Я пишу стихи....

[Diverup]

ну тогда вопросов нету.
хихик.
какие вопросы к человеку, покупающему печенье завтра?

 

[Обрученная с ветром]

А твое стихотворение я не учу напамять, а читаю часто ,)

 

[Diverup]

и хорошо, что не учишь напамять. а то мне было бы неловко.
эээ.. вообще не умею принимать комплименты.
хи вот последний, я читал сегодня - уже поредактировал.


Втомився. Знудьгувався.
Ременем руку стягнуто.
В душі сучасна поезія –
нудотна до безтями.
Побіжи моїми артеріями
шерехом м’ятого паперу,
шерехом вим’ятих віршів,
вилікуй нерви.
Мені огидні примхи римовані -
мої власні теж враховуються -
хай залізом в плоть свідомості
опіум тверезості вводиться.
Прийду до тями творчої
або ж до творчого занепаду…
Тепер здається це одне і те ж.
Буду поетом.

 

[Обрученная с ветром]

Будеш поетом ,)

 

[Merime]

шерехом вим’ятих віршів,

Тепер повний супер.
Але все ж краще:
...шерехом м’ятих віршів...
або зім'ятих, але не вим'ятих...
А поетом будеш, по-любому.

 

[Merime]

Тепер повний супер.
Але все ж краще:
...шерехом м’ятих віршів...
або зім'ятих, але не вим'ятих...
А поетом будеш, по-любому.

Тут з'явилась зі сторони й інша думка, яка каже, що це слово подобається, нагадує щось вимучене і пом'яте. А загалом вірш (каже ця інша думка) віддає залізом. Що це означає, я не знаю, а передаю, як було сказано.

 

[Kam]

Университет​

Я стоял перед вращающимися дверями
Я стоял под мигающим потолком
Люди входили в двери и вращались
Я стоял в коридоре здания смотрящего по сторонам

В кулаке была зажата Вселенная
В голове толкались мысли разные
Лужи боролись с силой натяжения
Я стоял на пороге здания красного

Время прошло… Не осталось сомнений
Время пришло… Затмение близко…
Я бросил все что меня держало
Я шагнул навстречу вращающимся дверям…

 

[Merime]

Университет​

Я стоял перед вращающимися дверями
Я стоял под мигающим потолком
Люди входили в двери и вращались
Я стоял в коридоре здания смотрящего по сторонам

В кулаке была зажата Вселенная
В голове толкались мысли разные
Лужи боролись с силой натяжения
Я стоял на пороге здания красного

Время прошло… Не осталось сомнений
Время пришло… Затмение близко…
Я бросил все что меня держало
Я шагнул навстречу вращающимся дверям…

Привертає увагу. Але, як на мене, це лише начерк майбутнього вірша. Варто було б доробити. Вирівняти ритміку (або зовсім прибрати її), підібрати рими (або прибрати їх: разные - красного). І я прибрав би назву або замінив на іншу. Це б розширило тематику вірша і зробило б його більш символічним та універсальним.

 

[вже~не~та]

Ось акваторія моїх дитячих мрій...
Я захлинаюсь в їх бурхливому потоці.
В морозну спеку думками зігрій
Свої вагання в завтрішньому кроці.

Знайди себе, й розпрям злежалі крила...
Пірни у зливу нових відчуттів.
Ти осягнеш, лише коли злетіла,
Що втримать розум, мрії не зумів.

І зникнуть страхи, ти в польоті вільна.
Не зупинити вихори думок...
Ти не слабка, ти знаєш, що ти сильна...
Але ж вагаєшся, коли ступаєш крок...

 

[Обрученная с ветром]

Акваторія моїх дитячих мрій...
Я захлинаюсь в їх бурхливому потоці.
В морозну спеку думками зігрій
Свої вагання в завтрішньому кроці.

Знайди себе, й розпрям злежалі крила...
Пірни у зливу нових відчуттів.
Ти осягнеш, лише коли злетіла,
Що втримать розум, мрії не зумів.

І зникнуть страхи, ти в польоті вільна.
Не зупинити вихори думок...
Ти не слабка, ти знаєш, що ти сильна...
Але ж вагаєшся, коли ступаєш крок...

Лена, делаешь успехи. Я в тебя верила и верю, что ты можешь еще лучше ,)
:appl: