Росія і Грузія: війна за неофіційні офшори?
Час публікації: 16 липень 2008 г., 20:08
Конфронтація Грузії і Росії набула характеру передвоєнної ситуації. Росія перекидає до зони конфлікту з'єднання Псковської дивізії. Грузія відкликає свого посла з Росії. Саакашвілі виступає на «пінчуковському» форумі в Ялті із заявою, що Грузія не хоче війни. Рада безпеки ООН 21 липня збирає спеціальне засідання, а російські правозахисники — підписи проти війни Росії з Грузією. Вчора почалися грузино-американські військові навчання «Миттєва відповідь-2008», в яких беруть участь військові з Вірменії, Азербайджану і України(!). Одночасно з цим почалися військові навчання «Кавказ-2008» у Північно-кавказському військовому окрузі. За словами помічника головкома Сухопутних військ, полковника Ігоря Конашенкова, в них бере участь до 8 тисяч осіб. Нарешті, найсенсаційнішу заяву зробив президент Південної Осетії Едуард Кокойти. За його словами, на 18.00 8 липня було призначено початок військової операції збройних сил Грузії проти Південної Осетії.
Ми не дарма згадали про Осетію. Саме останнє загострення взаємин між Грузією і Росією примусило багатьох задуматися про реальну роль, яку грають сьогодні бунтівні грузинські автономії — Абхазія та Південна Осетія. Відкинувши всіляке пропагандистське лушпиння про «право народів на самоврядування», слід визнати, що й Абхазія, й Південна Осетія в нинішньому вигляді живі тому, що їх існування дуже багатьом вигідно. Фактично ці території перетворилися на гігантські офшорні зони, через які відмиваються колосальні капітали, зокрема деякими близькими до Кремля олігархічними групами.
За контроль над абхазьким і південно-осетинським тіньовими офшорами вже давно йде неабияка боротьба: одні угрупування відлучаються від годівниці, інші, навпаки, до неї присмоктуються. Причому, «ротація кураторів» абхазького офшору відбувається паралельно зі змінами в переліку «наближених» і «опальних» олігархів. Так свого часу через Абхазію великі торби прокручував Михайло Ходорковській. І на свою біду не завжди ділився з певними «відповідальними товаришами» у Кремлі. В результаті Мишко шиє рукавички у в'язниці, а контроль над абхазькими офшорами перейшов до інших людей.
Зокрема голови МНС Сергія Шойгу (сім'я якого поріднилася з абхазьким лідером Сергієм Багапшем) і відомого «енергетика і приватизатора» Анатолія Чубайса. Частково має стосунок до фінансових потоків через Абхазію і московський мер Лужков. Звичайно ж, приваблює олігархів до Абхазії в першу чергу потенційно наддорога курортна нерухомість, яка в перспективі коштуватиме не менше, ніж у Сочі, де ціни вже наздогнали і перегнали московські. Правда, є одна проблемка — грузинський уряд обіцяє експропріювати всю власність «московських товаришів», тільки-но отримає владу над Абхазією, і з погляду міжнародного права зробить абсолютно правильно.
Отже, «здати» Абхазію Грузії для Лужкова і Шойгу означає втратити майбутні мільйони, якщо не мільярди «курортних доларів». І тому ті, хто має в Абхазії «хатинки», робитимуть все, щоб не повертати цю територію під юрисдикцію Грузії. Оголошення Сочі столицею майбутньої Зимової Олімпіади різко підвищило цінність абхазької «чорної дірки». Адже зрозуміло, що на підготовку до Олімпіади виділені мільярди бюджетних грошей, а «заховати кінці» в Росії досить важко. Всеж-таки в контрольно-ревізійних органів і людей, які за ними стоять, теж є свій інтерес. І з ними у разі чого доведеться ділитися, не говорячи вже про ситуацію, коли борці за державні інтереси «підуть на принцип».
І зовсім інша справа, якщо привернути до олімпійського проекту ніким не визнану Абхазію, особливо, до будівельних робіт, де, як відомо, можна «засвоїти» величезні гроші.
Буквально наступного дня після того, як стало відомо, що Сочі — столиця майбутньої Олімпіади, в ділових колах пішли розмови: щебінь й інші матеріали для будівельних робіт вантажитимуть з Абхазії. Ясна річ, що ніяким податковим органам і КРУ гроші, які йдуть до Абхазії по цих каналах, підзвітні не будуть. Тому недооцінювати вплив офшорного статусу Абхазії на сьогоднішню ситуацію в грузинсько-російському протистоянні не можна.
Аналогічну роль багато в чому сьогодні грає і Південно-осетинський офшор. Свого часу велика частина «паленої» горілки йшла до Росії саме з Південної Осетії. Місцеве керівництво ділилося з владою у Тбілісі і усі були задоволені. Коли прикрили горілчану ятку, Південна Осетія стала однією з основних перевалочних баз з контрабанди кольорових і рідкоземельних металів. Справа в тому, що на території невизнаної республіки існують родовища поліметалічених руд (це комплексні руди, у яких головними цінними компонентами є свинець і цинк, попутними — мідь, золото, срібло, кадмій). А в селищі Кваїси знаходиться гірничо-збагачувальний комбінат. Ні комбінат, ні родовища давно не функціонують, але стабільно відправляють і отримують різну продукцію. Крім цього через Південну Осетію йшов кримінальний експорт радіоактивних матеріалів і озброєнь до третіх країни.
Конфлікт навколо Південної Осетії різко загострився, коли нове грузинське керівництво на чолі з Саакаашвілі вирішило дещо впорядкувати тіньові грошові і товарні потоки. Чи то з Міхо не домовилися про ціну, чи то останній проявив зайву принциповість, але факт залишається фактом: конфлікт, про який всі вже забули, різко загострився. Почалися взаємні перестрілки, територія Південної Осетії «перекрилася стелями» і всі контрабандні шляхи виявилися заблокованими. Проте, якщо через Грузію товарно-матеріальних цінностей вже не перевезеш, то використовувати рахунки південно-осетинських фірм для відмивання грошей можна елементарно. У результаті у Південній Осетії сьогодні зареєстрована маса підставних структур, через які відмивають гроші північно-кавказькі кримінальні клани. І хай спробує тільки який-небудь співробітник ФСБ або КРУ почати докопуватися до реальної суті торговельно-фінансових операцій з південноосетинськими компаніями, його одразу ж звинуватять у шпигунстві на користь Грузії зі всіма витікаючими наслідками.
Те саме стосується і фінансових потоків через Абхазію. По суті, на Кавказі сформувалися дві величезні чорні дірки, через які з російського бюджету витікають величезні гроші. Не ідеалізуючи Саакашвілі, зрозуміти його неспокій з цього приводу теж можна. Мало того, що на територіях, що формально знаходяться під його юрисдикцією, здійснюється фінансове беззаконня, так ще у випадку яких-небудь міжнародних скандалів, пов'язаних з відмиванням грошей через Абхазію й Південну Осетію, за всіма міжнародними правилами відповідати доведеться Грузії. І тому бажання прикрити ятку цілком аргументоване.
І на закінчення декілька слів про «волелюбні» народи — абхазів та південних осетинів. Мало хто знає, що у Південній Осетії мешкає менше осетинів, ніж у Тбілісі. У Тбілісі зараз близько 50 тис. осіб осетинської національності (майже 5% населення грузинської столиці), в інших районах Грузії — ще приблизно 30–35 тисяч, а на території, контрольованій сепаратистами, щонайбільше 15–20 тис., оскільки велика частина населення Південної Осетії виїхала до Росії. Адже російський уряд забезпечив усіх мешканців бунтівної автономії російськими паспортами. Що ж до «незалежної Абхазії», то власне абхази складають тут лише третю за чисельністю етнічну групу після грузинів та вірменів. При цьому грузинський уряд наполягає на поверненні до Абхазії грузинських біженців, оскільки під час війни 1992–1993 рр. були проведені масові етнічні чистки, і зі своїх місць були вигнані приблизно 200 тис. грузинів. Якщо біженці повернуться, то питання про незалежність Абхазії відпаде саме по собі: частка власне абхазів у населенні автономії впаде до 10–15%, а то й менше. Тим часом ООН вже рекомендувала почати процес повернення біженців. А єдиний спосіб загальмувати цей процес, а так само ліквідацію офшору — знов санкціонувати військові дії.
Саме для цього покровителі тіньових офшорів у Абхазії та Південній Осетії нагнітають ситуацію. Кому війна в обох автономіях абсолютно непотрібна так це грузинському урядові, про що Михайло Саакашвілі прямо сказав у Ялті. Навпаки, він всіляко наполягає на поверненні біженців до обидвох автономій і проведенні тут референдумів про «незалежність», плюс — демократичних виборів під міжнародним контролем. Наперед, до речі, знаючи їх результат: грузини, що вже повернулися, ніколи не виступлять за «незалежність» анклавів і їх приєднання до РФ.
Але втрачати офшор, через який з кожним місяцем можна переганяти все більше грошей, ні Сергій Шойгу, ні Юрій Лужков, ні інші околокремлівські стратеги не хочуть. Оголосити ж відкрито війну Грузії, враховуючи те, що грузинський уряд сьогодні практично повністю контролюється і підтримується Сполученими Штатами, ніхто не наважується. Тому повномасштабної війни в Абхазії і Південній Осетії не буде. Але продовжуватиметься досить кровопролитна «боротьба за мир». І тут велике значення має, чиї миротворці залишаться у конфліктних регіонах. Якщо російські, то офшорний статус територій збережеться, якщо міжнародні, як на тому наполягає Грузія, то офшори прикриють, або перенаправлять їх функціонування на користь Грузії і США. Ось за це і йде війна у Абхазії та Південній Осетії.