськими й американськими бійцями. Неназваний офіцер української розвідки каже, що ці спецпризначенці є "найдовершенішими бійцями в українському спецназі, найкращі й найхоробріші".
You must be registered for see links
