...
Проєвропейська революція, героям якої ми віддали шану 22 лютого під час Маршу гідності у Києві, продовжується. Українці зробили свій вибір, зараз час важкої роботи задля побудови нової суверенної держави і захисту її території. Для всіх без винятку. Тому що під час Революції Гідності і під час війни на Донбасі зміцнилося громадянське суспільство.
Наступного року Україна буде святкувати 25-річчя своєї незалежності. Це означає, що вже ціле покоління українців живе неперервно в незалежній державі. Країни ЄС і НАТО визнають територіальну цілісність України в кордонах, встановлених у 1991 році.
Зміни цих кордонів силою попри волю українського народу ніколи не будуть нами прийняті і завжди будуть нами засуджуватися.
Ми всі свідомі того, що перед Україною стоять великі виклики. До головних з них належить захист власної території перед збройною агресією східного сусіда, але також запровадження в життя глибоких реформ: політичних, суспільних і економічних. Це дуже важке завдання, яке стоїть перед кожним з вас.
Підтримка цього з боку друзів України зміцнює ваші зусилля багатократно. Я глибоко переконаний, що ми спільно досягнемо цієї мети. З боку України необхідна мудра послідовність для реформ, з боку західного світу – готовність бути терплячими і допомагати економічно, політично і таким чином, щоб зміцнити оборонну систему.
Шановні депутати, Польща це особливий сусід України, ми хочемо бачити у своєму східному сусідові сильну і ефективну державу.
В травні мине 25 років з часу важливої зустрічі польських і українських депутатів в Яблонні під Варшавою в час, коли народжувались незалежні Польща і Україна. Ще перед схваленням Декларації про державний суверенітет України вони розмовляли про важке минуле, але і про побудову спільного майбутнього. Роком пізніше Польща першою у світі визнала українську незалежність.
З того часу Польща ніколи не залишала України,
підтримуючи її трансформаційні європейські зусилля і устремління. Ніколи, навіть у важкі часи нам у Польщі не бракло віри, що спільні польсько-українські зусилля наближають нас до мети, якою є гідне життя у спільному європейському домі свободи. Це стосується всіх важливих польських політичних сил, всіх президентів і всіх урядів.
Ми хочемо, щоб близький нам український народ жив у добробуті і використовував цивілізаційні досягнення західного світу. Шлях до стабільної свободи і добробуту завжди пролягає через важкі зміни, через реформи, тому викликає пошану готовність, з якою президент України, прем’єр-міністр і український парламент декларують започаткування глибоких реформ.
Реформи, яких на жаль не було проведено раніше, припадають на дуже складний період, час війни. Ми цього свідомі, але ми також пам’ятаємо власний досвід, коли необхідні реформи проводилися під час глибокої економічної кризи на зламі 80-90-х років.
Наш польський досвід говорить, що часом варто заплатити політичну ціну за необхідні реформи, які відкривають краще майбутнє для власного народу.
Ми знаємо, що Польща сьогодні не була б там де вона є, якби 20 років тому не провела реформ, які змінили всю ідею функціонування держави і відносин держава-громадянин, якби не провела суспільних політичних реформ, реформи місцевого самоврядування.
Роблячи свій вибір у 1989 році ми бачили, що на шляху у нас багато перешкод і проблем, але ми розуміли, що мету можна досягнути. А цією метою була можливість вирватися з комуністичного минулого. Це була можливість самостійно вирішувати про своє майбутнє і забезпечення добробуту кожному громадянину.
Тиждень тому я зустрівся у Варшаві з групою депутатів Верховної ради України, які представляли нове покоління українських депутатів. Бачу деякі обличчя в цьому залі сьогодні. Був дуже зворушений під час цієї зустрічі, бо я дивився на групу молодих людей, які служать своїй Батьківщині так, як моє середовище служило 25 років тому.
Це було середовище "Солідарності", яке разом протистояло дійсності і намагалося її змінити в рамках служби в уряді або парламенті. Я сказав молодим українським депутатам те, у що я вірю: що польський досвід говорить чітко – в час найбільшої загрози іноді найлегше знайти в собі глибоку готовність до дій, до проведення реформ.
В часи, коли легко, цього робити не хочеться, коли важко – є розуміння, що інакше не можна. Бажаю вам, щоб готовність до змін давала результати. Нам це вдалося і вам теж вдасться, я в це глибоко вірю, бо сам знаю смак успіху в результаті важких ризикованих рішень, які потім сприймалися з вдячністю, бо давали шлях до майбутнього.
Немає універсального рецепту успіху, кожний народ має знайти свій шлях.
Не всі рішення можна вдало перенести на національний грунт, тим не менш я хотів би поділитися з українськими друзями найбільш важливим: великі зміни в Польщі зробила "Солідарність", рух людей з різними поглядами, який був табором реформ.
Фундамент першого некомуністичного уряду Тадеуша Мазовецького було закладено під час політичного порозуміння між колишніми опонентами. Це не було легко, але це окупилося. Без цієї елементарної згоди на етапі прийняття рішень нам би нічого не вдалося. Згода – це умова успіху.
Угода про асоціацію з ЄС відкриває можливості для дій, уможливлює динамізацію співпраці з ЄС у політичній і економічній сферах, створює умови розвитку міжлюдських контактів. Виконання її економічної частини, зокрема, призведе до змін і остаточно виведе Україну з пострадянського простору. Великим шансом є впровадження безвізового режиму, Польща буде це послідовно підтримувати.
Глибокі реформи – дерегуляція, децентралізація, зміцнення судочинства, боротьба з корупцією разом з фінансовою підтримкою Заходу будуть зміцнювати Україну як незалежну суверенну державу.
Мій візит в Україну відбувається в особливий момент, між католицьким і православним Великоднем. Це особливий час символічної перемоги добра над злом, це надія і шанс на новий початок. Надія є частиною українського гімну: ще нам браття-українці усміхнеться доля. Я вірю, що доля до нас усміхнеться у спільному європейському домі.
Коли Тарас Шевченко говорив: подай же руку, козаку, він говорив і про те, що "ми воскресимо наш тихий рай". Тому я кажу: подаймо собі руку і разом будуємо європейське майбутнє для нас і для наступних поколінь поляків і українців.
За нашу і вашу свободу! Хай живе вільна, демократична і європейська Україна.
Броніслав Коморовський,
9 квітня 2015 року,
Київ, сесійна зала Верховної ради
Проєвропейська революція, героям якої ми віддали шану 22 лютого під час Маршу гідності у Києві, продовжується. Українці зробили свій вибір, зараз час важкої роботи задля побудови нової суверенної держави і захисту її території. Для всіх без винятку. Тому що під час Революції Гідності і під час війни на Донбасі зміцнилося громадянське суспільство.
Наступного року Україна буде святкувати 25-річчя своєї незалежності. Це означає, що вже ціле покоління українців живе неперервно в незалежній державі. Країни ЄС і НАТО визнають територіальну цілісність України в кордонах, встановлених у 1991 році.
Зміни цих кордонів силою попри волю українського народу ніколи не будуть нами прийняті і завжди будуть нами засуджуватися.
Ми всі свідомі того, що перед Україною стоять великі виклики. До головних з них належить захист власної території перед збройною агресією східного сусіда, але також запровадження в життя глибоких реформ: політичних, суспільних і економічних. Це дуже важке завдання, яке стоїть перед кожним з вас.
Підтримка цього з боку друзів України зміцнює ваші зусилля багатократно. Я глибоко переконаний, що ми спільно досягнемо цієї мети. З боку України необхідна мудра послідовність для реформ, з боку західного світу – готовність бути терплячими і допомагати економічно, політично і таким чином, щоб зміцнити оборонну систему.
Шановні депутати, Польща це особливий сусід України, ми хочемо бачити у своєму східному сусідові сильну і ефективну державу.
В травні мине 25 років з часу важливої зустрічі польських і українських депутатів в Яблонні під Варшавою в час, коли народжувались незалежні Польща і Україна. Ще перед схваленням Декларації про державний суверенітет України вони розмовляли про важке минуле, але і про побудову спільного майбутнього. Роком пізніше Польща першою у світі визнала українську незалежність.
З того часу Польща ніколи не залишала України,
підтримуючи її трансформаційні європейські зусилля і устремління. Ніколи, навіть у важкі часи нам у Польщі не бракло віри, що спільні польсько-українські зусилля наближають нас до мети, якою є гідне життя у спільному європейському домі свободи. Це стосується всіх важливих польських політичних сил, всіх президентів і всіх урядів.
Ми хочемо, щоб близький нам український народ жив у добробуті і використовував цивілізаційні досягнення західного світу. Шлях до стабільної свободи і добробуту завжди пролягає через важкі зміни, через реформи, тому викликає пошану готовність, з якою президент України, прем’єр-міністр і український парламент декларують започаткування глибоких реформ.
Реформи, яких на жаль не було проведено раніше, припадають на дуже складний період, час війни. Ми цього свідомі, але ми також пам’ятаємо власний досвід, коли необхідні реформи проводилися під час глибокої економічної кризи на зламі 80-90-х років.
Наш польський досвід говорить, що часом варто заплатити політичну ціну за необхідні реформи, які відкривають краще майбутнє для власного народу.
Ми знаємо, що Польща сьогодні не була б там де вона є, якби 20 років тому не провела реформ, які змінили всю ідею функціонування держави і відносин держава-громадянин, якби не провела суспільних політичних реформ, реформи місцевого самоврядування.
Роблячи свій вибір у 1989 році ми бачили, що на шляху у нас багато перешкод і проблем, але ми розуміли, що мету можна досягнути. А цією метою була можливість вирватися з комуністичного минулого. Це була можливість самостійно вирішувати про своє майбутнє і забезпечення добробуту кожному громадянину.
Тиждень тому я зустрівся у Варшаві з групою депутатів Верховної ради України, які представляли нове покоління українських депутатів. Бачу деякі обличчя в цьому залі сьогодні. Був дуже зворушений під час цієї зустрічі, бо я дивився на групу молодих людей, які служать своїй Батьківщині так, як моє середовище служило 25 років тому.
Це було середовище "Солідарності", яке разом протистояло дійсності і намагалося її змінити в рамках служби в уряді або парламенті. Я сказав молодим українським депутатам те, у що я вірю: що польський досвід говорить чітко – в час найбільшої загрози іноді найлегше знайти в собі глибоку готовність до дій, до проведення реформ.
В часи, коли легко, цього робити не хочеться, коли важко – є розуміння, що інакше не можна. Бажаю вам, щоб готовність до змін давала результати. Нам це вдалося і вам теж вдасться, я в це глибоко вірю, бо сам знаю смак успіху в результаті важких ризикованих рішень, які потім сприймалися з вдячністю, бо давали шлях до майбутнього.
Немає універсального рецепту успіху, кожний народ має знайти свій шлях.
Не всі рішення можна вдало перенести на національний грунт, тим не менш я хотів би поділитися з українськими друзями найбільш важливим: великі зміни в Польщі зробила "Солідарність", рух людей з різними поглядами, який був табором реформ.
Фундамент першого некомуністичного уряду Тадеуша Мазовецького було закладено під час політичного порозуміння між колишніми опонентами. Це не було легко, але це окупилося. Без цієї елементарної згоди на етапі прийняття рішень нам би нічого не вдалося. Згода – це умова успіху.
Угода про асоціацію з ЄС відкриває можливості для дій, уможливлює динамізацію співпраці з ЄС у політичній і економічній сферах, створює умови розвитку міжлюдських контактів. Виконання її економічної частини, зокрема, призведе до змін і остаточно виведе Україну з пострадянського простору. Великим шансом є впровадження безвізового режиму, Польща буде це послідовно підтримувати.
Глибокі реформи – дерегуляція, децентралізація, зміцнення судочинства, боротьба з корупцією разом з фінансовою підтримкою Заходу будуть зміцнювати Україну як незалежну суверенну державу.
Мій візит в Україну відбувається в особливий момент, між католицьким і православним Великоднем. Це особливий час символічної перемоги добра над злом, це надія і шанс на новий початок. Надія є частиною українського гімну: ще нам браття-українці усміхнеться доля. Я вірю, що доля до нас усміхнеться у спільному європейському домі.
Коли Тарас Шевченко говорив: подай же руку, козаку, він говорив і про те, що "ми воскресимо наш тихий рай". Тому я кажу: подаймо собі руку і разом будуємо європейське майбутнє для нас і для наступних поколінь поляків і українців.
За нашу і вашу свободу! Хай живе вільна, демократична і європейська Україна.
Броніслав Коморовський,
9 квітня 2015 року,
Київ, сесійна зала Верховної ради
