Скандал з Wikileaks та можливі наслідки....

[KariK_1983]

Інформаційний витік у WikiLeaks - безсумнівно є дипломатичною катастрофою, що вже увійшла в історію. Удар "нижче пояса" такої сили завдав би шкоди будь-якій державі, тим більше – коли йдеться про одного з глобальних гравців, котрим є Сполучені Штати.
Більше того, подібно "ефекту доміно", рикошетом цей удар пройшовся й по інших державах, чию конфіденційну інформацію було оприлюднено з депеш американських дипломатів широкому загалу та поставило багатьох світових лідерів у делікатне становище. При цьому, цікаво спостерігати, як деякі з них відверто тішаться неочікуваному піару, в той час як інші нервово намагаються зберегти "хорошу міну при поганій грі".
Варто наголосити, що оприлюднена інформація збиралася американськими дипломатами у законний спосіб і не є викривальною, сенсаційною і глобальною за своєю важливістю. Це не є розвідувальні дані, які здобуваються посольствами різних країн, у тому числі й Україною. Тому в даному випадку мова йде лише про верхівку інформаційного айсбергу.
У цій ситуації питання полягає в тому, кому це було вигідно і чи взагалі це не є збігом випадковостей, які в наш високотехнологічний вік привели до небажаного результату для США.
Відповідь на нього поки ще ніхто не має. Але з цього випадку необхідно зробити низку важливих висновків.
По-перше, у наш час інформація є не лише важливим ресурсом, але й зброєю. І ця зброя може завдати державі шкоди ані трохи не меншої, аніж ракетні війська чи авіація. Як з'ясувалось, навіть найпотужніші держави світу вразливі, коли йдеться про вторгнення в їхні інформаційні мережі та викрадення таємної інформації, загрозливої для безпеки держави.
Не дивно, що нова Стратегічна концепція НАТО, затверджена минулого місяця у Лісабоні, включила кібернетичні атаки, які можуть спричинити вторгнення до інформаційних ресурсів держав і організацій, до переліку головних загроз нового часу.
Цікаво те, що прогалину в інформаційні безпеці Сполучених Штатів щодо цього скандалу було виявлено не в Державному департаменті, який є міністерством закордонних справ США, а в їхньому міністерстві оборони.
Механізм, що існує в США стосовно передачі телеграм з посольств до Пентагону, дав збій, і через цю одну ненадійну ланку стався витік. Таким чином, через втручання американського військовослужбовця найнижчого рівня вся система не витримала "дитячої" перевірки на інформаційну безпеку.
По-друге, з оприлюднених документів ми бачимо, що американські дипломати, не зважаючи на численні закиди з боку різноманітних тоталітарних режимів та лівих організацій, завжди діяли у межах своїх повноважень, не порушуючи жодного пункту Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Інформація, передана ними, була зібрана виключно законними методами.
В свою чергу, держави, в яких оприлюднено цю інформацію, грубо порушили не лише Віденську конвенцію, але й елементарні етичні норми. Їх можна було б зрозуміти, якби в документах містилась інформація про порушення прав людини, втручання у внутрішні справи незалежних держав і таке інше – чого в діях дипломатичних співробітників США не мало місця.
Тому ми маємо справу зі звичайним інформаційним хуліганством, котре нагадує дії підлітків, які взялися розбирати знайдену воєнну міну просто на шкільному подвір'ї.
Як і підлітки, ці особи анітрохи не задумуються ані про практичну користь від своїх дій, ані про негативні наслідки для міжнародної політики. Чого тільки коштує інформація з сайту WikiLeaks, який оприлюднив телеграму Держдепу США, у якій перелічені стратегічні (!) об‘єкти, терористична атака на які може зачепити інтереси американської національної безпеки!
Список датований 2009-м роком. У переліку - об‘єкти енергетики, ядерні реактори, дамби, транспортні системи і багато інших структур. Навіть більше, у телеграмі також йшлося про Ормузську протоку, яка була об‘єктом танкерної війни між Іраном таІраком у1980-му. Ізраїльський військовий завод компанії "Рафаэль" теж у списку.
Таким чином, завдяки WikiLeaks терористи отримали детальний перелік потенційних мішеней у всьому світі.
По-третє, власне, вплив на міжнародну політику. Навряд чи це може призвести до міжнародних катаклізмів, на стан війни та миру між державами, та й загалом на міжнародні відносини. Хоча, безсумнівно, основні події тут відбуватимуться не на очах широкої громадськості.
Звісно, буде (вже є!) низка гучних популістських заяв, спричинених інформацією з WikiLeaks, проте основний наслідок - це конкретні практичні висновки, котрі зробили політичні діячі з "розкритих карт" американської дипломатії. Рівень довіри до безпеки інформації, яку отримують з різних джерел США, значно впав. Це зменшить можливості дипломатичної служби США по збору інформації законним шляхом.
На мою думку, основним висновком з цієї історії є те, що кожен сучасний політик повинен усвідомлювати: в інформаційному світі "шила не втаїш", адже твої негідні дії завжди будуть викриті для публічного огляду.
Зрештою, найкраща оборона перед інформаційними диверсіями - щоб твої слова ніколи не розходилися з вчинками.

 

[Sander]

You must be registered for see links

Может конечно не в тему но пора задуматься о америкосах

 

[Cergey...]

WikiLeaks

Без сомнения – WikiLeaks – самый успешный интернет-проект последнего времени. Его история началась в 2006 году, когда несколько единомышленников – хакеров из Америки и Европы и китайских оппозиционеров приняли решение о создании некоммерческой организации SunShine Press, целью которой будет создание условий для анонимного защищенного распространения информации. Инструментом этой компании и стал сайт WikiLeaks.

Первой "бомбой", опубликованной сайтом, стал видеоролик расстрела с вертолетов США заведомо гражданских лиц в Ираке, двое из которых были репортерами. Затем последовали и другие публикации: переписка Сары Пэйлин, кадры затопления токсичных отходов у берегов Африки и пр. Творческие успехи были настолько серьезны, что в США сайт запретили, и ему пришлось переехать в Швецию.

WikiLeaks против всех

Звездно-полосатому Карабасу, по совместительству называемому "дядюшкой Сэмом", достается особенно сильно. WikiLeaks регулярно размещает информацию про кукольные театры, устроенные демократическим громилой по всему свету, документы, которые однозначно говорят, что все не так как нам говорят, а так, как мы подозревали.

В данном конкретном случае это означает, что в Ираке не зарождающаяся демократия, а горы трупов, в Афганистане не борьба с Аль-Каидой, а героиновая плантация, что партнеры США по блокам и коалициям для них не партнеры, а подчиненные, которые должны: а) делать, что им говорят, и б) молча. Оказалось, что российские (и не только) правозащитники и диссиденты работают на Госдеп. Выяснилось, что система ПРО – та самая, которая должна не позволить Ирану нанести ядерный удар по Америке, - устроена так, что в любой момент может быть перенастроена на Россию.

Можно сказать что WikiLeaks это событие года в политике.
Свобода слова,демократия схлеснулись с лицемерием политиков и прежде всего госдепом США .Кто победит?

 

[Cergey...]

Re: WikiLeaks

Я вообще подозреваю что Горбачев,и Ющенко работали на ЦРУ.Это наверное самые успешные проэкты этой организации. Интересно Ассандж прольет свет на нашу новейшую историю.И не эта ли бомба для председателя ,которая вот вот должна взорваться.

 

[Freddi]

Re: WikiLeaks

Можно сказать что WikiLeaks это событие года в политике.
Свобода слова,демократия схлеснулись с лицемерием политиков и прежде всего госдепом США .Кто победит?

Конечно победит УКРАИНА!!!

 

[Stein]

Відповідь: Скандал з Wikileaks та можливі наслідки....

WikiLeaks: 13 цитат про РФ

У матеріалах, опублікованих сайтом WikiLeaks, міститься значна кількість згадок про Росію. Наступний текст є дайджестом цитат про Росію в останніх публікаціях американських газет The New York Times і The Washington Times, британської The Guardian і німецького журналу «Шпігель», які використали матеріали WikiLeaks. Ми попереджаємо, що точність цих повідомлень і оцінок підтвердити неможливо.

1. Російські мафіозні структури контролюють постачання газу Україні. Ця інформація дана з посиланням на тодішнього прем'єр-міністра України Юлію Тимошенко, яка заявила, що криміналітет, а точніше, структури Семена Могилєвича, стоять за компанією RosUkrEnergo. Могилєвич — один з десяти злочинців, арешт яких входить до числа першочергових пріоритетів ФБР США. Як відомо, в 2008 році Могилєвич був заарештований в Росії, проте у 2009 році звільнений.

2. Росія приховувала найважливішу інформацію про генерала Ратко Младіча, колишнього начальника штабу армії Республіки Сербської, який звинувачується в скоєнні військових злочинів і геноциді. У 2009 році американського дипломата повідомив про це високопоставлений сербський чиновник. За словами цього джерела, численні запити Сербії щодо місцезнаходження Младіча ігнорувалися Москвою. За непідтвердженими даними, Радіч може ховатися в Сербії або Росії.

3. Президент Таджикистану Емомалі Рахмон вважає, що Росія чинить постійний тиск на республіку, щоб «зменшити західну присутність». Рахмон також повідомив, що російські спецслужби намагалися організувати змову, метою якої було його усунення від влади. Саме з цієї причини, за версією WikiLeaks, Рахмон відмовився від допомоги російських прикордонників.

Президент Таджикистану також відзначив, що російські прикордонники «активніше займалися забезпеченням наркотрафіку, чим боротьбою з ним». Емомалі Рахмон також виразив невдоволення діяльністю російських військових радників, які «не робили нічого, щоб зміцнити збройні сили Таджикистану», оскільки «хотіли бачити нас слабкими».

4. Незабаром після вбивства Олександра Литвиненка в Лондоні в 2006 році російські офіційні особи повідомили, що спецслужби Росії стежили за передбачуваними отруйниками Литвиненка, проте не зробили нічого, щоб запобігти вбивству, оскільки порахували, що за потенційними злочинцями стежать британці. Ця заява була сприйнята британцями як спроба замаскувати реальну роль, яку зіграли російські спецслужби в справі Литвиненка.

У іншому повідомленні наводяться слова високопоставленого французького чиновника, який вказав, що вбивство Литвиненка — справа рук «ворожих елементів» в лавах російських спецслужб. У свою чергу, згідно цим матеріалам, американські дипломати висловлювали сумніви в тому, що Володимир Путін не був в курсі подій, що призвели до вбивства Литвиненка.

5. У 2008 році російський генерал у відставці намагався продати уран в Португалії. Як доказ він демонстрував фотографії. Ця інформація була отримана посольством США від інформатора. У матеріалах WikiLeaks не виявлене даних про те, чим завершилася ця історія.

6. Після розпаду СССР неназвані посередники в Москві запропонували Єгипту придбати ядерні матеріали, послуги вчених-ядерників і навіть готову ядерну зброю, проте Каїр відмовився зробити цю операцію.

7. Концерн «Газпром» — «неефективний, політично мотивований і корумпований». Його головні цілі лежать у сфері політики, а не бізнесу. При цьому «Газпром» в концентрується на виконанні різних соціальних програм, а не збільшенні капіталізації компанії і розширенні контролю над світовим ринком природного газу. Згідно матеріалам WikiLeaks, представник «Газпрому» назвав свою організацію «соціалістичним монополістом, зацікавленим в доходах за рахунок ренти».

За оцінками американських дипломатів, яких наводить WikiLeaks, «Газпром» відчуває серйозні і, судячи з усього, довготривалі проблеми. Згідно цієї інформації, головна проблема «Газпрому» полягає в тому, що це «не конкурентоздатна глобальна компанія», а спадкоємець радянського міністерства, що продовжує «діяти в цьому стилі».

8. У Росії практикується жорстоке поводження з ув'язненими, а російська пенітенціарна система «бездушна і корумпована».

9. Рішення Росії не постачати зенітно-ракетні комплекси С-300 Ірану стало результатом секретної угоди з Ізраїлем, який пообіцяв продати Москві сучасні непілотовані літальні апарати.

10. Президент Азербайджану Ільхам Алієв повідомив американського дипломата, що президент РФ Дмитро Медведєв, хоч і є «сучасним інтелектуалом нового покоління», проте, оточений людьми, яких не в змозі контролювати. За даними WikiLeaks, «багато високопоставлених чиновників не вважають Медведєва лідером». Крім того, помітні ознаки серйозної конфронтації між командами Медведєва і Путіна.

11. В ході зустрічі з міністром закордонних справ Естонії Урмасом Паетом президент Білорусі Олександр Лукашенко вельми критично висловлювався про Росію. Зокрема, невдоволення Лукашенка викликало будівництво трубопроводу «Північний потік». Лукашенко заявив, що Москва пропонувала йому визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії в обмін на постачання газу за пільговою ціною. Він також вказав, що війна з Грузією була підготовлена і спровокована Росією.

12. Американські дипломати рахують процес, що недавно завершився, у справі Михайла Ходорковського і Платона Лебедєва не більше ніж фарсом. Цей процес показує, що Кремль створив «цинічну систему, де можливо безкарно знищувати політичних супротивників». При цьому «більшість росіян впевнена в тому, що процес Ходорковського-Лебедєва має політичне підгрунття, проте їх це не турбує». У матеріалах WikiLeaks також вказується, що російські «правозахисники намагаються вести боротьбу із загальною апатією і цинізмом суспільства».

13. У 2006 році, незадовго до своєї смерті, журналістка Ганна Політковська повідомляла американським дипломатам, що «вона може бути убита у будь-який час». Вона також скаржилася, що постійно отримувала погрози, джерелами більшої частини яких були «люди Кадирова» і співробітники російських силових структур.