ВИРОК
ІМ’ЯМ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ
6 січня 1989 р. Червоноармійський районний народній суд м. Львова в складі: Головуючого-народного судді: Зубаревої К.П.
народних засідателів: Улицького В.З., Врецьона Я.С.
при секретарі – Бруновській Л.Е.
з участю прокурора – Дикого О.П.
та адвокатів – Лісної В.С., Гнатів М.І.
громадського захисника – Ерстенюк М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про обвинувачення
ТЯГНИБОК АНДРІЯ ЯРОСЛАВОВИЧА, 26 лютого 1973 р. н., уродженця м. Львова, громадянина СРСР, українця, виключеного із чл. ВЛКСМ, в зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, допризовника на обліку в Червоноармійському райвійськкоматі, не одруженого, не судимого, учня 9-А класу Львівської середньої школи No8, проживаючого м. Львов, вул. Васнецова 1 «а» кв. 2 – по ст. 94 КК УРСР, суд –
в с т а н о в и в:
Тягнибок А.Я., навчаючись в 9-А класі СШ-8, що по вулиці Підвальна 2, в м. Львові, 13 вересня 1988 р. о 14 год. 45 хв. переганяючись по коридору третього поверху школи з потерпілим Голод В.Я., 1973 р. н., вдарив останнього ліктем руки в область шиї справа, в результаті чого причинив значний крововилив підшкірно-жирові клітчатки, грудинно-ключично- сосцевидні м’язи навколо сонної артерії, а також в зоні /токогонної/ карадитного синуса, що привело до масивного крововиливу в головний і спинний мозг, очаговим крововиливам в тканину спинного мозку шийного відділу, і потягнуло за собою моментальну смерть.
Підсудній Тягнибок вину у вчиненому визнав частково, зокрема нанесені ліктем руки удару в область правої сторони шиї заперечуючи умисел на вбивство потерпілого Голода В.Я. та як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні показав, що з потерпілим ГОЛОД ВОЛОДЕЮ навчався в одному класі з першого класу, відносини між ними були нормальні, іноді виникали сутички, але закінчувались мирно, а в останні роки відносини були хорошими, дружніми.
Далі показав, що 13.09.88 р. після шостого уроку він відпросився за ручкою, а в послідуючому йдучи по коридору СШ-8 третього поверху, він побачив однокласника Голод В.Я., який також йшов по коридору, вони стали переганятись і він наздогнавши його у вузькому проході дверного пройому, обігнав його, і при цьому ліктем руки штовхнув його в область шиї справа та побіг дальше.
Пробігши декілька метрів, він повернувся і побачив як Голод В.Я., в місці зіткнення опускається на підлогу, він підбіг до нього, взяв на руки і відніс в кабінет, разом з іншими надав меддопомогу, проте Голод В.Я. не рухався, був блідим, очі закриті.При приїзді швидкої допомоги було виявлено , що останній помер.
У вчиненому розкаюється та заперечує умисел на вбивство потерпілого, вважає, що не міг передбачити таких наслідків від поштовху потерпілого в шию.
Крім часткового визнання вини підсудним, винність його у вчиненому стверджується слідуючими доказами, зібраними по справі.
Так потерпіла Голод М.П. показала, що її син ГОЛОД ВОЛОДЯ навчався в одному класі з підсуднім, в молодших класах син скаржився, що Тягнибок, як фізично сильніший, міг йому спричинити біль, проте в останні роки навчання, відносини між дітьми нормалізувались, Тягнибок приходив до них додому, нарікань від сина на нього не було. 13.09.88 р. син у веселому настрої пішов в школу, біля 14 год. прибігав до дому за спортивним інвентарем, а біля 15 год. їй стало відомо, що з сином сталася біда. Прибувши в школу вона від Тягнибока дізналася, що ганяючись по коридору третього поверху, Тягнибок вштовхнув сина в шию, від чого той став присідати на підлогу, синові надавалась допомога, проте врятувати його не вдалося. Покликається, що на передодні син не скаржився на стан здоров’я, жодних пошкоджень на ньому не бачила.
Свідки Возничак О.Д., Кузьмінська, Грищишин показали, що є викладачами СШ-8, де навчалися Голод і Тягнибок, між хлопцями буди нормальні відносини, жодної ворожнечі між ними не було. 13.09.88 р. о 14 год. 40 хв. Тягнибок вийшов з приміщення класу за ручкою, а через декілька хвилин заніс на руках в клас географії Голода Володю, який був без ознак життя. Зі слів Тягнибока знають, що обидва переганялися по коридору і у вузькому проході коридору Тягнибок, обганяючи Голода В.Я., штовхнув ліктем в шию, після чого той став сповзати на підлогу.
Свідок Богуцька показала, що 13.09.88р. о 14 год. 45 хв. вона вийшла в коридор третього поверху і побачила, як Тягнибок намагався підняти на руки Голода, вона зробила їм зауваження, думаючи що хлопці шуткують, однак через декілька хвилин взнала, що Голоду погано.
Крім підсудного і потерпілого нікого більше в коридорі не було.
Свідки Кондрак, Юрковська показали, що 13.09.88 р. коли вони знаходились на третьому поверсі СШ-8 то почули якийсь біг, а потім побачили, як Тягнибок несе на плечі Голода. Крім їх обох нікого більше в коридорі не бачили.
Свідки Адамович, Ядах, Бойко, Дульна показали, що є однокласниками підсудного і потерпілого, між хлопцями іноді виникали інциденти, але такі закінчувались мирно, останній рік відносини між ними взагалі були добрими, хоча підсудний фізично розвинутий і інколи міг зачепити когось із однокласників. 13.09.1988 р. після 6-го уроку вони займалися організаційними питаннями, Тягнибок вийшов із класу за ручкою, через декілька хвилин їм стало відомо, що з Голодом погано. Від Тягнибока взнали, що останній, переганяючись по коридору з Голодом, зачепив його по шиї, що привело до смерті Голода. Ніколи не чули, щоб Тягнибок висловлював погрози розправою Голоду, а навпаки, вони разом займалися обладнанням спортклубу.
Із протоколу огляду місця події від 19.09.1988 р., протоколу відтворення обстановки від 4.10.1988 р. з участю підсудного видно, як саме і при яких обставинах підсудний вдарив потерпілого Голода в область шиї справа та в якому місці йому стало погано. Як видно із заключень судово-медичних експертиз No 690/88, 886/88, 149/а.с. 28-39, т.1/, судово- психологічної експертизи та заключення експерта на судовому засіданні, саме смертьпотерпілого Голода наступила від удару в область шиї справа, куди як показав
підсудній, він вдарив його ліктем, та саме ця травма знаходиться в прямому
причинному зв’язку з наступленням смерті Голода і при одержаних
пошкодженнях: субарахноїдальному крововиливі з проривом крові в
жолудочки головного мозгу, які малися у потерпілого, смерть наступає дуже
скоро, майже моментально, що виключає можливість руху потерпілим та
удару при падінні об дверну ручку. Крім того як видно із протоколу відтворення,
підсудний сам вказує місце зіткнення з потерпілим та сповзання його на підлогу, яке на не великій відстані знаходиться від дверної ручки.
Отже винність підсудного Тягнибок у вчиненому доведена повністю.
Органами попереднього слідства дії підсудного кваліфіковано по ст. 94 КК УРСР, як вмисне вбивство, проте суд вважає, що таке не знайшло свого ствердження в судовому засіданні і їх слід перекваліфікувати на ст. 98 КК УРСР, оскільки підсудний, наносячи удар потерпілому, не передбачав можливості наступлення смерті від своїх дій, однак повинен був і міг їх передбачити.
Призначаючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, особу винного.
Суд враховує, що Тягнибок вперше притягається до відповідальності, у вчиненому розкаюється, позитивно характеризується за місцем навчання і проживання, вчинив злочин в 15-річному віці і в даний час навчається в 9-му класі, а також думку педколективу СШ-8 та учнів і вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, однак з застосуванням ст. 46-І КК УРСР тобто з відстрочкою виконання вироку.
Цивільний позов задоволити. Керуючись ст. 323, 324 КПК УРСР, суд –
П Р И Г О В О Р И В:
ТЯГНИБОК АНДРІЯ ЯРОСЛАВОВИЧА визнати винним по ст. 98 КК УРСР та призначити три роки позбавлення волі. Застосувати до Тягнибок А.Я. ст. 46-І КК УРСР та надати відстрочку у виконанні вироку строком на два роки. Зобов’язати Тягнибок А.Я. без відома органів внутрішніх справ не міняти місця навчання та проживання, поклавши обов’язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи на педколектив СШ-8 м. Львова та інспекцію в справах неповнолітніх району.
Стягнути з законного представника неповнолітнього Тягнибок А.Я. – матері ТЯГНИБОК БОГДАНИ АРТЕМІВНИ в користь потерпілої Голод М.П. – 100 крб.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому Тягнибок А.Я. залишити попередню – підписку про невиїзд і строк відбуття покарання рахувати з часу вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскарженим до Львівського обласного суду протягом 7-ми діб з дня оголошення для учасників процесу і для засудженого.
) более подходит стае первобытных.
