ПРОТИСТОЯННЯ... [блог новин в УКРАIНI та свiтi]

[Loner]

24.01.16 00:14
"Господин президент, где же изменения в стране?", - Вакарчук на церемонии вручения ордена Свободы. ВИДЕО
Фронтмен группы "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук во время вручения ему ордена Свободы президентом Украины обратился к Петру Порошенко с речью, в которой выразил тревога по отношению политики, которую проводит действующая власть.

You must be registered for see images

"Уважаемый господин президент! Спасибо за эту награду. Для меня честь получить орден от государства, которое я всегда считал, считаю и буду считать самым родным в мире. Да, награды - это хорошо. Но, к сожалению, одними наградами не решить задач, которые стоят перед нами. 28 января мы будем отмечать годовщину боя под Крутами. Что общего между этими украинскими защитниками и теми, кто защищает нашу страну, с оружием в руках, на Востоке сегодня? И те, и другие - герои. Герои они потому, что сознательно пожертвовали самым главным, что у них было - своей жизнью. Почему агрессия врага захлебнулась? Потому что эти молодые ребята и взрослые мужчины, готовы были умирать за свою страну. Они прекрасно понимали, какой выбор делают. Никто из них не анализировал, и не просчитывал - они просто жертвовали. Поэтому, они - герои", - заявил он.
Вакарчук подчеркнул, что Украину изнутри разъедает коррупция, тотальная несправедливость, невежество, низкий уровень "элиты", и этот враг значительно коварнее и опаснее, чем внешний агрессор.
"Чтобы победить его, тоже нужны герои - герои в украинской политике и власти. К сожалению, на сегодняшний день таких героев мы не видим. Мы видим логические поступки. Мы видим желание усидеть на двух или трех стульях. Мы видим страх: страх потерять должность, страх потерять благосостояние, политическое влияние, поставить под удар себя или свою семью. Мы видим временами умных, но скорее хитрых и циничных людей, которые всегда находят логическое объяснение, почему в Украине все не так - виновата война, цены на нефть, политические оппоненты, прошлая власть. Мы слышим и видим это каждый день. Но мы не видим подвигов. Не видим настоящих жертв", - продолжил музыкант.
По мнению Вакарчука стране не нужны обычные политики, а нужны люди подобные "киборгам" - защитникам донецкого аэропорта.
"Сегодня страну спасут только те, кому будут ставить памятники после смерти, а не те, кто строит себе золотые памятники при жизни. Почему наши политические руководители выбирают личное перед государственным, покой и страх за собственное будущее меняют на политические компромиссы? Где посаженные преступники? Где реальное изменение правил игры? Вообще - где изменения в стране?", - подчеркнул он.
Музыкант добавил, что страна ждет перемен, но уже ничего не ждет.
"Люди не верят власти. Не потому, что власть плохая. Потому что власть такая как все. А сегодня нам нужны люди, способные на подвиги, сверхчеловеки. Я понимаю, что сегодня испортил кому-то настроение на этом награждении. Но я говорю эти слова не из желания облить кого-то грязью или получить политические дивиденды. Ни власть, ни политическая борьба меня не интересуют. Я говорю вам это потому, что мне не все равно! Не безразлична ваша репутация, не безразлична репутация страны и ее будущее. Это моя страна и мне здесь жить. Примите, господин президент, эти слова серьезно - они не направлены персонально против вас, в них нет попытки запятнать вашу личность. Эти слова направлены ко всей украинской власти. И это не просто мой частный голос - это, в прямом смысле, голос народа Украины. И примите их сегодня, потому что завтра уже может быть поздно", - подытожил он.

 

[Loner]

Грицак: Путин меняет тактику на Донбассе

You must be registered for see images

У Путина не получилось разделить Украину, как было запланировано, поэтому он резко меняет тактику. Как информирует replyua.net, такое мнение высказал Ярослав Грицак. По словам украинского публициста и историка, теперь российский президент будет действовать по другому сценарию.
Грицак считает, что

You must be registered for see links

не успокоится и будет «подогревать» конфликт на Донбассе. Сначала он хотел поделить страну по линии

You must be registered for see links

-

You must be registered for see links

, но этот план закончился неудачей. Он сменил противостояние выматыванием, и украинцы ошибочно сравнивают донбасский конфликт со Второй мировой войной. По мнению Грицака, нужно проводить ассоциацию с Первой мировой войной.
Определяющую роль в конфликте играет прочность тыла, а не победы в каких-то сражениях. Публицист задается вопросом – кто первым исчерпает ресурсы?

You must be registered for see links

или

You must be registered for see links

? По мнению Грицака, у Украины больше преимуществ, и, в первую очередь, это гражданское общество. Ранее историк рассказал, что после завершения конфликта Украина может вернуться к старой схеме, а Путин навсегда уйдет из Донбасса.

 

[Loner]

В России радикально меняется отношение к идеологии "Крымнаш",— Константин Боровой
О войне на Донбассе, обвинении Путина в убийстве и протестах в РФ

You must be registered for see links

воскресенье, 24 января 2016, 08:52

You must be registered for see links

Об

You must be registered for see links

, вероятности протестов в России, том, зачем Кремлю заканчивать свои войны, и многом другом в интервью "Апострофу" рассказал российский оппозиционный политик КОНСТАНТИН БОРОВОЙ.

— Недавнее обвинение лондонским судом Владимира Путина в вероятной причастности к убийству Александра Литвиненко вызвало серьезный резонанс в мире. Что вы думаете об этом деле? Действительно ли оно может создать проблемы Путину?

— Путин начал еще больше набирать негативных очков на свой счет. Первым звоночком для него был трибунал (который хотят создать по катастрофе Boeing на Донбассе, — "Апостроф"). Сегодняшнее дело Литвиненко для него уже второй звоночек. Его уже открыто в международной прессе называют убийцей. Это такое новое качество для Путина. Теперь у дипломатов, у всех, кто захочет с ним контактировать, есть очень четкое понимание, что они будут иметь дело с человеком, которому грозит трибунал, и очень серьезный. Боюсь, что не один. Более того, через некоторое время проблемы аннексии Крыма и Восточной Украины тоже может быть квалифицирована как международное преступление, но это уже зависит от украинских властей. Тем более, что в отношении аннексии Крыма Путин и сам-то открыто признается, был даже фильм такой. Кроме того, есть правозащитные сирийские организации, которые также квалифицировали как международное преступление бомбежки школ в Сирии. А это, заметьте, уже четвертый параметр, по которому ему нужно предъявить обвинение. Даже иных доказательств не требуется. Главным свидетелем всего этого он сам и выступает.

— Возвращаясь к делу Литвиненко, интересует такой момент: оно ведь совершенно не новое (убийство произошло в 2006 году, — "Апостроф"). И, скорее всего, факты причастности Путина к убийству экс-сотрудника ФСБ были давно. Почему только сейчас британский суд сделал такое громкое заявление? Для еще большего морального давления?

— Медленная и взвешенная работа — это обычная процедура для британского правосудия. Все то же самое было с делом в отношении сбитого самолета в Локерби (в 1988 году, — "Апостроф") против Муаммара Каддафи. После заявления о причастности к убийству наступает целый ряд последствий для Путина, включая, кстати, требования о его экстрадиции как международного преступника. А это уже очень серьезно. Говорят даже, что он уже отменяет некоторые свои поездки.

— Боится?

— Да, он опасается, что процедура внезапно может быть включена. И нет сомнений, что если факты подтвердятся, процедура незамедлительно будет включена, потому что независимому британскому правосудию доверяют везде в мире. Это не Басманный суд и не политизированный другой какой-то суд. Самое интересное событие нас ожидает, когда Путину выпишут ордер на арест.

— Британский премьер Дэвид Кэмерон уже назвал чрезвычайно тревожными выводы

You must be registered for see links

. Это дело действительно может изменить международную повестку дня?

— Это безвыходная ситуация, в том числе для Кэмерона. Британский суд настолько независим, и его решение настолько обязательно для политиков, что никакие дипломатические соображения никакой роли вообще не играют. Это решение обязательно для выполнения любому человеку, уважающему правосудие. Да, исходя из каких-то дипломатических, деликатных соображений, кто-то из международных политиков мог бы сказать, что это слишком сильное решение, или что его не надо исполнять, но в данном случае никто сказать подобного не может. Это никак не связано с дипломатией. Это в чистом виде уголовное преступление.

Это как негласный закон или международное соглашение, или даже больше, чем международное соглашение - решение уголовного суда. Расследование было объективным, и если они говорят о возможной причастности лидера государства, то так оно и есть. В случае с Муаммаром Каддафи это привело к последовательности действий, когда он вынужден был признать преступление, выдать преступников и компенсировать огромные потери. Речь шла, кажется, о 50 млрд долларов.

— Кстати, об огромных потерях. На этой неделе продолжались обвал рубля и цен на нефть. Меняются ли как-то настроения внутри России в связи с этим?

— Да, и сильно. Это очень заметно здесь, в России, в Москве, где идет очень быстрое и радикальное изменение отношения к Путину, к вот этой "Крымнаш"-идеологии. И не из-за санкций, а из-за изменения экономического положения. Сегодня можно говорить, что, по всей видимости, падение рейтинга Путина приобретает катастрофический характер. И в ближайшее время наверняка можно будет сказать о качественном изменении отношения к власти в России. Они это чувствуют, видят, предпринимают такие серьезные усилия, как шантаж общества с помощью Кадырова, например. Санкции больше имеют моральное, психологическое значение и касаются очень ограниченного числа субъектов экономической деятельности и персоналий. В доле проблем экономики России они по-прежнему занимают всего пару процентов. Но среда, которую они создают, сама по себе оказывает серьезное влияние. При нынешних ценах на нефть, если бы конкурентная среда была сохранена, все было бы значительно проще и мягче. При наличии только государственных монополий, неэффективных изначально, ситуация усугубляется на порядок сильнее.

— О том, что российская экономика находится в катастрофическом положении, говорят уже давно. Как считаете, сколько может еще продержаться путинский режим в таких условиях?

— Сложно прогнозировать. Может полгода продержаться, может и больше, или, наоборот, меньше. Все зависит от того, какая будет выбрана стратегия. Их сейчас несколько. То, что многими воспринимается, как возможный путь спасения — это имитация либеральных рыночных преобразований. Реальные преобразования сейчас сделать невозможно, для этого нужно перестраивать всю систему. Но есть еще другой вопрос. Гайдаровский форум недавно обсуждал различные модели и пути спасения, но никто не говорил о главной проблеме — политической. Это оккупация территории чужого государства. Это проблема серьезного осложнения отношений России со всех миром. Не решив эту проблему, ничего другого тоже не решить. Никакая схема или программа, сколь бы радикальной она ни была, нереализуема до тех пор, пока не начнут решаться политические вопросы.

— Какие?

— Главным вопросом является освобождение оккупированных территорий. Попытка Путина или Лаврова как-то отнести эту проблему на второй план — нереализуема. Можно отменить контрсанкции, прекратить глупость, которая называется импортозамещение, можно попытаться восстановить экономические отношения с Западом, но они не восстановятся до тех пор, пока не будут решены политические проблемы. На первом месте, конечно же, Крым и война на Донбассе, на втором — Сирия. Путин своими руками создал эти главные проблемы. Можно планировать все что угодно, вот только при сохранении нынешней политики — это все планами и останется. Можно говорить даже о какой-то схеме восстановления плановой экономики, госплана, регулировании цен, но ведь и эта программа не исполняема, потому что главная причина связана с тем, что политические факторы не дают возможности реализовать ну вообще ничего.

Это такой типичный настоящий цугцванг — любой ход приводит к ухудшению ситуации. И попытка решить проблемы будет приводить к еще большему ухудшению ситуации и более интенсивному расходованию резервов, которых и так почти нет. Россия будет скоро напоминать такую щепку на волнах. Если сейчас есть резервы, с помощью которых можно каким-то образом сдерживать колебания рубля, то через некоторое время этого всего не будет. Наиболее вероятная спонтанная стратегия будет связана с очень высоким ростом инфляции и хаосом в экономике.

 

[Loner]

— А как считаете, есть объективное понимание сложившейся ситуации в Кремле?

— В этом как раз и заключается сегодня главная проблема Кремля. Они (власти РФ, — "Апостроф") находятся в состоянии ступора. Они и ничего делать не могут, и воли принимать решения нет, и не знают, что делать, да и боятся. Потому что цугцванг приводит к ухудшению ситуацию. Желание решить какие-то экономические проблемы создает очень серьезное социальное напряжение. Более резкая попытка улучшения экономической ситуации будет создавать катастрофическое состояние среды. Если представить себе идеальную ситуацию — что появляются какие-то дополнительные ресурсы, и Кремль начинает укреплять государственные монополии, банковскую систему, то это в любом случае ухудшит ситуацию. Поэтому что укрепление государственных монополий не только не создает рынок, а наоборот, создает такое паразитическое состояние, которое наносит ущерб самой экономике. С другой стороны, попытка в сегодняшних условиях, при отсутствии конкурентной среды, демонополизировать экономику также создает сложные условия. Попытка продать сегодня нефть не может привести ни к какому результату, потому что это очень похоже на начало 1990-х годов — приобретать некому. И это действительно может на какое-то время ухудшить ситуацию радикально.

— Ну, как-то это все-таки повлияет на внешнюю агрессивную политику Путина?

— Мне кажется, уже повлияло. Кремль очень серьезно заинтересован в скорейшем прекращении этих конфликтов по многим причинам, в первую очередь — политическим. Потому что это все опасно и чревато последствиями, которые оказывают влияние — в том числе, на экономику. Это уже неподъемная проблема для Москвы с финансовой точки зрения. Разворачивать новые виды вооружений, которые развернуть-то и не получается уже потому, что невозможно никакое импортозамещение. Россия одномоментно из XXI века переместилась в XX. Военные программы превращаются просто в пропагандистские кампании. Нет ресурсов для строительства военной техники, обеспечения ее современной электроникой, современными чипами и прочим. И самое главное, это то, что подпирает Кремль снизу, — социальные проблемы. Доллар по 80 рублей при неизменном уровне пенсий, социальных пособий — это взрывоопасный материал. Во многих регионах уже происходят акции протеста, губернаторы говорят открыто об этом и не знают, чем отвечать. Кремль перестал распределять централизованно ресурсы, просто потому, что перестал их получать. А резервы фактически уже израсходованы. То есть так много дано обязательств, что если их разложить по расходам — никаких резервов уже нет давно. Я думаю, пока разными способами сдерживается социальная активность, используются любые ресурсы, чтобы стабилизировать катастрофу, но и они подходят к концу. Дело идет к тому, что зимой Кремль столкнется с очень серьезными протестами.

— То есть вы считаете реальными такие центробежные силы в регионах сейчас? Как, например, некоторые оценивают последние заявления Кадырова...

— Чеченская республика, как и Кадыров, существуют на дотациях. Его огромные программы, фонтаны за 60 миллионов, мечети, огромные здания и, кстати, огромные расходы на республиканскую безопасность — все за счет дотаций. Как только ослабнет Кадыров — там начнется хаос. Весной активизируется движение сопротивления. Там будут нарастать не просто какие-то инциденты. Я боюсь, в этом году речь идет о том, что там возобновятся широкомасштабные военные действия. Потому что та система распределения ресурсов, которую создал Кадыров, и в результате которой он является главным бенефициантом, не устраивает большинство населения.

— И эти протесты действительно могут поменять ситуацию?

— Да, я абсолютно уверен в этом. То, что

You must be registered for see links

, связано с тем, что он предчувствует собственный конец. Для него это вопрос личной безопасности, безопасности его обнесенной колючей проволокой крепости, где он с небольшим числом соратников спасается. Для него это начало конца. Там все может существовать только при очень больших расходах. Пока доходы Кремля были большими, можно было себе позволить такую военную диктатуру в Чечне, но сейчас Чечня — просто одна из многих проблем, может быть, и не самая главная.

Кадыров показывал, что он обладает большими ресурсами, в том числе военными, он позволил себе угрозы в отношении оппозиции, фактически в отношении сложившейся структуры власти и оппозиции, социальной системы в центре России. Он выражал, по сути, угрозу Путину и силовикам. Это шантаж. Ему нужны ресурсы. В его случае речь идет о выживании. Управляемость Чеченской республики, послушность, которая позволила вывести, может, не миллион, но несколько десятков тысяч на митинги в поддержку Кадырова, свидетельствуют о том, что положение у него отчаянное. Он понимает, что пока финансирует и им платит — это его сторонники, но то, что он делает в Чечне, вот эта диктатура, она может существовать только за счет избыточного финансирования. В тот момент, когда это прекратится, весь этот народ немедленно превращается в его противников. И, в общем, он очень правильно сделал, что подготовил самолет и вывел накопления какие-то в Саудовскую Аравию, ему придется там спасаться.

 

[Loner]

"Борюсь, как умею": Парасюк объяснил полет стакана в прокуроров
24 января 2016, 07:45

You must be registered for see links

Внефракционный народный депутат Верховной Рады Украины Владимир Парасюк заявил, что для того, чтобы добиться изменений в стране, он должен прибегать к прямым действиям.
Об этом он написал на своей странице в

You must be registered for see links

"А теперь о прокурорах. Можете меня осуждать, но я буду жестко реагировать, когда будут унижать честь и достоинство моих собратьев. Я никогда не буду молчать на хамское отношение и высказывания: "А вы думали, что будет иначе? Будут сидеть". Я борюсь так, как умею, и, может, это иногда немного эмоционально, но это искренне. Герои Майдана, добровольцы, киборги не должны сидеть в тюрьмах за шитые белыми нитками дела", - говорится в сообщении.
По словам Парасюка, за статусом депутата он не прячется, если речь идет об ответственности.
В то же время отмечает, что написал 78 законопроектов, 8 из которых уже стали законами Украины.
"Но проблема в том, что я, как представитель законодательной власти в стране, должен прибегнуть к акции прямого действия, чтобы добиться реальных изменений", - пояснил он.
"Трое ребят на свободе. "Хорват" и "Педро" не в СИЗО, а в больнице, где им оказывают необходимую медицинскую помощь... Мы снова смогли доказать, что не будет так, как кто-то себе решил. Никто не будет использовать органы государственной власти для того, чтобы убрать патриотов. Вся ложь снова вылезла на поверхность, и российские рубли, и о том, кто кого бил. Мне больно смотреть, что чиновники вместо того, чтобы помочь ребятам, которые вернулись с войны, пытаются их дискредитировать", - пишет народный депутат.
Как ранее писал "Обозреватель", Парасюк попал под следствие прокуратуры из-за

You must be registered for see links

 

[Loner]

24.01.2016
Донецк: Возвращение в состав Украины невозможно — опрос на улицах города
Петр Порошенко пообещал, что уже в нынешнем году сине-желтый флаг и герб-тризуб вернутся на Донбасс. Что думают жители Донецка о перспективе возвращения в состав Украины?

You must be registered for see medias

 

[Loner]

Ракладывание по полочкам паники Оксаны Сыроид:

You must be registered for see links

Стаття віце-спікера ВР Оксани Сироїд у ДТ "Ще раз про особливості "особливостей самоврядування" – привертає увагу не лише політичною вагою авторки, а й тим, що тут сумлінно зібрані чи не всі вагомі аргументи непримиренних супротивників Мінських домовленостей та їхнього виконання Україною.

Тому критичний аналіз є гарним приводом оцінити наведені аргументи на слушність та правдивість.
Я спробую довести, що більшість із них ґрунтуються на свавільних тлумаченнях текстів, підтасовках документів та фактів.

1.

"Завданням Європи разом з усіма її інститутами було забезпечити у змінах до Конституції особливий статус для Донбасу… Слів "особливий статус" у проекті справді немає, і це правда. А ось особливий статус – є".
Річ не лише в тім, що у проекті змін до Конституції немає слів "особливий статус". Річ також і у тім, що "окремі райони Донецької і Луганської областей" – це аж ніяк не весь Донбас!
Уже тому сам вислів "особливий статус для Донбасу" – брехливо-маніпулятивний. Він грає на старих "лякалках" часів Януковича, коли Донбас протиставлявся решті України, але не відповідає ні формі, ні змісту і нині обговорюваних змін до Конституції, і раніше ухваленого закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей".

2.

"Отож, перехідні положення, які не мають окреслених часових рамок, – є постійними, навіть якщо вони названі Перехідними. Перехідні положення без визначеного часу "переходу" – це брехня юридична".
У законодавстві немає нічого вічного: це не Святе Письмо і не текст, який ухвалюється віднині й на віки віків (амінь).
Тому внесення до Конституції одного-єдиного речення "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом" є не брехнею власному народові – а мінімальним для України, але необхідним у складній боротьбі з досі потужним ворогом, політико-дипломатичним маневром.
Як довго буде діяти ця "перехідна" норма? Точної відповіді сьогодні не може дати ніхто, і даремно було б обурюватися з цього приводу. Але наважуся припустити, що ВР залюбки прийме зворотну зміну до Конституції й вилучить з неї цей допис, щойно зовнішньополітична ситуація уможливить здійснення такого кроку.
Тобто: коли (1) Росія, під економічним тиском наших західних союзників, забереться з Донбасу, (2) кордон з Росією буде якнайнадійніше перекрито, і (3) внутрішній стан Росії унеможливить її повторне вторгнення на Донбас.
Наразі цей допис до Конституції є цілком виправданим і необхідним: адже після завершення окупації в зазначених районах, безумовно, буде потрібний особливий режим здійснення місцевого самоврядування.
Яким він буде – цього Конституція не визначає, але це ще має визначити законодавець.
Як він це може зробити? Або прийняттям нового закону – от коли буде його проект, тоді й будемо обговорювати, чи є там "зрада"! Або – внесенням змін до закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", який було ухвалено 16 вересня 2014 року й більшість статей якого так і не набрали чинності – адже вони мали почати діяти "…з дня набуття повноважень органами місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, обраними на позачергових виборах, проведених відповідно до Конституції, цього та інших законів України, з додержанням засад загальних, рівних, вільних і прозорих виборів, а також публічності та відкритості виборчого процесу, встановлених Конституцією та міжнародними договорами України…" тощо.
Таких виборів в "окремих районах Донецької та Луганської областей" досі не сталося – а отже, цей закон (за винятком статей 1 та 10) на сьогодні мертвий. Втім, до його тексту ми ще повернемося.

3.

"Нагадаю, якщо хтось забув. Це той закон, який російську окупацію Донбасу і війну називає "події, що мали місце у Донецькій і Луганській областях". Той закон, який гарантує звільнення бойовиків від кримінальної відповідальності і забороняє їх дискримінацію".
У статті 3 згаданого закону справді сказано: "Держава гарантує відповідно до закону недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей. Органам влади та їх посадовим (службовим) особам, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності забороняється дискримінація, переслідування та притягнення до відповідальності осіб з приводу подій, що мали місце у Донецькій, Луганській областях".

Яких саме "подій" і відповідно до якого саме закону?
Обговорюваний закон цього не визначає. Тож звідки висновок, що вираз "події на території Донецької, Луганської областей" – охоплює все, що сталося на цій території від моменту початку російської окупації й… знов-таки, невідомо до якого моменту: у минулому, теперішньому чи майбутньому?!
Нагадаю просту правову істину: усе, що в законодавстві не визначено чітко – де-факто підпадає під дію дискреційного принципу. Тобто, тлумачиться на розсуд вповноваженого виконавця закону.
Коли така невизначеність стосується, наприклад, принципів нарахування податків, від цього страждають підприємці, бо дискреційний принцип вповноважує на тлумачення правових норм податківців.
Але цього разу дискреційний принцип працює на Україну: адже це саме українській державі та її вповноваженим органам належить – і ще тільки належить! – визначити, які "події" підпадають під опис 3-ї статті, а які під нього не підпадають.
Можливо, колись у майбутньому цю норму закону конкретизує ВР; можливо, її тлумачення надасть Конституційний суд. Але, у будь-якому разі, тлумачення від пані Сироїд не має під собою жодних правових і логічних підстав.
Грубо кажучи, у нас тут поки що "розв'язані руки", щоб у зручний момент розтлумачити цю правову норму на власну користь. І те лише у разі, якщо ця норма колись все ж таки стане чинною.

4.

"Той закон, який гарантує російську мову як другу державну, бо мають бути створені можливості для її використання у діяльності органів державної влади та в судочинстві".
Прочитаймо уважно статтю 4 – на сьогодні також нечинну! – обговорюваного закону:
"Органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади у спосіб і в межах повноважень, що передбачені законом України "Про засади державної мовної політики", іншими законами, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, сприяють в окремих районах Донецької та Луганської областей використанню російської та інших мов в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створюють можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, у судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя".

Отже, закон передбачає, що:

1) органи місцевого самоврядування "сприяють в окремих районах Донецької та Луганської областей використанню російської та інших мов" виключно в межах наявного законодавства України;
2) вони лише "створюють можливості" для використання цих мов "у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві" тощо, і роблять це –
3) виключно "в окремих районах Донецької та Луганської областей".

У трактовці пані Сироїд це – "гарантування російської мови як другої державної"? Даруйте: де держава в цілому, у якій, згідно Конституції та законів, була й залишається єдина державна мова – а де "окремі райони Донецької та Луганської областей", де, відповідно до тексту обговорюваної статті, мають діяти всі українські закони, плюс щойно зазначені норми щодо "створення можливостей…"?
Не бачу в цій нормі жодних підстав для алармізму.

5.

"І на довершення – відмова від суверенітету у ключових функціях: безпеки, правопорядку, правосуддя та зовнішніх зносин. Натомість має бути призначення прокурорів і суддів з участю органів місцевого самоврядування, створення народної міліції (мабуть, шляхом реформування нинішньої армії "ДНР" та "ЛНР") і запровадження особливого режиму прикордонного співробітництва з Росією". "Децентралізація є тут лише фіговим листком, яким брехливо й цинічно прикривають дискримінацію української нації перед окупантом і відмову від державного суверенітету на користь Росії".
Звернімося знов до нині нечинних норм обговорюваного закону й обговоримо їх по черзі.

Стаття 5: "В окремих районах Донецької та Луганської областей законами України запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань".
Чи сказано в законі, в чому саме має виразитися ця "участь"? Ні, не сказано.

Отже, маємо ще один приклад розумного застосування дискреційного принципу у формі, що відповідає інтересам України. Тобто: за буквою цього закону, "участь" органів місцевого самоврядування у призначенні керівників місцевих органів прокуратури і судів може виразитися у чому завгодно – від формального погодження відповідних кандидатур й до висловлювання простої дорадчої думки під час їхнього обговорення.
Хто має конкретизувати цю вимогу закону? Знов-таки, або ВР, або Конституційний суд. Поки ж такої конкретизації немає, а сама обговорювана норма не діє, які підстави хвилюватися й бити на сполох?

 

[Loner]

Стаття 8: "Органи виконавчої влади сприяють розвитку в окремих районах Донецької та Луганської областей транскордонного співробітництва, спрямованого на вирішення спільних проблем розвитку, посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації на основі угод про прикордонне співробітництво, що укладаються територіальними громадами, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами у межах компетенції, встановленої законом".
Зверну увагу, що все перераховане у цій статті місцева влада в "окремих районах Донецької та Луганської областей" здійснює виключно "у межах компетенції, встановленої законом".
Яким законом України на сьогодні визначена ця компетенція? Може, комусь про це відомо?
На сьогодні є лише двосторонні урядові угоди, як-от "Угода між урядом України та Білорусі про міжрегіональне та прикордонне співробітництво між Україною та Республікою Білорусь". Отже, насправді маємо красиво подану норму-"пустушку": все гучно перелічено, але все впирається в норму закону… яка на сьогодні в Україні відсутня.
Де ж "зрада", де взагалі предмет розмови?!
Стаття 9: "В окремих районах Донецької та Луганської областей рішенням місцевих рад створюються загони народної міліції, на які покладається реалізація завдання з охорони громадського порядку в населених пунктах цих районів. (…) Загони народної міліції утворюються на добровільних засадах із числа громадян України, які постійно проживають у відповідних населених пунктах окремих районів Донецької та Луганської областей. Загони народної міліції під час охорони громадського порядку реалізують повноваження, передбачені для них законами України".

Чи справді тут йдеться про "реформування нинішньої армії "ДНР" та "ЛНР"? Жодним чином.
Адже зазначені загони можуть бути створені лише рішенням легітимних для України місцевих рад – тобто, органів місцевого самоврядування, обраних "на позачергових виборах, проведених відповідно до Конституції України, цього та інших законів України…" тощо.
А такі вибори, з очевидних причин, неможливо провести на території, де панують "армії ДНР/ЛНР", і де, станом на сьогодні, взагалі не діють українські закони.
Отже: спершу відновлення дії на зазначеній території українських законів та структур, що їх виконують, від виборчих комісій до правоохоронних органів включно; потім вибори нових органів місцевого самоврядування відповідно до вимог, чітко – цього разу дуже чітко! – указаних в обговорюваному законі; а вже потім – формування "загонів народної міліції".
Не знаю, як пані Сироїд, а я цілком припускаю, що в обговорюваній новій ситуації роль таких "загонів народної міліції" зможуть, наприклад, зіграти місцеві мешканці зі складу нинішніх батальйонів "Донбас" чи "Азов". І навіть якщо це надто сміливе припущення, не забуваймо, що ці місцеві "загони народної міліції" отримують право не на збройний заколот, а лише на реалізацію "повноважень, передбачених для них законами України".
А що, в нас вже є закон про "народну міліцію", де прописані її повноваження? Ні, немає.
А чи буде створюватися "народна міліція" без закону, який визначає обсяг її повноважень та її взаємодію з іншими передбаченими українським законодавством силовими структурами? Звичайно, що ні. То що ж ми обговорюємо, де "зрада"?
Висновок очевидний: навіть ці, нині нечинні статті закону, що їх супротивники Мінських угод періодично використовують як жупел для залякування української громадськості – не дають жодних підстав казати ані про "відмову від суверенітету у ключових функціях: безпеки, правопорядку, правосуддя та зовнішніх зносин", ані про "дискримінацію української нації перед окупантом і відмову від державного суверенітету на користь Росії".
А отже, з боку віце-спікера ВР ми маємо неправду на неправді. Інше питання – заради чого?..

6.

"Те, що нам наполегливо рекомендують, – означає почати з кінця. Провести вибори та амністію на території, яку політично, економічно і збройно контролює інша держава".
Ще один красномовний приклад неправдивого тлумачення наявних документів.
По-перше, жодної "амністії" усім злочинцям за всі без винятку дії та злочини, скоєні на території "окремих районів Донецької та Луганської областей" – не передбачають ні обговорюваний закон, ні, тим більше, обговорювані зміни до Конституції.
По-друге, хто й коли пропонував "провести вибори… на території, яку політично, економічно і збройно контролює інша держава"? І в тексті обговорюваних нормативних документів цього немає.
Якщо і коли така пропозиція з'явиться у правовому полі у вигляді якогось нового проекту закону – її можна буде обговорити. Але про яку таку "рекомендацію" ми говоримо зараз?
Додам, що описаний пані Сироїд логічний алгоритм – спершу деокупація; потім відновлення державної влади; і вже потім вибори –цілком слушний. Але в якому чинному українському законі чи обговорюваному законопроекті прописано щось інше?

7.

"Немає альтернативи Мінським домовленостям"? Це твердження, яке як мантру повторюють і в Україні, і поза її межами, ображає інтелект, мабуть, найбільше. (…) Тобто Мінські домовленості стали альтернативою Статуту ООН, Гельсінського заключного акту, купи міжнародних конвенцій і навіть Будапештського меморандуму. Але альтернативи цьому взірцеві міжнародної політико-правової думки ніхто знайти не може? Чи не хоче?"
По-перше, на чому основана теза, що "Мінські домовленості стали альтернативою Статуту ООН, Гельсінського заключного акту, купи міжнародних конвенцій і навіть Будапештського меморандуму"?
Якраз навпаки: Мінські домовленості мають посприяти максимально безкровному поверненню локальної ситуації на Донбасі в рамки, передбачені Статутом ООН та Гельсінським заключним актом, де, серед іншого, йдеться про суверенітет держав та непорушність державних кордонів.
Щодо Будапештського меморандуму, обмежуся короткою тезою: наші західні союзники сумлінно виконали всі зобов'язання, які вони брали на себе у цьому меморандумі. Не вірите? Прочитайте ще раз текст меморандуму і знайдіть там бодай один його пункт, у невиконанні якого можна було б звинуватити Велику Британію чи США.
По-друге, яку альтернативу Мінським домовленостям пропонує сама пані Сироїд?
Тут найцікавіше. Адже ця альтернатива, словами самої пані Сироїд, полягає у тому, щоб:

1) "назвати війну війною" – тобто, оголосити війну Російській Федерації;
2) прийняти на законодавчому рівні "порядок визнання організацій терористичними" і визначити "перелік злочинів, стосовно яких ніколи не може бути амністії чи помилування" – цілком згодний, але це аж ніяк не вирішує проблему російської окупації;
3) "сформувати адекватний генеральний штаб, підпорядкувати його Міноборони, а над цим усім гарантувати контроль парламенту. Бо це для нас – відправна точка для пошуку нових безпекових гарантій".

Не обговорюватиму ідею підпорядкування Генштабу ЗСУ Міністерству оборони – хай про це говорять військові. Зазначу лише, що тільки божевільний або маніпулятор може казати про цей набір заходів – як про альтернативу Мінським угодам.
Чому? Просто тому, що Мінські угоди – конкретна реалізація принципу колективної безпеки, на якому сьогодні безальтернативно будується безпекова політика всіх без винятку країн Європи.
Ще простіше: не лише Україна, а й жодна інша країна Європи сьогодні не в змозі самотужки протидіяти Росії військовими засобами. І навіть у своїй спільній безпековій політиці країни Європи покладаються насамперед на НАТО, де левову частку силових потужностей забезпечують збройні сили США.

Далі все просто:
ми, Україна, не можемо вистояти проти Росії без союзників, самотужки;
ми не маємо кращих, потужніших та надійніших союзників, ніж наші західні партнери;
ці партнери вповноважили лідерів Німеччини та Франції на спробу залагодити конфлікт на Донбасі дипломатичними засобами;
проміжним результатом цієї спроби є Мінські угоди.
Отже, Україна має дотримуватися цих угод рівно настільки, наскільки це потрібно, щоб наші західні партнери й надалі звинувачували у невиконанні цих угод саме Росію, а не Україну і не "обидві сторони".
Адже лише наші західні партнери – а не ми! – у змозі виграти у Росії ту війну проти неї, яку вони ведуть насправді: не збройну, а економічну. І вони, за всього бажання європейського бізнесу повернутися до "нормальних стосунків" з Росією, будуть змушені продовжувати цю економічну війну за двох умов:

1) допоки Росія буде де-факто присутньою в Донбасі, тобто буде й надалі грубо порушувати Статут ООН, Гельсінський заключний акт тощо;
2) допоки Україна не даватиме приводу стверджувати, що у зриві Мінських угод винні "обидві сторони"

А отже, Україна, як сумлінна сторона конфлікту, що максимально дотримується взятих на себе зобов'язань, заслуговує на підтримку західних партнерів – і це є легітимною підставою продовження економічної війни проти Росії, у чому наші партнери можуть переконувати свою громадськість і свої бізнес-кола, котрі до певної міри також потерпають від тих же санкцій.

* * *

Наостанок спитаю себе: про що свідчить така кількість маніпуляцій з текстами, їхніх свавільних тлумачень і навіть прямих підтасовок, як-от з "другою державною"?
Навіщо так масштабно й послідовно вводити читачів в оману і стосовно пропонованих змін до Конституції, і стосовно змісту того єдиного закону, на який сьогодні посилаються ці зміни в частині "особливостей здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей"?
Невже віце-спікер українського парламенту воліє за будь-яку ціну тлумачити українські закони у найбільш невигідний для України спосіб?
Не знаю, кому буде користь від такої спроби торпедування мінського процесу зсередини України. Але точно не Україні.

 

[Loner]

You must be registered for see images

You must be registered for see images

You must be registered for see images

You must be registered for see images

 

[Loner]

You must be registered for see images

You must be registered for see images

You must be registered for see images