#дійсним_доповідаю
Ну шо, мазута, ставте волини, сідайте біля буржуйкі і слухайте нашу свіженьку оповідку про нєвєроятного протівніка.
Ось вже другий день світові новини повняться звітами про чергові пригоди іхтамнєтав в Сирії, і наша редакція не змогла простояти осторонь такого інфоповоду, тим більше що ми тут не тільки мемаси клєпаємо, а ще і уважно слідкуємо за подіями в світі. Тож, що саме трапилося?
Як ви всі знаєте (а якщо не знаєте, то вам догана) "ЧВК Вагнєра", тобто збіговисько помороженних найманців під головуванням підполковника ВС РФ Дмитра Уткіна , яке неодноразово було помічене на Донбасі, другий рік воює в Сирії на боці Асадівських військ (Доречі у рядах був поміченних ще й Мільчаков, що виразно говорить про контингент "воїнства"). Виконання ними там бойових завдань в 90% випадків полягає в ходіні у ростові атаки голосно репетуючи, катуванні полонених і спостереженні за бомбардуванням шпиталів, що повністю вкладається в парадігму "істінного русского воіна", тим більше шо платять грошенята, а вдома голод і холод. Тому умовний Ваня пафосно селфиться на фоні трупів, надсилає фоточки своїй огидній Машєнькє в мокшанські болота і мріє про те, як нарешті дасть клятим ̶п̶е̶н̶д̶о̶с̶а̶м̶,̶ ̶у̶к̶р̶о̶п̶а̶м̶ курдам, ігіл, опозициї (необхідне підкреслити) пасасать.
7 лютого світова історія нарешті побачила пряме зіткнення асвабадителей і тих самих піндосів.
Як повідомляють нас власні джерела в штабі антитерористичної коаліції, діло було так.
Місцевий Абу-Хаб-аль-Льовочкені вирішив віджати у курдів нафтові родовища і завод, тому подзвонив куди треба і виділив бюджет. Наступного дня група російських найманців у складі двох рот мотопіхоти разом з приданими асадівськими підрозділами отримала бойову задачу знищити ШТАБ ІГІЛ у районі нафтового родовища. Вишикувавшись в колонну, наші борці за Легитимного лидера відправилися його захоплювати, та раптом зустріли на підході загін. Ті відступили та вивісили на позиціях американський прапор, сигналізуючи, що належать до військ коаліції.
Побачивши ненавістний звьоздно-полосатий, Вані обєзумєлі.
Все згадав в цей момент Ваня. Тисячоліття знущань, уніжєній, діда-фронтовика, і головне - як Обама сцяв в його під'їзді. І пішов наш Ваня в атаку, розмахуючи зброєю. Як ми знаємо, справжній Ваня ходить в атаку тільки сомкнутим строєм, цепью, і в повний ріст, щоб усі боялися. Як кажуть, "чєм ширє наши морди, тєм тєснєє наши ряди". Побачивши, як густий стрій руської піхоти пилить по пустелі, а колонна стоїть і ворочає дулами, оборонці свердловини спочатку охуєлі, а потім застосували велике колдунство під кодовою назвою "звонок другу".
Корочє, американці спочатку причухали колонну з хвоста до носа артилерійським вогнем, а потім підняли вєртушки і довго-довго хуячили по вижившим голосно промовляючи через мікрофони: "VAGNER OTVODI REBYAT", поки їх рештки пішим порядком не відправилися бороздіть пустелю, традиційно кинувши трьохсотих доходити. Вані дуже голосно вимагали підтримки асадівської артилерії, але її тупо винесли бойовими дронами. Засобів ПВО ж в них з собою не було, бо вони планували після трьох годин артпідготовки добивати контужених кувалдами, а не вотєтавотвсьо.
Додатковий нюанс полягає в тому, що американці відверто попередили штаб ВС РФ про запланований бій, але ті як завжди відповіли що російських військ там нєт. Американці сказали "Оукей", і через пару хвилин там дійсно нікого не стало.
Тепер по всім ватним паблосам стоїть лютий вій, стогон, обіцянки помсти і всьо такоє. Хоча хз чого, адже там нікого не було. Трупи ще сортують, і в моргах пєчальні братушки слухають з мобілок пісню "а падмога не прийшла, подкрєплєньє не пріслалі, нас осталось только два, нас с тобою наєбалі".
Яка мораль цієї історії, шановна підписота?
1. Ніколи не недооцінюйте супротивника. Пусте бахвальство та пафосні селфі породжують відчуття всемогутності, яке веде до нерозумних вчинків.
2. Ніколи не будьте російським іхтамнєтом.
3. Загинути за Батьківщину - це прикро, але це найвища честь. Загинути ж за чиїсь фінансові інтереси - це тупо лол.
Вітаємо американських союзників з чудово проведеною операцією, і без зайвих зловтішань усвідомлюємо - чи мешне їх, тим більше нас. На тому і стоїмо.
