Andy
Well-Known Member
И это говорит человек, у которого миллионы пленных в "Киевском котле" и миллионы жерт репрессий
О ценностях: советских, демократических, христианских
- Автор теми Dvoranin
- Дата створення
Миллионы жертв о отца народов (нравящегося гражданину Энди грузина). Причём вполне запланированных.И это говорит человек, у которого миллионы пленных в "Киевском котле" и миллионы жерт репрессий
Я и рекомендую вам самомум решать, без помощи химпромовских работяг)
Deather
Well-Known Member
Naarcolog, а вдруг человек по другому не умеет, чувство стадности так просто не исчезает, ведь главное - это быть как все, а кто покусится на прелесть забивать палками и камнями, а еще лучше вернуть товарищеский суд - это будет вообще здорово, собрался цех и давай решать на каком моральном основании крановщица Клава проживающая в законном браке с мужем-алконавтом, дала слесарю Паше. А что?! - вполне мило.
SlawaKPSS
>>>
Миллиарды. Тебе можно - у тебя Королев в космос на спирте летает, а F-1 на водороде.И это говорит человек, у которого миллионы пленных в "Киевском котле" и миллионы жерт репрессий
SlawaKPSS
>>>
Так ты ж там в забое всю жизнь проработал и завалы на Фукусиме разбирал, вот и поделись с нами наблюдениями, пролетарий радиоактивный. Это ж не то, что какая-то "кобра на рапторе", правда ?А у тебя в японии ничего страшного не случилось, и в урановых рудниках радиация нашлась
А Япония вчерась как вся под воду ушла вместе с японцами. "А вы и не знали ?" (с) :razz:
Deather
Well-Known Member
Відповідь: О ценностях: советских, демократических, христианских
Хто там крокує лівою?
Захищати права секс-меншин не будучи гомосексуалістом – це все одно, що захищати трудящих не вилазячи з Мазератті.
Тому кожен "лівий", особливо, якщо живиться з ґрантів, зобов'язаний із солідарності з ЛГБТ практикувати гомосексуальні стосунки. Так чесні соціалісти ХІХ ст. відмовлялися від успадкованих статків і переймали побут пролетаріату.
Гадаю, якщо зробити опитування серед гомосексуалістів, ті скажуть, щоб захисники краще йшли до них у ліжко, ніж за них на мітинг.
Так буде досягнута гармонія: гомікам буде приємно розширити коло статевих контактів, а гомофобам буде приємно, що лівих мають у протиприродний спосіб. А згодом стане приємно і лівим.
Я вже якось висловлював цю тезу в дискусії й отримав на голову цілу цистерну лайна від "лівих" за те, що наїжджаю на гомосексуалістів, хоча насправді я наїжджаю на "лівих". Гадаю, так буде й цього разу, й це свідчить, що "ліві" ВЖЕ асоціюють себе з гомосексуалістами. Тоді що в моїй тезі образливого?
Я вважаю, що належні до ЛГБТ спільноти заслуговують лише на співчуття як люди, з якими жорстоко пожартувала природа. І співчувати їм треба, доки вони не починають пропагувати порок.
Нині весь цей гомофайтинг виглядає смішно і несерйозно. Так зовсім недавно виглядала кумедною кампанія захисту права тих, які знають лише мову Лукі Мудіщева та язик Пушкіна і Путіна. Нині половина депутатів пройшли до Верховної Ради саме на українофобських настроях, які вдалося виплекати за останні кілька років. Багато хто з українських євреїв вважають, що українці ущемляють їхнє право бути русскімі людьмі.
Європа, яка позбулася власного інстинкту самозбереження, вкладає зусилля і гроші в те, щоб і в українцях підсилити волю до смерті. Європарламент закликав українську опозицію не співпрацювати зі "Свободою". Пропозицію доповнити це закликом не співпрацювати з комуністами він відхилив.
Можливо, європарламентарі здогадуються, що КПУ насправді ні в що не ставить комуністичні ідеї, проте, вони не можуть не знати, що "Свобода" не має жодного відношення до фашизму.
Голосування за комуністів це все одно, що галасування гомосексуалістів – прояв волі до смерті, саме тому це влаштовує європарламентарів. Натомість, націоналізм – це інстинкт самозбереження нації, тому він європарламентарів лякає.
Проблематика "лівих" (усіх неоманіхейських сект) і наших, і тих, що при владі у Європі, простувата і філософськи нецікава. Привілеї гомосексуалістів, права тварин, дехристиянізація, осквернення пам'яті предків, сприяння азіатським та африканським мігрантам, заміна підприємців бюрократами. Давно пройшли часи Маркса, Мао і Маркузе, "ліві" не розводять філософії, обмежуються мантрами, не полемізують, а пишуть на своїх опонентів заяви в міліцію.
Звісно, окрім єврочиновників, існують "ліві" контр-системні групи та публіцисти, здатні продукувати потоки слів, але вже не ідей. Жодної свіжої думки чи вдалої метафори від часів Гі Дебора.
Натомість, "праві" екстремісти, навіть коли керуються лише інстинктами, все одно б'ються чолом в екзистенціальні категорії, замішують запалювальну суміш на теологічних питаннях. Для них усе обертається навколо особистості та її атрибутів – раси, нації, традиції і свободи.
В Європі нині є сама собою зрозумілою думка, що раса не становить жодної цінності, отже, не потребує захисту, а біла шкіра є лише незручністю, яка чим швидше почорніє, тим краще. Можливо це й так, але чому тоді ми переймаємося збереженням зникаючих порід тварин, якщо зовсім не цінуємо породи людей? Чому наукова дискусія на тему раси загрожує дискутантам кримінальним переслідуванням чи обструкцією? Чому для неоманіхеїв в урядах та правоохоронних органах Заходу почесно захищати чорну расу і обов'язково зневажати білу? Чи цінності не становить лише біла раса?
Народ неможливо вбити, але він може покінчити життя самогубством.
Суїцидні настрої – основна проблема всіх європейських народів. Тому ми мусимо наполегливо вчитися у косівських албанців, у кримських татарів, в італійських китайців, французьких арабів, німецьких турків... Коли французькі націоналісти поводять себе так, як французькі араби, їх (французів) об'являють фашистами й ув'язнюють. Арабів облизують та захищають і неоманіхейська поліція, і неоманіхейські правозахисники. Українським націоналістам ніколи не дозволять на те, на що дозволяють собі кримські татари. Треба змиритися з тим, що ми завжди будемо поганими й наслідувати татар без їхнього дозволу. Наші предки вже робили подібне, коли творили пішу орду – Запорізьку січ.
Зрозуміло, моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого. Але цих інших уже біля семи мільярдів, і з кожним днем моя свобода закінчується все ближче. Правда полягає в тому, що "свобода – не право, але привілей", що більшості вона непотрібна, що для цивілізації вона небезпечна. Проте, коли людина проявляється не як унтерменш, але як особистість, вона накладає на себе жорстокі самообмеження і вимагає найширшої свободи не підкорятися нікому, вона повстає. Неоманіхеї, натомість, пропонують протилежне: ти будеш перебувати лише в отарі, але в цій отарі зможеш трахатися як хочеш. Тобто, дамо тобі анальний презерватив, але право на зброю заберемо.
Будемо відверті, "праві" далеко не ангели, але коли вони воюють з "лівими", вони напевне воюють з біснуватими.
Між Московією – домом старого сатани та Європою, де переміг сатана модерний, затиснута Україна – де панують дрібні дурнуваті біси. Надія ґрунтується на усвідомленні того, що і вони є лише знаряддям Всевишнього.
Зі свого сумбурного життєвого досвіду я виніс лише один урок: коли Бог дає нам нову можливість, Він завжди загортає її в проблему. Спасіння Він загортає в смерть. Бог подібний до нашого спаринг-партнера на рингу – відкривається для нас у ту мить, коли б'є.
Хто там крокує лівою?
Захищати права секс-меншин не будучи гомосексуалістом – це все одно, що захищати трудящих не вилазячи з Мазератті.
Тому кожен "лівий", особливо, якщо живиться з ґрантів, зобов'язаний із солідарності з ЛГБТ практикувати гомосексуальні стосунки. Так чесні соціалісти ХІХ ст. відмовлялися від успадкованих статків і переймали побут пролетаріату.
Гадаю, якщо зробити опитування серед гомосексуалістів, ті скажуть, щоб захисники краще йшли до них у ліжко, ніж за них на мітинг.
Так буде досягнута гармонія: гомікам буде приємно розширити коло статевих контактів, а гомофобам буде приємно, що лівих мають у протиприродний спосіб. А згодом стане приємно і лівим.
Я вже якось висловлював цю тезу в дискусії й отримав на голову цілу цистерну лайна від "лівих" за те, що наїжджаю на гомосексуалістів, хоча насправді я наїжджаю на "лівих". Гадаю, так буде й цього разу, й це свідчить, що "ліві" ВЖЕ асоціюють себе з гомосексуалістами. Тоді що в моїй тезі образливого?
Я вважаю, що належні до ЛГБТ спільноти заслуговують лише на співчуття як люди, з якими жорстоко пожартувала природа. І співчувати їм треба, доки вони не починають пропагувати порок.
Нині весь цей гомофайтинг виглядає смішно і несерйозно. Так зовсім недавно виглядала кумедною кампанія захисту права тих, які знають лише мову Лукі Мудіщева та язик Пушкіна і Путіна. Нині половина депутатів пройшли до Верховної Ради саме на українофобських настроях, які вдалося виплекати за останні кілька років. Багато хто з українських євреїв вважають, що українці ущемляють їхнє право бути русскімі людьмі.
Європа, яка позбулася власного інстинкту самозбереження, вкладає зусилля і гроші в те, щоб і в українцях підсилити волю до смерті. Європарламент закликав українську опозицію не співпрацювати зі "Свободою". Пропозицію доповнити це закликом не співпрацювати з комуністами він відхилив.
Можливо, європарламентарі здогадуються, що КПУ насправді ні в що не ставить комуністичні ідеї, проте, вони не можуть не знати, що "Свобода" не має жодного відношення до фашизму.
Голосування за комуністів це все одно, що галасування гомосексуалістів – прояв волі до смерті, саме тому це влаштовує європарламентарів. Натомість, націоналізм – це інстинкт самозбереження нації, тому він європарламентарів лякає.
Проблематика "лівих" (усіх неоманіхейських сект) і наших, і тих, що при владі у Європі, простувата і філософськи нецікава. Привілеї гомосексуалістів, права тварин, дехристиянізація, осквернення пам'яті предків, сприяння азіатським та африканським мігрантам, заміна підприємців бюрократами. Давно пройшли часи Маркса, Мао і Маркузе, "ліві" не розводять філософії, обмежуються мантрами, не полемізують, а пишуть на своїх опонентів заяви в міліцію.
Звісно, окрім єврочиновників, існують "ліві" контр-системні групи та публіцисти, здатні продукувати потоки слів, але вже не ідей. Жодної свіжої думки чи вдалої метафори від часів Гі Дебора.
Натомість, "праві" екстремісти, навіть коли керуються лише інстинктами, все одно б'ються чолом в екзистенціальні категорії, замішують запалювальну суміш на теологічних питаннях. Для них усе обертається навколо особистості та її атрибутів – раси, нації, традиції і свободи.
В Європі нині є сама собою зрозумілою думка, що раса не становить жодної цінності, отже, не потребує захисту, а біла шкіра є лише незручністю, яка чим швидше почорніє, тим краще. Можливо це й так, але чому тоді ми переймаємося збереженням зникаючих порід тварин, якщо зовсім не цінуємо породи людей? Чому наукова дискусія на тему раси загрожує дискутантам кримінальним переслідуванням чи обструкцією? Чому для неоманіхеїв в урядах та правоохоронних органах Заходу почесно захищати чорну расу і обов'язково зневажати білу? Чи цінності не становить лише біла раса?
Народ неможливо вбити, але він може покінчити життя самогубством.
Суїцидні настрої – основна проблема всіх європейських народів. Тому ми мусимо наполегливо вчитися у косівських албанців, у кримських татарів, в італійських китайців, французьких арабів, німецьких турків... Коли французькі націоналісти поводять себе так, як французькі араби, їх (французів) об'являють фашистами й ув'язнюють. Арабів облизують та захищають і неоманіхейська поліція, і неоманіхейські правозахисники. Українським націоналістам ніколи не дозволять на те, на що дозволяють собі кримські татари. Треба змиритися з тим, що ми завжди будемо поганими й наслідувати татар без їхнього дозволу. Наші предки вже робили подібне, коли творили пішу орду – Запорізьку січ.
Зрозуміло, моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого. Але цих інших уже біля семи мільярдів, і з кожним днем моя свобода закінчується все ближче. Правда полягає в тому, що "свобода – не право, але привілей", що більшості вона непотрібна, що для цивілізації вона небезпечна. Проте, коли людина проявляється не як унтерменш, але як особистість, вона накладає на себе жорстокі самообмеження і вимагає найширшої свободи не підкорятися нікому, вона повстає. Неоманіхеї, натомість, пропонують протилежне: ти будеш перебувати лише в отарі, але в цій отарі зможеш трахатися як хочеш. Тобто, дамо тобі анальний презерватив, але право на зброю заберемо.
Будемо відверті, "праві" далеко не ангели, але коли вони воюють з "лівими", вони напевне воюють з біснуватими.
Між Московією – домом старого сатани та Європою, де переміг сатана модерний, затиснута Україна – де панують дрібні дурнуваті біси. Надія ґрунтується на усвідомленні того, що і вони є лише знаряддям Всевишнього.
Зі свого сумбурного життєвого досвіду я виніс лише один урок: коли Бог дає нам нову можливість, Він завжди загортає її в проблему. Спасіння Він загортає в смерть. Бог подібний до нашого спаринг-партнера на рингу – відкривається для нас у ту мить, коли б'є.
Re: Відповідь: О ценностях: советских, демократических, христианских
БУЙНЫЕ ЛАТЕНТНЫЕ ГОМОСЕКСУАЛИСТЫ:
БУЙНЫЕ латентные гомосексуалисты испытывают сильное, ярко выраженное подсознательное гомосексуальное влечение, и так же сильно из-за этого страдают. Они всячески пытаются доказать самим себе, и окружающим, что они – «настоящие, стопроцентные мужчины», постоянно рассказывают о том, как они ненавидят геев (даже если их об этом никто не спрашивает).
Геи мерещатся буйным буквально везде: они пытаются распознать гомосексуалистов среди прохожих на улице, сплетничают о том, кто из знаменитостей, или из соседей может являться или является гомосексуалистом. Иногда буйные живо интересуются газетными статьями, телевизионными сюжетами о гомосексуалистах, проявляют интерес даже к гей-порно. Однако они оправдывают это тем, что «просто хотят знать врага в лицо», «просто хотят разобраться», и т.д.
В основном, все буйные латентные гомосексуалисты крайне агрессивны. Нередко они собираются в группы и охотятся на геев, или тусуются на улицах, во дворах, и громко выкрикивают оскорбления в адрес реальных или вымышленных гомосексуалистов. Избивают (а иногда и УБИВАЮТ) буйные не только, И НЕ СТОЛЬКО геев – акты садистского насилия над любыми мальчиками и мужчинами как бы ЗАМЕНЯЮТ гомофобам однополые сексуальные отношения. Но иногда буйные вступают также и в реальные гомосексуальные отношения. Однако, в отличие от обычных (НЕ латентных) геев и бисексуалов, которые ищут партнеров в основном в своей среде, и вступают с ними в добровольные сексуальные контакты, буйные удовлетворяют своё желание чаще всего путём совершения гомосексуального насилия над случайными пассивными партнёрами. Так же, как и тихие латентные гомосексуалисты, они оправдывают свои действия тем, что «под рукой не было бабы», или что их жертву «надо было опустить по понятиям».
Стремясь показать, что они «настоящие, крутые мужики», буйные нередко совершают НЕ ТОЛЬКО сексуальные преступления против представителей своего пола, но и ЛЮБЫЕ ДРУГИЕ преступления, правонарушения.
В редких случаях их поведение приобретает характер МАНИИ – буйные ПОСТОЯННО следят за реальными или предполагаемыми гомосексуалистами, тратят на это массу времени и денег, даже приобретают специальные подслушивающие и подглядывающие устройства, и т.д. Это вплотную приближает их к третьей категории латентных гомосексуалистов – МАНЬЯКАМ.
БУЙНЫЕ ЛАТЕНТНЫЕ ГОМОСЕКСУАЛИСТЫ:
БУЙНЫЕ латентные гомосексуалисты испытывают сильное, ярко выраженное подсознательное гомосексуальное влечение, и так же сильно из-за этого страдают. Они всячески пытаются доказать самим себе, и окружающим, что они – «настоящие, стопроцентные мужчины», постоянно рассказывают о том, как они ненавидят геев (даже если их об этом никто не спрашивает).
Геи мерещатся буйным буквально везде: они пытаются распознать гомосексуалистов среди прохожих на улице, сплетничают о том, кто из знаменитостей, или из соседей может являться или является гомосексуалистом. Иногда буйные живо интересуются газетными статьями, телевизионными сюжетами о гомосексуалистах, проявляют интерес даже к гей-порно. Однако они оправдывают это тем, что «просто хотят знать врага в лицо», «просто хотят разобраться», и т.д.
В основном, все буйные латентные гомосексуалисты крайне агрессивны. Нередко они собираются в группы и охотятся на геев, или тусуются на улицах, во дворах, и громко выкрикивают оскорбления в адрес реальных или вымышленных гомосексуалистов. Избивают (а иногда и УБИВАЮТ) буйные не только, И НЕ СТОЛЬКО геев – акты садистского насилия над любыми мальчиками и мужчинами как бы ЗАМЕНЯЮТ гомофобам однополые сексуальные отношения. Но иногда буйные вступают также и в реальные гомосексуальные отношения. Однако, в отличие от обычных (НЕ латентных) геев и бисексуалов, которые ищут партнеров в основном в своей среде, и вступают с ними в добровольные сексуальные контакты, буйные удовлетворяют своё желание чаще всего путём совершения гомосексуального насилия над случайными пассивными партнёрами. Так же, как и тихие латентные гомосексуалисты, они оправдывают свои действия тем, что «под рукой не было бабы», или что их жертву «надо было опустить по понятиям».
Стремясь показать, что они «настоящие, крутые мужики», буйные нередко совершают НЕ ТОЛЬКО сексуальные преступления против представителей своего пола, но и ЛЮБЫЕ ДРУГИЕ преступления, правонарушения.
В редких случаях их поведение приобретает характер МАНИИ – буйные ПОСТОЯННО следят за реальными или предполагаемыми гомосексуалистами, тратят на это массу времени и денег, даже приобретают специальные подслушивающие и подглядывающие устройства, и т.д. Это вплотную приближает их к третьей категории латентных гомосексуалистов – МАНЬЯКАМ.
Останнє редагування: