Детские недуги

[Dorina]

Давайте тут делится своими знаниями и советами. Но помните, что все советы, которые вы найдёте здесь - это не руководство к действию. Не нужно слепо им следовать без квалифицированной консультации специалиста.

 

[Dorina]

Ответ: Детские недуги

Гипертонус​

"У младенцев сначала тонус мышц-сгибателей преобладает над тонусом мышц- разгибателей (сжатые кулачки, согнутые ножки и т.д.). Потом эта разница сглаживается. Диагноз "повышенный тонус" ставят, если тонус сгибателей преобладает сильнее, чем по данному возрасту положено. Чаще всего это связано с нарушениями во время родов или вынашивания ребенка, вирусами и т.д. Нужна консультация хорошего невропатолога, учитывающего все показатели, поскольку состояние ребенка в момент осмотра тоже может провоцировать реакцию, которая выглядит как гипертонус. К сожалению, 70% детишек сейчас рождается с подобного рода проблемами."

"Сам по себе тонус не опасен, до 6 месяцев повышенный тонус - физиологичен."

"Тонус может быть и признаком перинатальной энцефалопатии - ПЭП (повышенный или пониженный тонус рук или ног, ВЧД, повышенная нервная возбудимость, тремор подбородка и много еще чего). У новорожденных детей это бывает у 90%, у кого-то в большей степени, у кого-то меньшей. У многих проходит само. Родители не всегда сами могут заметить, что у ребенка что-то не так. Обязательно нужно проконсультироваться у невропатолога. Просмотренная и не вылеченная ПЭП в тяжелых случаях оборачивается тем, что ребенок подволакивает ногу при ходьбе, плохо владеет одной рукой, плохая координация движений, проблемы с речью, крайний случай - ДЦП. Чем меньше ребенок, тем быстрее все вылечивается. ПЭП лечится массажем, лечебной гимнастикой, мочегонными (удаляется лишняя жидкость из головного мозга), физиолечением. Нередко назначают дибазол, он расширяет сосуды, снимает спазм, поэтому и назначают его перед массажем, чтобы эффективнее бороться с тонусом. Не расстраивайтесь, в данном случае лучше обратить внимание на эту проблему и решить ее, чем просмотреть."

Внешние проявления: ребёнок встаёт на пальчики (на цыпочки); ручки в тонусе (плохо разгибает), сжаты в кулачки; дрожит подбородок (так называемый тремор).

Принимайте ванны: с морской солью; с лавандовой солью; с экстрактом хвои; добавляя в воду отвар из валерианы, шалфея, пустырника и листа брусники. Теплые ванны с хвойным концентратом, морской солью, успокаивающими травами, чередовать, на четвертый день - перерыв.

Лекарственные средства (по назначению врача): витамины В6 и В12; таблетки "Мидокалм". Очень хорошо помогает плавание в сочетании с массажем. Расслабляющий!!! Массаж. 10 сеансов и повторить курс массажа в 6 месяцев. Катать на большом мяче. Расслабляющие гимнастические упражнения. Электрофорез. Можно обратиться к педиатру-гомеопату.

 

[Tier_1]

Ответ: Детские недуги

Молодым родителям это инормация будет полезной

Успадкований… діатез

Дуже часто термін "діатез" у більшості з нас асоціюється з червоними щічками, алергійним висипанням на шкірі малюка, що виникає, скажімо, після вживання нового харчового продукту. Проте, виявляється, є декілька різновидів діатезів, а ще - це зовсім не хвороба…

Діатез - особливий стан дитячого організму

Взагалі, слово діатез походить від грецького "diatheses", що означає "схильність до чого-небудь". А ось у медицині під цим терміном розуміють аномалії конституції організму людини, що характеризуються схильністю до деяких хвороб і певного типу неадекватних реакцій на звичайні подразники оточуючого світу. Це означає, що кожна дитина, а згодом і доросла людина, в майбутньому матиме схильності до появи певних хвороб. Але, якщо педіатр виявив, що у малюка діатез, це не означає, що дитя хворе. Діатез - це не хвороба, а певний стан організму. Коли ж, доглядаючи маля, ви зовсім ненавмисне створили певний "фон" (скажімо, на сніданок запропонували надто багато суниць, полуниць чи шоколаду), то згодом з'являться уже відповідні хворобливі ознаки.

Що таке "конституція"? Знову ж таки, грецька мова пояснює, що це є сукупність морфологічних і функціональних (в тому числі й психологічних) особливостей людини, які зумовлені її генотипом (тобто, успадковані від батьків особливості), а також тривалим або інтенсивним впливом оточуючого середовища. Усі ці особливості в комплексі визначають функціональні здатності організму і його можливості дати відсіч захворюванням.

З розвитком медичної науки конкретизувалися уявлення про механізми тієї чи іншої схильності, що призвело до виділення окремих "діатезних" захворювань. На даний час розрізняють декілька видів діатезів: ексудативно-катаральний, алергійний, лімфатико-гіпопластичний та нервово-артритичний. Крім того, зберігся термін "геморагічний діатез", що поєднує захворювання, які характеризуються підвищеною кровоточивістю. Отже, діатез - це не лише "червоні щічки".

Ексудативно-катаральний (ексудативний) діатез

Ця аномалія конституції властива дітям раннього віку й характеризується схильністю до специфічних уражень шкіри та слизових оболонок, розвитку алергійних реакцій і затяжного перебігу запальних процесів, а також - порушенням водно-сольового обміну, збільшенням лімфатичних вузлів. Близько 30-50 відсотків дітей раннього віку здебільшого мають короткочасні ознаки саме цього діатезу. Найчастіше в походженні ексудативно-катарального діатезу вирішальне значення відіграють підвищена проникність шлунково-кишкового тракту, недостатня стабільність мембран клітин, знижена активність ферментів, що розщеплюють біогенні аміни, і білків, які зв'язують їх. Принциповою особливістю ексудативно-катарального діатезу є зв'язок його проявів із вживанням у їжу дитиною або навіть матір'ю (в період вигодовування грудним молоком) порівняно великої кількості продуктів, у яких міститься багато біологічно активних речовин - гістамінів, тобто полуниць, суниць, цитрусових, шоколаду, риби, сиру, ковбас, томатів, квашеної капусти.

Діти з ексудативно-катаральним діатезом на вигляд завжди пухкенькі, із надлишковою масою тіла ("гордість бабусь"), пастозні (схильні до набряків), часто мають стійкі попрілості з першого місяця життя, гнейс (жирові себорейні лусочки на волосистій частині голови). Шкіра в них часто суха і бліда, іноді, у випадках порушення харчування, з'являється молочний струп - почервоніння шкіри щік і підборіддя з наступним її лущенням. Часто виникають сверблячі висипання на шкірі, які можуть вдруге інфікуватися від розчухування. Ще однією ознакою є так званий "географічний язик", тобто коли язик вкривається своєрідним нальотом, який своїм виглядом нагадує географічну карту. Іноді виникають розлади випорожнень, затяжні кон'юнктивіти, риніти, обструктивні бронхіти, часто - анемія, рахіт.

У таких діток спостерігається схильність до затримки в організмі води, натрію, калію і хлоридів, але, разом із тим, за вірусних та бактерійних захворювань швидко настає зневоднення. Особливостями обміну речовин у цих малюків часто є також метаболічний ацидоз (схильність до окислення середовища організму), тенденція до зниження вмісту білків і, навпаки, підвищення глюкози та ліпідів у крові через порушення функції печінки. До 3-4 років прояви ексудативно-катарального діатезу, як правило, поступово зникають.

Діти з ексудативно-катаральним діатезом повинні знаходитися під постійним спостереженням педіатра. За необхідності, відвідайте алерголога, дерматолога й інших фахівців. Велике значення має організація раціонального харчування малюка і матері в період годування його грудним молоком. Варто виключити з меню дитини продукти, що є алергенами, різко обмежити вживання вуглеводів, які легко засвоюються. У випадках штучного вигодовування дітей першого року життя, перевагу надають кисломолочним сумішам. Виявити продукти-алергени батькам допоможуть ведення "харчового щоденника" і спеціальні алергологічні методи дослідження. Важливо створити гіпоалергенну обстановку в помешканні, виключити застосування найрозповсюдженіших лікарських алергенів (пеніциліну, ацетилсаліцилової кислоти, вітаміну В1).

Лікуючи алергійні ураження шкіри, використовують вітаміни В5, B6, А, Е (у вікових лікувальних дозах), антигістамінні засоби. Дітям із шкірними висипаннями призначають ванни з відварами лаврового листа, настоями кори дуба.

Алергійний діатез

Ця аномалія конституції характеризується схильністю малюка до алергійних хвороб. Відомо, що діатез розвивається в 30 відсотків дітей, якщо алергійне захворювання є в батька, у 50 відсотків малюків - коли хвора мати, і в 75 відсотків - за наявності цієї недуги в обох батьків. Залежно від особливостей імунологічних реакцій, виділяють такі різновиди алергійного діатезу як атопічний, аутоімунний, інфекційно-алергійний.

Алергійний діатез має багатофакторне успадкування. В різних родинах підвищена схильність до алергійних реакцій, зумовлена різними чинниками: високим синтезом імуноглобулінів Е, імунним дефіцитом, схожістю глікопротеїнів епітелію дихальних шляхів і кишечника з глікопротеїнами бактерій, грибів тощо. Алергійні хвороби розвиваються під впливом навколишнього середовища. Це залежить від масивності надходження алергену в нерозщепленому вигляді через природні бар'єри до організму дитини. Провокуючу роль можуть відіграти інфекції, гіповітамінози, анемія, викликана порушенням бар'єрних властивостей слизових оболонок.

Алергійному дерматиту на першому році життя властиві такі ж ураження шкіри, як і при ексудативно-катаральному діатезі, а також екзема. В дошкільному віці можуть виникати алергійні хвороби органів дихання, дифузійні захворювання сполучної тканини. У шкільному віці нерідко спостерігаються екзема, атопічний дерматит, алергійні хвороби з одночасним ураженням шкіри й органів дихання.

Лімфатико-гіпопластичний (лімфатичний) діатез

Дана аномалія конституції найчастіше спостерігається у дітей перших 7 років життя. Основною ознакою діатезу є генералізоване і стійке збільшення лімфатичних вузлів та вилочкової залози, дисфункцією ендокринної системи (зниженою функцією надниркових залоз й симпатико-адреналової системи) зі зниженою адаптацією до змін навколишнього середовища та схильністю до частих інфекційних захворювань й алергійних реакцій. У формуванні цього діатезу вирішальне значення мають токсично-інфекційні та тривалі гіпоксичні впливи у внутрішньоутробному періоді й в перші тижні позаутробного життя малюка. Генетично зумовлений дефект Т- і В-лімфоцитів призводить до зниження клітинного і гуморального імунітету.

Діти-"лімфатики" уже від народження мають надлишкову масу тіла за малої м'язової маси, схильні до набряків. А жирова тканина здатна розподілятися в них за "жіночим типом" - більше на животі та стегнах. Будова тіла таких малят дещо непропорційна - коротка шия, грубий кістяк. Поведінка в них трохи "лінива": пізніше за однолітків починають розмовляти, ходити. На огляді лікар помітить значне та стійке збільшення периферичних лімфатичних вузлів, піднебінних і глоткових мигдаликів. Такі діти ростуть апатичними, млявими, швидко втомлюються. Через розростання глоткового мигдалика ("аденоїдів") порушується носове дихання, малюки починають дихати через рот, погано сплять. Інфекційні хвороби у них мають звичайно затяжний, хвилеподібний перебіг (постійні "соплі"), тривалий час після захворювань спостерігається субфебрильна температура (37,0-38,0 градусів за Цельсієм). Діти схильні до токсикозів - будь-яка вірусна інфекція у них супроводжується блювотою, судомами, лихоманкою, порушенням електролітного балансу організму. Рентгенологічне дослідження часто виявляє збільшені розміри вилочкової залози.

Максимальна виразність проявів діатезу припадає, як правило, на дошкільний вік, далі вони звичайно зникають.

Дітям із лімфатико-гіпопластичним діатезом необхідні планомірне загартовування, масаж і гімнастика, природне вигодовування, рання діагностика і комплексне лікування супровідних захворювань (гіповітамінозів, анемії, інфекційних хвороб). Профілактичні щеплення проводяться за графіком. З метою стимуляції імунітету послідовно призначають вітаміни А, Е, В5, В6, В9, В12, В15 і препарати, що підвищують захисні сили організму, - рослинні адаптогени - настоянки елеутерококу, женьшеню, лимонника, стимулятори глюкокортикоїдної функції надниркових залоз.

Нервово-артритичний діатез

Аномалія конституції, що має назву "нервово-артритичний діатез", характеризується в основному порушеннями обміну сечової кислоти і нагромадженням пуринів в організмі, а також порушеннями ліпідного і вуглеводного обмінів. Доведено полігенне успадкування діатезу. В батьків, як правило, мають місце захворювання суглобів, нирок, неврологічні недуги.

Дітки-"артритики" надзвичайно рухливі. За короткий проміжок часу вони встигають "перевернути" всю домівку. Їм властиві примхливість, підвищена збудливість. У грудному віці такі малюки багато плачуть і вимагають постійної уваги через подразливість нервової системи. Досить часто тривалий плач дитини матір розцінює як прояв голоду, частіше годує її, але, у відповідь на це, в маляти виникає порушення сприйнятливості до їжі, яке закінчується появою зригувань та блювання. Немовлята з нервово-артритичним діатезом потребують тривалого заколисування, а їх сон є досить поверхневим і нестійким. Словом, "артритики" - це складні дітки. Проте, не дивлячись на це, для даного типу діатезу характерно, що процеси збудження переважають над процесами гальмування, і дітлахи швидше, ніж однолітки, починають сидіти, стояти, ходити, говорити. За психічним розвитком вони, як правило, завжди випереджують своїх ровесників.

У дітей після року спостерігається на поганий апетит, часті нічні страхи. Іноді з'являються прояви нічного енурезу, судоми за будь-яких вірусних чи бактерійних захворювань. За статурою діти худорляві, хоча згодом швидко набирають вагу. Часто їх турбують закрепи, збільшення печінки, періодичні напади так званого ацетонемічного блювання (це навіть називають "синдромом циклічного ацетонемічного блювання"). Справа в тому, що у "артритиків", внаслідок накопичення пуринових речовин в організмі, періодично з'являється напад стійкого блювання із запахом ацетону, а в сечі та крові лікарі діагностують підвищену кількість кетонових тіл. Саме тому блювання у таких дітей називають ацетонемічним, тобто таким, що супроводжується підвищенням вмісту ацетону в крові. Деякі дослідники вважають такі прояви у ранньому віці малюків першими ознаками мігрені в майбутньому. Найчастіше напади блювання провокуються порушенням харчування за повного чи часткового голодування або ж в результаті вживання їжі з низьким вмістом вуглеводів, але багатої на тваринні жири, а також за будь-яких захворювань та стресів у малюка. Важливе місце у виникненні блювання посідають гормональні та метаболічні порушення, збільшення рівня інсуліну, що призводить до зниження вмісту глюкози в крові. Зниження рівня глюкози в крові у дітей-"артритиків" побічно свідчить про печінкову дисфункцію. А це є особливістю нервово-артритичного діатезу. Ацетонемічне блювання в цих малюків часто вимагає стаціонарного лікування.

Нерідко в крові підвищується вміст сечової кислоти за рахунок посилення її синтезу, як наслідок цього виникає уратурія (такий стан називають ще сечокислим діатезом). Можуть з'являтися напади болю в животі, головного болю.

За несприятливих умов, з віком розвиваються подагра, обмінні артрити, цукровий діабет, на тлі високого вмісту сечової кислоти в сечі нерідко виникають пієлонефрит, сечокам'яна хвороба. Провокуючими факторами можуть бути інтенсивні психоемоційні навантаження, вживання у великих кількостях продуктів, багатих пуринами (наприклад, м'ясо, печінка, оселедець, паштет, сардини, шоколад, какао, бобові).

Діти з нервово-артритичним діатезом повинні перебувати під спостереженням педіатра. Важливе значення мають режим дня, харчування з обмеженням (і навіть виключенням у важких випадках) продуктів, багатих пуринами. Обов'язкові заняття фізкультурою, загартовування. Корисні лужні мінеральні води, періодичний прийом препаратів, що впливають на обмін пуринів.

Досить часто у дітей виникають стани, які не вкладаються у визначення лише однієї аномалії конституції. Скажімо, малюк має ознаки як нервово-артритичної, так і ексудативно-катаральної аномалії конституції. Ще раз підкреслимо, це не захворювання, будьте лише більш пильними до своїх дітей і прислухайтеся до порад лікарів.

Наталка Ліщенко, кандидат медичних наук, лікар-педіатр.

 

[Tier_1]

Ответ: Детские недуги

Сейчас этот диагноз встречается довольно часто

Перинатальная энцефалопатия.

Начиная рассказ о столь популярном сегодня диагнозе перинатальной энцефалопатии, необходимо отметить такой факт. В международной классификации болезней 10 пересмотра, то есть последней, такого диагноза не существует. Участковые невропатологи же продолжают выставлять его трем из четырех детей. Почему так происходит и правомочно ли это? Давайте думать вместе.
Перевод термина ПЭП дословен – патология мозга, возникшая в перинатальный период. По сути, он объединяет в себе всю неподдающуюся более конкретному определению мозговую дисфункцию.
Некоторые специалисты считают, что такой диагноз правомочен в течение 1 месяца жизни ребенка, другие утверждают, что на протяжении первого года. До достижения крохой этого возраста (1 месяца) определить, какая именно патология мозга имеется в наличии, чрезвычайно сложно. А поэтому все случаи нарушения структуры либо же функционирования мозговой ткани обозвали перинатальной энцефалопатией. Всё коварство диагноза состоит в том, что его проявления слишком многолики. Грамотные неврологи ставят диагноз следующим образом: «Перинатальная энцефалопатия в виде такого-то и такого-то синдрома». Если можете, добивайтесь от врача именно такой формулировки. Зачем? Затем, что вам самим будет понятно намного больше, как в отношении проявлений болезни, так и в отношении прогноза. Итак, какими же основными синдромами может проявляться ПЭП?

1.Синдром двигательных расстройств – мышечной гипотонии или гипертонии. Трудности в диагностике этих состояний связаны с физиологическим гипертонусом, оценить степень которого нелегко. Я знаю многих взрослых невропатологов, которые не решаются смотреть детей именно по этой причине. Определение возрастной нормы тонуса является одним из самых необходимых навыков для детского невролога.
2.Синдром повышенной нервно-рефлекторной возбудимости говорит сам за себя. Наблюдайте за своим малышом. Достаточно ли он спит, легко ли засыпает? Как ведет себя в бодрствующем состоянии: не слишком ли он активен? Не дрожат ли у него подбородочек и конечности? Если что-то в этом списке вас настораживает – сообщите врачу.
3. Синдром угнетения ЦНС тоже сложно не заметить. Ребеночек неактивен, вял, заторможен. Гипотоничен, может быть асимметрия лица и туловища из-за различного тонуса мышц, косоглазие по той же причине. Плохо сосет, поперхивается при глотании.
4.Синдром внутричерепной гипертензии – один из самых серьезных. Ведь именно он может потом перейти в гидроцефалию, требующую оперативного лечения. Обратите внимание на череп крохи. Если большой родничок увеличен в сравнении с возрастной нормой и выбухает, окружность головы несколько увеличена, расходятся швы – начинайте бить тревогу.
5.Судорожный синдром. У детей первого года жизни распознать его не так просто, ведь он может проявляться не только судорогами, но и их эквивалентами. К ним относятся икота, срыгивания, усиленное слюноотделение, автоматические жевательные движения, мелкоамплитудное дрожание. Поскольку все дети срыгивают и икают, для уточнения диагноза необходимы дополнительные исследования.

Выскажу сугубо личное мнение (наукой не подтвержденное), если замечу, что любая внимательная мама способна заметить отклонения у своего ребенка намного быстрее, чем врач-невропатолог. Даже у новорожденного, даже не зная, какой он – здоровый ребенок. На уровне интуиции это происходит, что ли. И если вам кажется, что малыш здоров, а врач утверждает обратное, попросите его объяснить, в чем проблема. Может, вы действительно не замечали чего-то важного? А может ваш врач перестраховывается?
Безусловно, сегодня существует гипердиагностика ПЭП. С чем это связано?
Ответ прост – с причинами этого состояния. Все повреждения нервной системы новорожденных условно делят на гипоксические, травматические, а также сочетанные. Хроническая гипоксия плода может формироваться во внутриутробном периоде, при различных патологиях матери. Например, при острых инфекциях, хронических интоксикациях, гестозах, угрозах прерывания, нарушениях питания, общем влиянии экзогенных факторов (радиация, прием медикаментов) и т.д. Острая гипоксия плода может быть следствием любой патологии в родах, и та же патология способствует травматическим повреждениям нервной системы (стремительные или затяжные роды, длительный безводный период, медикаментозная стимуляция, кесарево сечение, обвитие пуповиной). В периоде после рождения наибольшее значение имеют нейроинфекции и травмы головного и спинного мозга.
Т.о. найти сегодня женщину, которая бы ни разу не болела во время беременности, а потом идеально родила, достаточно сложно. Вам задают вопрос «Как протекали роды?». И вы отвечаете: «Нормально, только было обвитие». И тут же получаете диагноз: ПЭП. Потому что ваш врач считает, что раз было обвитие, значит, была гипоксия. Раз была гипоксия, значит, было и повреждение нервной системы. Чаще всего он прав, но… Детские клетки намного менее чувствительны к недостатку кислорода, чем взрослые. И если у 30-летенго человека, не получавшего кислорода 5 минут, возникнут серьезные изменения в мозге, то у детей их может и не быть. Так что не отчаивайтесь те, у кого не все благополучно с протеканием беременности или родов. Если есть возможность изменить ситуацию, повлиять на ход событий – это нужно сделать. Если нет – надейтесь на лучшее. Спокойно воспринимайте фразы: «У вашего ребенка по УЗИ обвитие пуповиной, а следовательно хроническая гипоксия с возможностью острой гипоксии в родах». Все может быть вполне благополучно, не дайте себя запугать! Это еще не приговор, не переживайте раньше времени. Я не призываю вас к беспечности! Просто следите, следите и еще раз следите за собой и своей крохой, живущей внутри вас или уже рожденной. Будьте ей и мамой, и первым доктором, и психологом.
Но все же подозрения закрались, предварительный диагноз есть. Необходимо его подтвердить. К наиболее распространенным методам диагностики перинатальных повреждений нервной системы относятся следующие: эхоэнцефалография, допплерография, нейросонография, электроэнцефалография с вызванными потенциалами. С помощью этих методов можно определить структуру и плотность вещества мозга, размеры и форму ликворных пространств, оценить кровоснабжение мозга и увидеть участки сужения или закупорки сосудов, выявить наличие судорожной готовности. Эти же исследования помогут пролить свет и на природу повреждений мозговой ткани, а соответственно, помогут в лечении.
В чем же состоит опасность ПЭП? В том, что изначально определить развитие заболевания не всегда возможно. А это либо же выздоровление, либо формирование серьезных заболеваний (эпилепсия, гидроцефалия, задержка психического или моторного развития, ДЦП, неврозы), либо наличие минимальной мозговой дисфункции. Прогноз к концу первого месяца жизни уже вырисовывается, и термин ПЭП заменяется новым, соответствующим состоянию ребенка.
Поскольку разница между исходами в выздоровление и ДЦП очевидна, понятно и то, что лечение должно быть начато как можно раньше. Оговорюсь сразу, что прогноз заболевания не есть только результат проведенного лечения, к сожалению. В основном он обусловлен степенью страдания нервной системы и глубиной структурных изменений. Как бы жестоко это ни звучало, но если умерли клетки коры головного мозга вследствие тяжелейшей родовой травмы, то они умерли.
Значит, если у вас ПЭП, необходимо бороться. Основное место в терапии этого состояния принадлежит физическим методам воздействия: массажу, ЛФК, физиотерапевтическим процедурам. Каков принцип их действия? Очень упрощенно это можно продемонстрировать на таком примере. У ребенка гипертонус вследствие острой гипоксии плода в родах. Механизмы регуляции нарушены и подстроены именно под этот гипертонус, т.к. организм считает его нормой, он не знает состояния «негипертонуса». Если же с помощью массажа мышцы расслабить, они дадут сигнал в мозг о своем состоянии, как о максимально физиологически комфортном, настраивая его уже на новый лад, к которому нужно стремиться. К тому же, сокращаться с наибольшей эффективностью мышца может из состояния полного расслабления, которое, снова таки, достигается массажем. Плюс массаж - это определенные тренировки, польза которых очевидна. По этому поводу необходимо помнить следующее. Легкий массаж и гимнастику вы можете проводить дома в удобное для вас время самостоятельно. Лечебный же массаж доверьте только специалисту! Не экспериментируйте!
Лечебная гимнастика и плаванье чрезвычайно полезны деткам с ПЭП (исключая тяжелые острые состояния). Принцип действия тот же, что и массажа. Проконсультируйтесь с врачом и инструктором по поводу наилучшего времени занятий, оптимальной нагрузки для вашего ребенка и получайте удовольствие вместе.
Не забывайте о ванночках. Их действие подобно седативным препаратам. При различных патологиях нервной системы в них могут добавляться определенные травяные сборы. Рекомендованы ванночки с солью. Ну и обязательно все «под соусом любви». Ведь малыш должен знать, что родители отстаивают его здоровье!
Теперь несколько слов о применения медикаментов. При синдроме внутричерепной гипертензии, эписиндроме это не обсуждается: препараты однозначно показаны. При спорных вопросах, там где врач говорит: «Можете попринимать», дело ваше. Если у ребеночка, например, беспокойный сон и больше никаких симптомов - попробуйте обойтись без лекарств, активно действуйте физ. методами. Посмотрите на результат через месяц, обсудите его совместно с неврологом. Затем принимайте решение. Если сомневаетесь в необходимости назначения медикаментов – спросите у доктора, зачем он их назначает? Если ответ покажется вам невразумительным, ищите другого врача. У нас в Киеве есть несколько школ детской неврологии с противоположными взглядами на одну и ту же проблему. Точки зрения аргументированы и имеют успешное практическое применение. Так что окончательный выбор за вами.
И напоследок нельзя не сказать о хирургических методах лечения. Прежде всего, они относятся к гидроцефалии, при которой создается обводной путь для оттока ликвора, и ДЦП, при котором применяется подсадка эмбриональных стволовых клеток непосредственно в головной мозг.

Будьте здоровы! Берегите себя и своих детей!

Конотопская Татьяна,
врач-невропатолог.

Взято с

You must be registered for see links

 

[oloksa]

Ответ: Детские недуги

Может кто-то подскажет, что с малышом?
Ребенок просыпается с сыпью по телу, которая проходит в течении часа. Еще после сна глазки воспаленные и гноятся. Голос сиплый и сухой кашель. Лечим, как аллергию, супрастином. Проявляется только дома. Ничего нового в комнате, с пылью боремся активно. Заранее благодарю.

 

[Tier_1]

Ответ: Детские недуги

oloksa ! Пересмотрите детские вещи и постельное бельё. Чем вы их стираете, возможно реакция на стиральный порошок. Даже если это порошок для стирки детских вещей (ручная или автомат) алергия не исключена. Бабушкин метод есть самый супер - стирайте руками и детским мылом! Повысьте влажность в комнате, больше проветривайте. Если вы пользуетесь травяными подушечками, то на время уберите. Обязательно проконсультируйтесь у доктора.

 

[Mirabella]

Ответ: Детские недуги

Похоже на аллергию, а к врачам обращались? Знаю малыша ,у которого выявили аллергию на сухой корм для аквариумных рыбок (даже такое бывает). Если интресно, могу дать номер телефона платного хорошего педиатра. Пиши в ЛС.

 

[JamStyle]

Ответ: Детские недуги

oloksa ! Пересмотрите детские вещи и постельное бельё. Чем вы их стираете, возможно реакция на стиральный порошок. Даже если это порошок для стирки детских вещей (ручная или автомат) алергия не исключена. Бабушкин метод есть самый супер - стирайте руками и детским мылом! Повысьте влажность в комнате, больше проветривайте. Если вы пользуетесь травяными подушечками, то на время уберите. Обязательно проконсультируйтесь у доктора.

+1
Скорее всего это реакция организма на постиранные вещи.Аллергия так быстро не проходит...

 

[oloksa]

Ответ: Детские недуги

Спасибо за информацию. Но у ребенка - что-типа крапивницы как реакции на плач. Так у нас адаптация к садику проходит. Проснулся не в духе - нервная система так отреагировала. Потом стали замечать, что после того, как покричит или покапризничает, появляются пятнышки. Когда спокойный - все в порядке.
До этого все перестирали, все пуховые подушки убрали, на диету посадили, лекарств, которые делали малыша еще раздражительней, накупили. В результате - голодный, нервный ребенок, покрывающийся пятнами после каждого напряжения. Стали давать любимые блюда, приятные эмоции - и ситуация улучшилась.
Так что, и такое бывает.

 

[@ndrik]

Ответ: Детские недуги

Ребята давайте не забывать мы ведём речь о детках и такого рода советы только после осмотра и консультации специалиста!
Так что воздержитесь даже от правильных советов, ибо каждый организм уникален и индивидуален и к нему особых подход.

з.ы. дальнейшие не квалифицированные советы будут караться штрафными санкциями, хотя большенство из Вас, я поддерживаю на все 100%!