Я пишу стихи....

[изнанка любви]

чому, коли я лежу у тебе на грудях,
в мені таке відчуття музею.
великого приміщення з високими стелями.
і моє тіло цілком невагоме.
аж поки, не осягаю серце, -
воно п*ятитонне.
чому, коли я лежу у тебе на руці,
в мені таке відчуття жінки-богині,
я - ідол твоєї довіри.
я - скло, через яке ти бачиш світ.
чому, коли я лежу у тебе на животі,
у мене щастям вскипає живіт.
у мене з усіх клітин - тепло.
чому раніше тебе не було?

 

[dron_01]

не спрашивай меня какой сегодня день
я буду врать тебе, что снова понедельник
и ты ещё со мной, твои на стенах тени
и мы лежим и нам идти куда-то лень
рисуешь города, выводишь вихри улиц
нас связывешь, тише, скрипят от злости спицы
а в памяти они, она и он, их лица
фол. ночь ударом в пах уложит молча ниц
здесь каждый за себя, меня не трожь за руку
не говори. я слов, не слышу, только стук
и колет под ребром и давит. прах и пух
терпи, такой ценой мы купим эти звуки
ты снова там, где я не буду никогда
я снова здесь, где ты была и больше нет
взлетает в небо дым с ментолом сигареты
и в клочья разбивается о плиты потолка

 

[Псих]

не спрашивай меня какой сегодня день
я буду врать тебе, что снова понедельник
и ты ещё со мной, твои на стенах тени
и мы лежим и нам идти куда-то лень
рисуешь города, выводишь вихри улиц
........................

Оч хорошо! Форма понравилась сильно
З.Ы. Давненько тебя тут не было

 

[crazy~cat]

Розкраду тебе на посмішки й обійми,
Роздарую всьому світу твої вірші.
І в тобою недописаній картині
Розрізню об'єм римованої тиші.

Розкладу дитячі мрії по кишенях,
Розпланую перший крок у неминуче.
І в тобою не відстріляних мішенях
Роздивлюсь уламки спогадів болючих.

Розділю твої тривоги навпіл. Годі!
Розжену не дощ і хмари - тільки пам'ять.
І в тобою вже підписаній угоді
Розпишуся замість того, хто злукавить.

(12.10.2012)

 

[kata]

Пока не пишу. Но наблюдая за всей этой поэтикой, думаю, начну. Спасибо огромное за настроение...

 

[dron_01]

Оч хорошо! Форма понравилась сильно
З.Ы. Давненько тебя тут не было

да, что-то как-то давно не заходил) спасибо)

 

[изнанка любви]

сонце заходить о вісімнадцятій.
я засинаю о першій.
компліментами розбещена.
я - твоє вето, я - твоя ресторація.
сонце найвище о півдні,
найнижче, коли ночі.
ти знаєш, як тебе хочу.
твої руки, твою силу,
твої очі.
сонце найширше влітку,
найвужче - зимою,
коли дивишся на нього
і в очах засвічено.
ще від цього ніхто не помирав,
але я починаю сліпнути.
сонце заходить о сімнадцятій
сорок три.
я засинаю іще пізніше.
я сьогодні в собі найліпша.
я для тебе,
а для мене - ти.

 

[crazy~cat]

Півроку безсоння, півночі безсмертя.
Душа в лабіринті піввіку самотності.
У серці безодня - жорстока, відверта!
І спогади, вкриті іржею безбожності.

(23.10.2012)

 

[изнанка любви]

в мене стягуються ребра,
я перестаю дихати.
я свою важливість закреслюю.
коли ти ось так на мене дивишся.
коли ти ось так тягнеш мене за вени.
коли ти ось так за мною скучив.
як наче руки твоєї жінки давно
обдають тебе льодом.
як наче її поцілунки тебе
катують і мучать.
і в горлі від неї не сохне.
я перестаю дихати,
коли ти мене слухаєш,
як французьке радіо.
коли, як минулого разу,
у мене на кухні їси сир, п*єш каву.
а мій голос все те присмачує.
в мене зменшується серце,
до розмірів зім*ятого паперу.
я перестаю дихати.
я п*ю келих за келихом.
коли ти ось так на мене дивишся.
коли ти ось так тягнеш мої сухожилля
ти не п*єш зі мною, але теж хмелієш.
і перестаєш дихати.
в мене згортається кров
у веніолах,
я відчуваю себе меншою нанометра,
але більшою за планету.
це від того, що ти так на мене дивишся,
як півроку назад на іншу дивився.
і цей погляд мене дещо кривдить,
бо не дає повноцінно дихати.

 

[crazy~cat]

Піду босоніж аж до сходу сонця,
Дарма що вкриють слід криваві роси!
Лютує заметіль в гірчичних косах,
Та ще надія жевріє на донці
Життя, що геть розтрачено на досвід.

Піду босоніж - хай земля здригнеться,
Моєї люті так і не пізнавши.
Твого гіркого хмелю скуштувавши,
Не встояла душа моя фортеця -
Вкриваю пам`ять квітами-канзаши.

Піду босоніж... Грудень на порозі:
Всипає шлях знеціненним камінням.
Кому свічки, кому тепло каміну,
Мені ж - аби не сталося в дорозі
Лихого вітру в неприкриту спину...

(09.11.2012)