УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО: держава без транспортних монополій
У Сумах це означає припинення диктату «маршрутників» та прорив у розвитку комунального транспорту
Як відомо, політична відповідальність перед виборцями – для нашої країни радше мрія, ніж реалії сьогодення. В цьому легко пересвідчитись, якщо порівняти передвиборчі програми деяких партій з післявиборчими діями тих, хто отримав мандат довіри.
Багато хто сприймає ще вчора популярні партійні бренди, дивлячись на столичних вождів. Але реальна політика здійснюється на місцях.
І саме нещодавні голосування у Сумській міській раді зайвий раз довели: ті, хто ототожнює себе з «владною вертикаллю» й ті, хто заявляє себе опозицією, - насправді вони разом переслідують інтереси дуже вузького кола виборців.
А саме: лобіюють інтереси власників маршрутних таксі замість відстоювати інтереси громади.
Цього року в нашому місті має відбутися новий транспортний конкурс. За задумом міського голови, він мав би стати проривом в транспортній сфері Сум за рахунок привнесення справжньої конкуренції на ринок міських перевезень.
Напередодні конкурсу комунальному підприємству «Електроавтотранс» (більш відомому як «Тролейбусне управління») треба, чого б це не коштувало, придбати достатню кількість автобусів. Лише за цієї умови комунальники могли б гідно посперечатися за маршрути з приватними претендентами.
Водночас – це єдина можливість запровадити нову транспортну схему і розвантажити вулиці від шаленої кількості «маршруток», що буквально заполонили дороги. Адже про це під час місцевих виборів говорили усі без виключення політичні сили, представлені нині в раді.
Отже, виконавчий комітет міської ради запропонував придбати необхідні комунальникам автобуси за рахунок лізингу. Однак найбільша фракція депутатського корпусу – фракція партії «Батьківщина» разом із депутатами Партії регіонів – не пішли на зустріч городянам. Дарма Геннадій Мінаєв пояснював на сесії, що відмовою від лізингу депутати провокують у місті не більше не менше як транспортний колапс.
І очевидно, що подібна ситуація вельми прислужилася власникам тих самих маршрутних таксі. Не забуваймо: крім того, що їх надто багато як для нашого міста, якість послуг роками залишається на низькому рівні, а стан мікроавтобусів подекуди просто жахливий та не відповідає належним технічним нормам.
Тож чиї інтереси насправді лобіюють в міській раді соратники Юлії Тимошенко ?
Ця ситуація в чергове довела, що політичні сили, організовані за принципом фан-клубів відомих вождів, дедалі більше банкрутують – спочатку у коридорах влади, потім у суспільній думці. Адже поводять себе в політиці суто меркантильно, ставлячи за мету власне збагачення, а не процвітання країни й широких верств її громадян.
Саме тому тепер як ніколи актуальна ідея нової політики – такої, що спирається на ідеологічні, а не «вождістські» засади у щоденній кропіткій роботі заради України майбутнього – держави, якою б пишались і сучасники, і нащадки.
Однією з найперспективніших нових політичних сил політологи вже назвали партію «Україна Майбутнього». Спираючись на ліберальну ідеологію, ми пропонуємо якісно нові підходи до політичного процесу.
Одне з системоутворюючих наших переконань у сфері економіки – усвідомлення того, що слід позбавлятися неприродних монополій. Одну з таких ми у Сумах бачимо на ринку міських пасажирських перевезень.
Ми вважаємо, що депутати міської ради, не забезпечивши придбання на умовах лізингу автопарку для «Електроавтотрансу», поступили вкрай безвідповідально. Як би не пояснювати їхній крок – у підсумку він виявився на користь «маршрутників».
Та доля «Тролейбусного управління» – окрема широка тема для ґрунтовної й непростої дискусії. Чому підприємство знаходиться весь час у фінансовій скруті?
Одна з причин – досі не змінена в країні система пільгових перевезень. Комунальний транспорт, нажаль, досі залишається «соціальним» у вузькому розумінні – хоча цілком міг би бути активним гравцем на ринку перевезень. Не маючи змогу заробляти гроші, регулярно не отримуючи від уряду належних компенсацій за перевезення пільгових категорій населення – підприємство не здатне вийти на якісно вищий рівень надання послуг пасажирам і скласти конкуренцію приватному бізнесу, який давно озолотився на городянах.
Треба розуміти: пільговики користуються комунальним громадським транспортом не безкоштовно. Вони їздять за рахунок бюджету, традиційно куцого.
Тож чи не варто було б вдатися до монетизації пільг, адресної грошової допомоги тим, хто її потребує? Тоді пільговики мали б насправді більше свободи при необхідності долати великі відстані по місту.
У разі потреби, вони могли б користуватися «платним» транспортом або витрачати гроші на інші свої потреби.
Комунальники, отримуючи живі гроші прибутку, жили б не на дотації (які ще й місяцями доводиться чекати) та отримали б за ефективного менеджменту шанс на справжню конкуренцію з приватним транспортом.
А місцевий бюджет поповнювався би реальними грошима.
У виграші, зрештою, опинився б пересічний пасажир – і молодий, і середнього віку, і пенсіонер. І той, хто розраховує на себе, і той, хто отримує допомогу держави.
Шкода, але поки що ми не бачимо реальної, а не удаваної політичної волі заради реформ на політичному Олімпі. Зате на місцевих «олімпиках» процвітає нездоровий лобізм, яким не гребує ні влада, ні так звана опозиція.
Історик Фукідід за дві з половиною тисячі років до нас переконував: «Процвітання міста в цілому принесе більше зиску громадянам, ніж благополуччя одиниць при загальному зубожінні».
Як виглядає, сумські «бютівці» разом з «регіоналами» політичною поведінкою відстали навіть від давньогрецького розуміння демократії.
Ми ж пропонуємо Україну майбутнього – державу без транспортних монополій. У Сумах це означає припинення диктату «маршрутників» та прорив у розвитку комунального транспорту.
У Сумах це означає припинення диктату «маршрутників» та прорив у розвитку комунального транспорту
Як відомо, політична відповідальність перед виборцями – для нашої країни радше мрія, ніж реалії сьогодення. В цьому легко пересвідчитись, якщо порівняти передвиборчі програми деяких партій з післявиборчими діями тих, хто отримав мандат довіри.
Багато хто сприймає ще вчора популярні партійні бренди, дивлячись на столичних вождів. Але реальна політика здійснюється на місцях.
І саме нещодавні голосування у Сумській міській раді зайвий раз довели: ті, хто ототожнює себе з «владною вертикаллю» й ті, хто заявляє себе опозицією, - насправді вони разом переслідують інтереси дуже вузького кола виборців.
А саме: лобіюють інтереси власників маршрутних таксі замість відстоювати інтереси громади.
Цього року в нашому місті має відбутися новий транспортний конкурс. За задумом міського голови, він мав би стати проривом в транспортній сфері Сум за рахунок привнесення справжньої конкуренції на ринок міських перевезень.
Напередодні конкурсу комунальному підприємству «Електроавтотранс» (більш відомому як «Тролейбусне управління») треба, чого б це не коштувало, придбати достатню кількість автобусів. Лише за цієї умови комунальники могли б гідно посперечатися за маршрути з приватними претендентами.
Водночас – це єдина можливість запровадити нову транспортну схему і розвантажити вулиці від шаленої кількості «маршруток», що буквально заполонили дороги. Адже про це під час місцевих виборів говорили усі без виключення політичні сили, представлені нині в раді.
Отже, виконавчий комітет міської ради запропонував придбати необхідні комунальникам автобуси за рахунок лізингу. Однак найбільша фракція депутатського корпусу – фракція партії «Батьківщина» разом із депутатами Партії регіонів – не пішли на зустріч городянам. Дарма Геннадій Мінаєв пояснював на сесії, що відмовою від лізингу депутати провокують у місті не більше не менше як транспортний колапс.
І очевидно, що подібна ситуація вельми прислужилася власникам тих самих маршрутних таксі. Не забуваймо: крім того, що їх надто багато як для нашого міста, якість послуг роками залишається на низькому рівні, а стан мікроавтобусів подекуди просто жахливий та не відповідає належним технічним нормам.
Тож чиї інтереси насправді лобіюють в міській раді соратники Юлії Тимошенко ?
Ця ситуація в чергове довела, що політичні сили, організовані за принципом фан-клубів відомих вождів, дедалі більше банкрутують – спочатку у коридорах влади, потім у суспільній думці. Адже поводять себе в політиці суто меркантильно, ставлячи за мету власне збагачення, а не процвітання країни й широких верств її громадян.
Саме тому тепер як ніколи актуальна ідея нової політики – такої, що спирається на ідеологічні, а не «вождістські» засади у щоденній кропіткій роботі заради України майбутнього – держави, якою б пишались і сучасники, і нащадки.
Однією з найперспективніших нових політичних сил політологи вже назвали партію «Україна Майбутнього». Спираючись на ліберальну ідеологію, ми пропонуємо якісно нові підходи до політичного процесу.
Одне з системоутворюючих наших переконань у сфері економіки – усвідомлення того, що слід позбавлятися неприродних монополій. Одну з таких ми у Сумах бачимо на ринку міських пасажирських перевезень.
Ми вважаємо, що депутати міської ради, не забезпечивши придбання на умовах лізингу автопарку для «Електроавтотрансу», поступили вкрай безвідповідально. Як би не пояснювати їхній крок – у підсумку він виявився на користь «маршрутників».
Та доля «Тролейбусного управління» – окрема широка тема для ґрунтовної й непростої дискусії. Чому підприємство знаходиться весь час у фінансовій скруті?
Одна з причин – досі не змінена в країні система пільгових перевезень. Комунальний транспорт, нажаль, досі залишається «соціальним» у вузькому розумінні – хоча цілком міг би бути активним гравцем на ринку перевезень. Не маючи змогу заробляти гроші, регулярно не отримуючи від уряду належних компенсацій за перевезення пільгових категорій населення – підприємство не здатне вийти на якісно вищий рівень надання послуг пасажирам і скласти конкуренцію приватному бізнесу, який давно озолотився на городянах.
Треба розуміти: пільговики користуються комунальним громадським транспортом не безкоштовно. Вони їздять за рахунок бюджету, традиційно куцого.
Тож чи не варто було б вдатися до монетизації пільг, адресної грошової допомоги тим, хто її потребує? Тоді пільговики мали б насправді більше свободи при необхідності долати великі відстані по місту.
У разі потреби, вони могли б користуватися «платним» транспортом або витрачати гроші на інші свої потреби.
Комунальники, отримуючи живі гроші прибутку, жили б не на дотації (які ще й місяцями доводиться чекати) та отримали б за ефективного менеджменту шанс на справжню конкуренцію з приватним транспортом.
А місцевий бюджет поповнювався би реальними грошима.
У виграші, зрештою, опинився б пересічний пасажир – і молодий, і середнього віку, і пенсіонер. І той, хто розраховує на себе, і той, хто отримує допомогу держави.
Шкода, але поки що ми не бачимо реальної, а не удаваної політичної волі заради реформ на політичному Олімпі. Зате на місцевих «олімпиках» процвітає нездоровий лобізм, яким не гребує ні влада, ні так звана опозиція.
Історик Фукідід за дві з половиною тисячі років до нас переконував: «Процвітання міста в цілому принесе більше зиску громадянам, ніж благополуччя одиниць при загальному зубожінні».
Як виглядає, сумські «бютівці» разом з «регіоналами» політичною поведінкою відстали навіть від давньогрецького розуміння демократії.
Ми ж пропонуємо Україну майбутнього – державу без транспортних монополій. У Сумах це означає припинення диктату «маршрутників» та прорив у розвитку комунального транспорту.
