Згадай мене!
Я в окопі - залпи, крики,
Ти на роботі - у теплі й добрі…
Коли ти чай собі на кухні
робиш,
Згадай мене - я на сирій землі!
Я сплю у кузові машини,
Ти спиш у ліжку на бочку…
Коли будильник зранку тебе
будить,
Згадай мене, бо я уже не
сплю!
Я їм пайок: консерви й каша,
А ти зготоване удома на
плиті…
Коли ти хліб не з’їдений
птахам кидаєш,
Згадай мене, бо я під
обстрілом в огні!
Я рідних вже як рік не бачив,
Ти ж замість дякую батькам
грубиш…
Коли тебе цілує ніжно мати
Згадай мене, бо я своїй не
можу подзвонить!
Я вже забув про людський
одяг,
Ти ж ходиш завжди ніби
франт…
Коли вдягаєшся зі смаком і по
моді
Згадай мене - побач у
дзеркалі мій камуфляж!
Тягаю бронік, автомат,
гранати,
А ти ідеш із папкою в руках…
Коли ти думаєш, яку газету
почитати
Згадай мене - у мене влітку
берци на ногах!
Я фото дівчини коханої своєї
Завжди з собою в бій беру,
А ти свої даруєш певно
квіти…
Згадай мене - я як і ти свою
також люблю!
Та от життя, от доля склалась!
В одній країні наче живемо,
Та я сюди пішов - ти ж там
зостався,
Я став солдатом, ти ж там
зараз хто?
Ти, певно, той, що зветься
«мирний житель»!
Не для таких як ти, напевно,
ця війна,
У тебе все спокійно, мирно й
тихо,
Тобі байдуже що на сході –
тут тебе нема!
Але тут Я! І тут таких як я
багато!
Це Я Твій мир і спокій бережу!
Ти не схотів сюди іти
служити,
Згадай мене - бо я і твій тягар
несу!
Згадай мене!!! Ти чуєш,
клятий брате!
Згадай мене, у свої мирні, тихі
дні!
Як будеш на життя своє ти
нарікати,
Згадай мене! Я тут за нас обох
в огні!