взято с
You must be registered for see links
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (ПРОЕКТ)
Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.
Jump to: navigation, search
Зміст
[сховати]
* 1 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (ПРОЕКТ)
* 2 Глава І. ЗАСАДИ СУСПІЛЬНОГО РОЗВОЮ
* 3 Глава II. ГАРАНТІЇ СВОБОДИ
* 4 Глава III. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
* 5 Глава IV. ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН
* 6 Глава V. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
* 7 Глава VI. РЕФЕРЕНДУМ
* 8 Глава VII. НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ
* 9 Глава VIII. ПРЕЗИДЕНТ
* 10 Глава IX. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ (УРЯД)
* 11 Глава X. СУДОВА ВЛАДА
* 12 Глава XI. ПРОКУРАТУРА, СЛУЖБА БЕЗПЕКИ, ЗБРОЙНІ СИЛИ, ПОЛІЦІЯ
* 13 Глава XII. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ
* 14 Глава XIII. НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН
[ред.]
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (ПРОЕКТ)
Ми, громадяни Української республіки, в своєму прагненні забезпечити невід’ємні права та свободи людини і громадянина, підпорядкувати всяку владу інтересам особи, а державу в цілому – інтересам суспільного загалу, піклуючись, перш за все, про свободу свого життя, затверджуємо цю Конституцію як найвищий прав-ничий авторитет.
[ред.]
Глава І. ЗАСАДИ СУСПІЛЬНОГО РОЗВОЮ
Стаття 1.
Воля народу визначає волю держави і є найвищим владним персоніфікованим авторитетом.
Конституція є найвищим деперсоніфікованим авторитетом.
Законодавча, виконавча та судова влади в Українській державі підпорядковані волі народу та цій Конституції.
Стаття 2.
Свобода народу є головним пріоритетом Конституції. Громадський мир, безпека, захищеність та стабільність є головними пріоритетами Української держави. Пріоритети Української держави підпорядковані пріоритетам Конституції.
Стаття 3.
Приватна власність визнається головною економічною засадою свободи народу. Приватна власність є недоторканною і може міняти свою форму виключно за згодою власника.
Підприємницька ініціатива не обмежується. Засади свободи договору гарантуються.
Стаття 4.
Законодавча та виконавча влади є автономними одна від одної. Судова влада є незалежною від законодавчої та виконавчої влади. Судова влада дослуховується волі народу лише за умов, коли вона виражена в формі Закону.
Стаття 5.
Всі без винятку агенти держави, починаючи від Президента України й до найдрібнішої посадової особи повинні служити виключно на користь інтересів народу.
Їх повноваження мають визначатися виключно в даній якості.
Стаття 6.
Громадянин має право судового позову як до Української держави в цілому, так і до будь-якої посадової особи.
Стаття 7.
Вільно чинити власною долею є головним наслідком свободи народу для кожного громадянина.
Діяти виключно в межах окреслених повноважень є головним наслідком свободи народу для кожної посадової особи.
Стаття 8.
Коли свобода народу стає загроженою з боку Української держави, народний спротив цьому в будь-якій фо-рмі визнається легітимним.
Стаття 9.
Інтелектуальна свобода не регламентується через жодні обмеження, проте можливі збитки від її реалізації підлягають відшкодуванню рахунком винної сторони.
Стаття 10.
Національні інтереси є пріоритетом зовнішньої політики Української держави, проте виконання державою вимог міжнародного права гарантується. Належним чином підписані та ратифіковані міжнародні угоди мають пріоритет перед нормами українсько-го законодавства, за винятком цієї Конституції.
[ред.]
Глава II. ГАРАНТІЇ СВОБОДИ
Стаття 11.
Життя є передумовою свободи, отже, смертна кара вилучається в Україні із судової компетенції.
Стаття 12.
Кожна людина повинна народжуватися й жити в стані свободи. Для забезпечення цього стану будь-які витрати Української держави не можуть визнаватись як надто високі.
Стаття 13.
Ринкова економіка є уособленням засад економічної свободи. Демократія є уособленням засад політичної свободи. Недоторканність особистого життя є уособленням засад приватної свободи.
Економічна, політична та приватна свободи не можуть бути скасовані. Вони можуть обмежуватися тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану виключно на основі Закону.
Стаття 14.
Розмір приватних банківських рахунків та обсяг приватної власності в Україні не обмежуються.
Державні податки не можуть бути такими, щоб це становило загрозу економічній свободі.
Торгівля є вільною.
Іноземні інвестиції заохочуються.
Стаття 15.
Політичний присуд демократії є невідворотним. Він не може бути скасований або обмежений політичною доктриною, вибором церкви або окремих поколінь. Засади поступу, керованого чимось іншим, ніж демократія, не визнаються.
Стаття 16.
Демократичними в Україні визнаються рішення, які було прийнято без порушення процедур. Порушення демократичних процедур є достатньою підставою для визнання будь-якого рішення не чинним.
Стаття 17.
Диктатура не може визнаватись легітимною за будь-яких обставин, поки діє ця Конституція.
Стаття 18.
Права політичних меншин гарантуються. Рішення, які було прийнято на основі консенсусу, не можуть бути скасованими за погодженням політичної більшості. Політичні рішення більшості є обов’язковими до виконання лише впродовж терміну своєї легітимності.
Стаття 19.
Для зайняття політичних посад принцип професійних вимог не застосовується.
Кожен повнолітній громадянин має активне та пасивне виборче право. Політичне волевиявлення громадян та інших осіб в межах вимог Закону не контролюється.
Право кожної особи на політичну індиферентність підтверджується за будь-яких умов.
Стаття 20.
Пріоритетами приватної свободи особи визнаються:
* а) свобода вибору місця проживання;
* б) свобода вибору громадянства;
* в) свобода вибору освіти;
* г) свобода вибору релігії;
* д) свобода пересування в межах країни та за її межами;
* є) свобода вибору сексуального партнера;
* є) право на збройний захист себе, своєї родини та власності;
* ж) право на беззастережне одержання інформації про себе;
* з) право судового оскарження будь-яких порушень власних прав;
* и) право на вільний вибір національної належності;
* і) право на вільне спілкування з іншими за власним вибором при додержанні вимог невтручання в нього Української держави або приватних осіб.
Стаття 21.
Свобода слова не може бути скасованою або обмеженою в Україні ні Законом, ні персонально уособленою владою.
Стаття 22.
Громадяни завжди є рівними у своїй гідності та конституційних правах, окрім права на зброю.
Спроба скасування будь-якого з конституційних прав і свобод є не чинною від початку.
Судовий позов для захисту конституційних прав та свобод безпосередньо на підставі Конституції гарантується.
Стаття 23.
Оскільки визнається право людини на збройний захист, вільне придбання особистої зброї гарантується.
Обмеження цього права може мати місце виключно на підставі особистого статусу, умови якого визначено в Законі.
Стаття 24.
Оскільки визнається можливість непересічних здібностей індивідів, право людини на не конформну поведінку гарантується.
Стаття 25.
Ніхто не може бути примушений до страйку або до неучасті в ньому.
Страйк в умовах, коли наймодавцем є Українська держава, може бути заборонений лише для посадових осіб, але не більше, ніж під загрозою локауту.
Страйк в умовах, коли наймодавцем виступає не Українська держава, а хтось інший, гарантується за будь-яких умов, за винятком воєнного або надзвичайного стану.
На працівників та посадових осіб Прокуратури, Служби безпеки, Збройних Сил та поліції України дія цієї статті не поширюється.
Стаття 26.
Ніхто не може бути примушений до вступу в професійні спілки, творчі спілки, партії, рухи, союзи підприємців та інші асоціації, засновані на колективному інтересі.
Стаття 27.
Право громадян на альтернативну, щодо військової, службу або роботу гарантується.
Стаття 28.
Закони, Укази та Постанови Уряду завжди оприлюднюються і є загальнодоступними. Акти самоврядування завжди оприлюднюються і є загальнодоступними.
Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності на підставі акту, який не був належним чином оприлюднений.
Стаття 29.
Закони та інші нормативні акти, які погіршують стан громадянина або юридичної особи, зворотної сили не мають.
Стаття 30.
Презумпція не винуватості гарантується аж до набуття чинності судовим вироком.
Стаття 31.
Ніхто не може бути примушений свідчити проти себе або членів своєї родини.
Стаття 32.
Виправдувальний вирок суду, якщо він задовольняє підсудного, не може бути переглянутий або скасований в жодному випадку.
Стаття 33.
Кожен, хто підозрюється в вчиненні злочину або правопорушення, має право на юридичну допомогу з моменту, коли така підозра висловлена йому першою-ліпшою уповноваженою на це особою.
Стаття 34.
Арешт, обшук або виїмка в нічний час щодо осіб, які перебувають у власному помешканні є неприпустимими.
Стаття 35.
Арешт без дозволу судді є підставою для реабілітації арештованого незалежно від наявності доказів його винуватості.
Стаття 36.
Будь-яке безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності становить злочин і має бути відшкодоване потерпілому або його правонаступникам.
Стаття 37.
Кожен, кого позбавлено волі, має право на невідкладну персональну зустріч із суддею з приводу оскарження рішення про позбавлення волі.
Стаття 38.
Кожен, кого позбавлено волі внаслідок арешту або затримання, має право на невідкладне повідомлення рідних або близьких йому людей про свій стан. Порушення цієї вимоги є підставою для реабілітації арештовано-го незалежне від наявності доказів його вини.
Стаття 39.
Кожен, чия свобода обмежується на законній підставі посадовою особою, повинен одержати відразу після обмеження своєї свободи «Картку гарантій прав особи, чия свобода обмежується».
Нехтування цим правилом посадовою особою є підставою до реабілітації особи, свобода якої була обмежена, незалежно від наявності доказів вини.
Стаття 40.
Ніхто не може бути підданий тортурам або жорстокому поводженню з боку посадових осіб в умовах обмеженої свободи.
Режим перебування громадян та інших осіб в місцях позбавлення волі не може мати на меті приниження їх гідності. Стан несвободи є достатнім покаранням.
Стаття 41.
Громадяни, які знаходяться в соціально ослабленому стані не з власної вини, мають право на соціальний захист та матеріальну допомогу коштом Української держави.
Стаття 42.
Кожному гарантується право бути суб’єктом і об’єктом благодійницької діяльності.
Стаття 43.
Обов’язок спілкування державною або іншою конкретно визначеною мовою може бути покладений тільки на посадових осіб.
Стаття 44.
Оскільки національна або конфесійна належність громадян є справою їх особистого вибору, розвиток будь-якої національної культури або релігії гарантується режимом державного невтручання.
Стаття 45.
Перелік конституційних гарантій свободи не є вичерпним, свобода громадян та інших осіб не обмежується зазначеними в цій Конституції гарантіями.
[ред.]
Глава III. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
Стаття 46.
Громадянське суспільство – це самосвідома, самоврядна недержавна ланка Українського народу.
Громадянське суспільство є домінуючим фактором громадського поступу, воно має принципову зверхність щодо Української держави.
Діяльність державних установ та посадових осіб в Україні повинна контролюватись громадськістю. Для цього можуть створюватися будь-які громадські (неурядові) організації та асоціації.
Стаття 47.
Свобода партій, інших громадських організацій та асоціацій гарантується. Їх діяльність не контролюється Українською державою, за винятком додержання ними вимог Закону.
Стаття 48.
Монополія Української держави на будь-яку діяльність може мати місце виключно в межах здійснення функцій, які безпосередньо випливають з її конституційних пріоритетів.
Монополія держави як власника стосовно об’єктів природного походження не може визнаватися в жодному випадку.
Державна власність в Україні не може бути більшою за своїм обсягом та грошовою оцінкою, ніж власність громадянського суспільства.
Стаття 49.
Посадові особи не можуть бути арбітрами в галузі ідей. Будь-яка державна експертиза інтелектуальних проектів не може визнаватись остаточною.
Стаття 50.
Розширення меж нормативно-правового регулювання допустиме лише за умови, коли воно сприяє розширенню прав та свобод людини і громадянина.
Стаття 51.
Втручання Української держави в якості арбітра в сферу науки, культури або мистецтва є неприпустимим.
Державна сертифікація приватних освітніх установ забороняється.
Державні винагороди не можуть становити форму довічного утримання.
Стаття 52.
Збереження державної таємниці є прерогативою посадових осіб. Приватні особи не несуть відповідальності за розголошення державної таємниці в жодному випадку.
Поширення інформації в суспільстві є вільним, цензура забороняється. Оприлюднення достовірної інформації, яка компрометує Українську державу, її посадових осіб в очах громадськості не може бути підставою для притягнення до відповідальності в жодному випадку.
Стаття 53.
Монополія Української держави на будь-які засоби масової інформації є неприпустимою.
Стаття 54.
Режим інформації, яка становить таємницю, але не охоплюється поняттям державної таємниці, має визначатися в Законі. Текст цього Закону не може тлумачитися як об’єкт таємниці.
Стаття 55.
Режим секретності на будь-яку інформацію не може поширюватись на термін, що перевищує 30 років.
Стаття 56.
Інформація про особу, що претендує на виборну або іншу публічну посаду, не становить змісту таємниці і може бути оприлюдненою в будь-якому випадку.
Стаття 57.
Право петицій, зборів, мітингів, демонстрацій та пікетів гарантується. Встановлені щодо них Українською державою обмеження можуть мати виключно процедурний характер.
Стаття 58. Законні релігійні уподобання громадян не можуть бути предметом заохочень або обмежень з боку Україн-ської держави.
Всі визнані Законом віросповідання є рівними.
[ред.]
Глава IV. ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН
Стаття 59.
Обов’язки громадян та інших осіб стосовно Української держави можуть визначатись тільки Законом і ви-ключно в межах, що встановлені цією Конституцією як гарантії свободи.
Кожен повинен поважати права та свободи інших. Конституційні права і свободи однієї людини не повинні визнаватись пріоритетними по відношенню до прав і свобод іншої людини.
Стаття 60.
Виконання обов’язків, які особа поклала на себе внаслідок добровільної угоди, передбачає підтримку Закону.
Стаття 61.
Власність сприяє незалежності особи та схиляє її до моральної позиції. Доброчинні дії власника завбачають підтримку та заохочення з боку Української держави.
[ред.]
Глава V. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
Стаття 62.
Екологічні стандарти затверджуються Законом. Жодна широкомасштабна господарська ініціатива не може набрати чинності без позитивного висновку екологічної експертизи.
Стаття 63.
В екологічній експертизі не може бути відмовлено, якщо сторона, яка на ній наполягає, має власні джерела її фінансування.
Стаття 64.
Будь-яка інформація про стан екологічної загрози населенню не може бути предметом державної або іншої передбаченої Законом таємниці.
Стаття 65.
Екологічна експертиза державних об’єктів у випадку, коли вона засвідчила стан неприпустимого забруднення, оплачується державним коштом.
Екологічна експертиза недержавних об’єктів в аналогічному випадку оплачується коштом їх власників.
Стаття 66.
Право на судовий позов з метою відшкодування екологічних збитків гарантується.
[ред.]
Глава VI. РЕФЕРЕНДУМ
Стаття 67.
Референдумом може бути прийнятий або скасований будь-який Закон крім того, яким вносяться зміни та доповнення до Конституції.
Референдумом може бути вирішено також будь-яке питання компетенції Національних Зборів, якщо останні визнають доцільним передати його на референдум.
Стаття 68.
Референдум проводиться за ініціативою громадян, Національних Зборів, Президента.
Референдум за ініціативою громадян проводиться коштом одноразового самооподаткування громадян.
Референдум за ініціативою Національних Зборів і Президента проводиться коштом державного бюджету.
Стаття 69.
Процедура референдуму регламентується Законом.
Закони, які було прийнято референдумом, не можуть бути скасованими Національними Зборами на протязі не менш ніж 4 років після їх прийняття або затвердження референдумом.
Як для новини ніякого.