НЕ ЗАБИРАЙ МОГО ТЕПЛА...
Там, де щастям було все налите,
Де любов між людьми панувала,
Серце ніжне і світу відкрите,
Королева зимою скувала.
Сонця промінь його не торкнеться,
І страждає, байдужим лишає.
Клич – не клич – воно не озветься,
Бо тепла більше в серці немає...
І розносяться холодні вітри,
І благають замерзлі вуста:
Не забирай мого тепла,
Королево снігова.
Де все снігом і кригою вкрите,
Від морозу земля завмирає,
Там обличчя сльозами умите,
То Зими королева страждає...
Промінь сонця її не торкнеться,
Ніжний погляд її обминає.
Клич – не клич – вона не озветься, –
В її серці любові немає.
Н.Забродська