Результати пошуку

намисто порвалося небо під горло хмари беруть був сніг я роблю орігамі птахів і вони як ти оживають від моїх рук чорна гуаш індустріального пейзажу з набережної чайка знає як мені важко і тому не кричить був дощ виловлюю пелюстки аптечної білої ромашки рахую чи то любов чи то нелюбов

тобі варто навчитися шукати із моїх поглядів корені, возводити слова у ступені. таким холодним не бути, як глиба льоду. можливо, я до тебе близько мощусь, кладу на серце долоню - на печінку - іншу, а відігріть тебе не виходить. сама мерзну, аж до своїх грунтів підзолистих, аж до каменів, що...

любов варта, щоб її чекали. а не висіли на брудних чоловіках від свого нетерпіння. йорзали на ліжку без одягу тулилися черевом ще однієї спини. пили спиртне, щоб сплутати його з тим, хто був до нього. а на ранок все одно залишались самотніми. любов варта, щоб ніколи не описувати...

Києву властива слововтеча. втрата поглядів. така густа байдужість. ніхто в нікому не шукає речі, ніхто в нікому не вчуває звуки. тут всі перила у відбитках пальців. а я свої поверх - то мабуть дотик. мене розірвано, і кинуто на протяг квитком трамвайним. невже немає іншим міст, де є метро обидві...

Леся казала, що ми романтичні були. в тому барі, де всі напідпитку. я вірила їй, і, само собою, тобі. і шкіра вірила, і вуха, і литки. я думала, моститимусь тобі на руку щоночі. і ти не снитимешся, бо ж навіщо? тепер твої почуття до мене просрочені. і я не люблю тебе вже так міцно.

в мене стягуються ребра, я перестаю дихати. я свою важливість закреслюю. коли ти ось так на мене дивишся. коли ти ось так тягнеш мене за вени. коли ти ось так за мною скучив. як наче руки твоєї жінки давно обдають тебе льодом. як наче її поцілунки тебе катують і мучать. і в горлі від неї не...

сонце заходить о вісімнадцятій. я засинаю о першій. компліментами розбещена. я - твоє вето, я - твоя ресторація. сонце найвище о півдні, найнижче, коли ночі. ти знаєш, як тебе хочу. твої руки, твою силу, твої очі. сонце найширше влітку, найвужче - зимою, коли дивишся на нього і в очах засвічено...

чому, коли я лежу у тебе на грудях, в мені таке відчуття музею. великого приміщення з високими стелями. і моє тіло цілком невагоме. аж поки, не осягаю серце, - воно п*ятитонне. чому, коли я лежу у тебе на руці, в мені таке відчуття жінки-богині, я - ідол твоєї довіри. я - скло, через яке ти...

осінь як погроза. її колір то сепія. я вибираю слова, як спеції. читаю щодня прогнози. осінь ріже ножицями мене, як матерію. як осі координат розбиває мої нутрощі. мені доводиться почуття відлущувати від сірого паркету. осінь як калюжа. холодна, чорна і мокра. брудна, як промислові стоки, як...

спрашивал в полдень, как прошел мой день. иногда кутал в плед. выносил из головы сор. чтобы гладко, как креп твои поры моих пор. хочется, душу в уют. знаю, и там найдут. в скорлупе как орех сердце вощенное. слова измелены, чтоб избежать войны. и ничего во мне нет - совсем зеленая. спрашивал...

про інших вона тебе спочатку буде кутати в ковдру, поки ти хворієш, приноситиме чай із медом і молоком. буде вдавати, що разом з тобою грві, червоні очі зробить, познімає вії. порозкидує білизну кругом. вона тебе спочатку, ніби і берегтиме. боятиметься, щось змінилось. стискатиме м*язи вилиць...

коли твоя подруга серце твоє почне голкою шити. стіжками кривими в мікронах. коли вранці прокинеться, і буде тебе, як годинник будити. асинхронно. коли ті шви потріскаються від неправди, її зайвих обмежень. ти згадаєш, як хотів кожну зиму і літо мені належати.

знаєш, як виглядає мрія?! я ламаю шоколад на шматки. ти відкриваєш вино. водойма. фольга нестерпно шелестить. розмови непристойні. знаєш, як виглядає любов? це, коли сонце впало. темно. ти залишаєш капці біля дверей. руками згрібаєш із мене проблеми. і плануєш зачати дітей. а ще коли, увечері...

на папері видніші мої сукупності. і наші відносини тепер у числівниках. я вигадую дату, до якої тебе забути. а ти відкупишся від мене гривнями. старий квиток на концерт Океану ельзи. листівка твоєї сестри із Кракова. моя кімната суцільно розкреслена, де пам*ятати, а де забувати. у мене тепер є...

мені рядки даються важко. це наче тонну зрушити із місця. це наче зірки з неба вкрасти. писати в зошит вже безлистий. то з серця звуки, як за нитку. через утому й небажання. всі почуття на крупне сито - від неповаги й до кохання. фільтрую, - залишити гарне. якісь свої чесноти й правду. не...

до тебе не вертати. ні за серцем, ні за щастям. ні за квітами у целофані. до білого повитирати "кохаю", "обіцяю" і "пробачити". до тебе не стукати. ні кулаком, ні спогадами. ні погляду холодом. у голові розсадити клумбу, - іриси, мальви, піони. дні - це лише цифр комбінація. там ти є, а тут вже...

краще б за серце - діод. без струму і опору. не мала б може клопоту, чи рік, чи вік, чи крок. наче біль той припаяний. яким його вимірять пристроєм.. в якій він ще буде кількості хвилини-години гаяти? сонце на небі донорне. ніяк не приживається. тільки сонцем вважається. бо жовтого кольору...

коли твоє життя перетворюється в бляшанку, яку у тіло вражає іржа. коли перестаєш боятися висоти, бо не жити легше. я згадую дитинство, манну кашу, сніданки, Андрія. І в мене є мета. ніколи не принижуватись. коли вагони поїзда стоять окремо від його голови, а я стою на пероні і не наважуюсь...

ми рівноцінні обручками. освітою і ще смаками. одне мене тільки мучає. ми різні серцями.

я питаю, мої квіти де? - а надія моя (тим часом) деінде. що мені новий день принесе? - полюбити мене ти зміг би. знаю, сонце у неба просторі. десь підвисло за хмарами пінними. уявляю на морі нас осінню розглядаємо хвилі годинами. серця склянку із дріб*язку склею, відчиню всі відомі...