Капіталізм в Україні

тов.Черный

анархист
Як народжувався капіталізм

Прийшовши до влади, Партія регіонів оголосила про початок реформ чи не всіх сфер суспільного життя. Були запропоновані реформи в царині трудових та земельних відносин, пенсій, податків, комунальних послуг, освіти, медицини і, навіть статусу житла громадян.

Втім, сьогоднішній уряд не оригінальний у своєму реформаторстві. Ринкові реформи безперервно тривають в Україні вже два десятиліття, за всіх президентів та всіх різнокольорових голів уряду.

Зміст цих реформ – у зосередженні власності та фінансових потоків у руках великого капіталу, суспільного прошарку, який з’явився у "лихі 90-ті", і з тих часів опанував політичну й економічну владу в країні.

І ці реформи не зупиняться, доки в Україні розвиватиметься капіталізм.

Сучасне українське реформаторство неможливо звести лише до волі уряду та вимог Міжнародного валютного фонду. Щоб зрозуміти його причини і наслідки, має сенс розглянути процес розвитку капіталізму, появу соціальних протиріч і соціального протистояння в Україні.

Початок українського капіталізму

Вже всередині радянської системи існували соціальні протиріччя, які й призвели до її розвалу. На її уламках постала нова система, фаворитом якої став великий капітал. Він виріс ще з кінця радянських часів – з червоних директорів, партійних та комсомольських функціонерів, цеховиків.

Рамки старої системи стали занадто тісними для реалізації їхніх інтересів. Добре ілюструє еволюцію тих соціальних груп радянської системи у новітню буржуазію біографія Сергія Тигіпка, члена ЦК ЛКСМУ, ЦК КПУ, згодом – приватного банкіра, а нині – віце-прем’єра українського уряду.

Отже, зародки капіталізму містилися ще у радянській Системі.

Перша хвиля реформ

Саме новоявлена буржуазія найбільше скористалася з економічних та політичних змін на межі 80-90-тих років, хоч рушіями тих змін були інші – робітники, студентство й інтелігенція.

Метою нового правлячого класу був перехід у приватні руки власності, яка до того вважалася загальнонародною, та коштів, які знаходилися в руках громадян.

Це і стало змістом першої хвилі ринкових реформ, реалізованої першими українськими урядами, зокрема через ваучерну приватизацію та трасти. Відібрана у українців за безцінь власність стала економічною основою українського капіталізму.

Перша хвиля ринкових реформ була нічим іншим, як експропріацією власності та фінансів, тобто експропріацією всього того, що стало в нових умовах капіталом. Ця хвиля тривала до середини 90-тих років і призвела до початкового накопичення капіталу в руках новонародженого класу.

Друга хвиля реформ

Дальший розвиток українського капіталізму, прагнення збільшити норму прибутку та конкуренція всередині нового правлячого класу, а, головне, відсутність законодавчих меж для накопичення капіталу, призвели до другої хвилі ринкових реформ, зміст якої полягав у монополізації цілих галузей економіки в руках небагатьох олігархів.

Монополія є одним із найважливіших методів отримання надприбутків. І сьогодні металургійна галузь практично контролюється компаніями, пов’язаними з Ахметовим, ринок авіаперевезень – з Коломойським, виробництво міндобрив – з Фірташем. Обленерго, горно-збагачувальні та нафтопереробні комбінати поділені між компаніями кількох капіталістів.

Монополізація призвела до невиправданого зростання внутрішніх цін на газ, бензин, електроенергію, залізну руду. І створила механізм вилучення коштів українців на користь олігархату.

Ця хвиля – хвиля монополізації – була найвищою за часів Кучми, проте вона тривала і за помаранчевих часів.

Монополізація влади

Такого стану речей можна було досягнути лише за умови співпраці великого капіталу з державною владою (ця співпраця і є суттю олігархії). І така ситуація відтворювалася в Україні як за часів Кучми, так і за "помаранчевих", так і тепер, за "біло-синіх".

Олігархи були і є серед спонсорів ПР, БЮТ, "Нашої України" і навіть КПУ. Часто вони "розкладають яйця" в різні кошики і підтримують кілька політичних сил, нерідко публічно ворогуючих між собою.

Таким чином, олігархи монополізували не лише українську економіку, але й ринок політичних партій та державну владу. Капітал приватизував і вибори в Україні, бо законодавство про партії та вибори влаштоване таким чином, що, незалежно від виборчих програм, перемагають представники великого капіталу, помаранчевого чи біло-синього – байдуже.

Інші соціальні групи в українському парламенті практично не представлені.

Соціальне розшарування

В результаті з’явилося соціальна прірва між невеликим числом "верхів", які реалізовують свої соціальні інтереси у новій системі, та "низами" – абсолютною більшістю українців, які свої соціальні інтереси реалізувати не можуть.

Якщо верхівка державного апарату та група олігархів — правлячий клас в Україні, то інші соціальні групи — від найманих робітників до середньої руки підприємців — не можуть бути задоволені таким станом речей.

Останні, зокрема, не витримують конкуренції великих капіталів, поєднаних із силою державного механізму, банкрутують або йдуть під "дах" тих же олігархічних структур.

Їхній соціальний інтерес полягає у заміні державно-монополістичного ринку на класичний ринок із вільним розподілом ресурсів, вільним доступом до кредитів, чітко встановленими правилами гри.

Наймані ж робітники, селяни, пенсіонери та інтелігенція, службовці, дрібні підприємці, кваліфіковані робітники, прагнуть або ліквідації ринкових відносин як таких, або соціального ринку — з соціальними гарантіями, з власною участю в розподілі прибутків.

Політичний устрій

Політичною системою, притаманною олігархічному капіталізмові, є режим президентської республіки. Саме авторитарний режим найкраще забезпечує надприбутки наближеним до влади капіталістам і через придушення громадянських прав забезпечує їх захист від соціальних потрясінь.

Так є в Україні, Росії, Грузії, Узбекистані та низці інших пострадянських країн.

Натомість інтерес соціальних низів, можливо, не до кінця ними усвідомлений, полягає у демократичному устрої, який забезпечить їх представництво у законодавчій та виконавчій владі, а, отже, і представництво їх соціальних інтересів. В устрої, який гарантуватиме громадянські права.

Розширення ринкових відносин

Капіталові, утвореному наприкінці 90-тих-початку 00-тих, залишились лише ті галузі, які ще не були опановані олігархами. Таким чином комерціалізується освіта, медицина, громадський транспорт, комунальні послуги.

За рахунок цього галузей, не включених у ринкові відносини, практично не залишилось. І станом на сьогодні соціальну державу в Україні практично цілком демонтовано.

Втім, тенденція розвитку українського капіталізму полягає в тому, що й ці нові ринкові галузі швидкими темпами монополізуються.

Периферійний капіталізм

Сучасний український капіталізм виник як периферійний капіталізм. Західні корпорації розглядали Україну (і весь пострадянський простір) як новий ринок збуту. Товари, попит на які на Заході вже стабілізувався на мінімальному рівні, можна було з великою рентабельністю збути тут.

Для цього треба було лише просунути нові, нав’язані через рекламу, потреби, про це дуже вдало написав Пєлєвін у "Generation П".

Ще однією функцією українського капіталізму, як і будь-якого периферійного, є імпорт криз, які періодично трясуть світову капіталістичну систему. Ці кризи, такі як "велика депресія" та "азіатсько-тихоокеанська криза", є невід’ємною рисою капіталізму.

України кризи перевиробництва і перенакопичення безпосередньо торкнулися 1998-го і 2008-09 років. І ще торкатимуться – відчуємо на собі ще не одне цунамі у акваторії світової системи капіталізму.

Окрім того, периферія з дешевою робочою силою і з дешевим, за рахунок дешевих природних ресурсів та відсутності екологічного захисту, виробництвом потрібна центральному капіталізмові для того, аби забезпечити стабільний рівень життя своїм найманим робітникам і при цьому не зменшити власну норму прибутку.

Таку периферію на початку 90-тих світовий капітал відкрив в Україні.

Український капіталізм в системі світового капіталізму

Поки що інтереси великого українського капіталу співпадають з інтересами капіталу центрального. Українські олігархи зацікавлені у економічних відносинах із Заходом через необхідність збуту, наприклад, продукції металургійної та хімічної промисловості, яка приносить чималі прибутки.

Західний капіталізм зацікавлений у збуті своїх товарів та експорті інвестицій і, відповідно, криз. А разом вони зацікавлені у здешевленні робочої сили в Україні, що дозволить їм зберегти норму прибутку.

Інструменти МВФ та СОТ є інструментами зовнішнього регулювання щодо українського капіталізму. Як кредити МВФ, так і регулювання світового ринку в межах СОТ (умови СОТ вже загрожують існуванню українського сільського господарства як такого, уніфікуючи його до потреб західного ринку), покликані вирішити кілька питань.

Зокрема, забезпечити повернення зовнішнього боргу, на це дають нові кредити, та зробити Україну інвестиційно привабливою для центрального капіталу.

Інвестиційна привабливість – це такі умови для вкладання капіталу, які дають найвищу норму прибутку інвесторам.

Монетаризм

Тому умовами при наданні кредитів МВФ, як правило, є монетаристська політика, яку центральний капітал нав’язує країні боржнику, та зменшення соціальних виплат і здешевлення робочої сили. А також тотальна приватизація промисловості та землі.

Щодо країн 3-го світу, до яких належить і Україна, така політика не раз показала свою руйнівну силу. Саме монетаристська політика місцевих урядів призвела до грудневої революції 2001-го в Аргентині та до сучасних соціальних протестів у Греції.

Натомість політика стимулювання виробництва через стимулювання попиту, в тому числі й через соціальні виплати, показала свої позитивні результати у багатьох країнах, що розвиваються.

Загалом центральний капіталізм, у країнах якого концентрується світовий капітал, не прагне розвивати периферію і часто зацікавлений у збереженні там відсталих соціальних відносин, аж до феодальних.

Часто це співпадає з інтересами правлячих еліт країн периферії: прибутками від експлуатації периферійних аборигенів користуються і ті, й інші.
 

тов.Черный

анархист
Капіталізм по-українському і пенсійна реформа

На перших етапах капіталістичного розвитку Україна була для капіталу, як національного, так і центрального, свого роду цілиною, яка попервах родить великі врожаї – норма прибутку зашкалювала.

Але за законами капіталізму, норма прибутку з часом падає. Все, що можна було отримати у часи початкової експропріації українців та в часи монополізації, практично вичерпано.

Перестав приносити шалені прибутки і збут товарів штибу "Юппі". І у капіталу, вітчизняного та західного, є два шляхи зберегти свої надприбутки, які вони збирають з України.

Перший – створення нових галузей і модернізація виробництва. Другий – здешевлення робочої сили і зменшення соціальних виплат.

Вибір шляху

Перший шлях – не для української буржуазії. Розширювати внутрішній ринок важко, бо приватизовано і комерціалізовано практично все. Окрім того, інтерес приватного власника полягає не у модернізації економіки чи підвищенні добробуту, а виключно у отриманні прибутку.

В умовах монополізму тим паче немає сенсу покращувати будь-які показники товарів, окрім цінових.

Отже, для українського капіталу залишається лише другий шлях. Шлях, характерний для країн периферійного капіталізму – підвищення норми прибутку не за рахунок модернізації, створення нових галузей, нових ринків збуту (бо Україна – не імперська країна, а її зовнішньо-економічні відносини обмежені нормами СОТ та іншими умовами зовнішнього капіталізму), а за рахунок збільшення норми експлуатації.

Третя хвиля реформ

Змістом сучасної, третьої хвилі цих перетворень, є здешевлення робочої сили, зменшення соціальних виплат, приватизація продуктивної землі та приватизація всього того, що ще залишилося у державній власності.

Результатом має стати збереження і, навіть, збільшення норми прибутку капіталу в Україні. Саме такий шлях диктує Україні й центральний капітал в особі МВФ.

У ході своїх реформ уряд запропонував низку законопроектів. Один з них – Податковий кодекс – зменшує податки для підприємств великого капіталу. Натомість збільшує податковий тягар для дрібних підприємців – "єдиноподатників", учорашніх промислових робітників та бюджетників.

Послідовне запровадження цього кодексу призведе до монополізації великим капіталом ринків торгівлі та послуг. У той же час велика частка "єдиноподатників" поповнить резервну армію праці, необхідну капіталові для створення ринку робочої сили і, отже, зменшення ціни цієї робочої сили.

Другий законопроект – Трудового кодексу – надає власникам надзвичайні можливості щодо експлуатації робітників. Ще один проект – Житлового кодексу – усуває правові перепони для діяльності великих фірм-забудовників.

А фактичне запровадження, через постанови Кабміну та місцевих державних адміністрацій, платної освіти та медицини, підвищення комунальних тарифів одночасно з приватизацією комунальних підприємств, призведе до зростання прибутків новітніх бізнесменів та до зубожіння мільйонів українських громадян.

Пенсійна реформа

Головний зміст пенсійної реформи полягає у зменшенні суми пенсійних виплат українцям. Ця сума зменшиться внаслідок зменшення кількості пенсіонерів через збільшення пенсійного віку та зменшення середньої пенсії на 200-250 гривень щомісячно через збільшення страхового віку та нові формули розрахунку середніх зарплат.

Зекономлена сума – у кілька мільярдів щорічно – може бути інвестована, або й просто вилучена, наприклад, через систему державних закупівель, у наближені до уряду приватні підприємства.

Передбачений пенсійною реформою накопичувальний внесок розміром у 7% заробітної плати робітника, яким за 2 роки розпоряджатимуться приватні пенсійні фонди, фактично створює нову сферу фінансової діяльності, в якій капітал отримуватиме нові прибутки.

Збільшення пенсійного віку також призведе до росту безробіття, адже молодь отримуватиме менше пропозицій робочих місць. Втім, найбільше безробіття торкнеться людей літнього віку, особливо жінок, старших 50-ти. І, не маючи офіційної роботи протягом кількох років перед своїм 60-літтям, вони отримуватимуть мінімальну пенсію.

Український капітал не хоче ділитися своїми прибутками з робітниками й пенсіонерами, які й створюють чи створювали ці прибутки, заради вирішення пенсійної проблеми, яка справді досить гостро постала останніми роками. Український капітал хоче вирішити цю проблему за рахунок самих робітників і пенсіонерів.

Соціальні протести

Втім, ті соціальні групи українців, які втрачають від ринкових реформ, протягом 2010-го і початку 2011-го активно опиралися політиці уряду. Абсолютна більшість протестів цього періоду носила соціальний характер і не була пов’язана з буржуазною політичною опозицією.

Українці зрозуміли, що БЮТ і НУНС – такі ж представники великого капіталу, як і ПР, що з успіхом було продемонстровано під час "помаранчевої" п’ятирічки. У багатьох випадках протестанти просили опозиціонерів не турбуватися, не приходити і не очолювати їх.

Показово, що влітку 2010-го страйкували робітники Полтавського горно-збагачувального комбінату, контрольованому представником фракції БЮТ Жеваго.

Широкі соціальні протести в Україні виникали й до того. Наприклад, рух "Україна без Кучми", де вперше було артикульовано не заміну одного президента на іншого, а зміну системи соціальних, економічних та політичних відносин.

Соціальні протиріччя, які розвиваються разом з розвитком капіталізму, мають вилитись у соціальну революцію. Бо пружину соціальних протиріч не можна безкінечно стискати ринковими реформами. Пружина рано чи пізно випростається. І, здається, Україна вже завагітніла революцією.

Низи не хочуть, а верхи не можуть

Практично всі останні соціальні виступи українців досягнули певного успіху. Студенти домоглися скасування урядової постанови про платні послуги у вишах, Податковий кодекс хоч і був ухвалений, але у дещо пом’якшеному вигляді. А прийняття закону про вищу освіту, Трудового і Житлового кодексів та законопроекту, який обмежував свободу зібрань, перенесено на невизначений час.

"Верхи" бояться соціальних протестів. "Низи" почали усвідомлювати свої соціальні інтереси, а не йти стрункими лавами з вимогами коронувати чергового доброго царя.

Але поки що маємо розрізнені виступи різних соціальних груп зі своїми вимогами. І лише коли рухи студентів, робітників, селян та дрібних підприємців зіллються в єдиний соціальний рух, можна буде сподіватися на соціальні зміни в Україні.

Пенсійна реформа як соціальний Рубікон

Досі в Україні існувала певна рівновага. "Верхи" протягом півтора року влади ПР не змогли повною мірою провести необхідні їм реформи, але й "низи" не змогли припинити реформаторський зуд урядовців. Сьогодні настав вирішальний момент і терези мають схилитися на той чи інший бік.

Якщо на ухвалену пенсійну реформу влада не отримає адекватної відповіді, не зіткнеться з хвилею соціальних протестів, буде відкрито двері для продажу землі, впровадження Трудового й Житлового кодексів, "вдосконалення" кодексу податкового, комерціалізації освіти й медицини, росту комунальних виплат, наступу на громадянські права та для зміцнення авторитаризму.

Але, якщо урядові вдасться провести задумані реформи, вони дадуть потрібний капіталові результат лише протягом обмеженого часу. Після цього для правлячого класу постане потреба нового підвищення норми прибутку, а для "низів" – потреба соціальної революції.

Соціальний рух

Якщо логіка розвитку капіталізму в Україні полягає у все нових і нових ринкових реформах заради збільшення прибутків, то логіка розвитку соціальних протиріч в Україні полягає у об’єднаному соціальному опорі цим реформам заради виживання.

Своїм прагненням до надприбутків український капітал неминуче породжує соціальний протест, який рано чи пізно має змести соціальну, економічну й політичну владу великого капіталу.

Отже, сьогодні як ніколи актуальним є об’єднання задля спільних дій громадських організацій, які проявили себе під час соціальних протестів 2010-го. Позитивна програма такого соціального руху випливає з інтересів "низів".

Це програма не ринкових реформ в інтересах капіталу, а соціальних – в інтересах більшості українців. Це програма не збільшення норми прибутку за рахунок збільшення норми експлуатації, а програма перерозподілу олігархічних надприбутків на користь соціальних потреб українців.

Програма соціального руху передбачає здійснення низки кроків. Йдеться, насамперед, про:

Припинення "реформаторства", тобто відкликання законопроектів, які наступають на соціальні й громадянські права українців.

Перерозподіл капіталістичних надприбутків, зокрема, через прогресивне оподаткування, на користь соціальних виплат, зарплат і пенсій.

Проведення демонополізації ринку.

Стимулювання виробництва через стимулювання соціального попиту.

Повернення стратегічних та рентабельних підприємств у загальнонародну власність.

Встановлення парламентської республіки, демократизацію виборчого законодавства та законодавства про громадянські права.

Максимальна передача владних повноважень з київського центру до органів місцевого самоврядування.

Але це є програма – мінімум, яку потрібно реалізувати зараз.

Програма максимум – соціальна революція в Україні.
 

Nahrapov

Буржуй и учёный
т.Чёрный! Не наводи тень на плетень, не сей смуту в душе трудолюбивого и свободолюбивого українського народа. Не дуй (извиняюсь) против ветра, понимаешь. Всё равно наш прогрессивный энергичный класс, наша буржуазия не отдаст с таким трудом завоёванных позиций. И мы не допустим никаких "социальных революций", понимаешь, которые призваны понизить материальный уровень жизни нашего класса, наших семей, наших детишек.
Как бы ты этого ни хотел, как бы ни хотел поднять народ на борьбу с нами, українськими буржуями, он, народ. не пойдёт за вами. И он уже это неоднократно доказал, заполняя избирательные бюллетени. Так шо ваши не пляшут. Пляшу - наши!
И вообще, я б тебя на месте админа забанил бы, понимаешь.
 

Nahrapov

Буржуй и учёный
Что нужно для торжества зла - чтобы хорошие люди ничего не делали. А делать всё равно начнут.
Ну, чого ты, Тигр, такой сегодня агрессивный, понимаешь.
Я ж неоднократно намекал, шо народ наш український - на нашей, буржуйской стороне, и это своё доброе отношение к нам, торгашам всех калибров, он неоднократно и с нарастающей силой доказывал на всіляких выборах. Зачем же идёшь против своего народа, дорогой, ...... против ветра, понимаешь?
Так шо хорошие люди "Делают"! И делают очень много: они трудятся на наших заводах, учат детишек в наших частных школах, добывают уголёк на наших частных шахтах, управляют нашими частными автомобилями и комбайнами, продают лекарства в наших частных аптеках, кормят таких, как ты, в наших частных ресторанах, торгуют нашим товаром в наших палатках и т.д., и т.п. И никто из них ещё не умер от голода и непосильного труда. Согласись.
Посему рекомендую тебе пересмотреть своё мировоззрение, понимаешь, и зауважать честных представителей нашего буржуйского, капиталистического класса. Иначе наклею на тебя ярлык коммуняки, понимаешь, что вряд ли тебя украсит.
 

тов.Черный

анархист
Я думаю, что времена капитализма, господ/панов Нахраповых и прочей буржуазной сволочи подходит к концу.
 

Nahrapov

Буржуй и учёный
Я думаю, что времена капитализма, господ/панов Нахраповых и прочей буржуазной сволочи подходит к концу.
Думай, дорогой. Думать не вредно и не зазорно, понимаешь. Ты уже 20 лет "думаешь". "Думай" ещё 20. А мы тем временем укрепляем наши ряды, прибираем к рукам власть, воспитываем народ в нашем, буржуазном духе, понимаешь. И мысли у нас не Чёрные, как у тебя, а самые шо ни на есть Светлые, понимаешь. С нами - народ! Народ - за буржуазию у власти! Ваши не пляшут!
Движение Буржуазии бессмертно, как стремление человечества к Свободе!
 

тов.Черный

анархист
Для тих, хто досі вважає що держава піклується про інтереси громадян, приймає закони для покращення життя, та інші дурниці. То досидь цікавий законопроект був зареєстрований у вівторок у Верховній Раді, що передбачає зниження мита на катери і дорогі легкові автомобілі.

Проект закону № 9042 "Про внесення змін до митного тарифу України" передбачає зниження з 1 січня 2012 року ставок ввізного мита на легкові автомобілі об'ємом двигуна понад 3 тис. см. куб. і автокаравани (від 1,5 тис. до 3 тис. см.куб.).

Для цієї категорії зниження у разі затвердження законопроекту складе з 7% до 6% від митної вартості. Для морських катерів мито зменшиться з 8,5% до 8%, передає.

Основна мета прийняття законопроекту - приведення ставок імпортних мит у відповідність із зобов'язаннями України, які були взяті при вступі країни до СОТ в 2008 році.
 

тов.Черный

анархист
Nahrapov в свое время революционные матросы скандировали: "Ешь ананасы, рябчиков жуй - день твой последний приходит буржуй!"
 

тов.Черный

анархист
Для тех наивных, которые еще верят буржуазным политиканам, их обещаниям и программам, что при помощи выборов можно изменить жизнь – Высший административный суд Украины, дает четкое разъяснение по этому поводу: в начале июля в ВАСУ поступил иск против Президента Виктора Януковича в связи с «бездеятельностью главы государства при выполнении своих предвыборных обещаний».
ВАСУ в своем решении отмечает, что в соответствии с законодательством предвыборная программа кандидата на пост Президента Украины является средством агитации и не является законодательным актом. При этом она может осуществляться в любой форме и любыми средствами, не противоречащими Конституции Украины и законам Украины.
Поскольку программа является средством предвыборной агитации, то ее целью является формирование воли избирателей голосовать за кандидата и ничего более.
 
Зверху