Стихи о любви...

gidron

СТАРЫЙ ПОГРАНИЧНИК
Я устал от твоей нелюбви,
Я устал растапливать лёд…
Я устал, все надежды мертвы,
Я прервал свой душевный полёт,
Я за нежность бороться устал,
За губительный твой поцелуй,
Я терпел, я любил, я страдал,
Я молил: «Очаруй, околдуй!»
Не смогли мы приветливый рай
В одиноких сердцах обрести,
Я скажу тебе с грустью: «Прощай!»
Ты прошепчешь мне тихо: «Прости…»
Потеряли мы чувства свои
В монотонном течении дней,
Я устал от твоей нелюбви,
Ты устала от страсти моей…
 

ZhannaDobrinich

Well-Known Member
Эдуард Асадов


Я могу тебя очень ждать,
Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!

Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!

Я могу за тобой идти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!

Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.

Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.

Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно!
 

Ustuna

New Member
***
Запроваджу тебе до каплички, де тіло моє
Набирається втоми і гідності жити у світі.
Біло роси лежать, біло пахнуть у присмерку квіти,
І найстаршій бджолі раптом меду чомусь не стає.
Я кохаю тебе. Отже, хто мені більший, ніж ти?
Теракота долівки зрівноважена блиском лампадки.
Б’ється нетля над світлом, і я починаю спочатку
Світлий спокій твій пити і вічність твою берегти.

, із поетичної збірки
 

Ustuna

New Member
***
Це мало бути ясно ще першого разу —
того запаморочливого дня, і того вечора, і тієї
грозової ночі, коли я роздягав її просто так, знаючи,
що ми все одно не кохатимемось. Але тоді я був
засліплений іншим світлом, перебував деінде, боявся,
не хотів, не знав, брав участь в тій останній війні,
зрештою. На другій зустрічі вже все було зрозуміло —
вона вбиває чоловіків своїми гострими очима,
настромлює на них всіх цих сорокарічних хлопчиків,
як метеликів на шпильку. Ні скельця окулярів,
за якими вона ховає свій смертельний погляд, ані її
лагідний безневинний усміх тепер не врятують мене.
Я знімаю з неї окуляри і пронизливо вглядаюся
в глибину її очей, мов споглядаю два озера з вершини
гори. І все вже ясно, ще мить, і я піду на дно,
ще мить, і я дивитимусь на світ з-під водної гладіні.

, із поетичної збірки « »
 

Ustuna

New Member
***
посаджу тебе на руки
посаджу тебе на алкоголь
слухай у моєму серці перезвуки
це один удар а це пароль
і душі моєї перегілля
балки і яри в печінці
обростають руки євшан-зіллям
очі наче дві криниці
з острахом дивлюсь у твоє тіло
по складах поскладано твоє ім’я
ми зміліли
перекоти-поле віяло
власне «ми» і власне «я»
але це лише мала дистанція
між твоїм гуцульським і моїм подільським
не виходь на своїй станції
бо у мене є ще пиво кажуть «львівське»
завтра пересядемо на човен
і гайда в плавбу по Дністру
місяць білий місяць повен
роздягає дерево в бору
і припливши аж до моря
чує музику холодну й голосну
але ми не знаєм скільки горя
нам переказом поштовим надішле весна

із поетичної збірки
 

Ustuna

New Member
***
шизофрен
і той у мені що говорить до тебе мовчки
і той у мені що говорить до тебе віршами
і той я живий що будую для тебе човен
усі ми – чужі і нічого нема між нами
і той я що стік би по тобі воском
і той що місив би тебе як тісто
нас тисячі тут у одному мозку
і нам ще просторо і нам не тісно
а так я люблю тебе стояко
бо ти у мені така столика
такі ми ніякі такі всілякі
такі ми розумні
такі ми дикі
такі-то там-то
такі-то тут ми
такі-то з кимось
такі-то разом
ми бгахаватгіта
і камасутра
останній аркуш
найперша фраза

із поетичної збірки
 
Верх